Постанова

від 02.04.2025 по справі 910/6431/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2025 р. Справа№ 910/6431/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 (повний текст рішення підписано 12.08.2024) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 (повний текст підписано 22.08.2024)

у справі №910/6431/24 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ"

до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_1 (третя особа-1)

ОСОБА_2 (третя особа-2)

ОСОБА_3 (третя особа-3)

ОСОБА_4 (третя особа-4)

ОСОБА_5 (третя особа-5)

ОСОБА_6 (третя особа-6)

ОСОБА_7 (третя особа-7)

ОСОБА_8 (третя особа-8)

про стягнення 52 652,77 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" про стягнення заборгованості по сплаті одноразового внеску у розмірі 52 652,77 грн.

Відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, в якому останній, серед іншого, просить суд витребувати у позивача у належним чином посвідчених копіях - докази понесення останнім витрат у розмірі 2 550 000,00 грн на придбання та встановлення дизель-генератора та замінити по справі № 910/6431/24 неналежного відповідача - Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" на належних відповідачів - дійсних співвласників: по кв. АДРЕСА_1 .

Судом у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Грінвіль інцест» про витребування доказів - відмовлено; у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Грінвіль інцест» про заміну неналежного відповідача - відмовлено; залучені до участі у справі ОСОБА_1 (третя особа-1), ОСОБА_2 (третя особа-2), ОСОБА_3 (третя особа-3), ОСОБА_4 (третя особа-4), ОСОБА_5 (третя особа-5), ОСОБА_6 (третя особа-6), ОСОБА_7 (третя особа-7), ОСОБА_8 (третя особа-8) третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/6431/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" (79053, Львівська обл., місто Львів, вул.. Княгині Ольги, будинок 100Б, ідентифікаційний код 41237135) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" (04050, місто Київ, вул. Пимоненка Миколи, будинок 19, ідентифікаційний код 44496019) заборгованість у розмірі 52 652 (п`ятдесят дві тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн 77 коп. та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/6431/24 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6431/24 задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" (79053, Львівська обл., місто Львів, вул.. Княгині Ольги, будинок 100Б, ідентифікаційний код 41237135) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" (04050, місто Київ, вул. Пимоненка Миколи, будинок 19, ідентифікаційний код 44496019) витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовлено.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Задовольняючи заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6431/24 та стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2 000,00 грн., суд виходив із співмірності розміру витрат зі складністю справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі №910/6431/24 закрити, додаткове рішення скасувати.

Сторона Відповідача не погоджується з винесеним рішеннями, вважає їх необґрунтованими та протиправними, направленими на порушення прав та інтересів Позивача, при винесенні оскаржуваного Рішення судом не було з`ясовано та не було доведено важливі обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

1)Як на момент направлення Відповідачу листа (від 05.04.24) з вимогами, щодо сплати внесків за генератор, так і при зверненні з позовом та відкритті провадження по даній справі, АТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ГРІНВІЛЬ ІНВЕСТ» ВЖЕ ТРИВАЛИЙ ЧАС ЯК НЕ БУВ ВЛАСНИКОМ ВКАЗАНИХ КВАРТИР.

В оскаржуваному рішенні відсутні висновки щодо того, що Відповідач на момент пред`явлення Позивачем вимог про сплату внесків вже давно не був власником вказаних кварти, НЕ МАЄ. Фактично судом було повністю проігноровано надані стороною Відповідача заперечення, не досліджено незаперечні обставини, які унеможливлюють стягнення внеску з Відповідача, проігноровано відомості про дійсних власників квартир, у зв`язку з чим винесено протиправне та необґрунтоване Рішення.

За обставин наявності стягувача - ОСББ «ГРІНВІЛЬ ПАРК КИЇВ» та дійсних власників квартир - ОСОБА_1 (кв. АДРЕСА_2 ); ОСОБА_2 (кв. АДРЕСА_3 ); ОСОБА_3 (кв. АДРЕСА_4 ); ОСОБА_4 (кв. АДРЕСА_5 ); ОСОБА_5 (кв. АДРЕСА_6 ); ОСОБА_6 (кв. АДРЕСА_7 ); ОСОБА_7 (кв. АДРЕСА_8 ); ОСОБА_8 (кв. АДРЕСА_9 ), таке унеможливлює стягнення з іншої особи, яка не є власником квартир.

Незаперечним є обставини безпідставного, незаконного застосування до Відповідача стягнення з сплати внесків щодо квартир, які не є у власності Відповідача.

Зважаючи на відсутність між Позивачем та Відповідачем предмету спору, так як Відповідач не є власником квартир, після скасування оскаржуваного Рішення, провадження по справі № 910/6432/24 підлягає закриттю.

2) без отримання підтвердження про отримання вказаними третіми особами матеріалів позовної заяви, без забезпечення можливості надання вказаними третіми особами пояснень по справі, 22.07.2024 судом було винесено оскаржуване Рішення.

При залученні до розгляду у справі № 910/6432/24 третіх осіб, судом першої інстанції було порушено їх процесуальні права та інтереси, обмежено у праві бути обізнаними про розгляд справи, брати участь у розгляді справи.

3) в наданій позовній заяві були відсутні докази обґрунтованості стягнення розрахованого з загальної суми витрат (2,550 млн.грн.), внеску у розмірі 112, 94 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири або нежитлового приміщення.

Зважаючи на відсутність об`єктивних доказів достовірності несення Позивачем витрат на придбання генератора, стороною Відповідача було заявлено клопотання про витребування у Позивача відповідних доказів, яке залишилось судом першої інстанції без задоволення.

При цьому, за відсутності доказів несення Позивачем відповідних витрат, судом першої інстанції зроблено висновок, що Позивачем було придбано генератор вартістю 1,070 млн.грн., виконано роботи з його під`єднання вартістю 450 тис.грн., придбано лафет вартістю 116 тис.грн.

Фактично суд першої інстанції, без дослідження важливих для об`єктивного розгляду справи обставин, повторивши зміст позовної заяви, встановив недійсні обставини, доказів виконання яких в матеріалах справи не має.

Такі висновки суду першої інстанції протирічать дійсним обставинам справи та свідчать що допущені судом порушення принципів процесуального законодавства - рівності, змагальності, диспозитивності, пропорційності, що в результаті призвело до необґрунтованого надання переваги обґрунтувань Позивача над доказами Відповідача.

4) Зважаючи на протиправність винесеного основного Рішення, яке підлягає скасуванню, винесене у справі № 910/6432/24 додаткове рішення, підлягає також скасуванню.

В ході розгляду поданої Позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення, стороною Відповідача були надані відповідні заперечення щодо дійсності, об`єктивності та співмірності понесених Позивачем витрат на правничу допомогу, які самі по собі доводять неможливість задоволення поданої стороною Позивача заяви про ухвалення додаткового рішення. Позивачем не було обґрунтовано співмірність та об`єктивність нібито понесених судових витрат, не було надано детального опису робіт

Надана Позивачем заява не була направлена попередньо усім учасникам справи - залученим судом третім особам, при цьому суд першої інстанції у прийнятому додатковому рішенні зробив висновок, що в силу ч. 9 ст. 80 ГПК України Позивач не мав надсилати таку заяву іншим учасникам справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/6431/24, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Під час апеляційного провадження позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи апелянта. Представником відповідача подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримує доводи апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.12.2021 у будинку за адресою: м.Київ, вул..М.Пимоненка,19 було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Грінвіль Парк Київ".

Рішенням загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ», оформленим протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023, співвласники, серед іншого, вирішили:

- придбати за рахунок внесків співвласників та під`єднати до мереж будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 19 дизельну електростанцію (дизельний генератор);

- затвердити розмір одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 112,94 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що перебуває у власності співвласника; визначити, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін з дня оприлюднення (шляхом їх розміщення у холі будинку або в телеграм каналі ОСББ, або надсилання співвласнику на адресу квартири, нежитлового приміщення у будинку, що знаходиться у його власності) реквізитів банківського рахунку ОСББ для даних цілей.

11.09.2023 копія протоколу загальних зборів № 4 від 11.09.2023 з додатками та реквізитами банківського рахунку ОСББ для даних цілей були розміщені у холі будинку, на інформаційному стенді біля входу в будинок та в телеграм каналі ОСББ.

Позивач зазначає, що правління ОСББ «Грівніль Парк Київ» вклало до поштової скриньки кожної квартири відповідача рахунок на сплату одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора).

Також позивач зазначає, що більшість співвласників добросовісно виконали рішення загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ», оформлені протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023, тільки за першу добу співвласники зібрали понад 500 000,00 гривень.

На виконання рішення загальних зборів було придбано дизельну електростанцію (дизельний генератор) вартістю 1 070 000,00 грн; виконано роботи з її під`єднання до мереж будинку на суму 450 697,05 грн.; придбано лафет для розміщення генератора на суму 116 880,00 грн; придбано пальне.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 346085317 від 11.09.2023) станом на 11.09.2023 Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" було власником 9 квартир у будинку (№№: 237, 254; 280; 284; 300; 314; 319; 327, 329) на загальну площу 518, 8 кв. м.

З огляду на наведене, позивач зазначає, що у Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" виник обов`язок зі сплати одноразового внеску співвласника для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 58 593,43 грн (518, 8 кв. м. * 112 грн. 94 коп.).

03.04.2024 АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» здійснило часткову сплату одноразового внеску на загальну суму 5 940,66 грн з призначенням платежу: «внесок на придбання та підключення до мереж будинку дизельної електростанції (генератора), квартира 327», що підтверджується платіжним дорученням № 171 від 03.04.2024.

ОСББ «Грівніль Парк Київ» 05.04.2024 спрямувало на адресу відповідача цінний лист з описом вкладення, за змістом якого відповідача поінформовано про невиконання АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» рішень загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ», оформлених протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023 та заявлено вимогу невідкладно, однак не пізніше, ніж протягом 10-ти днів з дати одержання листа, сплатити на користь ОСББ «Грінвіль Парк Київ» одноразовий внесок співвласника для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 52 652,77 грн.

Як зазначає позивач, станом на дату звернення до суду, заявлені вимоги залишаються не виконаними.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що всупереч ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» обов`язок відповідача щодо сплати обов`язкового внеску залишився невиконаним в частині залишку суми - 52 652, 77грн (58 593,43 грн - 5 940,66 грн).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», серед іншого, внесено зміни до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Змінами, про які йдеться, зокрема, є: скасовано поняття членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку (усі співвласники беруть участь в діяльності об`єднання); скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень (скільки би співвласників не прийшло - загальні збори є правомочними і голосування проводиться); змінено механізм підрахунку голосів (голоси рахуються не від кворуму, а від загальної кількості голосів співвласників); змінено порядок розподілу голосів (за загальним правилом розподіл голосів здійснюється пропорційно площі, що належить співвласникам); введено письмове опитування.

За змістом ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника в загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно п. п. 1.1, 2.1 Статуту ОСББ «Грінвіль Парк Київ», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Грінвіль Парк Київ» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 19, з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

В осінньо-зимовий період 2022/2023 років, у зв`язку із російськими ракетними атаками на об`єкти енергомережі України, в будинку протягом тривалого часу було відсутнє енергозабезпечення у зв`язку з чим, не могла функціонувати дахова котельня, яка повинна забезпечувати теплопостачання у будинку. З цим, підтримка належного температурного режиму в оселях мешканців не була забезпечена, а частина співвласників вимушено покидали домівки на час опалювального сезону. Також, органами державної влади все частіше оголошувалися попередження про складний наступний осінньо-зимовий період 2023/2024 років, а також висловлювалися рекомендації щодо необхідності забезпечення населення резервними системами живлення в житлових будинках.

Діючи в даних умовах на захист інтересів співвласників будинку, правління ОСББ «Грінвіль Парк Київ» ініційовано та проведено загальні збори, якими вирішено питання придбання та під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) та інших супутніх питань, зокрема, щодо затвердження спеціального кошторису для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції та розміру одноразового внеску співвласників для даних цілей.

Так, рішенням загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ», оформленим протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року, співвласники, серед іншого, вирішили:

- придбати за рахунок внесків співвласників та під`єднати до мереж будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 19 дизельну електростанцію (дизельний генератор);

- затвердити розмір одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 112,94 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що перебуває у власності співвласника; визначити, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін з дня оприлюднення (шляхом їх розміщення у холі будинку або в телеграм каналі ОСББ, або надсилання співвласнику на адресу квартири, нежитлового приміщення у будинку, що знаходиться у його власності) реквізитів банківського рахунку ОСББ для даних цілей.

Згідно ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Згідно п. 3.11 Статуту ОСББ та ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», рішення загальних зборів ОСББ є обов`язковим для всіх співвласників.

Згідно ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», п. 5.2 Статуту ОСББ, співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно ст. 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири [квартир] та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 346085317 від 11.09.2023 року станом на станом 11.09.2023 АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» було власником 9 квартир у будинку (№№: 237, 254; 280; 284; 300; 314; 319; 327, 329) на загальну площу 518, 8 кв. м.

Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв`язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (ст. 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (ст.15, 20 Закону).

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна в багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

З огляду на наведене, 11.09.2023 у АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» виник обов`язок зі сплати одноразового внеску співвласника для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 58 593,43 грн (518, 8 кв. м. * 112,94 грн).

Судом враховано, що 03.04.2024 АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» здійснило часткову сплату одноразового внеску на загальну суму 5 940,66 грн з призначенням платежу: «внесок на придбання та підключення до мереж будинку дизельної електростанції (генератора), квартира 327», що підтверджується платіжним дорученням № 171 від 03.04.2024.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, судом не встановлено оскарження та визнання недійсним рішення/протоколу Об`єднання, проте, встановлено відсутність доказів виконаня своїх зобов`язань щодо сплати одноразового внеску на загальну суму 52 562,77 грн (58 593,43 грн - 5 940,66 грн).

Відповідач, в свою чергу, не довів належними засобами доказування та не надав доказів щодо наявності підстав для звільнення його від обов`язку оплати заявленої позивачем суми одноразового внеску.

Судом враховано та відхилено заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, виходячи з наступного.

Посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення коштів з АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест», оскільки позивач не звертався до суду, коли товариство було власником квартир в будинку, а наразі відповідач зазначені квартири відчужив, судом визнані помилковими, оскільки саме 11.09.2023 у всіх співвласників будинку за адресою: м.Київ, вул.Пимоненко,19 виникло зобов`язання зі сплати одноразового внеску для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 112,94 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що перебуває у власності співвласника.

Більш того, тим самим протоколом закріплено і рішення співвласників щодо встановлення строків зі сплати відповідного внеску та передбачено, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін.

Отже, обов`язок зі сплати внеску повинен був бути виконаним кожним співвласником, в тому числі відповідачем з 11.09.2023 по 21.09.2023. При цьому, відчуження квартири або нежитлового приміщення будинку не зумовлює заміни боржника у зобов`язанні, що виникло, а нові власники не є відповідальними за зобов`язаннями попередніх власників.

З урахуванням того, що саме з дати набуття права власності на квартиру власник повинен нести обов`язки, пов`язані з його власністю, - рішення зборів співвласників є обов`язковими для нових власників квартир виключно в частині тих наслідків і обов`язків, що виникають після набуття ними власності.

Новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. За відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі №686/6276/19.

При цьому, Верховним Судом у згаданій постанові також вчинено висновок, що переведення боргу попереднього власника повинно відбуватися саме у порядку визначеному ЦК України й в тому числі містити згоду кредитора на таку заміну.

Серед іншого, відзив містить посилання на те, начебто фактичні витрати на придбання та підключення генератора склали всього 749 000,00 грн, а тому сума одноразового внеску співвласника підлягає перерахунку пропорційно до фактичних витрат.

В даному випадку фактичні витрати на придбання та підключення генератора жодним чином не впливають на розмір одноразового внеску співвласника, оскільки, як відображено в протоколі загальних зборів, поряд з затвердженням чіткого розміру одноразового внеску співвласники також вирішили, що у випадку, якщо фактичні витрати на реалізацію цілей кошторису будуть меншими, - надлишкові кошти будуть спрямовані на використання та обслуговування об`єднанням придбаної дизельної електростанції (дизельного генератора).

13.08.2024 до суду позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/6431/24. У поданій заяві позивач просив суд покласти на відповідача 20 000,00 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас у даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому, з огляду на розгляд справи № 910/6431/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, вказаний строк обчислюється з урахуванням дати отримання стороною копії рішення суду.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Матеріалами справи встановлено, що при подачі позову позивачем було зазначено, що всі докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з моменту прийняття рішення судом.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 вбачається, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового судового рішення зазначено про розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу становить 7 500,00 грн, які він просить покласти на відповідача.

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги №21/05/2024-1 від 21.05.2024;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 12.08.2024;

- копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №21/3266 від 08.02.2024;

- ордер серії АО №1128967 від 24.05.2024.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 20 000,00 грн, судом враховано, що предмет спору у даній справі є розрахунковим, зокрема, стягнення одноразового платежу, і така категорія спорів не належить до складних. Більше того, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вивчення нормативно-правового регулювання таких правовідносин відбувається під час здобуття вищої освіти в галузі права і не потребує додаткових зусиль і часу адвоката, який професійно займається діяльністю багато років.

Судом враховано, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху», зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до якого відповідач просить суд заяву адвоката Батрина М.В. про ухвалення додаткового рішення повернути заявнику без розгляду, судом встановлено наступне.

Частина 2 ст. 170 ГПК України застосовна виключно до заяв, що подаються на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Відповідач посилався на те, що згідно ч. 2 ст. 170 ГПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, що подається на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Дане твердження відповідача судом відхилено правомірно, оскільки процесуальний закон не містить жодних вимог щодо обов`язковості надсилання копії заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі третім особам.

Більше того, позивач подавав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі разом з доказами саме у електронній формі, а отже, в силу ч. 9 ст. 80 ГПК України не мав надсилати їх третім особам.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг, а також не співмірність розміру витрат із складністю справи, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2 000,00 грн.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень про: неналежний суб`єктиний склад спору; відсутність підстав для задоволення позову з огляду на відчуження відповідачем квартир, з розрахунку яких нараховано заборгованість відповідача; помилковий розрахунок позивачем сум до стягнення з огляду на фактичні витрати позивача на придбання та підключення генератора; порушення судом першої інстанції процесуальних прав третіх осіб.

Щодо доводів з визначення суб`єктного складу спору колегія суддів зазначає наступне.

З наявного у матеріалах справи доказу - витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що станом на дату прийняття рішень загальних зборів ОСББ, оформлених протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року, власником квартир № № 237 [ст. 27 витягу з ДРРП], 254 [ст. 45 витягу з ДРРП], 280 [ст. 44-45 витягу з ДРРП], 284 [ст. 43-44 витягу з ДРРП], 300 [ст.26 витягу з ДРРП], 314 [ст. 25 витягу з ДРРП], 319 [ст. 41 витягу з ДРРП], 327 [ст. 6-7 витягу з ДРРП], 329 [ст. 2-3 витягу з ДРРП] у Будинку було саме Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Грінвіль Інвест».

З огляду на наведене, єдиним можливим відповідачем у даній справі є особа, яка на момент виникнення обов`язку зі сплати внеску до ОСББ була власником квартир у Будинку. При цьому, Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Грінвіль Інвест» є юридичною особою з огляду на що закономірно може бути стороною та учасником судових спорів, а зворотнього законом не встановлено. Також, позивач не мав жодних передумов для пред`явлення позову до ТОВ «Компанія з управління активами «Активні Інвестиції», оскільки дане товариство не є і ніколи не було власником квартир у Будинку / членом ОСББ.

Більш того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що належний відповідач у справі, - особа до якої має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. В даному випадку, з огляду на предмет спору, матеріально правова вимога може бути звернута виключно до особи, за чий рахунок буде виконано зобов`язання. В цьому контексті, навіть, якщо компанія з управління активами і здійснює певну діяльність представляючи інтереси АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест», така діяльність здійснюється саме за рахунок АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест», а виконання зобов`язання буде здійснюватися саме юридичною особою - АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест».

З долучених у справі доказів - платіжного доручення № 171 від 03.04.2024, вбачається, що вчиняючи дії на визнання власного обов`язку, 03.04.2024 АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» здійснило часткову сплату одноразового внеску на загальну суму 5 940 грн. 66 коп. з призначенням платежу: «внесок на придбання та підключення до мереж будинку дизельної електростанції [генератора], квартира 327». Даний платіж також виконано саме АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест».

Отже, саме АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» є боржником ОСББ «Грінвіль Парк Київ» та належним відповідачем у справі.

Щодо відчуження відповідачем квартир у будинку, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом скарги зазначається, що начебто підстави для стягнення коштів з АТ «ЗНВКІФ «Грінвіль Інвест» відсутні, оскільки позивач не звертався до суду, коли товариство було власником квартир в будинку, а наразі відповідач зазначені квартири відчужив.

Ключовим в даному випадку є момент виникнення зобов`язання. Як зазначалося у позові, рішення про придбання генератору та затвердження розміру внеску співвласників затверджено рішенням загальних зборів ОСББ «Грінвіль Парк Київ», оформленим протоколом загальних зборів № 4 від 11.09.2023.

Саме 11.09.2023 у всіх співвласників будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Пимоненка, 19 виникло зобов`язання зі сплати одноразового внеску для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції [дизельного генератора] у сумі 112 грн. 94 коп. коп. за 1 кв.м. загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що перебуває у власності співвласника.

Вказаним протоколом закріплено і рішення співвласників щодо встановлення строків зі сплати відповідного внеску та передбачено, що одноразовий внесок підлягає сплаті у 10-ти денний термін. При цьому, що доводиться позивачем та не заперечується відповідачем, 11.09.2023 року копія протоколу загальних зборів № 4 від 11.09.2023 року з додатками та реквізитами банківського рахунку ОСББ для даних цілей були розміщені у холі будинку, на інформаційному стенді біля входу в будинок та в телеграм каналі ОСББ. Окремо, правління ОСББ «Грівніль Парк Київ» також вклало до поштової скриньки кожної квартири відповідача рахунок на сплату одноразового внеску співвласників для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції [дизельного генератора].

Отже, обов`язок зі сплати внеску повинен був бути виконаним кожним співвласником, в тому числі відповідачем з 11.09.2023 по 21.09.2023. При цьому, відчуження квартири або нежитлового приміщення будинку не зумовлює заміни боржника у зобов`язанні, що виникло, а нові власники не є відповідальними за зобов`язаннями попередніх власників.

Згідно ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», п. 5.2 Статуту ОСББ, співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно ст. 527 ЦК України, Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником.

Згідно ч. 1 ст. 520 ЦК України, Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою [переведення боргу] лише за згодою кредитора.

Жоден припис закону не допускає автоматичного переведення боргів попередніх власників нерухомості на третіх осіб - нових власників нерухомості. В тому числі, цього не передбачено і ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» або приписами Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», на які здійснюється посилання у скарзі.

За змістом згадуваних приписів йде мова виключно про те, що рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру після прийняття рішення.

З урахуванням того, що саме з дати набуття права власності на квартиру власник повинен нести обов`язки, пов`язані з його власністю, - рішення зборів співвласників є обов`язковими для нових власників квартир виключно в частині тих наслідків і обов`язків, що виникають після набуття ними власності.

Постановою Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 686/6276/19 однозначно роз`яснено: «новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. За відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник».

Переведення боргу попереднього власника повинно відбуватися саме у порядку визначеному ЦК України, в тому числі містити згоду кредитора на таку заміну.

У даному ж випадку, заміна кредитора не проводилася, кредитор згоду на таку зміну не надавав, а матеріали справи не містять доказів того, що за договорами, якими відчужувалися квартири відповідача, сторони погоджувалися на переведення боргу.

Щодо доводів по розрахунку сум до стягнення, колегія суддів зазначає наступне.

В позові зазначено, що на виконання рішення загальних зборів вже було витрачено щонайменше 1 637 577 грн. 05 коп.: придбано дизельну електростанцію [дизельний генератор] на суму 1 070 000 грн. 00 коп.; виконано роботи з її під`єднання до мереж будинку на суму 450 697 грн. 05 коп.; придбано лафет для розміщення генератора на суму 116 880 грн. 00 коп.; придбано пальне. До позову долучено докази понесення всіх перелічених витрат.

В даному випадку фактичні витрати на придбання та підключення генератора жодним чином не впливають на розмір одноразового внеску співвласника, оскільки, як відображено в протоколі загальних зборів, поряд з затвердженням чіткого розміру одноразового внеску співвласники також вирішили, що у випадку, якщо фактичні витрати на реалізацію цілей кошторису будуть меншими, - надлишкові кошти будуть спрямовані на використання та обслуговування об`єднанням придбаної дизельної електростанції [дизельного генератора].

Щодо порушення судом процесуальних прав третіх осіб колегія суддів зазначає наступне.

Станом на день подачі апеляційної скарги та розгляду справи судом апеляційної інстанції жодна із третіх осіб не оскаржила рішення суду першої інстанції, водночас, доводи апелянта в обґрунтування власної позиції по апеляційній скарзі в цій частині не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Щодо доводів апелянта про необхідність закриття провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на наявність між Позивачем та Відповідачем предмету спору, оскільки саме 11.09.2023 у всіх співвласників будинку за адресою: м.Київ, вул.Пимоненко,19 виникло зобов`язання зі сплати одноразового внеску для цілей придбання, під`єднання до мереж будинку дизельної електростанції (дизельного генератора) у сумі 112,94 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири або нежитлового приміщення, що перебуває у власності співвласника, а відповідач на той момент був власником спірних квартир, відсутні підстави для закриття провадження по справі № 910/6432/24.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирався на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen . ), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та про стягнення витрат на правову допомогу позивача у визначеному судом розмірі, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову та про стягнення витрат на правову допомогу позивача в суді першої інстанції у визначеному судом розмірі.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/6431/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/6431/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Грінвіль інвест"».

4. Матеріали справи № 910/6431/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко