Постанова

від 02.04.2025 по справі 640/34282/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02 квітня 2025 року

справа № 640/34282/21

адміністративне провадження № К/990/7626/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року (суддя - Дудін С. О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року (судді: Ганечко О. М., Кузьменко В. В., Василенко Я. М.)

у справі №640/34282/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМСТРУД»

до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

Рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМСТРУД» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) та Державної податкової служби України (далі - ДПС України), у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 липня 2021 року № 15008/10-36-07-16, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 131 139,00 грн, у тому числі на 2 846 490,00 грн за податковими зобов`язаннями та 284 649,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 15009/10-36-07-16, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1 724 424,00 грн, у тому числі за квітень 2019 року на 504 131,00 грн, за травень 2020 року на 189 946,00 грн та за лютий 2021 року на 1 030 347,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України від 05 листопада 2021 року № 25088/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області № 15008/10-36-07-16 від 16 липня 2021 року та № 15009/10-36-07-16 від 16 липня 2021 року. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року скасовано, а справу № 640/34282/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

За результатами нового судового розгляду рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 16 липня 2021 року № 15008/10-36-07-16 та від 16 липня 2021 року № 15009/10-36-07-16. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

24 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №640/34282/21.

03 березня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за скаргою податкового органу, справу витребувано з суду першої інстанції. Головне управління ДПС у Київській області у касаційній скарзі зазначило підставою касаційного оскарження пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Доводи податкового органу щодо підстав касаційного оскарження підлягають перевірці під час касаційного перегляду справи №640/34282/21.

12 березня 2025 року від Товариства надійшло клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 КАС України. Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

13 березня 2025 року позивач подав відзив на касаційну скаргу податкового органу.

18 березня 2025 року справа №640/34282/21 надійшла до Верховного Суду.

Обставини справи

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АМСТРУД» (ідентифікаційний код 39865269, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари(з), вул. Шевченка, буд.10А) 30 червня 2015 року зареєстровано у якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадським формувань.

У період з 11 червня 2021 року по 17 червня 2021 року, посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АМСТРУД» з питань встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємствами - постачальниками ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ» (податковий номер 43156980) за період діяльності з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року, ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» (податковий номер 43155484) за період діяльності з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року, ТОВ «ДІНЕКС ТОРГ» (податковий номер 43134768) за період діяльності з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року, ТОВ «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ» (податковий номер 43591540) за період діяльності з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року, ПП «ЗАХІД ГОСПТОРГ» (податковий номер 42206747) за період діяльності з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року, ТОВ «БАУПРОД» (податковий номер 43494707) за період діяльності з 01 грудня 2020 року по 31 січня 2021 року, ТОВ «ДГ «БОГУСЛАВ» (податковий номер 43883184) за період діяльності з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2021 року, ТОВ «АКТА ПРОМ» (податковий номер 42274141) за період діяльності з 01 квітня 2019 року по 30 квітня 2019 року, ТОВ «КАРАТ ЮНІОН» (податковий номер 42482114) за період діяльності з 01 березня 2019 року по 31 березня 2019 року, ТОВ «ФРЕНТТЕРОН» (податковий номер 42553305) за період діяльності з 01 квітня 2019 року по 30 квітня 2019 року, за результатами якої складено акт від 25 червня 2021 року №10033/10-36-07-16/39865269 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «АМСТРУД» неправомірно відображено в податковому обліку суми по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами у ревізовані періоди, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 2 846 490,00 грн та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 1 724 424,00 грн, оскільки реальність фінансово-господарських операцій з цими контрагентами контролюючим органом не визнана.

Вказані порушення, на думку податкового органу, підтверджуються тим, що:

- подана контрагентами податкова звітність про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку i сум утриманого з них податку (Форма №1 ДФ), свідчить про відсутність виплат самозайнятим особам та/або трудових ресурсів (ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ», ТОВ «ПРОФІ-ЮГА», ТОВ «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ», ПП «ЗАХІД ГОСПТОРГ»);

- відомості, зазначені контрагентами у поданих повідомленнях про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (Форма №20-ОПП), не підтверджуються даними з ЄРПН (ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ», ТОВ «ПРОФІ-ЮГА»);

- контрагенти не звітують до органів ДПС (ТОВ «ДІНЕКС ТОРГ», ТОВ «БАУПРОД», ТОВ «ДГ «БОГУСЛАВ», ТОВ «АКТА ПРОМ», ТОВ «КАРАТ ЮНІОН»);

- відносно окремих контрагентів органами ДПС прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку та включено до переліку ризикових платників податків (ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ», ТОВ «ДІНЕКС ТОРГ», ТОВ «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ», ПП «ЗАХІД ГОСПТОРГ», ТОВ «ДГ «БОГУСЛАВ», ТОВ «АКТА ПРОМ», ТОВ «КАРАТ ЮНІОН», ТОВ «ФРЕНТТЕРОН»);

- при аналізі ЄРПН не встановлено придбання контрагентами тих послуг та товарів, які постачалися позивачу, що свідчить про відсутність реального джерела походження товарів/послуг (ТОВ «СТРОЙЛОГІСТ», ТОВ «ПРОФІ-ЮГА», ТОВ «ДІНЕКС ТОРГ», ТОВ «ЖИТОМИРСЬКИЙ НПЗ», ПП «ЗАХІД ГОСПТОРГ», ТОВ «БАУПРОД», ТОВ «ДГ «БОГУСЛАВ», ТОВ «АКТА ПРОМ», ТОВ «КАРАТ ЮНІОН», ТОВ «ФРЕНТТЕРОН»);

- аналіз податкової звітності та даних ЄРПН відносно постачальників контрагентів свідчить, що такі постачальники не придбавали товарів, які були в подальшому реалізовані контрагентам (ТОВ «ПРОФІ-ЮГА»);

- надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з контрагентами не містять всіх необхідних даних, зокрема, товарно-транспортні накладні щодо поставки товарів від ТОВ «ПРОФІ-ЮГА» не містять даних щодо автомобільного перевізника;

- контрагент (ТОВ «ФРЕНТТЕРОН») фігурує в кримінальному провадженні №1-кс/5552/747/2 по справі №552/1569/20, відповідно до якої встановлено, що РКП СУ ФР Головного управління ДФС у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4201917101000192 від 14 серпня 2019 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.367, ч.3 ст.212, ч.3 ст.191 КК України.

У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 846 490,00 грн, у тому числі за грудень 2019 року на суму 548 429,00 грн, за травень 2020 року на суму 130 721,00 грн та за грудень 2020 року на суму 2 167 340,00 грн, та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 1 724 424,00 грн, у тому числі за квітень 2019 року на суму 504 131,00 грн, за травень 2020 року на суму 189 946,00 грн та за лютий 2021 року на суму 1 030 347,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 16 липня 2021 року № 15008/10-36-07-16, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 131 139,00 грн, в тому числі податкове зобов`язання - 2 846 490,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 284 649,00 грн;

- від 16 липня 2021 року № 15009/10-36-07-16, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1 724 424,00 грн, в тому числі за квітень 2019 року на 504 131,00 грн, за травень 2020 року на 189 946,00 грн та за лютий 2021 року на 1 030 347,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 05 листопада 2021 року № 25088/6/99-00-06-01-03-06 від 05 листопада 2021 року, податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Доводи касаційної скарги

Звернувшись з касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, відповідач визначив підстави касаційного оскарження - пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України, статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №640/18540/18, від 21 червня 2022 року у справі № 820/4033/16, від 16 червня 2020 року у справі № 400/987/19, від 19 липня 2021 року у справі № 1.380.2019.002018, від 28 лютого 2018 року по справі №826/7986/13-а.

Цитуючи в касаційній скарзі висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 19 липня 2021 року у справі № 1.380.2019.002018, від 21 червня 2022 року у справі № 820/4033/16, від 13 липня 2022 року у справі №640/18540/18, відповідач висновує, що первинний документ містить відомості про господарську операцію, однак не підтверджує її. Підтвердженням господарської операції, є саме рух активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Однак, податковий орган стверджує, що на переконання суду першої інстанції, з позицією якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, факт надання позивачем для підтвердження реальності придбання товару договору, видаткові накладної, податкової накладної є достатньою підставою для спростування висновків податкового органу про нереальність господарської операції.

Зазначене суперечить правовій позиції Верховного Суду, яка сформована за результатом перегляду в касаційному порядку справ у подібних правовідносинах.

На переконання відповідача, такий підхід судів попередніх інстанцій є формальним, оскільки з метою встановлення факту здійснення господарської операції у цій справі

суди повинні були здійснити аналіз змісту господарських операцій, перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: можливість здійснення господарської діяльності з поставки товару, облік товару та його рух по складу; реалізація отриманих товарів в межах здійснення господарської діяльності; факт транспортування, розвантаження та зберігання товару; наявність персоналу, який здійснював прийняття товару; наявність основних фондів, зокрема вид та технічні характеристики транспортних засобів для здійснення перевезення такого роду товару, які зазначені у видаткових накладних; можливість підрядних та субпідрядних організацій виконувати вказані в угодах роботи та послуги. Також суди повинні були перевірити наявність економічної вигоди (виправданість, ризик) від спірних господарських операцій і ділової мети.

Відповідач наголошує, що суми першої та апеляційної інстанції неправильно застосували положення статті 14, статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200, статті 201 ПК України, статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскаржувані судові рішення прийнято без повного та всебічного з`ясування обставин справи та дослідження доказів, а тому висновок щодо правомірності формування Товариством даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (послуг) від контрагентів є безпідставним.

Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 серпня 2022 року у справі №520/11948/19, від 13 липня 2022 року по справі № 640/18540/18, від 06 червня 2018 року у справі №811/2247/14, при застосуванні пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Під час розгляду справи по суті відповідач наголошував, що надані на огляд контролюючому органу як під час перевірки, так й додані до позовної заяви товарно-транспортні накладні, складені начебто на підтвердження факту переміщення товару (бентоніту та комплексної готової добавки) від постачальників до позивача, оформлені з порушенням вимог підпунктів 11.1, 11.4, 11.5 Правил №363, та містять

недостовірні дані.

Отже, ненадання судами попередніх інстанцій оцінки вказаним доводам Головного управління ДПС у Київській області, не дослідження факту відповідності складених платником податку первинних документів вимогам закону призвело до неправильного застосування пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним

транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від

14 жовтня 1997 року №363, та передчасного висновку, що позивач надав належним чином оформлені документи на підтвердження господарських операції, які в свою чергу, підтверджують рух активів.

В касаційній скарзі податковий орган також звернув увагу на висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності повноважень у відповідача здійснювати поновлення та проведення документальної планової перевірки, з огляду на дію мораторію. В цій частині касаційна скарга обґрунтовується відповідачем висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими в постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 28 травня 2020 року у справі №818/532/16, у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 тощо.

На думку скаржника, висновки в зазначених постановах Верховного Суду свідчать про необхідність перегляду судових рішень в частині законності призначення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких нидів перевірок» та надання належної оцінки доводам контролюючого органу щодо правомірності та обґрунтованості висновків встановлених за результатами перевірки.

Відповідач також звертає увагу на висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 1240/2611/18, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а та ряді постанов Верховного Суду (цивільна юрисдикція) щодо меж позовних вимог, та підсумовує, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

Разом з тим, відповідач стверджує, що позовна заява ТОВ «АМСТРУД» не містить посилань на порушення порядку проведення та призначення перевірки, таким чином суди першої та апеляційної інстанцій самостійно обрали спосіб захисту.

Визначивши підставу касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, податковий орган наголошує, що при винесенні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не враховано доводів контролюючого органу щодо відсутності реальної можливості у контрагентів позивача здійснювати поставку товару на користь останнього.

Дана позиція контролюючого органу базується на тому, що при проведенні перевірки встановлено, що контрагенти позивача не мають відповідної кількості працівників (що підтверджується формами №1ДФ, звітами ЄСВ), відсутні основні засоби для здійснення поставок (складські приміщення, автомобільні засоби для перевезення товару тощо), що підтверджується формами 20-ОПП; неможливістю встановлення законного джерела походження товару по ланцюгу постачання, зокрема встановлено перекрут товару (що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру податкових накладних); при проведенні перевірки також встановлено наявність кредиторської заборгованості позивача перед контрагентами або взагалі відсутній факт оплати за отриманий товар, наявність очевидних недоліків первинної документації; посадові особи постачальників в перевіряємому періоді одночасно перебували керівниками/бухгалтерами/засновниками значної кількості окремих суб`єктів господарювання, які мають різне адміністративно-територіальне розташування, що в свою чергу, унеможливлює одночасне здійснення фінансово - господарських операцій, контроль, управління, декларування та інші заходи для ведення господарської діяльності на підприємствах та відсутності частини первинної документації.

Суд апеляційної інстанції дані доводи контролюючого органу не взяв до уваги, посилаючись лише на наявність первинної документації.

Судом апеляційної інстанції не враховано наявність чисельних кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти позивача, а від так не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16 березня 2020 року у справі №2-а-5053/10-0270, у постанові від 01 серпня 2022 року по справі № 808/2593/16.

Відповідач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року та рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №640/34282/21, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «АМСТРУД».

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, фактам, положенням законодавства, судовій практиці та правовим висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах. Натомість Суди

попередніх інстанцій дотримались вимог процесуального законодавства та правильно застосували відповідні норми матеріального права із посиланням на відповідні висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Також пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції тощо.

Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Отже, підсумовуючи наведене, Суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування, зокрема, податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Як встановлено судами та вбачається з акта перевірки висновки контролюючого органу, щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стройлогіст», ТОВ «Профі-Юга», ТОВ «Дінекс Торг», ТОВ «Житомирський НПЗ», ПП «Захід Госпторг», ТОВ «Баупрод», ТОВ «ДГ «Богуслав», ТОВ «Акта Пром», ТОВ «Карат Юніон», ТОВ «Френттерон».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача за КВЕД є: 42.11 Будівництво доріг і автострад (основний); 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Карат Юніон»

Суди попередніх інстанцій установили факт укладання позивачем (Покупець) та ТОВ «Карат Юніон» (Постачальник) договору поставки від 04 березня 2019 року № 0403-19Т, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію (суміш піщано-гравійна фр. 0-40мм), найменування, кількість та ціни якої узгоджені у відповідних специфікаціях.

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки від 04 березня 2019 року № 0403-19Т сторони дійшли згоди про постачання 1600 т суміші піщано-гравійної фр. 0-40.

Фактичне постачання товару підтверджується видатковими накладними від 22 березня 2019 року № 151 на постачання 840 т суміші піщано-гравійної, від 29 березня 2019 року № 152 на постачання 760 т суміші піщано-гравійної.

Перевезення товару підтверджується товаро-транспортними накладними, досліджуючи які суди вказали дати, номери цих накладних, масу вантажу. Перевезення товару позивач здійснював самостійно.

Вказаним контрагентом виписані і надані позивачу податкові накладні від 22 березня 2019 року № 151, від 29 березня 2019 року № 152.

Розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 04 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року до договору від 04 березня 2019 року № 0403-19Т.

Рух (використання) сировини (піщано-гравійної суміші) в межах господарської діяльності підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 за березень і квітень 2019 року, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів від 15 квітня 2019 року № БОБО-000011, від 09 квітня 2019 року № БОБО-000009.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ФРЕНТТЕРОН»

Суди попередніх інстанцій установили, що 26 квітня 2019 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «ФРЕНТТЕРОН» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №26/04/2019, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти і оплатити наступні матеріали: асфальтобетон (всіх марок), щебенева продукція (всіх марок), битум (всіх марок), бітумну емульсію (дорожню).

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «ФРЕНТТЕРОН» поставило, а позивач прийняв товар (суміш піщано-гравійна фр. 0-40 мм - 2000 тон та асфальтобетон Б10 - 200 тон), про що між сторонами були складені та підписані видаткові накладні від 26 квітня 2019 року №60, від 30 квітня 2019 року №61.

Перевезення товару від ТОВ «ФРЕНТТЕРОН» до позивача здійснено шляхом залучення іншого контрагента, ТОВ «Акта Пром», на підставі товарно-транспортних накладних, які досліджені судами попередніх інстанцій.

ТОВ «ФРЕНТТЕРОН» виписані позивачу податкові накладні від 30 квітня 2019 року №61 на суму 460000,80 грн (у т.ч. ПДВ - 76666,80 грн), від 26 квітня 2019 року на суму 936000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 156000,00 грн).

Позивач розрахувався перед контрагентом за отриманий товар, про що свідчать платіжні доручення та акт звірки взаємних розрахунків, оборотно-сальдова відомість.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Акта Пром»

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що між ТОВ «АМСТРУД» (Замовник) та ТОВ «Акта Пром» (Виконавець) укладено договір про виконання транспортних послуг від 26 квітня 2019 року № 26/04-2019, за умовами якого виконавець зобов`язується за заявкою замовника надавати транспортні послуги в порядку та на умовах визначених цим Договором.

ТОВ «Акта Пром» надано, а позивачем прийнято транспорті послуги щодо перевезення вантажу (загальна маса вантажу 2200 тон), про що між сторонами були складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26 квітня 2019 року № 142, від 30 квітня 2019 року № 144, рахунками-фактури від 26 квітня 2019 року № 042610, від 30 квітня 2019 року № 043041.

Дослідивши товаро-транспортні накладні, суди вказали їх реквізити, вантажовідправника, вантажоодержувача, масу вантажу по кожній накладной

Оплата та проведення розрахунків підтверджується платіжним дорученням від 26 липня 2019 року №190 на суму 500000,00 грн та актом звірки взаємних розрахунків на період: січень 2019 року - грудень 2020 року.

Контрагентом виписані позивачу податкові накладні від 26 лютого 2019 року №142 на суму 799992,00 грн (у т.ч. ПДВ - 133332,00 грн), від 30 квітня 2019 року №144 на суму 79999,20 грн (у т.ч. ПДВ - 13333,20 грн).

Заборгованість позивача перед «Акта Пром» в сумі 379991,20 грн за вищевказаним договором передана ТОВ «Бігтрейдінг» на підставі договору про відступлення права вимоги № 0901-20 від 09 січня 2020 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Суди установили, що позивач на підставі платіжної інструкції від 03 липня 2020 року №664 здійснив сплату ТОВ «Бігтрейдінг» заборгованості у розмірі 379 991,20 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Дінекс Торг»

Досліджуючи господарські операції з цим контрагентом, суди установили, що 16 грудня 2019 між ТОВ «Дінекс Торг» (Виконавець) та позивачем (Замовник) укладено договір про надання транспортних послуг №16/12-2019ТР, за умовами якого виконавець зобов`язався за заявкою замовника надати транспортні послуги в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Між сторонами складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16 грудня 2019 року №101 (перевезення вантажу вагою 811 тон), від 16 грудня 2019 року №102 (перевезення вантажу вагою 649 тон) , від 16 грудня 2019 року №103 (перевезення вантажу вагою 1234 тони), від 17 грудня 2019 року № 108 (перевезення вантажу вагою 752 тони).

Позивач надав товарно-транспортні накладні від 14 грудня 2019 №1780 (маса вантажу - 642 тони), від 16 грудня 2019 №1795 (маса вантажу - 811 тон) та від 13 грудня 2019 №1769 (маса вантажу - 592 тони). Загальна вага вантажу 2045 тон.

Контрагент виписав позивачу податкові накладні від 17 грудня 2019 року №108 на суму 285577,61 грн (у т.ч. ПДВ - 47596,27 грн), від 16 грудня 2019 року №102 на суму 325567,38 грн (у т.ч. ПДВ - 54261,23 грн), від 16 грудня 2019 року на суму 581302,85 грн (у т.ч. ПДВ - 96883,81 грн), від 16 грудня 2019 року на суму 375000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 62500,00 грн), від 16 грудня 2019 року №101 на суму 209500,76 грн (у т.ч. ПДВ - 34916,79 грн), від 15 грудня 2019 року №105 на суму 405000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 67500,00 грн).

Проведення розрахунків між сторонами зафіксовано в акті звірки взаємних розрахунків за період: січень 2019 року - грудень 2020 року, оборотно-сальдовою відомістю.

Заборгованість позивача перед ТОВ «Дінекс Торг» в сумі 673 667,19 грн згідно договору про відступлення права вимоги № 3103-20 від 31 березня 2020 року та в сумі 1 508281,41 грн згідно з договором про відступлення права вимоги від 09 червня 2020 року № 0906-20 первісним кредитором передано ТОВ «Бігтрейдінг».

У письмових поясненнях по справі щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Дінекс Торг» позивач зазначив, що розбіжності щодо дати відображення господарських операцій в актах здачі-приймання робіт (16 та 17 грудня 2019 року) та в товарно-транспортних накладних (13, 14 та 16 грудня 2019 року) зумовлені тим, що акти здачі-приймання робіт є кінцевим документом, документом, який відображає саме фактичне надання послуг.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Стройлогіст»

18 грудня 2019 між ТОВ «АМСТРУД» (Замовник) та ТОВ «Стройлогіст» (Виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг №18/12/19, за умовами якого виконавець зобов`язуються за заявкою замовника надати транспортні послуги в порядку та на умовах визначених цим договором.

ТОВ «Стройлогіст» надано, а позивачем прийнято транспортні послуги, про що між сторонами складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 16 грудня 2019 року №10 (перевезення вантажу вагою 1389 тон) та від 18 грудня 2019 року №11 (перевезення вантажу вагою 1400 тон). Загальна вага вантажу - 2789 тон.

В підтвердження переведення товару позивач надав товарно-транспортні накладні.

Контрагент виписані податкові накладні від 18 грудня 2019 року №11 на суму 556500,00 грн (у т.ч. ПДВ - 92750,00 грн), від 18 грудня 2019 року №10 на суму 552127,50 грн (у т.ч. ПДВ - 92021,25 грн).

Оплата за договором підтверджується платіжним дорученням від 22 травня 2020 року № 592, актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2019 року - липень 2020 року, оборотно-сальдовою відомістю.

Частково заборгованість позивача перед ТОВ «Стройлогіст» в сумі 746 427,50 грн первісним кредитором передано ТОВ «Бігтрейдінг» згідно з договором про відступлення права вимоги №0707-20 від 07 липня 2020 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Профі-Юга»

Суди установили, що 01 травня 2020 між позивачем (покупець) та ТОВ «Профі-Юга» (Постачальник) укладено договір поставки від 01 травня 2020 року № 0105-20, за умовами якого постачальник зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених договором, поставити покупцю суміш дрібнозернисту цільну асфальтобетонну тип А загальною кількістю 750 тон, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.

ТОВ «Профі-Юга» поставило, а позивач прийняв товар, про що між сторонами складені та підписані видаткові накладні.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які досліджені судами і описані в судових рішеннях.

Контрагентом виписав позивачу податкові накладні від 18 травня 2020 року № 102, від 19 травня 2020 року № 105, від 20 травня 2020 року № 104, від 21 травня 2020 року № 106, від 22 травня 2020 року № 103 та від 23 травня 2020 року № 101.

Оплата за договором підтверджується платіжним дорученням від 01 липня 2020 року №658, актом звірки взаємних розрахунків за 2020 рік, оборотно-сальдовою відомістю.

Частково заборгованість позивача перед ТОВ «Профі-Юга» в сумі 1 635 402,52 грн первісним кредитором передано ТОВ «Благодорбуд» згідно з договором про відступлення права вимоги № 3012-20 від 30 грудня 2020 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Житомирський НПЗ»

Досліджуючи господарські операції позивача з цим контрагентом, суди у становили, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Житомирський НПЗ» (Постачальник) укладено договір поставки від 01 грудня 2020 року № 0112-20А, за умовами якого постачальник зобов`язується оплатити і прийняти продукцію, найменування, кількість і ціни якої узгоджені у відповідних специфікаціях.

Згідно специфікації від 01 грудня 2020 року № 1 сторони узгодили поставку асфальтобетону дрібнозернистого тип А ІІ в кількості 1717 т, до 25 грудня 2020 року.

Фактичне постачання товару підтверджується видатковими накладними. Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, зі змісту яких вбачається, що позивач самостійно здійснював перевезення товару.

Контрагентом виписав позивачу податкові накладні від 24 грудня 2020 року №145 на суму 572000,88 грн (у т.ч. ПДВ - 95333,48 грн), від 24 грудня 2020 року №142 на суму 548600,84 грн. (у т.ч. ПДВ - 91433,47 грн), від 24 грудня 2020 року №140 на суму 533000,82 грн (у т.ч. ПДВ - 88833,47 грн), від 19 травня 2020 року №105 на суму 325000,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 51466,75 грн), від 24 грудня 2020 року №143 на суму 559000,86 грн (у т.ч. ПДВ - 93166,81 грн), від 23 травня 2020 року №101 на суму 134600,48 грн (у т.ч. ПДВ - 52433,41 грн), від 24.12.2020 №138 на суму 468000,72 грн (у т.ч. ПДВ - 78000,00 грн), від 24 грудня 2020 №144 на суму 494000,76 грн (у т.ч. ПДВ - 82333,46 грн).

Оплата за придбаний товар підтверджується платіжними дорученнями від 15 січня 2021 року № 974, від 19 січня 2021 року № 984, від 19 січня 2021 року № 985, від 19 січня 2021 року № 986, актом звірки взаємних розрахунків, оборотно-сальдовою відомістю.

Частково заборгованість позивача перед ТОВ «Житомирський НПЗ» первісним кредитором передано ТОВ «Благодорбуд» згідно з договором про відступлення права вимоги № 10 лютого 2021 року від 10 лютого 2021 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Захід Госпторг»

Суди попередніх інстанцій установили, що 01 грудня 2020 року між ТОВ «АМСТРУД» (Замовник) та ПП «Захід Госпторг» (Виконавець) укладено договір про надання послуг будівельної техніки №0112-20, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання послуг будівельною технікою на об`єктах замовника.

В додатку № 1 до договору сторони обумовили вартість послуг в залежності від виду будівельної техніки, яка буде задіяна.

Фактичне надання послуг підтверджується актами здачі-приймання робіт.

Контрагент виписав податкові накладні від 24 грудня 2020 року №26 на суму 941967,52 грн (у т.ч. ПДВ - 156994,59 грн), від 24 грудня 2020 року №23 на суму 928620,00 грн (у т.ч. ПДВ - 154770,00 грн), від 21 грудня 2020 року №28 на суму 47920,90 грн (у т.ч. ПДВ - 7986,82 грн), від 21 грудня 2020 року №27 на суму 26880,00 грн (у т.ч. ПДВ - 4480,00 грн), від 21 грудня 2020 року на суму 105996,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 17666,00 грн), від 24 грудня 2020 року №146 на суму 215800,33 грн (у т.ч. ПДВ - 35966,72 грн), від 16 грудня 2020 року №27 на суму 39003,30 грн (у т.ч. ПДВ - 6500,55 грн), від 24 грудня 2020 №141 на суму 540800,83 грн (у т.ч. ПДВ - 90133,47 грн), від 16 грудня 2020 №19 на суму 216569,48 грн (у т.ч. ПДВ - 36094,91 грн), від 16 грудня 2020 на суму 242611,20 грн (у т.ч. ПДВ - 40435,20 грн), від 24 грудня 2020 №137 на суму 520000,00 грн (у т.ч. ПДВ -86666,80 грн), від 21 грудня 2020 №29 на суму 8319,18 грн (у т.ч. ПДВ - 1386,53 грн), від 31 грудня 2020 №25 на суму 27078,91 грн (у т.ч. ПДВ - 4513,15 грн), від 24 грудня 2020 №24 на суму 224220,00 грн (у т.ч. ПДВ - 37370,00 грн), від 31 грудня 2020 №24 на суму 290304,00 грн (у т.ч. ПДВ - 48384,00 грн).

Оплата за договором підтверджується платіжними дорученнями від 29 грудня 2020 року № 948, від 29 січня 2021 року № 1030, від 29 січня 2021 року № 1031 та актом звірки взаємних розрахунків за період грудень 2020 - січень 2021 року, оборотно-сальдовою відомістю.

Частково заборгованість позивача перед ПП «Захід Госпторг» первісним кредитором передано ТОВ «Благодорбуд» згідно з договором про відступлення права вимоги № 3012-20 від 30 грудня 2020 року та погашена позивачем на підставі платіжних доручень від 19 січня 2021 №987, №988 та від 20 січня №996.

Суди врахували пояснення позивача про те, що зі змісту укладеного договору з ПП «Захід Госпторг» вбачається, що під наданням послуг будівельною технікою на об`єкті розуміється використання такої техніки, перевезення матеріалу та робота техніки на об`єкті. Оплата послуг була розрахована через врахування одиниці «машино-години» та «тони перевезення». Для зручності врахування вказаних критеріїв, сторонами в актах приймання-передачі послуг вказано формулювання «перевезення», тони і матеріал, який був перевезений, для правильного розрахунку вартості послуг. Тобто за вказаним договором надано комплекс послуг будівельною технікою, і перевезення матеріалів цією технікою. У зв`язку з цим, товарно-транспортні накладні між контрагентами не були складені.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Баупрод»

Досліджуючи господарські операції позивача з цим контрагентом, суди установили, що 07 грудня 2020 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Баупрод» (Постачальник) укладено договір поставки № 0712-20Б, за умовами якого з урахуванням додатку № 1 до договору постачальник зобов`язується передати у власність замовнику матеріали, а саме: бітум нафтовий дорожній в`язкий БДН 70/100 в кількості 382,5 тон.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Баупрод» здійснило поставку, а позивач прийняв товар, про що між сторонами були складені та підписані видаткові накладні.

Перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Контрагент виписав позивачу податкові накладні від 22 грудня 2020 року №3 на суму 945000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 157500,00 грн), від 11 січня 2021 року №1 на суму 993600,00 грн (у т.ч. ПДВ - 165600,00 грн), від 16 грудня 2020 року №25 на суму 56315,10 грн. (у т.ч. ПДВ - 9385,85 грн), від 21 грудня 2020 року №23 на суму 1094400,00 грн (у т.ч. ПДВ - 182400,00 грн), від 24 грудня 2020 року №22 на суму 118800,00 грн (у т.ч. ПДВ - 19800,00 грн), від 21 грудня 2020 року №22 на суму 169344,00 грн (у т.ч. ПДВ - 28224,00 грн), від 24 грудня 2020 року №25 на суму 87162,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14602,00 грн), від 13 січня 2021 року №1 на суму 984150,00 грн (у т.ч. ПДВ - 164025,00 грн).

Оплата позивачем за договором підтверджується платіжними дорученнями від 15 січня 2021 року № 977, від 22 січня 2021 року № 1008, від 29 січня 2021 року № 1033, актом звірки взаємних розрахунків за період: грудень 2020 року - лютий 2021 року, оборотно-сальдовою відомістю.

Частково заборгованість позивача перед ТОВ «Баупрод» в сумі 3 116 298,79 грн первісним кредитором передано ТОВ «Благодорбуд» згідно з договором про відступлення права вимоги № 3001-21 від 30 січня 2021 року, яка була погашена позивачем на підставі платіжних доручень від 19 лютого 2021 року №1078 та від 26 лютого 2021 року №1086.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Демонтажна група «Богуслав»

Суди установили, що між ТОВ «АМСТРУД» (Замовник) та ТОВ «Демонтажна група «Богуслав» (Постачальник) укладено договір поставки від 20 січня 2021 року № 2001-21, за умовами якого з урахуванням додатку № 1 до Договору (Додаток) постачальник зобов`язується передати у власність замовнику матеріали, а саме: сіль в кількості 1173 т та надати послуги перевезення вантажів в кількості 1173 т дорожніми транспортними засобами.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Демонтажна група «Богуслав» передано, а позивачем прийнято товар (сіль), про що свідчать видаткові накладні.

Контрагент надав позивачу й послуги з перевезення вказаного товару, про що свідчать акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Контрагент склав та надав позивачу податкові накладні від 03 лютого 2021 року №6 на суму 87704,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14784,00 грн.), від 02 лютого 2021 року №5 на суму 213955,20 грн (у т.ч. ПДВ - 35659,20 грн), від 29 січня 2021 року №45 на суму 196650,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 32775,00 грн), від 29 січня 2021 року №39 на суму 79200,00 грн (у т.ч. ПДВ - 13200,00 грн), від 06 грудня 2021 року №1 на суму 1059750,00 грн (у т.ч. ПДВ - 176625,00 грн), від 02 лютого 2021 на суму 86169,60 грн (у т.ч. ПДВ - 14361,60 грн), від 30 січня 2021 року №40 на суму 77299,20 грн (у т.ч. ПДВ - 12883,20 грн), від 27 січня 2021 року №37 на суму 77932,80 грн (у т.ч. ПДВ - 12988,80 грн), від 26 січня 2021 року №36 на суму 83635,20 грн (у т.ч. ПДВ - 13939,20 грн), від 15 січня 2021 року №1 на суму 776250,00 грн (у т.ч. ПДВ - 129375,00 грн), від 28 січня 2021 року №38 на суму 82368,00 грн (у т.ч. ПДВ - 13728,00 грн), від 25 січня 2021 року №41 на суму 196650,00 грн (у т.ч. ПДВ - 32775,00 грн), від 24 грудня 2020 року №2 на суму 405000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 67500,00 грн), від 03 лютого 2021 року №3 на суму 88704,00 грн (у т.ч. ПДВ - 14784,00 грн), від 28 січня 2021 року №44 на суму 204516,00 грн (у т.ч. ПДВ - 34086,00 грн), від 25 січня 2021 року №35 на суму 79200,00 грн (у т.ч. ПДВ - 13200,00 грн), від 30 січня 2021 року №46 на суму 191930,40 грн (у т.ч. ПДВ - 31988,40 грн), від 03 лютого 2021 року №4 на суму 220248,00 грн (у т.ч. ПДВ - 36708,00 грн), від 26 січня 2021 року №42 на суму 207662,40 грн (у т.ч. ПДВ - 34610,40 грн), від 27 січня 2021 №43 на суму 193503,60 грн (у т.ч. ПДВ - 32250,60 грн).

Оплата позивачем за договором підтверджується платіжними дорученнями від 16 лютого 2021 року № 1064, № 1065, від 19 лютого 2021 року № 1080, № 1081, актом звірки взаємних розрахунків за період, оборотно-сальдовою відомістю.

Частково заборгованість позивача перед ТОВ «ДГ «Богуслав» в сумі 2024920,79 грн первісним кредитором передано ТОВ «Благодорбуд» згідно з договором про відступлення права вимоги № 2602-21 від 26 лютого 2021 року.

Досліджуючи питання використання позивачем придбаних у вищезазначених контрагентів товарів і послуг в своїй господарській діяльності, суди попередніх інстанцій установили, що укладення Товариством вказаних договорів зумовлено необхідністю виконання позивачем своїх договірних зобов`язань підрядника перед іншими суб`єктами господарювання.

Так, суди установили укладання ТОВ «АМСТРУД» договорів з Рогозівською сільською радою Бориспільського району Київської області, Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, КП «АГРОЗНАМ`ЯНКА», ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «БЛАГОДОРБУД», з ТОВ «ДОРСТРОЙ», фактичне виконання яких підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами документами.

Наведені вище обставини та досліджені докази зумовили висновок судів попередніх інстанцій, що придбана Товариством сировина, використана для виконання підрядних робіт за вказаними договорами, а перевезення товару від постачальників до ТОВ «АМСТРУД» здійснено позивачем, як самостійно, так із залученням інших контрагентів, ТОВ «Акта Пром», ТОВ «Дінекс Торг» та ТОВ «Стройлогіст».

Господарські операції з поставки товару підтверджуються належним чином оформленими видатковими накладними, а господарські операції з перевезення товару - товарно-транспортними накладними, які долучені до матеріалів справи та були надані позивачем контролюючому органу під час перевірки.

Відхиляючи доводи контролюючого органу щодо відсутності у вищевказаних контрагентів позивача достатніх матеріальних, трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, неподання фінансової та податкової звітності тощо, відсутність у контрагента-постачальника матеріально-технічних, достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність товарів по ланцюгу постачання, відсутність окремих документів чи дефекти, суди виходили з того, що такі доводи відповідача самі по собі не можуть бути безумовною підставою для висновку, що господарської операції не було. Первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням всіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на доводи позивача у відзиві на касаційну скаргу, які ґрунтуються на аналізі акта перевірки. Товариство зазначає, що відповідач відобразив в акті перевірки інформацію стосовно кількості штатних працівників контрагентів за період взаємовідносин з позивачем, а саме: ТОВ «Стройлогіст» - 5 осіб, ТОВ «Профі-Юга» - 3 особи, ТОВ «Дінекс Торг» - 5 осіб, ТОВ «Житомирський НПЗ» - 21 особа, ПП «Захід Госпторг» - 40 осіб, ТОВ «Баупрод» - 34 особи, ТОВ «Акта Пром» - 5 осіб, ТОВ «Карат Юніон», - 5 осіб, ТОВ «Френттерон» - 4 особи. Окремо позивач пояснив, що відповідач в своїх поясненнях та доводах наводить суперечливу позицію щодо відсутності у контрагентів позивача основних

засобів та не подання повідомлення за формою №20-ОПП, при цьому в самому ж акті перевірки наведено про наявність офісу (ТОВ «Стройлогіст»), складу, магазину (ТОВ «Профі-Юга»), офісу та складу (ТОВ «Френттерон»). ТОВ «Житомирський НПЗ» подавало повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, в кількості 42 об`єкта, зокрема, офіси, склади, гаражі, автомобілі, виробничі ділянки, бітумний резервуар, резервуар для скрапленого газу, компресор, сепаратор, насос, змішувач, бензовози, установка модифікації бітуму полімерами, модульний розчинний вузол для виробництва рідких мінеральних добрив та інше. ПП «Захід Госпторг» подавало повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, в яких встановлено наявність офісу, вантажної цистерни, трактора, оптового складу, екскаваторів, гусічної та колісної техніки для всіх видів робіт, бульдозерів, іншого автотранспорту та інше. ТОВ «Баупрод» подавало повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, в яких встановлено наявність офісів, складів, заводу, цеху, виробничих ділянок, резервуарів, конвеєру спеціального, навантажувачу, кар`єру, автоцистерни, гусеничної та колісної техніки для всіх видів робіт, спеціалізованого вантажного сідлового тягачу, іншого автотранспорту та інше. ТОВ «ДГ «Богуслав» подавало повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП, в кількості 53 об`єкта, зокрема, офісне приміщення, майновий комплекс Дубно, склади, виробничі ділянки, гаражі, цехи по обробці демонтованих будматеріалів, колісна техніка для всіх видів робіт, кран баштовий, вишка, автовишка, інші автомобілі та інше.

Отже, не зрозуміло яким чином контролюючий орган дійшов висновку щодо відсутності у всіх контрагентів позивача матеріальних та фізичних можливостей для надання послуг та поставки товару.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з критичною оцінкою, наданою судами посиланню контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Стосовно доводів відповідача про не подання контрагентами позивача податкової звітності, в тому числі за формою 20-ОПП, є підставою для притягнення їх до відповідальності із застосуванням штрафних санкцій, однак не може свідчити про нереальність господарської операції ТОВ «АМСТРУД» з такими контрагентами та в жодному разі не може покладати на позивача відповідальність за не виконання його контрагентами обов`язків, покладених на них податковим законодавством.

Інформація про контрагента позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Як наслідок, посилання відповідача на інформацію ІТС «Податковий блок» не є доказам для висновку про нереальність здійсненних контрагентом позивача спірних господарських операцій.

Слід звернути увагу на те, що господарська діяльність контрагентів позивача не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були, усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу даних податкової інформації, наявної в базі даних.

Суди наголосили, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За результатами оцінки наданих позивачем доказів, суди попередніх інстанцій констатували, що первинні документами відповідають вимогам чинного законодавства, документи щодо господарських операцій з поставки товару та послуг транспортного перевезення не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статей 198, 201 ПК України, частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пунктів 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Втім відповідач не надав жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів, зокрема, вироків у кримінальних справах щодо таких контрагентів, в яких досліджувались відповідні господарські операції, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Щодо доводів контролюючого органу про обрив ланцюга постачання товарів, послуг за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних, колегія суддів зауважує, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його постачальниками.

В той же час, позивач у відзиві на касаційну скаргу звернув увагу на те, що деякі контрагенти (ТОВ «Баупрод», ТОВ «Житомирський НПЗ», ПП «Захід Госпторг») є виробниками продукції, яку поставляли ТОВ «АМСТРУД».

Колегія суддів визнає безпідставними посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не врахував наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких є контрагенти позивача.

Як суд першої та і суд апеляційної інстанції не прийняли посилання податкового органу на наявність кримінальних проваджень, у яких фігурують ТОВ «Профі-Юга», ТОВ «Дінекс Торг», ТОВ «Житомирский НПЗ», ТОВ «Карат Юніон», оскільки вказані обставини не були зазначені контролюючим органом в акті перевірки в якості підстави для висновку про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Колегія суддів Верховного Суду визнає, що наявність окремих кримінальних проваджень, в рамках яких фігурують окремі контрагенти позивача, не є належним доказом, який свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки в силу частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представник податкового органу зазначив, що про наявність вироків щодо контрагентів позивача, які були досліджені перевіркою йому не відомо.

Слід зауважити, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, встановлені в рамках досудового розслідування обставини не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Факт порушення кримінальної справи та проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Доводи відповідача щодо порушення судами статей 9, 90 КАС України, не вчинення жодних заходів щодо встановлення всіх обставин у справі, колегія суддів відхиляє та звертає увагу на те, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року витребувано у відповідача, зокрема, копії судових рішень (вироків, постанов тощо), які підтверджують фіктивність діяльності контрагентів позивача, зокрема, їх створення та реєстрацію на підставних осіб; копії протоколів допитів свідків керівників контрагентів ТОВ «Стройлогіст», ТОВ «Профі-Юга», ТОВ «Дінекс Торг», ТОВ «Житомирський НПЗ», ПП «Захід Госпторг», ТОВ «Баупрод», ТОВ «ДГ «Богуслав», ТОВ «Акта Пром», ТОВ «Карат Юніон», ТОВ «Френттерон» (у разі наявності).

При цьому, відповідач на виконання вимог ухвали суду, а також під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, відповідних доказів не надав.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій на підставі належних, допустимих, достатніх доказів установили факт укладення позивачем відповідних договорів із контрагентами, набуття позивачем товару у своїх постачальників у встановленому порядку, його поставка замовникам та використання такого товару/послуг у власній господарській діяльності. Господарські операції фактично відбулись, спричинили підстави для відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а тому позивач правомірно сформував по вказаним господарським операціям показники бухгалтерської та податкової звітності, натомість висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства є безпідставними.

Доводи податкового органу щодо порушення судами норм процесуального права при врахуванні на стадії розгляду справи нових підстав позову щодо порушення порядку призначення перевірки є прийнятними, але це не впливає на правильність вирішення спору, оскільки суди повністю встановили та дослідили обставини щодо встановлених під час перевірки порушень та надали їм правильну правову оцінку. Слід зауважити, що й обставинам щодо призначення податкової перевірки також надана правильна правова оцінку, з урахування правових позицій Верховного Суду.

В обґрунтування своїх доводів відповідач у касаційній скарзі наполягає на тому, що судами при вирішенні спору не враховано й, відповідно, не застосовано правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин. Однак, Судова колегія виходить з того, що наведені відповідачем правові позиції Верховного Суду пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржниками рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

В цілому доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Доводи відповідача не спростовують законність та обґрунтованість судових рішень в силу того, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили фактичні обставини справи, дослідили наявні докази, надали їм належну оцінку та прийняли судові рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах попередніх інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення їх без змін.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №640/34282/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк