Постанова

від 02.04.2025 по справі 240/34302/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа №240/34302/23

касаційне провадження № К/990/34713/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Курко О.П.; судді: Боровицький О.А., Шидловський В.Б.)

у справі № 240/34302/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Соціальний проект»

до Головного управління ДПС у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Соціальний проект» (далі - ТОВ «МС Соціальний проект», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 вересня 2023 року № 000178690710, № 000178640710, № 000178680710.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 08 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2024 року скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Житомирській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 640/3223/20. При цьому, наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з визначеними в акті перевірки контрагентами.

Ухвалою від 21 листопада 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Житомирській області.

02 грудня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, за результатами якої склав акт від 28 липня 2023 року № 12761/06-30-07-01/37046517.

В порядку, передбаченому пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платником були подані заперечення на висновки акта перевірки від 28 липня 2023 року, що стало підставою для призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МС Соціальний проект» з питань, які є предметом заперечення від 10 серпня 2023 року № 33 на акт від 28 липня 2023 року № 12761/06-30-07-01/37046517, за результатами якої відповідач склав акт від 05 вересня 2023 року № 14488/06-30-07-10/37046517.

Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог:

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації), в розмірі 1 204 551,00 грн за травень 2023 року, а також завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації), в розмірі 11 475 363,00 грн за травень 2023 року;

пункту 201.10 статті 201 ПК України внаслідок нескладання та нереєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 3 563 245,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган дійшов висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за нереальними господарськими операціями з контрагентами, зокрема: Товариством з обмеженою відповідальністю «Уют Строй», Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартбилдинггрупп», Приватним підприємством «Сварожич+», Товариством з обмеженою відповідальністю «Елефант-Комфорт». Крім того, відповідач зазначив про заниження платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 3 563 245,27 грн, сплаченого у вартості придбаних у Приватного акціонерного товариства «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ЦЕНТР» матеріалів, які, на думку податкового органу, не були використані в господарській діяльності позивача у звітних періодах та незадекларовані у відповідності до вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України.

На підставі таких висновків акта перевірки ГУ ДПС у Житомирській області 26 вересня 2023 року прийняло податкові повідомлення-рішення:

№ 000178690710, яким до платника застосовано штрафні санкції у розмірі 3 400,00 грн;

№ 000178640710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за травень 2023 року, у розмірі 11 475 363,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 868 840,75 грн;

№ 000178680710, яким товариству зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2023 року, на 1 204 551,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання відповідного активу.

Так, судовим розглядом встановлено, що з метою будівництва сміттєпереробного заводу та реалізації основного виду діяльності оброблення та видалення безпечних відходів) позивачем були укладені договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Уют Строй» (генеральний будівельний підряд), Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартбилдинггрупп» (підряд на виконання монтажних робіт), Приватним акціонерним товариством «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» (виготовлення та поставка металоконструкцій), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК ЦЕНТР» (поставка металоконструкцій), Приватним підприємством «Сварожич+» (виконання монтажу внутрішнього водогону), Товариством з обмеженою відповідальністю «Елефант-комфорт» (виконання робіт монтажу системи вентиляції та кондиціонування).

Застосовуючи зазначені вище правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, апеляційним судом встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; актів про надання послуг; журналів виконаних будівельних та монтажних робіт; актів на закриття прихованих робіт; витягів з Державного реєстру речових прав на збудовані приміщення заводу; фотографій будівництва, зроблених в процесі виконання різних частин робіт; виписок про перерахунок коштів за поставлений товар; податкових накладних.

Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов`язані з основними видом діяльністі позивача, та правомірність декларування платником податку на додану вартість.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Обґрунтованим також є твердження суду апеляційної інстанції, що відповідно до сталої практики Верховного Суду наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неправомірність доводів податкового органу щодо фіктивності господарських операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Уют Строй», Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартбилдинггрупп», Приватним акціонерним товариством «Житомирський завод огороджувальних конструкцій», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК ЦЕНТР», Приватним підприємством «Сварожич+», Товариством з обмеженою відповідальністю «Елефант-комфорт».

Щодо заниження платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 3 563 245,27 грн, сплаченого у вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, які, на думку податкового органу, не були використані в господарській діяльності товариства у звітних періодах та не задекларовані у відповідності до вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України Суд зазначає таке.

Відповідач не заперечує реальність здійснення господарських операцій позивача з Приватним акціонерним товариством «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК ЦЕНТР» (поставка металоконструкцій та сендвіч-панелей).

Поставка вказаної продукції на адресу платника підтверджується копіями видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних.

У той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що будівельні матеріали, придбані у названих постачальників, були передані платником для збереження генеральному підряднику будівництва - Товариству з обмеженою відповідальністю «Уют строй».

На підтвердження передачі придбаних товарно-матеріальних цінностей матеріали справи містять копії відповідних актів приймання-передачі матеріалів від позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уют строй».

В свою чергу, будівельні матеріали, придбані позивачем у Приватного акціонерного товариства «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ЦЕНТР», які перебували на зберіганні у Товариства з обмеженою відповідальністю «Уют строй», передавалися названим підприємством для виконання будівельних робіт Товариству з обмеженою відповідальністю «Смартбилдинггрупп», що підтверджено відповідними актами приймання-передачі матеріалів.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в актах приймання виконаних будівельних робіт, складених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартбилдинггрупп», відображено всі використані при виконанні будівельних робіт матеріали (металеві конструкції, крепіжні елементи, ущільнювачі, сендвіч-панелі), в тому числі їх вагу, кількість, об`єми, а також зазначено назви будівельних робіт, а саме монтаж металевих конструкцій, стінових та покрівельних сендвіч-панелей, спец-планок, гнуття фасонних елементів та інше. Також встановлено, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт матеріали відповідають вказаному об`єму робіт, виходячи з придбаних позивачем будівельних матеріалів у Приватного акціонерного товариства «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ЦЕНТР», з урахуванням ваги матеріалів та будівельних нормативів із підрізання металоконструкцій та інших будівельних матеріалів.

До того ж, судом встановлено, що будівельні матеріали, придбані позивачем для виконання будівельних робіт, обліковувались на відповідному рахунку бухгалтерського обліку платника (рахунок 205 «Будівельні матеріали»), зі зберіганням на складі генерального підрядника; в момент підписання актів приймання-передачі матеріалів в монтаж від генерального підрядника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Уют строй») підрядником робіт (Товариством з обмеженою відповідальністю «Смартбилдинггрупп») здійснений відповідний запис в бухгалтерському обліку замовника (з рахунку « 205 Будівельні матеріали» на рахунок 206 «Матеріали, передані в переробку»), що відповідає правилам ведення бухгалтерського обліку і фактично відображає суть бухгалтерської операції «Матеріали передані в монтаж». В момент підписання актів виконаних робіт між замовником та підрядником робіт проведено звіряння кількості (об`єму) виконаних робіт та використаних матеріалів замовника, що було витрачено на виконання відповідної роботи. Списання загальної кількості витрачених матеріалів відбулось за остаточним актом виконаних робіт після звіряння використаних матеріалів підрядником з кількістю переданих матеріалів замовником, з урахуванням технологічних відходів (відрізки та розкрію, які неминучі при виконані робіт).

З урахуванням викладеного, Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що твердження відповідача про використання позивачем не у власній господарській діяльності будівельних матеріалів, придбаних у Приватного акціонерного товариства «Житомирський завод огороджувальних конструкцій» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ЦЕНТР», не відповідає обставинам справи та спростовується наданими платником доказами.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 640/3223/20, оскільки за результатами касаційного перегляду справи, на яку посилається відповідач, встановлені інші обставини.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова