Рішення від 02.04.2025 по справі 274/741/25

справа № 274/741/25

провадження № 2/0274/813/25

Рішення

Іменем України

02.04.2025 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., з участю секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону М.Шпірука в інтересах держави в особі: Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілих від кримінального правопорушення-

в с т а н о в и в :

Перший заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону М.Шпірук звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави, згідно якої просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров`я України витрати КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради на лікування потерпілих від кримінального від кримінального порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі 23616,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем було вчинено злочин, передбачений частиною першою ст. 286 КК України.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.09.2024 у справі № 274/6878/24 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з примиренням його з потерпілими, а вказане кримінальне провадження закрито.

Потерпіла у даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок отриманих тілесних ушкоджень знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради з 23.07.2024 по 31.07.2024 (проведено 9 ліжко-днів).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті заподіяння їй тілесних ушкоджень перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради з 23.07.2024 по 01.08.2024 (проведено 10 ліжко-днів).

Відповідно до довідок-розрахунків від 06.08.2024 вказаного медичного закладу державою на лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 загалом витрачено 23 616, 05 грн.

Зазначає, що оскільки НСЗУ витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг - лікуванні потерпілих, котрі перебували на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 - на підставі договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між НЗСУ (замовник) та КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради, тому дані кошти необхідно стягнути з ОСОБА_1 та зарахувати до Державного бюджету України.

Посилаючись на вищенаведене, а також у зв`язку з тим, що Національна служба здоров`я України заходи до примусового стягнення коштів з ОСОБА_1 протягом розумного строку не вжило, Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 43 - 44).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 13.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Гудзевич І.А. про зупинення провадження у справі за позовом Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону М.Шпірука в інтересах держави в особі: Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілих від кримінального правопорушення (а.с. 61 - 62).

Ухвалою Бердичівського міськрайнного суду від 31.03.2025 року в задоволенні клопотання відповідача про зупиненняпровадження усправі запозовом Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону М.Шпірука в інтересах держави в особі: Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 ,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради про відшкодування витрат закладу охорони здоров`яна лікуванняпотерпілих відкримінального правопорушеннявідмовлено.

У наданий судом строк згідно ухвали про відкриття провадження у справі від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.09.2024 у справі № 274/6878/24 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з примиренням його з потерпілими, а вказане кримінальне провадження закрито (а.с.16-18).

Згідно зазначеної ухвали, встановлено, що ОСОБА_1 23.07.2024 приблизно 10 год 40 хв, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Transporter», р/н НОМЕР_1 , який згідно документів до території України привезений як гуманітарна допомога та належить фірмі «Kvdbil АВ Kilsganan 4 1 tr.» (Швеція), рухався по вул. Вінницька у м. Бердичеві в напрямку до площі Соборної. Рухаючись по вказаній вулиці, поблизу будинку № 48, водій ОСОБА_1 проявив безпечність та неуважність, і в порушення вимог пункту 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не зупинився, щоб дати дорогу пішоходам, яким створена перешкода, внаслідок чого передньою правою частиною керованого ним автомобіля здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які здійснювали перехід вказаної вулиці в межах дії дорожніх знаків 5.38.1, 5.38.2 ПДР України та дорожньої розмітки 1.14.1 ПДР України з ліва на право по ходу руху вказаного автомобіля. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забійної рани правої половини обличчя, перелому вилично-верхньощелепного комплексу справа, лінійного перелому верхньої третини правої великогомілкової кістки без зміщення, які відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Крім цього, в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому правого ліктьового відростку, які відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Згідно довідки КНП "Бердичівська міська лікарня"БМР №1796 від 08.08.2024 потерпіла у даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок отриманих тілесних ушкоджень знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради з 23.07.2024 по 31.07.2024 (проведено 9 ліжко-днів) (а.с.20 - 21).

Згідно довідки КНП "Бердичівська міська лікарня"БМР №17958 від 08.08.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті заподіяння їй тілесних ушкоджень перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради з 23.07.2024 по 01.08.2024 (проведено 10 ліжко-днів) (а.с.24).

Відповідно до довідок-розрахунків від 06.08.2024 вказаного медичного закладу державою на лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 загалом витрачено 23 616, 05 грн (а.с.22,25).

Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону листом від 14.10.2024 № 3343 вих.-24 повідомлено Національну службу здоров`я України про виявлені порушення та тим самим надано можливість відреагувати на вказані порушення інтересів держави (а.с.33-35).

Відповідно до листа НСЗУ від 29.11.2024 № 43804/2-16-24 Житомирську спеціалізовану прокуратуру проінформовано про те, що НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину. НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави органами прокуратури для відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення (а.с.36-38).

Відповідно до ч. 1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Судом встановлено, що між діями винної особи ОСОБА_1 та перебуванням потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на лікуванні є прямий причинний зв`язок.

Загальна вартість лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склала 23616,05 гривень та фінансувалось за рахунок Національної служби здоров`я України.

Національна служба здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Між Комунальним некомерційним підприємством «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради та Національною службою здоров`я України було укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, а саме: № 0699-Е124-Р000 від 23.01.2024, № 3824-Е124-Р000 від 15.02.2024 та № 8253-Е524-Р000 від 10.05.2024, у відповідності до яких Комунальне некомерційне підприємство «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради зобов`язалось надавати відповідні медичні послуги, а Національна служба здоров`я України, в свою чергу, зобов`язалась оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Згідно із ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3, п. 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, як вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора; у разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб; стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Однак, зазначені вище витрати закладу охорони здоров`я відповідачем до цього часу в добровільному порядку не відшкодовані.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановленіКонституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Під поняттям «інтереси держави» розуміють закріплену Конституцією та законами України, міжнародними договорами та актами систему фундаментальних цінностей у найважливіших сферах життєдіяльності українського народу та суспільства (політичній, соціальній, економічній, науково-технічній, інформацій, військовій).

В основі «інтересів держави» є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначено, що оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно доКонституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Між сторонами по справі виник спір щодо недоотримання державним бюджетом коштів, витрачених державою на лікування особи, що в свою чергу зачіпає економічні інтереси держави.

Незважаючи на вищевикладене та всупереч своєму обов`язку Національною службою здоров`я України, станом на час подання прокурором позову, не вжито жодних заходів спрямованих на повернення коштів державі.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що втручання Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, з метою відновлення порушених майнових прав держави, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, є обґрунтованим та необхідним.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормахКонституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (ст. 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч. 1 ст. 55).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 5 ст. 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Крім того, право на звернення з даним позовом саме прокурора передбачено ст. 128 КПК України та Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані прокурором разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно із ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені прокурором у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Судом не встановлено, що обчислення Комунальним некомерційним підприємством «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради фактичних витрат на лікування потерпілих не суперечить Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України 23616,05 грн витрачених на лікування потерпілих від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

При цьому суд зауважує, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, на який має бути здійснено стягнення, норми ч. 5 і ч. 7 ст. 265 ЦПК України не встановлюють, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача(-ів) в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення. На що неодноразово звертав увагу й Верховний Суд в своїх постановах.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Враховуючи те, що Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону на момент звернення до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», повне задоволення позову, а також положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3028, 00 гривень.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

Керуючись ст. 12-13,76 -81,89, 247,258,261-265,274 -275,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Першого заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону М.Шпірука в інтересах держави в особі: Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради про відшкодування витрат закладу охорони здоров`я на лікування потерпілих від кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (адреса: пр-т Степана Бандери, 19, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ: 42032422) кошти витрачені КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради на лікування потерпілих від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 23616,05 грн, які перерахувати у дохід Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текстрішення судувиготовлено 02квітня 2025року

Суддя Т.М.Вдовиченко