Постанова

від 27.03.2025 по справі 914/1337/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2025 р. Справа №914/1337/22

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О.,

та представників:

від прокуратури Винницька Л.М.

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 (скаржника) Медвідь Ю.О.

розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап, б/н від 20 квітня 2023 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 16 березня 2023 року (підписане 27.03.2023), суддя Петрашко М.М.

у справі №914/1337/22

за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області, м. Львів

до відповідача-1 Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2 Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап, с. Зелів, Яворівський район, Львівська область

про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації прав

встановив:

22 червня 2022 року Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, заявленим в інтересах держави, до відповідачів: Львівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4822 від 12.11.2020 та скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку (з урахуванням заяви про зміну предмета позову арк. справи 171 том ІІ).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем-2 подано до суду заяву про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з несплатою позивачем судового збору за позовну вимогу про скасування державної реєстрації, як за вимогу майнового характеру.

З протоколу судового засідання від 22 грудня 2022 року вбачається, що судом першої інстанції залишено без розгляду заяву відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху.

Поряд з цим, з вказаного протоколу також вбачається, що судом залишено без розгляду заяву відповаідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду (яка обґрунтована порушенням прокурором порядку представництва).

Ухвалою суду від 02 березня 2023 року суд відмовив у задоволенні заяви відповідача-2 про залишення позову без розгляду (яка обґрунтована відсутністю підстав для представництва інтересів держави в суді).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 березня 2023 року у справі №914/1337/22 позов задоволено в повному обсязі. Суд вирішив визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4822 від 12.11.2020 "Про передачу у власність ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" земельної ділянки" та скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 43815360) на земельну ділянку з кадастровим №4610137500:12:005:0168, площею 0,1000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2204813646101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39295036. Здійснено розподіл судових витрат (судового збору).

Рішення суду мотивоване тим, що згідно інформації Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР, земельна ділянка з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168, відповідно до експлікації генерального плану міста Львова, розташована в межах території міських та районних парків. Відповідно до плану зонування території Залізничного району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 №4657, за функціональним регламентом (базове зонування) функціональне зонування для земельної ділянки з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168 не визначено. В межі опрацювання містобудівної документації с.Рясне-Руське земельна ділянка з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168 не входить, оскільки розташована на території міста Львова. Суд виснував, оскільки спірна земельна ділянка передана для будівництва гаражів, а відтак для містобудівних потреб, тому її передання не могло відбутись за відсутності плану зонування або детального плану території, що свідчить про невідповідність спірного рішення ради статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла станом на дату прийняття оскаржуваного рішення 12.11.2020). Судом також встановлено, що оскаржуваним рішенням Рясне-Руської сільської ради №4822 від 12.11.2020, відповідачу-2 передано у власність земельну ділянку за категорією земель "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення", яким присвоєно код КВЦПЗ 12.04 "для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства", хоча статтею 41 Земельного кодексу України передбачено, що гаражно-будівельним кооперативам земельні ділянки можуть надаватись лише для гаражного будівництва, тобто лише з цільовим призначенням "землі житлової та громадської забудови". При цьому, судом встановлено, що Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" зареєстровано 14.09.2020, засновниками та членами якого є 3 особи, а зі змісту установчого документа відповідача-2 вбачається, що останній не має на меті здійснення виключно гаражного будівництва для забезпечення потреб його членів, а є юридичною особою, створеною з метою отримання прибутку. Щодо обраного позивачем (прокурором) способу захисту права, місцевий господарський суд визнав такий належним, поряд з тим, послався на норми права щодо визнання недійсним правочину. Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" на спірну земельну ділянку, суд, посилаючись на задоволення позовної вимоги про визнання недійсним акту органу місцевого самоврядування, вказав, що така вимога також підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 Обслуговуючий кооператив Гаражно-будівельний кооператив Пікап звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16 березня 2023 року у справі №914/1337/22 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Поряд з тим, просить скасувати протокольні ухвали Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2022 року (в частині залишення без розгляду заяв відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху та залишення позову без розгляду) та ухвалу Господарського суду Львівської області від 02 березня 2023 року про відмову в задоволенні заяви відповідача-2 про залишення позову без розгляду). Зокрема, зазначає, що по перше, позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності є майновою вимогою, відтак, позовна заява підлягала залишенню без руху, у зв`язку з несплатою прокурором судового збору, як за вимогу майнового характеру. По друге, на думку апелянта, прокурором не підтверджено підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки він не звертався до відповідного органу та не повідомляв про намір здійснювати представництво інтересів держави, як і не повідомив міську раду про звернення до суду з цим позовом. Вважає, що Держгеокадастр є уповноваженим органом на звернення до суду з відповідним позовом. Щодо суті спору, апелянт наголошує, що позивачем (прокурором) обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові. На думку скаржника, належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі є віндикаційний позов, оскільки, сама по собі держреєстрація чи її скасування не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності. Також зазначає про недотримання принципу правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою, оскільки недобросовісність Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап судом першої інстанції не підтверджена та суд не вказав у чому полягає неправомірна поведінка відповідача-2.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що позовна заява прокурора у цій справі відповідає вимогам, встановленим ст.ст.162, 164, 172 ГПК України, а підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі, передбачені ГПК України, були відсутні. Наголошує, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та про визнання недійсним рішення ради є немайновими вимогами, відтак, прокурором правильно сплачено судовий збір за подання позовної заяви. Щодо представництва інтересів держави у цій справі прокурор наголошує, що захищати інтереси територіальної громади повинні органи місцевого самоврядування, однак, у даному випадку, сам такий орган діяв всупереч інтересам територіальної громади, тому в прокурора наявний обов`язок звернутись до суду за захистом порушених прав та інтересів. Також наголошує, що позбавлення органів прокуратури права на звернення до суду в інтересах держави (суспільний інтерес) фактично унеможливлює розгляд в судовому порядку спірної ситуації щодо дотримання вимог земельного законодавства. Прокурор вважає, що з огляду на обставини даної справи, вимоги про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування держреєстрації права власності на спірну земельну ділянку не можуть бути розцінені як неналежний спосіб захисту, оскільки задоволення таких вимог призведе до скасування державної реєстрації речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та надалі, враховуючи зміни в територіальному устрої, право власності буде зареєстровано за Львівською міською радою в силу вимог закону. Щодо тверджень скаржника про недотримання судом першої інстанції принципів правомірного втручання у право на мирне володіння, прокурор зазначає, що апелянтом жодними доказами не доведено покладення на нього надмірного тягаря внаслідок позбавлення його права власності на земельну ділянку. Крім цього, прокурор звертає увагу, що відповідно до містобудівної документації м. Львова, а саме: Генплану м. Львова, територія, на якій розміщена спірна земельна ділянка, відноситься до малоповерхової забудови, садибної житлової забудови, а план зонування території за функціональним регламентом (базове зонування) для земельної ділянки відсутній; в межі діючого на час розпорядження земельною ділянкою генплану с. Рясне-Руська Яворівського району спірна земельна ділянка не входила, відтак, і план зонування та детальний план території розроблені не були.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 Львівська міська рада просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що рада не уповноважена самостійно скасувати оскаржуване рішення ради, яке є актом індивідуальної дії, оскільки органи місцевого самоврядування не вправі скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Наголошує, що спірним рішенням Рясне-Руської сільської ради відповідачу-2 передано земельну ділянку у власність для будівництва та обслуговування гаражів за категорією земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, однак гаражно-будівельним кооперативам, в порядку ст. 41 ЗК України, земельні ділянки можуть надаватись лише для гаражного будівництва і лише з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови. Разом з тим, звертає увагу, оскільки спірна земельна ділянка передана для будівництва гаражів, відтак, для містобудівних потреб передача останньої не могла відбутись за відсутності плану зонування або детального плану території, при цьому, матеріали справи не містять доказів внесення змін в Генеральний план та розробки іншої містобудівної документації (план зонування, детальний план території) після передачі спірної земельної ділянки у власність Рясне-Руської селищної ради.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції неодноразово відкладався, з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду.

Поряд з тим, ухвалою суду від 03 липня 2023 року апеляційне провадження у справі зупинялося до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18.

Ухвалою суду від 22 серпня 2024 року апеляційне провадження у справі поновлено.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

З огляду на наведене вище, справа розглянута апеляційним судом в межах розумного строку.

Представник відповідача-2 (скаржника) в судових засіданнях вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі, з підстав, наведених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях по справі.

Прокурор в судових засіданнях проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях у справі.

Представник відповідача-1 в судове засідання 17.03.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У попередніх судових засіданнях представник відповідача-1 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представника відповідача-1 в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2 (скаржника), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради від 14.02.2019 №4676 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова", беручи до уваги ухвали міської ради від 16.11.2017 №2588 "Про затвердження меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою" та від 07.12.2017 №2677 "Про внесення змін до ухвал міської ради від 14.07.2015 №4968 та від 01.10.2015 №5143", звернення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району від 17.12.2018 №1132 (зареєстроване у Львівській міській раді 18.12.2018 за №1,9-39518-001), керуючись ст.144 Конституції України, п.п.34 п.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.12, 79-1, 117, 123, 186, 186-1 Земельного кодексу України, ст.57 Закону України "Про землеустрій", ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", міська рада ухвалила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), у тому числі, серед інших, земельної ділянки №15 площею 91,1650 га (кадастровий номер 4610136300:06:012:0003), у тому числі площею 4,4411 га у межах червоних ліній вулиці (код КВЦПЗ 16.00 - землі запасу) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п.1.13).

Пунктами 2 та 3 ухвали Львівської міської ради від 14.02.2019 №4676 вирішено: Львівській міській раді у встановленому законом порядку здійснити державну реєстрацію речового права на земельні ділянки, серед яких зазначена у п.1.13; передати земельні ділянки, серед яких, і зазначену в п.1.13 ухвали, з комунальної власності Львівської міської ради до земель державної власності.

Згідно з п.5 вказаної ухвали Львівській обласній державній адміністрації рекомендовано розглянути питання про прийняття зазначених земельних ділянок у державну власність з подальшою передачею цих земель у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради Яворівського району.

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, 19.03.2019 зареєстровано право комунальної власності Львівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим №4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га (земельна ділянка № НОМЕР_1 згідно з пунктом 1.13 ухвали ЛМР від 14.02.2019 №4676).

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 23.08.2019 №916/0/5-19 "Про прийняття земельних ділянок комунальної власності у державну власність", керуючись статтями 17, 83, 117, 122 ЗК України, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.6, 21, 33 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», враховуючи клопотання Львівської міської ради від 21.08.2019 №2403-вих-3584, копію ухвали Львівської міської ради від 14.02.2019 №4647 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова», земельні ділянки (в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га) із земель комунальної власності Львівської міської ради прийнято у державну власність.

Згідно з інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно, 29.11.2019 зареєстровано право державної власності Львівської обласної державної адміністрації на земельну ділянку з кадастровим №4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га.

Розпорядженням Львівської обласної державна адміністрації від 13.12.2019 №1483/0/5-19 "Про передачу земельних ділянок з державної власності у комунальну власність", керуючись статтями 17, 84, 117, 122 ЗК України, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 6, 21, 33 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», враховуючи клопотання Рясне-Руської сільської ради від 02.12.2019 №842, копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2019 №№191950537, 191948829, 191948304, 191945781, 191910416, 191916835, 191941165, 191936104, 191929518, 191925851, 191921030, 191938599, копії витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.12.2019 №№НВ-4611920852019, НВ-4611925082019, НВ-4611924772019, НВ-4611923682019, НВ-4611923422019, НВ-4611922842019, НВ-4611922562019, НВ-4611922272019, НВ-4611921962019, НВ-4611921662019, НВ-4611921232019, НВ-4611923142019, земельні ділянки (в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га) передано до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 18.12.2019 №3365 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність" земельні ділянки (в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га) прийнято до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, 19.12.2019 зареєстровано право комунальної власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області на земельну ділянку з кадастровим №4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 03.01.2020 №3432 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі)» надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 площею 91,1650 га на такі ділянки: - земельна ділянка №1 площею 7,7415 га; - земельна ділянка №2 площею 9,1897 га; - земельна ділянка №3 площею 7,4685 га; - земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,2179 га; - земельна ділянка №5 площею 0,2290 га; - земельна ділянка №6 площею 8,1730 га; - земельна ділянка №7 площею 21,8466 га; - земельна ділянка №8 площею 20,9306 га; - земельна ділянка №9 площею 3,2914 га; - земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 3,2914 га; - земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 3,2913 га; - земельна ділянка №12 площею 2,7472 га; - земельна ділянка № НОМЕР_5 площею 2,7470 га.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3698 від 19.05.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 91,1650 га, на такі земельні ділянки: - земельна ділянка №1 площею 7,7415 га (4610136300:06:012:0007); - земельна ділянка №2 площею 9,1897 га (4610136300:06:012:0015); земельна ділянка № НОМЕР_6 площею 7,4685 га (4610137500:12:005:0041); земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,2179 га (4610137500:12:005:0042); земельна ділянка № НОМЕР_7 площею 0,2290 га (4610137500:12:005:0043); земельна ділянка № НОМЕР_8 площею 8,1730 га (4610137500:12:005:0044); земельна ділянка №7 площею 21,8466 га (4610136300:06:012:0008); земельна ділянка №8 площею 20,9306 га (4610136300:06:012:0009); земельна ділянка №9 площею 3,2914 га (4610136300:06:012:0010); земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 3,2914 га (4610136300:06:012:0011).

Щодо трьох інших земельних ділянок загальною площею 8,7855 га (№11 площею 3,2913 га з кадастровим номером 4610136300:06:012:0012, №12 площею 2,7472 га з кадастровим номером 4610136300:06:012:0013 та №13 площею 2,7470 га з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014) вказаним рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області змінено функцію використання земель в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) з КВЦПЗ 16.00 "землі запасу" на КВЦПЗ 12.04 "для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу).

Рішенням Рясне-Руської сільська рада Яворівського району Львівської області від 11.09.2020 №4194 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (при поділі)" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу, зокрема, земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0008 площею 21,8466 га, на земельні ділянки (згідно додатку №9 до рішення).

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 22.10.2020 №4584 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим №4610136300:06:012:0008 загальною площею 21,8466 га на 190 земельних ділянок, серед яких, зокрема, земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 4610137500:12:005:0168.

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, 23.10.2020 зареєстровано право власності Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:12:005:0168 площею 0,1000 га.

Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області від 12.11.2020 №4822 "Про передачу у власність ОК "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" земельної ділянки" передано Обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" (43815360) земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 4610137500:12:005:0168), Львівська область, місто Львів, (територія що межує з Рясне-Руською сільською радою) у власність для будівництва та обслуговування гаражів, код КВЦПЗ 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.

Пунктом 2.3 вказаного рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" зобов`язано забезпечити зміну виду використання земельної ділянки з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу).

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, 20.11.2020 зареєстровано право власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:12:005:0168 площею 0,1000 га.

Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 року №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади.

Ухвалою №7 від 29.12.2020 року Рясне-Руську сільську раду припинено, шляхом приєднання до Львівської міської ради.

Листом від 16.06.2022 №2401-вих-37699 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської рада повідомило Франківську окружну прокуратуру міста Львова про те, що: земельна ділянка з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168 відповідно до експлікації генерального плану міста Львова (основне креслення масштабу 1:10000), затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 №3924, розташована в межах території міських та районних парків. Відповідно до плану зонування території Залізничного району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 21.05.2015 №4657, за функціональним регламентом (базове зонування) функціональне зонування для земельної ділянки з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168 не визначено. Згідно зі схемою зонування за планувальним регламентом плану зонування території Залізничного району вказана земельна ділянка розташована в межах підзони VI периферійної зони з коефіцієнтом цінності 0.37, а також згідно з санітарно-гігієнічним регламентом в межах підзони САН-1 - санітарно-захисні зони підприємств та поза межами підзон за природно-заповідним, історико-архітектурним та інженерно-геологічним регламентами. В межі опрацювання містобудівної документації с.Рясне-Руське земельна ділянка з кадастровим номером №4610137500:12:005:0168 не входить, оскільки розташована на території міста Львова.

У червні 2022 року Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області звернувся до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави, до відповідачів: Львівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4822 від 12.11.2020 та скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).

Як зазначено вище, рішенням місцевого господарського суду позов Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області задоволено в повному обсязі, однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне:

Щодо представництва прокурором інтересів держави:

Частинами 1, 3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).

Звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №916/749/17).

Необхідність захисту інтересів держави у цій справі полягає в тому, що спірна земельна ділянка, на думку прокурора, є комунальною власністю та всупереч чинному законодавству незаконно безоплатно передана у приватну власність юридичної особи. В цьому випадку, наявна необхідність захисту як інтересів територіальної громади, незаконно позбавленої права власності на землю, так і права кожного громадянина на користування об`єктами права власності народу, так і публічного, суспільного інтересу як складової державного інтересу. Такий інтерес полягає у забезпеченні економічних інтересів держави, зокрема, можливості відчужити спірну земельну ділянку у власність чи користування на конкурсних умовах, а відтак і наповнити відповідний бюджет; соціальних інтересів держави, зокрема, можливості забезпечити громадян земельними ділянками. Львівська міська рада орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України. Тобто, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада. Проте, у спірній ситуації позивач і відповідач в справі поєднуються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем або відповідачем.

Так, у п.8.8 постанови від 05.07.2023 у справі 912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у прокурора були повноваження звернутися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення власнику, що він і зробив. Та обставина, що прокурор зазначив орган місцевого самоврядування відповідачем у справі, з огляду на звернення з вимогою про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою, не є перешкодою для розгляду справи. Орган місцевого самоврядування брав участь у цій справі. У випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де прокурор діяв в інтересах ради як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади.

У постанові від 28.09.2022 у справі №483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, до закінчення розгляду якої зупинялося апеляційне провадження у цій справі).

Відтак, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених чинним законодавством, для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.

Разом з тим, за наведених вище підстав, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для залишення позову без розгляду (ухвала місцевого господарського суду від 02 березня 2023 року).

Щодо доводів скаржника про скасування протокольних ухвал Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2022 року (в частині залишення без розгляду заяв відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху та залишення позову без розгляду), колегія суддів не вбачає підстав для скасування таких.

Так, згідно з заявою про зміну предмета позову від 10 серпня 2022 року (арк. справи 171 том ІІ) Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області просить: визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4822 від 12.11.2020 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Вказана заява прийнята до розгляду ухвалою суду від 13 вересня 2022 року (арк. справи 211 том ІІ).

Ухвалою суду першої інстанції від 18 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та таку призначено до розгляду по суті на 17 листопада 2022 року (арк. справи 239 том ІІ).

Ухвалою суду від 18 листопада 2022 року (судове засідання 17.11.2022 року не відбулося у зв`язку з відключенням електричної енергії у будівлі суду) розгляд справи призначено на 01 грудня 2022 року.

Поряд з тим, 18 листопада 2022 року відповідач-2 звернувся до суду із заявою про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з несплатою судового збору, у розмірі, передбаченому законом, зважаючи на майновий характер позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Поряд з тим, у поясненнях заперечення щодо відповіді позивача, які надійшли до суду 18.11.2022, відповідач-2 просив залишити позов без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

Зважаючи на закриття підготовчого провадження у справі ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року та призначення справи до розгляду по суті, враховуючи те, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку заявлена прокурором ще у позовній заяві, яка надійшла до суду 22 червня 2022 року, колегія суддів не вбачає підстав для скасування протокольних ухвал суду першої інстанції про залишення без розгляду заяв відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху та залишення позову без розгляду. Скаржником такі підстави не доведено.

Щодо суті спору:

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 зазначено таке:

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36))".

Як встановлено судом у цій справі, відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, 20.11.2020 зареєстровано право власності Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Пікап" на земельну ділянку з кадастровим номером 4610137500:12:005:0168 площею 0,1000 га.

Відтак, особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння. Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем такого нерухомого майна (принцип реєстраційного володіння).

При цьому, прокурор у цій справі заявив позовну вимогу про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4822 від 12.11.2020 №Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» земельної ділянки».

Проте, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (пункт 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21; пункт 9.67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).

Крім цього, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Колегія суддів зазначає, що внаслідок скасування судовим рішенням державної реєстрації права власності на землю за відповідачем-2 в державному реєстрі існуватиме прогалина, що не відповідає ефективному способу захисту прав.

Крім того, варто зауважити, що Львівська міська рада попередньо не була власником спірної земельної ділянки, речові права на спірну земельну ділянку за нею не були зареєстровані, а тому скасування державної реєстрації прав власності за відповідачем-2 (припинення відповідних прав) не відновлює право власності Львівської міської ради на таку земельну ділянку.

Як встановлено колегією суддів, останню правову позицію в питанні визначення способу захисту у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21, про яку і зазначив Верховний Суд у постанові від 18.02.2025 у справі №914/1334/22 з аналогічним суб`єктним складом цієї справи та у подібних правовідносинах.

Так, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що, враховуючи мету позову про витребування та підстави для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/1 6 (провадження №14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.201 8 у справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)) (п.9.25).

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду із цим позовом, обрав такий спосіб захисту, який не призведе до поновлення прав держави, відновлення володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, відтак доводи апеляційної скарги щодо неефективного способу захисту є обґрунтованими. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Наведеного місцевий господарський суд не врахував, незважаючи на те, що відповідач-2 наголошував на таких обставинах під час розгляду справи в суді першої інстанції (обрання неефективного способу захисту).

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Слід зазначити, що попри оскарження ухвал місцевого господарського суду, в апеляційній скарзі відповідач-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову, з позивача на користь апелянта (відповідача-2) слід стягнути 7 443 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Судовий збір за подання позову слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.129, 236, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 16 березня 2023 року у справі №914/1337/22 скасувати. Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) на користь Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» (81083, Львівська область, Яворівський район, с. Зелів, вул. Центральна, 347; ідентифікаційний код 43815360) 7 443 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови видати наказ.

Матеріали справи №914/1337/22 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 27 березня 2025 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.