Постанова від 16.06.2025 по справі 686/15989/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/15989/20Головуючий у 1-й інстанції Стефанишин С.Л. Провадження № 22-ц/817/559/25 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Дідух М.Є.

представника відповідача Шкодяка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/15989/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року (ухвалене суддею Стефанишин С.Л., повний текст якого складено 19 квітня 2021 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до Обласної бази спеціального медичного постачання про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогул,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_2 (далі позивачка, апелянтка) звернулася до суду з позовом до Обласної бази спеціального медичного постачання (далі ОБСМП, відповідач) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка покликалася на те, що її безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та незаконно звільнено з роботи, в зв`язку із чим просила суд:

- скасувати наказ ОБСМП від 25 травня 2020 року № 42-к «Про винесення догани»;

- скасувати наказ ОБСМП від 25 травня 2020 року № 43-к «Про звільнення»;

- поновити її на посаді завідувача аптечного складу № 1 ОБСМП з 25 травня 2020 року;

- стягнути з ОБСМП на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 травня 2020 року до дня прийняття судом рішення;

- стягнути з ОБСМП на її користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000.00 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам, в зв`язку із чим просила рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

Вказана справа розглядалася судами неодноразово.

Зокрема, постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 липня 2021 року в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 про скасування наказу про винесення догани залишено без змін.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог, пов`язаних з поновленням на роботі.

Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 серпня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року в частині вимог щодо скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОБСМ постачання про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі скасовано.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОБСМ постачання про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задоволено.

Наказ Обласної бази спеціального медичного постачання від 25 травня 2020 року № 43-к «Про звільнення» скасовано.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді завідувача аптечного складу № 1 Обласної бази спеціального медичного постачання з 25 травня 2020 року.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 червня 2024 року в частині вимог ОСОБА_2 до Обласної бази спеціального медичного постачання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розпорядженням голови Хмельницького апеляційного суду № 4 від 09 квітня 2025 року вказану справу у відповідності до ст.ст. 31-41 ЦПК України передано на розгляд до Тернопільського апеляційного суду.

12 травня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника ОБСМП директора Р.Сивака надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що на виконання постанови Верховного Суду від 26 березня 2025 року, наказом ОБСМП від 27 березня 2025 року № 09-к «Про відновлення на посаді», ОСОБА_2 з 25 травня 2020 року поновлено на посаді завідувача аптечного складу № 1 Обласної бази спеціального медичного постачання.

У зв`язку з наведеним просить витребувати у позивачки оригінал трудової книжки, відомості з ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо працевлаштування та отримання заробітної плати позивачкою протягом 2020-2025 років, для врахування при розрахунку розміру оплати за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник відповідача ОБСМП Шкодяк І.А. проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_2 працювала в ОБСМП ДОЗ Хмельницької ОДА з 20 квітня 2017 року, на різних посадах.

Згідно з наказом ОБСМП від 25 травня 2020 року № 43-к на підставі наказу від 25 травня 2020 року № 42-к «Про винесення догани», виявленою за результатами проведеної інвентаризації нестачі, допущення порушень у веденні складського обліку лікарських засобів та медичних виробів, невідповідності нормі кваліфікаційних вимог в частині підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо) та відсутності посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії за спеціальністю з 2013 року, завідуючу аптечним складом № 1 ОБСМП ОСОБА_2 звільнено з посади з 25 травня 2020 року у зв`язку із вчиненням дій, які дають підстави для втрати довір`я з боку власника (керівника) відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України.

Постановою Верховного Суду від 26 березня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Наказ Обласної бази спеціального медичного постачання від 25 травня 2020 року № 43-к «Про звільнення» скасовано. Поновлено ОСОБА_2 на посаді завідувача аптечного складу № 1 Обласної бази спеціального медичного постачання з 25 травня 2020 року. Верховний Суд виходив з того, що встановлені судами обставини не дозволяють стверджувати, що основний зміст трудових обов`язків позивача становить виконання операцій, що пов`язані з безпосереднім обслуговуванням цінностей, тому суди помилково виходили з того, що позивач є фактично матеріально-відповідальною особою, з якою може бути розірваний трудовий договір за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Відповідно до наказу ОБСМП від 27 березня 2020 року № 09-к «Про відновлення на посаді» поновлено з 25 травня 2020 року на посаді завідувача аптечного складу №1 Обласної бази спеціального медичного постачання ОСОБА_2 . Скасовано наказ ОБСМП від 25 травня 2020 року № 43-к «Про звільнення».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

За змістом пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами) під час присудження оплати часу вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що позивачку поновлено на роботі, відтак, є передбачені законом підстави для задоволення похідних позовних вимог щодо стягнення з ОБСМП на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки про доходи №01-06/18 від 05 лютого 2023 року, виданої ОБСМП, загальна сума доходу ОСОБА_2 за основним місцем роботи завідуюча аптечним складом №1, за березень 2020 року (21 робочий день), квітень 2020 року (17 робочих дні) становить 15174.79 грн (т.1 а.с.129).

Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 на посаді завідуючої аптечним складом №1 складала 399.33 грн (15174.79 / 38).

Судом встановлено, що період вимушеного прогулу ОСОБА_2 з 26 травня 2020 року до 26 березня 2025 року включно, становить 1244 робочих дні.

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу на посаді завідуючої аптечним складом №1 з 25 травня 2020 року до 27 березня 2025 року становить 496766.52 грн (399.33 грн ? 1244 робочих дні) без відрахування податків та обов`язкових платежів.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги знаходять своє підтвердження.

Твердження сторони відповідача про те, що у даній справі слід дослідити відомості щодо працевлаштування та отримання заробітної плати позивачкою протягом 2020-2025 років для врахування при розрахунку розміру оплати за час вимушеного прогулу, колегія суддів відхиляє, оскільки норми закону не містять застережень щодо неможливості поновлення на посаді незаконно звільненого працівника на підставі судового рішення у разі, якщо він займається іншим видом діяльності. Питання щодо несумісності повинно бути вирішено після виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі. Статтею 236 КЗпП України передбачено право працівника на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі й законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за певних обставин.

Аналогічний висновок викладене у постанові Верховного Суду від 21 січня 2022 року у справі №640/22054/18.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванні рішення суду в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та в цій частині ухвалення нового рішення, яким позов задоволити.

Щодо вирішення питання судових витрат.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статі 15 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

25 червня 2020 року на адресу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від ОСОБА_2 надійша позовна заява, в якій остання просила стягнути відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

У справі, яка переглядається апеляційний судом, стороною позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених за розгляд даної справи, надано договір про надання правової допомоги від 28 травня 2020 року, який укладено між ОСОБА_2 та адвокатом Богачем А.А. (т.1 а.с.37).

Відповідно до п.1.2 договору слідує, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів.

Крім того, 28 травня 2020 року між ОСОБА_2 та адвокатом Богачем А.А. укладено додатковий договір до договору про надання правової допомоги від 28 травня 2020 року.

Відповідно до п.1 додаткового договору слідує, що адвокат надає клієнту правову допомогу у питанні поновлення на роботі та стягнення грошової компенсації за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.п.2, 3 додаткового договору встановлено, що за правову допомогу, передбачену в п.1 встановлюється гонорар у фіксованому розмірі 5000 грн за розгляд справи у суді першої інстанції.

Згідно меморіального ордеру №@2PL869721 від 28 травня 2020 року вбачається, що адвокатом Богачем А.А. отримано оплату за надання правової допомоги ОСОБА_2 згідно додатковї угоди від 28 травня 2020 року в розмірі 5000 грн.

Таким чином витрати позивачки ОСОБА_2 на професійну правничу (правову) допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не подано до апеляційного суду клопотання про зменшення таких судових витрат.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що предметом позову є дві вимоги немайнового (скасування наказу про винесення догани, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі), та одна вимога майнового (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) характеру.

В той же час, суд апеляційної інстанції переглядав дану справу в межах однієї позовної вимоги майнового характеру, яку задоволено в повному обсязі, тобто сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню в межах 1/3 від 5000 грн.

З огляду на викладене, існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи в суді першої інстанції у розмірі 1666.66 грн, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру становила 4967.67грн (496766.52 x 1%).

Отже ставка, що підлягала сплаті при поданні апеляційної скарги в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу становила 7451.51грн (4967.67 x 150%).

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відтак, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України слід стягнути 12419,18 грн судового збору за розгляд даної справи (в суді першої інстанції 4967,67 грн + в суді апеляційної інстанції 7451,51 грн).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2021 року в частині вимог ОСОБА_2 до Обласної бази спеціального медичного постачання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Обласної бази спеціального медичного постачання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути з Обласної бази спеціального медичного постачання на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 травня 2020 року до 26 березня 2025 року в розмірі 496766 (чотириста дев`яносто шість тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 52 копійки, з відрахуванням відповідних податків і зборів.

Стягнути з Обласної бази спеціального медичного постачання на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені за розгляд даної справи, у розмірі 1666 (одна тисяча шістсот шістдесят шість) гривень 66 копiйок.

Стягнути з Обласної бази спеціального медичного постачання на користь Держави Україна судовий збір за розгляд даної справи у розмірі 12419 (дванадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять) гривень 18 копійок.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 23 червня 2025 року.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Обласна база спеціального медичного постачання, місцезнаходження: вул. І.Франка, буд. 15/1, м. Хмельницький; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00182165.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Н.М. Храпак

М.В. Хома