Постанова від 24.03.2025 по справі 905/12/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року м. Харків Справа № 905/12/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх.№396) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.02.2025 у справі № 905/12/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ, код 00100227,

до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", м. Краматорськ Донецької області, код 00131268,

про стягнення 324 899 090,09 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про стягнення заборгованості за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0518-01041 від 16.05.2019 в сумі 324 899 090,09 грн, з якої 322 433 603,05 грн сума основного богу, 1 696 417,74 грн інфляційного збільшення та 769 069,30 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.02.2025 у справі №905/12/25 позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про стягнення 324 899 090,09 грн залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач був повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, однак у підготовче засідання від 12.02.2025 не з`явився, про причини своєї неявки в судові засідання не повідомив, а також не направив заяви/клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. У зв`язку з цим, суд прийшов до висновку про залишення без розгляду позовної заяви в порядку п.4 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" з відповідною ухвалою суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та продовжити розгляд справи згідно вимог ГПК судом першої інстанції. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі від 13.01.2025 не зазначив про наслідки неявки у судове засідання позивача, які передбачені ст. 202 ГПК України та не врахував висновки постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №916/3616/15 від 13.09.2019, де зазначено, що залишення позову без розгляду можливе лише за умови, що справа не може бути вирішена без участі позивача;

- місцевий суд не дав оцінки заяві про відеоконференцію позивача від 12.02.2025, адже формулювання «приймати участь у режимі відеоконференції у наступних судових засіданнях» доводить бажання позивача брати участь у розгляді справи. Натомість суд задовольнив клопотання про відеоконференцію відповідача, яке було подане 07.02.2025;

- оскаржувана ухвала та ухвала про відкриття провадження у справі не надсилались в електронний кабінет представника позивача. Вважає, що обмеження доступу до правосуддя є непропорційним та незаконним.

Детально рух у справі відображено у процесуальних документах суду.

У судове засідання, яке відбулось 24.03.2025 представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

06.01.2025 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про стягнення заборгованості за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0518-01041 від 16.05.2019 в сумі 324 899 090,09 грн, з якої 322 433 603,05 грн сума основного богу, 1 696 417,74 грн інфляційного збільшення та 769 069,30 грн 3% річних.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 13.01.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/12/25; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 12.02.2025 о 10:30 год; встановив сторонами строки для подання заяв по суті справи.

07.02.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення по справі, в яких викладено заперечення проти частини позовних вимог.

Позивач у призначене підготовче засідання 12.02.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом направлення ухвали суду від 13.01.2025 до його електронного кабінету в системі "Електронний суд".

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що вважає недоцільним розглядати справу без участі представника позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Частинами 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п. 2 ч.1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

За змістом ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь у судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Тобто учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Питання процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання було предметом дослідження об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 910/16978/19 від 05.06.2020 та № 916/3616/15 від 13.09.2019 (на яку посилається апелянт) у яких викладено наступну правову позицію:

- положення статей 202, 226 ГПК України не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності;

- аналізуючи зміст наведених норм процесуального закону, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи;

- при цьому у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог ст. 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов`язковою та викликати його у судове засідання;

- отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки і у випадку визнання таких причин поважними, суд може відкласти розгляд справи;

- що ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не передбачають вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з`явитися у судове засідання саме у зв`язку з визнанням судом його явки обов`язковою та викликом до суду.

Отже неявка позивача (його представника) та неповідомлення про причини такої неявки є самостійною та достатньою підставою для залишення позову без розгляду.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Згідно зі ст.196 ГПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у справі від 13.01.2025 була доставлена до зареєстрованого електронного кабінету позивача 13.01.2025 о 19:26 год., що підтверджується довідкою про доставку документа через систему «Електронний суд».

Апелянт зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі не надсилались в електронний кабінет представника позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6 ст. 242 ГПК України).

З огляду на те, що ухвала суду від 13.01.2025 була доставлена до зареєстрованого електронного кабінету позивача 13.01.2025 пізніше 17 години, днем вручення позивачу такої ухвали суду є 14.01.2025.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, якщо юридична особа зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС), то саме вона отримує всі процесуальні документи. Обов`язок реєструвати електронний кабінет покладається на юридичну особу, а не на її представника (адвоката).

Згідно з ч. 7 ст. 6 ГПК України, документи у справах надсилаються саме до електронного кабінету зареєстрованої особи. В даному випадку ПрАТ «НЕК «Укренерго» було зареєстроване у ЄСІТС та отримувало процесуальні документи суду першої інстанції.

Отже, відсутність направлення ухвали безпосередньо представнику позивача не є порушенням процесуального законодавства, оскільки всі документи належним чином надсилалися до електронного кабінету юридичної особи позивача. Отже, твердження апелянта про порушення його прав у зв`язку з ненадсиланням ухвал до електронного кабінету його представника необґрунтоване. Матеріали справи підтверджують факт того, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого засідання в даній справі.

В ухвалі суду від 13.01.2025 суд першої інстанції повідомив сторін, що у зв`язку з тим, що в Україні введений воєнний стан, а місто Харків, де знаходиться Господарський суд Донецької області, перебуває під обстрілами, тобто існує загроза життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, доступ до приміщення суду учасникам справи обмежено. На час існування небезпеки для учасників провадження, пов`язаної з перебуванням останніх у приміщенні Господарського суду Донецької області, судові засідання за особистої участі учасників судового процесу не проводяться, сторонам рекомендовано подавати заяви про розгляд справи за їх відсутності або участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що необхідно завчасно подати оформлену належним чином заяву.

Згідно до п.3 ч.3 ст.2 ГПК України, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є одним із основних засадам (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до приписів ст.8 ГПК України, будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Особи, які бажають бути присутніми у судовому засіданні, допускаються до зали судових засідань до початку судового засідання або під час перерви.

Це положення кореспондується з принципами, закріпленими у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право особи на справедливий судовий розгляд. Обмеження доступу до суду має бути обґрунтованим, пропорційним та таким, що не створює непропорційні перешкоди у реалізації права на судовий захист.

Важливим елементом реалізації цього права є забезпечення судом таких умов, які дозволяють сторонам спору ефективно користуватися своїми процесуальними правами, включаючи право на участь у судовому засіданні, надання пояснень та реалізацію інших процесуальних можливостей, передбачених законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції позбивав можливості представника позивача на фактичну особисту участь в судовому засіданні, чим порушив процесуальне право останнього. Обмеження можливості фізичної присутності учасників процесу не може автоматично слугувати підставою для залишення позову без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, у підготовчому засіданні суд першої інстанції оголосив перерву до 14:00 год для постановлення судового рішення у справі за наслідками вирішення питання щодо можливості розгляду справі за відсутності позивача.

Суд першої інстанції встановив, що 12.02.2025 об 11:04 зареєстровано заяву позивача про його участь у судовому засіданні, призначеному на 12.02.2025 о 10:30 год в режимі відеоконференції.

Згідно положень ч. 2 ст. 197 ГПК України учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції відмовив позивачу у клопотанні про відеоконференцію.

З приводу цього колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повинен був оцінити, чи обмеження (фізичний допуск до суду), накладені ним, не призведуть до порушення процесуальних прав сторін, зокрема права позивача на ефективний судовий розгляд. Обов`язком суду було забезпечити реальні умови для доступу до правосуддя, що могло включати більш гнучкий підхід до розгляду заяв про участь у судовому засіданні через відеоконференцію, врахування технічних можливостей та потенційних затримок у поданні відповідних процесуальних документів.

При цьому апелянт вважає, що суд першої інстанції задовольнив клопотання про відеоконференцію відповідачу від 07.02.2025, що порушує принцип рівності.

Апеляційний суд підкреслює, що відповідач подав заяву 07.02.2025, тобто за п`ять днів до судового засідання, що повністю відповідає вимогам ст. 197 ГПК України, тому суд зобов`язаний був її задовольнити. Таким чином, рішення суду першої інстанції не свідчить про вибірковий підхід, а є наслідком дотримання строків відповідачем.

Також апелянт вказує, що його заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, містила формулювання «приймати участь у режимі відеоконференції у наступних судових засіданнях», що, на його думку, підтверджує намір брати участь у розгляді справи.

Колегія суддів вважає, що дане формулювання слід розглядати у контексті всіх обставин справи, враховуючи те, що суд першої інстанції самостійно запровадив обмеження на особисту присутність учасників судового процесу у зв`язку з воєнним станом та загрозою безпеці. За таких умов суд мав забезпечити альтернативні способи реалізації права позивача на участь у процесі та надати об`єктивну оцінку поданій заяві.

Цитата «приймати участь у режимі відеоконференції у наступних судових засіданнях» відображає загальне волевиявлення позивача щодо його участі в судовому процесі у віддаленому форматі, що узгоджується із загальними принципами процесуального права, згідно з якими кожна сторона має право бути вислуханою та реалізувати свої процесуальні права належним чином. Враховуючи обмежений доступ до судового засідання, суд мав оцінити подану заяву не лише з точки зору формальних строків її подання, а й з урахуванням реальної можливості позивача своєчасно подати таку заяву та об`єктивної необхідності забезпечення його права на участь у судовому процесі.

Крім того, суд першої інстанції не розглянув заяву апелянта у її повному обсязі, адже вона (заява) містила узагальнене формулювання щодо участі у подальших судових засіданнях, що має бути розцінене як активне волевиявлення щодо участі у процесі, що заперечує припущення суду про те, що позивач ухилявся від участі у засіданні чи не бажав брати участь у розгляді справи.

Відмова суду врахувати цей факт і формальне застосування процесуальних норм щодо залишення позову без розгляду, суперечить принципу рівності сторін у судовому процесі та порушує право позивача на ефективний судовий захист, гарантоване як нормами національного законодавства, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому твердження про те, що формулювання заяви позивача не свідчить про його намір брати участь у процесі, є безпідставним та не враховує реального змісту поданого документа.

Додатково апелянт посилається на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 916/3616/15 від 13.09.2019, стверджуючи, що суд першої інстанції не врахував висновки цієї постанови, згідно з якими залишення позову без розгляду можливе лише за умови, що справа не може бути вирішена без участі позивача.

З приводу цього колегія суддів зазначає таке.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про залишення позову без розгляду, не здійснив аналізу, чи справді участь позивача була критично необхідною для вирішення спору по суті, і не встановив, чи могли наявні у справі докази дозволити продовжити розгляд справи без фізичної присутності позивача. У постанові Верховного Суду у справі № 916/3616/15 наголошено, що залишення позову без розгляду не є формальною санкцією за неявку позивача, а має застосовуватися лише тоді, коли без його участі розгляд справи є неможливим або істотно ускладнюється.

У даному випадку суд першої інстанції не навів жодних аргументів щодо того, чи міг суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі доказами.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що суди першої інстанції не повинні формально підходити до застосування норм ГПК України, що передбачають залишення позову без розгляду, а зобов`язані перевіряти, чи дійсно така міра є виправданою і чи не порушує вона право позивача на доступ до правосуддя.

Таким чином, посилання апелянта на постанову у справі № 916/3616/15 є обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не оцінив можливість продовження розгляду справи без участі позивача та не врахував альтернативні форми його участі у процесі, що є порушенням процесуальних норм та загальних засад судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції неправомірно залишив позов без розгляду, оскільки його рішення було ухвалене без належної оцінки всіх обставин справи, що призвело до порушення процесуальних прав позивача та принципу рівності сторін. Встановивши обмеження на фізичну присутність учасників у судовому засіданні через безпекову ситуацію, суд зобов`язаний був забезпечити реальну можливість для позивача брати участь у розгляді справи через альтернативні механізми, зокрема відеоконференцію. Однак, суд формально відмовив у її задоволенні, мотивуючи це порушенням строків подання. Також суд першої інстанції не оцінив, чи можливо було продовжити розгляд справи без участі позивача, не навів жодних аргументів, які б підтверджували, що розгляд справи вимагав обов`язкової присутності позивача, та не перевірив, чи могли наявні у справі докази бути достатніми для її вирішення.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував всіх фактичних обставин справи та не забезпечивши належного балансу між процесуальними правами сторін і необхідністю забезпечення ефективного судового захисту. Враховуючи зазначене, ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню із направленням справи на розгляд по суті до суду першої інстанції.

З огляду на висновок апеляційного господарського суду про задоволення апеляційної скарги, витрати апелянта щодо сплати судового збору за звернення зі скаргою, покладаються на відповідача відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, п.6 ч.1 ст.275, п.3 ч.3 ст.277, 282-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.02.2025 у справі № 905/12/25 скасувати. Справу №905/12/25 направити до Господарського суду Донецької області для подальшого розгляду.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (84302, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Краматорськ, вул.Комерційна, буд. 8, код 00131268) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, буд. 25, код 00100227) судовий збір у розмірі 2422,40 грн за подання апеляційної скарги.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 02.04.2025.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян