Постанова

від 26.03.2025 по справі 686/15989/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року

м. Київ

справа № 686/15989/20

провадження № 61-10833св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Обласна база спеціального медичного постачання,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року в складі судді Стефанишина С. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Обласної бази спеціального медичного постачання (далі - ОБСМП) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що 25 травня 2020 року відповідач видав щодо неї два накази № 42-к та № 43-к про її звільнення з посади завідувача аптечного складу № 1 ОБСМП у зв`язку із вчиненням дій, які дають підстави для втрати довір`я з боку власника (керівника), відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України.

Позивач наголошувала, що спірні накази є незаконними, адже її не було ознайомлено з наказом № 42-к, не надано його копії та можливості надати письмові пояснення, а сам наказ видано без дотримання вимог статті 149 КЗпП України.

У наказі ОБСМП від 25 травня 2020 року № 43-к зазначено, що він виданий на підставі наказу ОБСМП від 25 травня 2020 року № 42-к, протоколів інвентаризаційної комісії від 27 квітня 2020 року № 1, від 27 квітня 2020 року № 2, від 30 квітня 2020 року № 3, інвентаризаційного опису від 30 квітня 2020 року, звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів від 30 квітня 2020 року, доповідної записки ОСОБА_12. , акта відмови ОСОБА_1 від надання пояснень за фактом нестачі, невідповідність норм кваліфікаційних вимог в частині підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо) та відсутність посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії за спеціальністю з 2013 року.

Водночас під час організації та проведення інвентаризації допущені порушення, про що зазначив і голова інвентаризаційної комісії Рокоман П. П. у листі та доповідній записці.

У наказі ОБСМП від 24 квітня 2020 року № 26 «Про створення комісії для проведення інвентаризації матеріальних цінностей» не зазначено підстави для проведення звірки залишків матеріальних цінностей аптечного складу № 1, відсутнє посилання на відповідні документи, зокрема, наказ, яким визначаються періодичність та строки проведення інвентаризації.

27 квітня 2020 року ОСОБА_1 подала письмові пояснення на ім`я директора ОБСМП, у яких вказала на порушення, які було виявлено в діяльності інвентаризаційної комісії, просила відсторонити ОСОБА_12. та ОСОБА_4 від проведення переобліку, провести перевірку.

Складені інвентаризаційною комісією документи не могли бути підставою для притягнення її до відповідальності та звільнення з посади.

В оспорюваному наказі відсутнє посилання на документ, вимогам якого повинна відповідати позивач, не зазначено, яким чином була встановлена невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, адже атестація не проводилася.

Разом з тим рівень її освіти, кваліфікації та підготовки повністю відповідає вимогам посадової інструкції, якою передбачено, що для виконання поставлених завдань завідувач аптечного складу повинен мати повну вищу освіту за напрямом підготовки «Фармація», спеціальністю «Фармація» і стаж роботи не менше 5 років. Нею було надано відповідачу необхідні документи щодо проходження атестацій та підвищення кваліфікації до 2019 року включно.

Крім неї, в аптечному складі № 1 працювали також інші працівники, зокрема, начальник відділу (провізор вищої категорії) лікарських засобів та виробів медичного призначення Стець Л. А. , сестра медична Дармограй К. В . На час проведення зазначеної в наказі від 25 травня 2020 року № 43-к перевірки аптечного складу № 1 вказані особи мали доступ до складу, в цей час проводилися приймання і видача товару. Тому немає об`єктивних підстав для визнання її винною у нестачі товару.

Посадова інструкція завідувача аптечного складу № 1 ОБСМП не містить інформації про те, що вона приймає на відповідальне зберігання майно, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з нею як особою, яка перебувала на посаді завідувача аптечного складу № 1, не укладався, а продовжували діяти умови договору про колективну матеріальну відповідальність від 28 січня 2016 року.

Із наказом ОБСМП від 31 січня 2020 року № 21/1 «Про розподіл відповідальності за напрямками в аптечному складі №1» її ознайомлено не було.

Позивач вказала також на відсутність згоди трудового колективу та її уповноваженого представника на її звільнення.

ОСОБА_1 просила:

скасувати наказ ОБСМП від 25 травня 2020 року № 42-к «Про винесення догани»;

скасувати наказ ОБСМП від 25 травня 2020 року № 43-к «Про звільнення»;

поновити її на посаді завідувача аптечного складу № 1 ОБСМП з 25 травня 2020 року;

стягнути з ОБСМП на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 травня 2020 року до дня прийняття судом рішення;

стягнути з ОБСМП на її користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Суди розглядали справу неодноразово.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили з того, що спірні накази ОБСМП відповідають вимогам пункту 2 статті 41, статей 147-149 КЗпП України.

З урахуванням наказу від 21 вересня 2020 року № 72-к «Про внесення змін до наказу від 25 травня 2020 року № 42-к щодо винесення догани ОСОБА_1 », її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, а саме, за невиконання (зрив) наказу директора ОБСМП щодо ведення обліку лікарських засобів та медичних виробів в ОБСМП та наказів щодо проведення інвентаризації в аптечному складі №1, завідуючою яким є позивач.

Звільнено ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку із вчиненням нею дій, що дають підстави для втрати довір`я з боку власника, і оскільки посада завідувача аптечного складу №1 ОБСМП передбачала виконання операцій, пов`язаних з обслуговуванням цінностей, що становило основний зміст трудових обов`язків позивачки, виконання нею таких дій має відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей, тому відповідач мав підстави для звільнення позивача на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України.

Постановою Верховного Суду від 14 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про винесення догани залишено без змін.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що доводи касаційної скарги та підстави касаційного оскарження, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку про порушення відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення у виді догани, що може бути підставою для задоволення позову в цій частині. При цьому суди встановили обґрунтованість підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а доводи позивача в цій частині зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що така обставина для звільнення як невідповідність кваліфікаційним вимогам і підвищення кваліфікації, не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 2 статті 41 КЗпП України. Проте, дійшовши висновку про дотримання вимог закону при звільненні позивача за наслідком виявленої за результатами проведеної інвентаризації нестачі та допущення порушень у веденні складського обліку лікарських засобів і медичних виробів, апеляційний суд не врахував, що за допущені порушення у веденні складського обліку лікарських засобів та медичних виробів завідувачці аптечним складом №1 ОБСМП ОСОБА_1 наказом від 25 травня 2020 року №42-к оголошено догану, тому такий вид стягнення як її звільнення на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України за цією ж підставою не міг бути застосований одночасно.

При вирішенні питання щодо дотримання вимог закону при звільненні позивача за наслідком виявленої за результатами інвентаризації нестачі апеляційний суд не з`ясував, чи перебували медичні препарати та матеріали на загальну суму 23 981,67 грн, щодо яких виявлено нестачу, на відповідальному зберіганні позивача, не перевірив її доводів, що з наказом від 31 січня 2020 року № 21/1 про розподіл напрямів відповідальності щодо складського обліку, приймання, зберігання та відпуску матеріальних цінностей в аптечному складі № 1 з 01 лютого 2020 року, яким на завідувача складу покладено відповідальність за витратні матеріали для перитонеального діалізу, медичне обладнання та інші витратні матеріали медичного призначення, позивача ознайомлено не було. Судом апеляційної інстанції також не встановлено підстав, які всупереч принципу обов`язковості колективного договору, дозволяли роботодавцю звільнити позивача без попередньої згоди трудового колективу, не надав оцінки її доводам про недотримання права позивача на участь у прийнятті цього рішення, яке стосується її звільнення.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог, пов`язаних з поновленням на роботі.

Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Суд касаційної інстанції вказав, що при вирішенні питання щодо дотримання вимог закону при звільненні позивача за наслідком виявленої за результатами проведеної інвентаризації нестачі, апеляційний суд не встановив відповідності встановленим вимогам усіх документів щодо результатів проведеної інвентаризації, на надав оцінки наказу відповідача від 30 квітня 2020 року № 27 щодо призначення інвентаризаційної комісії, послався на протокол інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 3, який відсутній у матеріалах справи. Суд апеляційної інстанції також не перевірив обставин щодо не відображення відповідачем у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності нестачі цінностей у 2020 році.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року в частині вимог щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що з 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 перебувала на посаді начальника відділу (провізора) медичного обладнання і витратних матеріалів, спеціального та санітарно-господарчого майна ОБСМП, а з 03 лютого 2020 року переведена на посаду завідувача аптечного складу № 1 ОБСМП.

27 грудня 2019 року між ОСОБА_1 і ОБСМП укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно з яким працівник, що займає посаду начальника відділу (провізора), або виконує роботу щодо обігу та зберігання медичного обладнання, витратних матеріалів, безпосередньо пов`язану з прийманням, забезпеченням належних умов зберігання, обліку та відпуском лікувальним закладам області матеріальних цінностей, витратних матеріалів, бере на себе повну відповідальність за забезпечення схоронності довірених йому матеріальних цінностей і у зв`язку з цим зобов`язується: дбайливо ставитися до переданих йому матеріальних цінностей; вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації довірених йому матеріальних цінностей.

Згідно з посадовою інструкцією, підписаною позивачем 03 лютого 2020 року, завідувач аптечного складу № 1 ОБСМП забезпечує організацію прийому до аптечного складу № 1 для подальшого зберігання, відпуску лікувальним закладам лікарських засобів, створює необхідні умови зберігання лікарських засобів; забезпечує правильність ведення обліку та звітності про господарську діяльність аптечного складу; контролює раціональне використання матеріальних засобів аптечного складу та їх стан, забезпечує збереження майна; несе відповідальність незбереження документів і майна.

Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу ІІІ наказу МОЗ України від 02 січня 2019 року № 15 облік лікарських засобів та медичних виробів на складі здійснюється за найменуваннями за кожним лікарським засобом окремо, із зазначенням його назви, дозування, форми випуску (таблетки, ампули тощо), інформації про упаковку (коробки, флакони, туби тощо), назви виробника лікарського засобу, кількості, ціни та суми. Для аналітичного обліку лікарських засобів та медичних виробів матеріально відповідальними особами складу ведеться Книга складського обліку лікарських засобів та медичних виробів (додаток 1). При прийманні до спеціального приміщення для зберігання лікарських засобів та медичних виробів (складу) матеріально відповідальна особа розписується на кожному з трьох примірників прибуткової накладної про їх отримання. Перший примірник прибуткової накладної передається до бухгалтерської служби, другий - залишається у матеріально відповідальної особи, третій примірник повертається постачальнику.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ наказу МОЗ України від 02 січня 2019 року № 15 матеріально відповідальною особою складу на підставі прибуткових накладних та видаткових накладних (вимог) проводяться записи до документів таких як: реєстр отриманих прибуткових накладних (додаток 3); реєстр виданих накладних (вимог) (додаток 4). Ці реєстри складають у двох примірниках та подаються до бухгалтерської служби не пізніше 01 числа місяця, наступного за звітним. Один примірник реєстру з підшитими до нього накладними після перевірки правильності оформлення первинних документів залишається в бухгалтерській службі. Другий - з відміткою бухгалтера про приймання повертається матеріально відповідальній особі складу.

Отримання і відпуск матеріальних цінностей, в тому числі витратних матеріалів для перитонеального діалізу, позивач здійснювала на підставі накладних, вона також отримувала довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Як вбачається зі змісту двох накладних від 24 березня 2020 року за одним і тим же номером (№ 100) та реєстру виданих накладних ОБСМП за березень 2020 року, із ОБСМП на КНП «Хмельницька обласна лікарня» згідно видаткової накладної, що зберігається в ОБСМП, було видано 150 шт. роз`єднувальних ковпачків на загальну суму 1 696,50 грн. Згідно з даними, які містяться у відповідній накладній КНП «Хмельницька обласна лікарня», отримано було 150 шт. розчину для перитонеального діалізу зі вмістом глюкози 2,27 %.

Крім того, в ході проведення інвентаризації, призначеної наказом керівника підприємства Сивака Р. В. від 30 квітня 2020 року № 27, складений інвентаризаційний опис від 30 квітня 2020 року, згідно з яким нестача діанілу ПД4 зі вмістом глюкози 1,36 % по 2000 мл - 5 од., діанілу ПД4 зі вмістом глюкози 2,27 % по 2000 мл - 145 од., дренажного комплекту Циклера 1 од.

Вказані витратні матеріали для перитонеального діалізу, (діаніл ПД4 зі вмістом глюкози 1,36 % по 2000 мл - 110000 од., діаніл ПД4 зі вмістом глюкози 2,27 % по 2000 мл - 2270000 од., дренажний комплект Циклера 94000 од.), були отримані ОСОБА_1 за видатковою накладною від 10 лютого 2020 року № К-17409 від ДП «Укрмедпостач» МОЗ України і перебували на її відповідальному зберіганні.

Також згідно із протоколом інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 1, складеним за наслідком інвентаризації, ОСОБА_1 відмовилася надати на вимогу комісії книги складського обліку лікарських засобів та медичних виробів, посилаючись на її відсутність у неї, відмовилася підписати розписку про те, що до початку проведення інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи здані в бухгалтерську службу і всі матеріальні цінності, що надійшли на відповідальність останньої оприбутковані, що є порушенням ОСОБА_1 вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, та пунктів 1-3 розділу ІІІ наказу МОЗ України від 02 січня 2019 року, та є підставою, на переконання апеляційного суду, втрати до неї довіри як до матеріально відповідальної особи.

При цьому суд врахував, що відповідна нестача була компенсована ОБСМП у звітному періоді шляхом безоплатного отримання 07 жовтня 2020 року від ФОП ОСОБА_7 матеріальних цінностей у вигляді гуманітарної (благодійної) допомоги, у зв`язку з чим відповідач відповідну нестачу у фінансовій звітності за 2020 рік не відображав.

За таких обставин апеляційний суд не встановив фактів, які б вказували на порушення законодавства при проведенні інвентаризації, висновки якої стали підставою для звільнення ОСОБА_1 .

В частині недотримання обов`язку пункту 2 розділу ІІІ Колективного договору щодо попередньої згоди трудового колективу апеляційний суд зазначив, що протоколом загальних зборів колективу від 06 серпня 2020 року відповідна згода на звільнення ОСОБА_1 була надана. Водночас саме по собі звільнення працівника без згоди трудового колективу безпосередньо в час звільнення не є безумовною підставою для його поновлення на роботі. При виявленні в суді факту звільнення працівника без згоди профспілкової організації суд не вправі поновити працівника на роботі, якщо немає інших порушень трудового законодавства, які дають підстави на його поновлення на роботі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині вимог про скасування наказу ОБСМП від 25 травня 2020 року № 43-к «Про звільнення», поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення вказаних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

при звільненні позивача їй було вручено копію наказу ОБСМП від 25 травня 2020 року № 43-к «Про звільнення» та трудову книжку, а інші документи, які були зазначені у наказі, зокрема й наказ ОБСМП від 25 травня 2020 року № 42-к «Про винесення догани», їй не надано, можливості ознайомитись з ними у позивача не було. Вказане є порушенням частини четвертої статті 149 КЗпП України;

суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків, які викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах;

згідно з наказом ОБСМП від 18 квітня 2017 року № 42 позивача було прийнято на посаду спеціаліста (фармацевта). 27 грудня 2019 року з нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність Надалі наказом від 03 лютого 2020 року № 08-к її було переведено на посаду завідувача аптечним складом № 1. При цьому договір про повну матеріальну відповідальність за цією посадою з нею не укладався. Суд апеляційної інстанції помилково ототожнив попередню посаду позивача та посаду, з якої її було звільнено, та зробив безпідставний висновок про дію договору про повну матеріальну відповідальність на час звільнення. Працівник не може нести дисциплінарну відповідальність за невиконання вимог, які не були доведені йому до виконання. При цьому обов`язок доведення цього факту покладається на роботодавця. Відповідач не надав доказів на підтвердження укладення з позивачем договору про повну матеріальну відповідальність, наявність якого обов`язкова для працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності;

у посадовій інструкції завідувача аптечним складом № 1 ОБСМП ОСОБА_1 відсутня інформація про те, що вона, займаючи посаду завідувача аптечним складом, приймає на відповідальне зберігання майно, тобто в посадовій інструкції відсутня норма про безпосереднє обслуговування товарних цінностей. Таким чином, функції та обов`язки на посаді завідувача аптечним складом не передбачають безпосереднє обслуговування товарних цінностей, а є функціями з обліку та управлінськими функціями щодо розпорядження майном. Безпосереднім обслуговуванням матеріальних цінностей у ОБСМП, зокрема в аптечному складі № 1, є інші працівники: начальник відділу (провізор вищої категорії) лікарських засобів та виробів медичного призначення Стець Л. А. та медична сестра Дармограй К. В . Крім того, суди залишили поза увагою те, що крім позивача, в аптечному складі № 1 працювали й інші працівники, а на час її звільнення вказані особи мали доступ до складу та в цей час проводили приймання та видачу товару;

аналіз наказу ОБСМП від 25 травня 2020 року № 42-к «Про винесення догани» та наказу ОБСМП від 25 травня 2020 №43-к «Про звільнення» свідчить, що за порушення у веденні складського обліку лікарських засобів та медичних виробів до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а наступним наказом - звільнення з роботи. Вказане є порушення частини першої статті 147 КЗпП України, яка не допускає застосування до працівника двох стягнень одночасно. Про застосування двох стягнень одночасно за одні і ті самі дії свідчить відсутність розриву у часі видання вказаних наказів. Проте апеляційний суд ці доводи не спростував. Крім того, на зазначене порушення звернуто увагу в постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року. Проте суд апеляційної інстанції всупереч частині першій статті 417 ЦПК України вказівку суду касаційної інстанції не виконав;

суди безпідставно взяли до уваги те, що наказом ОБСМП від 21 вересня 2020 року № 72-к «Про внесення змін до наказу від 25 травня 2020 року № 42-к щодо винесення догани ОСОБА_1 » було виключено з наказу від 25 травня 2020 року № 42-к абзац четвертий пункту 1 щодо створення нестачі матеріальних цінностей, які знаходились на відповідальному зберіганні ОСОБА_1 . Цей наказ був виданий через чотири місяці після звільнення позивача та її звернення до суду щодо оскарження рішення про звільнення. Внесення відповідачем змін до наказу про застосування дисциплінарного стягнення свідчить про усвідомлення керівництвом ОБСМП порушення під час звільнення позивача та намагання уникнути відповідальності за такі дії;

суди залишили поза увагою твердження позивача про те, що інвентаризація фактично не проводилась, а документи за її результатами не складались. Жодний інвентаризаційний опис, який слугував підставою для звільнення позивача нею не підписувався, як і розписки про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи активи здані в бухгалтерію, усі цінності, які надійшли під її відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані. Крім того, підпис позивача також відсутній і у розписці, яка підтверджує проведення перевірки активів у присутності відповідальної особи (позивача). Протокол інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 1, протокол інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 2, протокол інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 3, які зазначені як підстава для звільнення у відповідному наказі, складались без участі голови інвентаризаційної комісії Рокомана П. П . З цього приводу в листі від 10 червня 2020 року Рокоман П. П. вказав, що оскільки інвентаризація не проводилась, його підпис відсутній в інвентаризаційних документах. Крім того, вказані протоколи не затверджені керівником підприємства. Таким чином, оскільки вказані протоколи не підписані головою комісії та не затверджені керівником підприємства, вони є нікчемними і не можуть породжувати собою жодних наслідків. Апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову на підставі недопустимих доказів (протоколів), а також не зазначив яка ж сума нестачі та з чиєї вини вона виникла. При цьому сама по собі нестача товарних цінностей або їх надлишок, а також підозра, якщо немає конкретних фактів не можуть бути підставою для втрати довіри до працівника;

також суди проігнорували те, що нестача не відображена у звітності ОБСМП та жодними документами підприємства не підтверджується. Крім того, бюджетними установами у разі встановлення нестач або витрат, які виникли, відповідні матеріали протягом п`яти днів після встановлення нестач і втрат передаються правоохоронним органам, а на суму виявлених нестач в втрат подається цивільний позов. Проте після звільнення позивача ОБСМП ні до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, ні до суду з цивільним позовом не зверталось;

апеляційний суд безпідставно вказав, що нестача була компенсована шляхом безоплатного отримання 07 жовтня 2020 року від ФОП ОСОБА_7 матеріальних цінностей у вигляді гуманітарної (благодійної) допомоги, тому вона (нестача) не була відображена у фінансовій звітності за 2020 рік. По-перше, в попередніх судових засіданнях прізвище благодійника не називалось, а представники відповідача не могли конкретно назвати надавача благодійної допомоги. По-друге, наявність благодійної допомоги, яка надійшла, як зазначає відповідач, через п`ять місяців, не звільняє керівництво ОБСМП від обов`язку звернутись до правоохоронних органів або з позовом до суду. Зазначене свідчить про надуманість факту нестачі, безпосередньо сама нестача виявлена не була, а проведення інвентаризаційної перевірки відбулось з порушеннями Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879. Крім того, закриття нестачі, яка встановлена під час інвентаризації, за рахунок отримання гуманітарної (благодійної) допомоги за самостійним рішенням керівника закладу є порушенням законодавства, адже нестача, виявлена внаслідок проведеної інвентаризації, повинна була відображатись на бухгалтерських рахунках як нестача, яка підлягала списанню виключно за рішенням суду, а отримані благодійні товари мали окремо оприбутковуватись та використовуватись за призначенням;

вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року зазначено, що апеляційний суд, вказуючи на дотримання відповідачем норм КЗпП України при звільненні позивача, не звернув уваги на вимоги і правила проведення інвентаризації, викладені в Положенні № 879, та не встановив їх дотримання відповідачем при проведенні інвентаризації та складанні відповідних документів, зокрема, протоколу. Тобто апеляційний суд не встановив відповідність встановленим вимогам усіх документів щодо результатів проведеної інвентаризації. Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції зазначеними вказівками знехтував і дійшов помилкового висновку про дотримання правил проведення інвентаризації і належного оформлення її результатів;

про порушення у веденні складського обліку, на переконання суду, свідчить зміст двох накладних від 24 березня 2020 року за одним і тим же номером (№ 100) та реєстру виданих накладних ОБСМП за березень 2020 рокуіз ОБСМП на КНП «Хмельницька обласна лікарня», проте різного змісту. Проте ці видаткові накладні, крім позивача, підписані головним бухгалтером і керівником ОБСМП, скріплені печаткою закладу. Також вказані накладні підписані працівником підприємства-отримувача, а саме відповідальною особою КНП «Хмельницька обласна лікарня». Задіяність під час оформлення зазначених документів такої кількості осіб та наявність їх підпису на первинному документі свідчить про реальну видачу товару. Оскільки вказані первинні документи підписані керівником закладу та головним бухгалтером, то це свідчить про перевірку ними факту та підстав здійснення конкретних господарських операцій, і порушення саме бухгалтерського обліку на підприємстві, а не складського;

наказ ОБСМП від 25 травня 2020 року № 43-к «Про звільнення» був виданий за відсутності попередньої згоди трудового колективу та його уповноваженого представника, що суперечить вимогам Колективного договору. Лише 03 серпня 2020 року директор ОБСМП Сивак Р. В. звернувся до загальних зборів трудового колективу з поданням про надання згоди на звільнення позивача, яке 06 серпня 2020 року було задоволено. Крім того, подання роботодавця має розглядатись у присутності працівника, стосовно якого воно внесено. Проте збори трудового колективу, на яких було розглянуто подання роботодавця про звільнення позивача, були проведенні без її повідомлення та без її участі. Таким чином, відповідач порушив процедуру звільнення позивача з роботи. Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що відсутність рішення зборів трудового колективу на час звільнення позивача само по собі не є безумовною підставою для її поновлення на роботі.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2024 року від керівника ОБСМП надійшов відзив, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Відзив обґрунтований тим, що:

суд апеляційної інстанції виконав усі вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року, перевірив усі доводи позивача, які були не враховані судом апеляційної інстанції при попередньому розгляді та на підставі поданих сторонами доказів прийняв законну постанову про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог;

навесні 2020 року в Україні були введені обмеження щодо проведення зборів (масових скупчень людей). Тому 30 квітня 2020 року, коли на базі була проведена інвентаризація та виявлена нестача матеріальних цінностей у матеріально відповідальної особи - завідуючої аптечним складом № 1 ОСОБА_1 , директор бази прийняв рішення щодо можливості звільнення позивача з роботи на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України (в зв`язку із вчиненням нею дій, які дають підстави для втрати довіри до неї з боку власника (керівника)). Колективним договором передбачено, що на звільнення з таких підстав працівника бази повинна бути згода трудового колективу. На виконання цієї вимоги після завершення інвентаризації проведено збори трудового колективу бази. Збори відбулися, коли до центральної бази в Хмельницькому приїхали працівники відокремленого підрозділу з селища Гриців та селища Ярмолинці. Збори проводилися не в приміщенні, а на вулиці, щоб люди були на відстані один від одного. Керівник установи довів до трудового колективу, що за результатами інвентаризації у матеріально відповідальної особи - завідуючої аптечним складом № 1 ОСОБА_1 виявлено нестачу матеріальних цінностей і ним розглядається питання про її звільнення з роботи, у разі отримання згоди трудового колективу бази. Загальні збори трудового колективу погодилися надати таку згоду. Довідка голови зборів долучена судом до справи. Ні нормами КЗпП України, ні у колективному договорі не передбачено, що збори повинні проводитися якось особливо, їх повинні фіксувати технічними засобами чи у інший спосіб. Тому директор бази отримав згоду трудового колективу на звільнення ОСОБА_1 . Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 заявляла, що не вірить тому, що трудовий колектив надав згоду на її звільнення. Тому 03 серпня 2020 року, коли вже були скасовані обмеження щодо заборони масового скупчення людей, директор бази направив представнику трудового колективу вже письмове звернення, у якому продублював попереднє звернення щодо підтвердження раніше наданої згоди трудового колективу на звільнення ОСОБА_1 , яке було підтверджено. Отже, на час винесення наказу про звільнення позивача згода трудового колективу була отримана, а при винесенні наказу про звільнення позивача вимоги трудового законодавства не порушено. При цьому отримання письмової згоди трудового колективу на звільнення позивачки пізніше, 06 серпня 2020 року, не є підставою для скасування наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на роботі. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував наявність згоди трудового колективу на звільнення позивача, що була отримана на час вирішення спору;

01 січня 2020 року у визначеному законодавством порядку на підприємстві був введений штатний розпис, згідно з яким передбачено посаду начальника відділу (провізора), тарифний розряд 13, посадовий оклад 4 772,00 грн, яку займала позивач. 01 лютого 2020 року були введені в дію зміни до штатного розпису, згідно з якими посаду начальника відділу (провізора), тарифний розряд 13, посадовий оклад 4 772,00 грн, яку займала позивач, перейменовано на завідувача аптечним складом № 1, з тими ж тарифним розрядом та посадовим окладом, про що був виданий відповідний наказ від 03 лютого 2020 року № 08-к. У той же день була виготовлена і нова посадова інструкція завідувача аптечним складом № 1, про ознайомлення з якою проставила свій підпис позивач у той же день. 27 грудня 2019 року між директором бази і позивачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У зв`язку із зміною назви посади новий договір не укладався, оскільки на початку самого договору зазначено, що він укладений між «Адміністрацією» та «Працівником», який «займає посаду начальник відділу (провізор)» або «виконує роботу «обіг та зберігання медичного обладнання, витратних засобів, безпосередньо пов`язану із прийманням, забезпечення належних умов зберігання, обліку та відпуском лікувальним закладам області матеріальних цінностей, витратних матеріалів». Отже, особа, яка підписала договір, може займати відповідну посаду, або виконувати роботу, яка пов`язана із збереженням матеріальних цінностей. У даному випадку фактично лише змінилася назва посади, яку обіймала позивач, та вона продовжила зберігати та обслуговувати матеріальні цінності. Доводи позивача, що вона не відповідала за матеріальні засоби спростовуються видатковою накладною від 10 лютого 2020 року № K-17409 (коли вона вже перебувала на новій посаді), згідно з якою ОСОБА_1 особисто розписалася за отримання матеріальних цінностей, у тому числі і тих, нестача яких була виявлена під час інвентаризації. Водночас в матеріалах справи відсутній договір про колективну матеріальну відповідальність, про наявність якого стверджувала позивач, адже такого договору не існує;

аргументи касаційної скарги про недоведеність факту нестачі у складі № 1, виявленої під час інвентаризації, недоведеність вини позивача у нестачі лікарських засобів є безпідставними;

посилання позивача на допущені порушення норм трудового законодавства під час процедури її звільнення, недостовірність викладених в акті від 22 травня 2020 року № 1 відомостей про її відмову від надання пояснень у зв`язку з її перебуванням в цей день на лікарняному є безпідставними;

під час другого касаційного розгляду цієї справи суд вважав, що позивач була матеріальною особою в силу договору про повну матеріальну відповідальність і була дотримана процедура її звільнення. На думку Верховного Суду не з`ясованими залишилися лише декілька обставин, які потрібно було з`ясувати під час нового розгляду. При цьому слід врахувати, що за результатами проведеної третьої інвентаризації було виявлено нестача на суму 23 981,67 грн та надлишок на суму 4 035,62 грн, про що оформлено необхідні документи, а саме: інвентаризаційний опис запасів від 30 квітня 2020 року; звіряльна відомість результатів інвентаризації запасів від 30 квітня 2020 року; протокол інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 1; протокол інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 3. Ці документи стали підставою для видачі наказу про звільнення, який оспорюється позивачем;

щодо не відображення в обліку фінансової звітності за 2020 рік нестачі відповідач зазначив, що на кінець 2020 року нестач у звітному періоді не було, оскільки їх було перекрито за рахунок надходжень гуманітарної (благодійної) допомоги. Згідно з протоколом інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 3 по аптечному складу № 1 (матеріально відповідальна особа ОСОБА_1 ) була виявлена нестача матеріальних цінностей на загальну суму 23 981,67 грн, яка була перекрита восени 2020 року за рахунок гуманітарної (благодійної) допомоги від ФОП ОСОБА_7 . Роботодавець довів наявність порушень з боку матеріально-відповідальної особи ОСОБА_1 , які призвели до створення нестачі матеріальних цінностей, та виконав обов`язок щодо доведення правомірності своїх дій. Водночас відповідач не надала достатніх та допустимих доказів на спростування факту нестачі матеріальних цінностей для перитонеального діалізу, зафіксованої протоколом інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 3, звіряльною відомістю результатів інвентаризації запасів від 30 квітня 2020 року, не надала будь-яких пояснень, які б об`єктивно виправдали її дії, спрямовані на перешкоджання проведення інвентаризації;

до працевлаштування на роботу до відповідача ОСОБА_1 працювала у ТОВ «Медтехніка Сервіс», звідки була звільнена з ініціативи роботодавця у зв`язку із втратою довіри. Підставою для звільнення позивача було те, що у товаристві виявлено нестачу матеріальних цінностей на суму 19 522,64 грн, які ОСОБА_1 відшкодувала товариству добровільно. У 2017 році ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просила суд змінити формулювання причин звільнення з роботи, але 09 серпня 2017 року їй було відмовлено у задоволенні цих позовних вимог. В апеляційному та касаційному порядку зазначене рішення суду ОСОБА_1 не оскаржувалось та не переглядалося. Фактично не оскарживши рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнала, що її було законно звільнено з попереднього місця роботи, а саме ТОВ «Медтехніка Сервіс» з ініціативи роботодавця у зв`язку із втратою довіри. У справі № 686/1142/17 ОСОБА_1 стверджувала, що інвентаризація не проводилася, її з документами не ознайомлювали, але суд такі аргументи не прийняв та вважав їх безпідставними. Такі ж аргументи позивач наводить і у справі, що переглядається. Зазначене свідчить про системність правопорушень позивача під час роботи з матеріальними цінностями. Наведені обставини позивач приховала від роботодавця.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/15989/20 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У вересні 2024 року матеріали справи № 686/15989/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 05 серпня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 573/546/19, від 02 червня 2021 року у справі № 592/8437/20, від 18 червня 2018 року у справі № 396/1560/16-ц, від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20, від 02 листопада 2020 року у справі № 321/1179/16, від 13 червня 2019 року у справі № 766/13910/16-ц, від 11 жовтня 2021 року у справі № 201/532/20 та у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс12, від 20 квітня 2016 року № 6-100цс16, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1093цс15 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 20 квітня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на посаду спеціаліста (фармацевта) ОБСМП ДОЗ Хмельницької ОДА, на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника.

02 липня 2018 року ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста (провізора) відділу лікарських засобів та виробів медичного призначення за основним місцем роботи та 01 листопада 2019 року переведено на посаду начальника відділу (провізора) медичного обладнання і витратних матеріалів, спеціального та санітарно-господарчого майна.

27 грудня 2019 року між ОСОБА_1 і ОБСМП укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Згідно з доповідною від 27 грудня 2019 року, складеною ОСОБА_1 , матеріальні цінності медичного обладнання, витратних матеріалів спеціального і санітарно-господарчого майна, отримані за рахунок обласного та державного бюджетів, які знаходяться на відповідальному зберіганні позивача, станом на 27 грудня 2019 року є в наявності в повному обсязі відповідно до облікових даних.

Наказом ОБСМП від 10 січня 2020 року № 18 «Про організацію обліку лікарських засобів та медичних виробів в Обласній базі спеціального медичного постачання» бухгалтерській службі, відділу лікарських засобів та виробів медичного призначення та відділу медичного обладнання, витратних матеріалів, спеціально-господарського майна ОБСМП наказано ведення обліку лікарських засобів та медичних виробів здійснювати чітко у відповідності з вимогами наказу МОЗ України від 02 січня 2019 №15 «Про внесення змін до Методичних рекомендацій ведення обліку лікарських засобів та медичних виробів у закладах охорони здоров`я», з яким ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис.

Наказом ОБСМП від 31 січня 2020 року № 20 «Про заходи щодо посилення контролю за режимом роботи працівників ОБСМП та її структурних підрозділів» заборонено знаходитися на території (приміщеннях) ОБСМП та її структурних підрозділах після закінчення робочого часу та у вихідні без дозволу директора бази чи заступника директора бази, з яким ОСОБА_1 позивач ознайомлена під підпис.

Згідно з наказом ОБСМП від 31 січня 2020 року № 21/1 «Про розподіл відповідальності за напрямками в Аптечному складі № 1» проведено з 01 лютого 2020 року розподіл напрямків відповідальності щодо складського обліку, приймання, зберігання та відпуску матеріальних цінностей по аптечному складу ОБСМП, а саме, завідувач аптечним складом № 1 - загальне керівництво складом, витратні матеріали для перитонеального діалізу, медичне обладнання та інші витратні матеріали медичного призначення.

03 лютого 2020 року на підставі наказу ОБСМП від 03 лютого 2020 року № 08-к ОСОБА_1 переведена на посаду завідувача аптечним складом № 1 ОБСМП.

Цього ж дня, позивач була ознайомлена з посадовою інструкцією завідувача аптечним складом № 1 ОБСМП. Відповідно до пунктів 1.3., 1.5., 2.3., 2.7., 2.8, 4.1.1., 4.1.2., 4.1.6 посадової інструкції завідувача аптечним складом № 1 ОБСМП у своїй роботі завідувач аптечним складом керується законодавством України та іншими нормативно - правовими актами, що покладені в основу діяльності ОБСМП; по всіх питаннях щодо виконання своїх обов`язків підпорядковується директору та заступнику директора ОБСМП; забезпечує організацію прийому до аптечного складу № 1 для подальшого зберігання, відпуску лікувальним закладам лікарських засобів, створює необхідні умови зберігання лікарських засобів; забезпечує правильність ведення обліку та звітності про господарську діяльність аптечного складу; контролює раціональне використання матеріальних засобів аптечного складу та їх стан, забезпечує збереження майна; несе відповідальність за: неякісне та/або несвоєчасне виконання посадових обов`язків, завдань і доручень керівництва, невжиття можливих заходів щодо запобігання недоліків і порушень у роботі працівників аптечного складу № 1; порушення службової дисципліни і неналежне ведення діловодства, незбереження документів і майна.

17 квітня 2020 року заступником головного бухгалтера ОБСМП ОСОБА_12. доведено до відома директора установи, що станом на 01 квітня 2020 року в оборотних відомостях бухгалтерського обліку в частині витратних матеріалів для перитонеального діалізу, після внесення даних по приходних і видаткових накладних, утворилися мінусові значення залишків матеріальних цінностей, у зв`язку з чим вона просила провести перевірку ведення складського обліку ОСОБА_1 на виконання наказу МОЗ України від 02 січня 2019 року № 15 і наказу по ОБСМП від 10 січня 2020 року № 18.

Наказом ОБСМП від 24 квітня 2020 року № 26 «Про створення комісії для проведення інвентаризації матеріальних цінностей аптечного складу № 1» здійснено перевірку ведення завідуючою аптечним складом № 1 ОСОБА_1 складського обліку та проведено інвентаризацію матеріальних цінностей за напрямком відповідальності згідно з наказом від 02 січня 2020 року № 1/а, які знаходяться на відповідальному зберіганні завідуючої аптечним складом № 1 ОСОБА_1 , а саме, витратних матеріалів для перитонеального діалізу станом на 27 квітня 2020 року, для чого створено відповідну комісію.

Відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії від 27 квітня 2020 року № 1 завідуюча аптечним складом № 1 ОСОБА_1 відмовилася надавати на вимогу комісії книги складського обліку лікарських засобів та медичних виробів, мотивуючи це відсутністю таких книг, у зв`язку з чим звірку зі складським обліком, фактичною наявністю та даними бухгалтерського обліку здійснити було неможливо.

Згідно з даними протоколу інвентаризаційної комісії від 27 квітня 2020 року № 2 ОСОБА_1 відмовилася рахувати разом з комісією залишки лікарських засобів і в зв`язку з чим проведення зняття фактичних залишків стало неможливим.

Як вбачається зі змісту доповідної записки інвентаризаційної комісії від 27 квітня 2020 року № 1, адресованої директору ОБСМП Сиваку Р. В. , завідуюча аптечним складом № 1 зірвала виконання наказу по ОБСМП від 24 квітня 2020 року № 26, не надавши книг складського обліку, що є порушенням наказу МОЗ України від 02 січня 2019 року № 15, і при знятті фактичних залишків на складі ОСОБА_1 не вийшла до комісії, тому подальший обрахунок фактичної наявності не мав змісту, так як комісія не мала права рахувати залишки без неї. Оскільки комісія не мала даних складського обліку та фактичних залишків, вирішено припинити подальше проведення інвентаризації.

Згідно з доповідною запискою заступника головного бухгалтера ОБСМП ОСОБА_12. від 27 квітня 2020 року директору Сиваку Р. В. голова інвентаризаційної комісії, заступник директора ОБСМП Рокоман П. П. , після закінчення робочого дня, але незавершеної інвентаризації матеріальних цінностей, не забезпечив опломбування складських приміщень, місця проведення інвентаризації.

27 квітня 2020 року складений протокол інвентаризаційної комісії № 3, за яким членами комісії було проведено ряд заходів, на основі яких було створено два протоколи та доповідну записку, але голова комісії заступник директора Рокоман П. П. відмовився від їх підписання.

Відповідно до доповідних записок сторожів бази ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 27 квітня 2020 року та ОСОБА_11 від 28 квітня 2020 року із 24 квітня 2020 року до 27 квітня 2020 року на територію ОБСМП не заходили сторонні особи, працівники бази. Приміщення аптечного складу № 1 з 24 квітня 2020 року до 27 квітня 2020 року не було опломбовано.

Наказом ОБСМП від 30 квітня 2020 року № 26/1 визначено проведення інвентаризації матеріальних цінностей за напрямком відповідальності згідно з наказом від 02 січня 2020 року № 1/а, які знаходяться на відповідальному зберіганні завідуючої аптечним складом № 1 ОСОБА_1 , а саме витратних матеріалів для перитонеального діалізу станом на 30 квітня 2020 року, здійснити перевірку ведення завідуючою аптечним складом № 1 ОСОБА_1 складського обліку, для чого створено комісію.

Протоколами інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 1 та № 2 встановлено, що на виконання наказу від 24 квітня 2020 року № 26/1 ОСОБА_1 відмовилася надати книгу складського обліку лікарських засобів та медичних виробів, так як, з її слів, вона у неї відсутня. За відсутності книги складського обліку, інвентаризаційна комісія не могла встановити ціни та відповідно суми на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться на матеріальному зберіганні ОСОБА_1 . До початку проведення інвентаризації матеріальних цінностей на аптечному складі № 1 на вимогу голови інвентаризаційної комісії Сивака Р. В. про надання матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1 розписки про те, що до початку проведення інвентаризації всі видаткові та прибуткові документи на матеріальні цінності здано в бухгалтерську службу і всі матеріальні цінності, що надійшли на відповідальне зберігання ОСОБА_1 оприбутковано, а ті, що вибули, списано, остання категорично відмовилася це зробити. Комісією було проведено інвентаризацію залишків, що перебували на відповідальному зберіганні ОСОБА_1 станом на 30 квітня 2020 року. Позивач відмовилася від підписання інвентаризаційного опису.

Згідно з актом інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 1 було проведено перевірку ведення складського обліку, інвентаризація залишків витратних матеріалів для перитонеального діалізу, підведення висновків. Голова комісії, заступник директора Рокоман П. П. , відмовився від їх підпису.

За протоколом інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 3 встановлено, що комісія провела вибіркову перевірку ведення складського обліку та провела інвентаризацію витратних матеріалів для перитонеального діалізу, які знаходяться на відповідальному зберіганні завідуючої аптечним складом № 1 ОСОБА_1 , і встановила, що загальна сума нестач становить 23 981,67 грн, а надлишку - 4 035,62 грн. Комісія дійшла висновку, що перевірка складського обліку та інвентаризація відбулися.

Наказом ОБСМП № 27 від 30 квітня 2020 року «Про повторне проведення інвентаризації матеріальних цінностей аптечного складу № 1» призначено інвентаризаційну комісію та наказано провести інвентаризацію матеріальних цінностей за напрямком відповідальності згідно з наказом від 02 січня 2020 року № 1а, які знаходяться на відповідальному зберіганні завідуючої складом № 1 ОСОБА_1 , а саме витратних матеріалів для перитонеального діалізу станом на 30 квітня 2020 року та здійснити перевірку ведення завідуючою аптечного складу № 1 складського обліку.

Згідно з інвентаризаційними описами запасів від 30 квітня 2020 року, проведених на підставі наказів ОБСМП № 26/1 та № 27, вартість матеріальних цінностей у загальній кількості 25469 за даними бухгалтерського обліку складає 5 232 490,69 грн. Відповідно до звіряльних відомостей результатів інвентаризації запасів, проведено інвентаризації фактичної наявності запасів, за результатами яких встановлено нестачу матеріальних цінностей на суму 23 981,67 грн.

Факт ознайомлення ОСОБА_1 з наказами від 30 квітня 2020 року № 26/1 та від 30 квітня 2020 року № 27 «Про повторне проведення інвентаризації матеріальних цінностей аптечного складу № 1» підтверджується актами інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року.

Наказом ОБСМП від 22 травня 2020 року № 39-к «Про переривання відпустки за власний рахунок», призупинено на 22, 25, 26 травня 2020 року відпустку директора ОБСМП без збереження заробітної плати для термінового особистого вирішення виробничої ситуації та відновлено виконання повноважень з 22 травня 2020 року.

Згідно з актом про відмову від надання пояснень від 22 травня 2020 року № 1 30 квітня 2020 року відбулася перевірка ведення складського обліку та інвентаризація витратних матеріалів для перитонеального діалізу, що знаходяться на відповідальному зберіганні ОСОБА_1 , але остання від надання письмових пояснень щодо виявленої недостачі та порушень при веденні складського обліку відмовилася.

Згідно з наказом ОБСМП від 25 травня 2020 року № 42-к «Про винесення догани» завідуючій аптечним складом № 1 ОБСМП ОСОБА_1 за зрив проведення інвентаризації матеріальних цінностей, що знаходяться на її відповідальному зберіганні 27 квітня 2020 року, порушення вимог щодо ведення складського обліку лікарських засобів та медичних виробів (протокол від 27 квітня 2020 року № 1), створення нестачі матеріальних цінностей, що знаходяться на її відповідальному зберіганні (інвентаризаційні описи, звіряльна відомість результатів інвентаризації запасів, протокол інвентаризаційної комісії від 30 квітня 2020 року № 3), умисне створення ситуації, що ускладнювала проведення інвентаризації матеріальних цінностей 30 квітня 2020 року, винесено догану.

Відповідно до акту від 25 травня 2020 року № 2 завідуюча аптечним складом № 1 ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення із зазначеним наказом відмовилася.

Згідно з наказом ОБСМП від 25 травня 2020 року № 43-к на підставі наказу від 25 травня 2020 року № 42-к «Про винесення догани», виявленою за результатами проведеної інвентаризації нестачі, допущення порушень у веденні складського обліку лікарських засобів та медичних виробів, невідповідності нормі кваліфікаційних вимог в частині підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо) та відсутності посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії за спеціальністю з 2013 року, завідуючу аптечним складом № 1 ОБСМП ОСОБА_1 звільнено з посади з 25 травня 2020 року у зв`язку із вчиненням дій, які дають підстави для втрати довір`я з боку власника (керівника) відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України.

Згідно з актом від 25 травня 2020 року № 3 ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом від 25 травня 2020 року № 43-к «Про звільнення» відмовилася.

Протоколом загальних зборів трудового колективу від 06 серпня 2020 року № 4 погоджено звільнення завідуючої аптечним складом № 1 ОБСМП ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України, як такої, що втратила довіру з боку керівника.

Відповідно до наказу ОБСМП від 21 вересня 2020 року № 72-к «Про внесення змін до наказу від 25 травня 2020 року № 42-к щодо винесення догани ОСОБА_1 » виключено з наказу ОБСМП від 25 травня 2020 року № 42-к абзац чотири пункту 1 щодо створення нестачі матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні ОСОБА_1

26 листопада 2009 року Атестаційною комісією при Хмельницькій обласній Державній інспекції з контролю якості лікарських засобів присвоєно першу кваліфікаційну категорію провізора за спеціальністю «Загальна фармація», яка дійсна до 25 листопада 2014 року. Відповідно до сертифіката від 25 жовтня 2013 року № 73535 ОСОБА_1 підтвердила звання провізора-спеціаліста за спеціальністю «Організація і управління фармацією», що дійсне до 25 жовтня 2018 року. Згідно із сертифікатом спеціаліста від 29 травня 2019 року № 1 14131 ОСОБА_1 підтвердила звання провізора-спеціаліста за спеціальністю «Організація і управління фармацією», що дійсне до 29 травня 2024 року, і в 2015 році позивач пройшла курс навчання у Львівському національному медичному університеті ім. Д. Галицького на факультеті післядипломної освіти.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (стаття 139 КЗпП України).

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

За змістом пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі

№ 6-104цс14 зроблено висновок, що: «трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України). Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т. ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Висновків по суті про те, що до основного кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, відносяться особи, які одержують їх під звіт; особи, які здійснюють функції обліку, охорони або управлінські функції щодо розпорядження майном та коштами підприємства, не відносяться до вказаного кола працівників і такі особи не можуть бути суб`єктами звільнення за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, дійшов і суд касаційної інстанції під час розгляду касаційних скарг у справах № № 6-5499ск10, 6-4403ск12, 6-25870ск12, 6-38248ск12. Проте у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій, не давши належної оцінки посадовій інструкції, не встановивши, чи становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача, помилково виходили з того, що позивач є фактично матеріально-відповідальною особою».

У постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі

№ 6-1093цс15 зазначено, що: «правовий аналіз пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ця норма матеріального права не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов`язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями)».

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 , зокрема, посилалась на те, що посадова інструкція завідувача аптечного складу не містить інформації про те, що вона приймає на відповідальне зберігання майно, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з нею як особою, яка перебувала на посаді завідувача аптечного складу, не укладався, з наказом «Про розподіл відповідальності за напрямками в аптечному складі №1» її ознайомлено не було, відсутні об`єктивні підстави вважати її винною у нестачі товару;

відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди, крім іншого, виходили з того, що ОСОБА_1 , яка займала посаду завідувача аптечним складом, є матеріально відповідальною особою, з нею укладений договір про повну матеріальну відповідальність;

проте аналіз матеріалів справи свідчить, що:

у посадовій інструкції завідувача аптечним складом № 1 ОБСМП ОСОБА_1 відсутня інформація про те, що вона, займаючи посаду завідувача аптечним складом, приймає на відповідальне зберігання майно. Отже, функції та обов`язки на посаді завідувача аптечним складом не передбачають безпосереднє обслуговування товарних цінностей, а є функціями з обліку та управлінськими функціями щодо розпорядження майном;

- згідно з наказом ОБСМП від 18 квітня 2017 року № 42 позивача було прийнято на посаду спеціаліста (фармацевта). 27 грудня 2019 року з нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. Надалі наказом від 03 лютого 2020 року № 08-к її було переведено на посаду завідувача аптечним складом № 1. Проте договір про повну матеріальну відповідальність за цією посадою з нею не укладався. Таким чином, суди помилково ототожнили попередню посаду позивача та посаду, з якої її було звільнено, та безпідставно вважали, що договір про повну матеріальну відповідальність, укладений із позивачем за попередньою посадою, діяв на час звільнення з іншої посади;

суди не врахували, що під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, ключовим питанням є з`ясування того, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей;

встановлені судами обставини не дозволяють стверджувати, що основний зміст трудових обов`язків позивача становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, тому суди помилково виходили з того, що позивач є фактично матеріально-відповідальною особою, з якою може бути розірваний трудовий договір за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша, друга статті 367 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням, зокрема мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі, суди не вирішували по суті вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обставин, необхідних для їх вирішення, не встановили.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Отже, постанову апеляційного суду в частині вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить скасувати, а справу в цій частині вимог направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в цій частині; постанову апеляційного суду в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі №530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Обласної бази спеціального медичного постачання про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Обласної бази спеціального медичного постачання про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задовольнити.

Наказ Обласної бази спеціального медичного постачаннявід 25 травня 2020 року № 43-к «Про звільнення» скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача аптечного складу № 1 Обласної бази спеціального медичного постачанняз 25 травня 2020 року.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині вимог ОСОБА_1 до Обласної бази спеціального медичного постачання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року у скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко