Постанова від 01.04.2025 по справі 816/2223/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 816/2223/15

адміністративне провадження № К/990/21766/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Змієвська А.С.,

за участю представника позивача: Гончар Н.Б.,

представника відповідача: Солопа І.Ю.,

розглянув у судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 (суддя - Головко А.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 (головуючий суддя - Чалий І.С., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі №816/2223/15.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» (далі - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області) від 18.05.2015 № 0000672200.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Так, постановою Верховного Суду від 21.07.2022 рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2015 №0000672200 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 12425744,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6212872,00грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і від 18.05.2015 №0000672200 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 6321084,00грн., з яких за основним платежем в сумі 4214056,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2107028,00грн. та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2015 №0000672200 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 6321084,00грн., з яких за основним платежем в сумі 4214056,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2107028,00грн. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі № 440/2223/15 залишено без змін.

ГУ ДПС у Полтавській області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2023, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Підставою касаційного оскарження відповідач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.06.2019 у справі № 807/2202/15, від 14.05.2019 у справі № 825/3990/14, від 14.05.2019 у справі № 825/3990/14, від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15, від 31.10.2019 у справі № 804/20741/14, від 20.11.2019 у справі № 815/371/18, від 09.12.2019 у справі № 804/1752/17, від 17.03.2021 у справі № 808/2737/13-а, від 06.03.2018 № 804/5444/16, від 31.03.2020 у справі № 200/5932/19-а, від 05.09.2019 у справі № 815/6878/14, від 08.10.2020 у справі № 160/2352/19.

На думку податкового органу оскаржуване податкове повідомлення- рішення є правомірним, з огляду на наступні доводи:

неможливість здійснення господарських операцій контрагентами підтверджується податковою інформацією, актами/довідками зустрічних звірок/перевірок та іншими даними, що отримані під час аналізу інформації, що міститься в інформаційних базах органів ДФС (відсутні докази перебування водіїв в трудових відносинах з контрагентами, що надавали послуги, відсутні докази перебування автомобілів, якими здійснено перевезення у власності контрагентів, якими надано послуги);

- відсутність ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим/нерегульованим в контрагента який входить в ланцюг постачання;

неможливість виконання робіт з огляду на здійснений розрахунок норм тривалості робочого часу та зіставлення його з нормами використаного часу зазначеного в актах прийому-передачі; - недоліки у окремих первинних документах або відсутність первинних документів (в деяких випадках відсутні товарно-транспортні накладні);

під час та після проведення перевірки отримано інформацію щодо порушення кримінальних справ по окремим постачальникам та протоколи допиту свідків, ухвала про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності по ТОВ «Українська нафтогазова компанія», а також вирок суду по ТОВ «Будресурс-К», що виступав в якості підрядника.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Звертає увагу, що в розглядуваній справі по господарських операціях з 16-ма контрагентами судами першої та апеляційної інстанцій встановлена наявність всіх первинних документів, а також документів, що складаються враховуючи специфіку проведених господарських операцій, розрахунки за якими проведено в повному обсязі, підтверджено рух придбаних товарно-матеріальних цінностей та використання у господарській діяльності, а також пов`язаність придбаних послуг та робіт з економічною необхідністю забезпечення господарської діяльності підприємства.

Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах підстав доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Миргородською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 з окремих питань.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.04.2015 № 782/16-20-22-01-11/03770394/19, в якому відображено висновки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у розмірі 16639801,00 грн. та заниження податкового кредиту з ПДВ на 6348,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 18.05.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 24959700,00 грн., з яких 16639800,00 грн. за основним платежем та 8319900,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами; недоліки представленої товарно-транспортної документації, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в своїй господарській діяльності.

Так, операції позивача з ТОВ «Українська нафтогазова компанія» відповідач оцінив як безтоварні з огляду на обставини щодо відсутності вказаного контрагента за адресою місцезнаходження, що підтверджується актами про неможливість провести зустрічні звірки від 12.08.2014 № 1137/20-38-23-01-04/37764888 та від 27.08.2014 №1175/20-38-23-01-04/37764888. Також контролюючий орган посилався на відсутність у ТОВ «Українська нафтогазова компанія» обсягів газу, які придбавалися Підприємством, а також на результати відпрацювання інформації стосовно контрагентів-постачальників вказаного підприємства (ТОВ «Лідергаз», ТОВ «Грант Тайм», ТОВ «Крістенс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Юрай»), згідно з якими підтвердити реальне постачання газу неможливо. Крім того, відповідач наголошував на наявності кримінального розслідування, за результатами якого, зокрема, встановлено, що засновником, керівником, головним бухгалтером та службовою особою Підприємства є одна особа - ОСОБА_1 , інші трудові ресурси у ТОВ «Українська нафтогазова компанія» відсутні.

Правочини щодо перевезення цукрових буряків, укладені позивачем з ТОВ «Віво-Транс», ТОВ «Атаман-Авто», ТОВ «Форт Консалт», ТОВ «Вівотранс», ТОВ «Таврія-Авто», ТОВ «Гефест-оріон», ТОВ «АС Центр Транс», контролюючий орган визнав нереальними, оскільки у вказаних контрагентів відсутні трудові ресурси та інші умови, необхідні для виконання договірних зобов`язань. Так, зокрема, згідно з наявною інформацією у АІС «Автомобіль» автомобілі, якими здійснювались перевезення ТОВ «Віво-Транс» та ТОВ «Форт Консалт» належать іншій особі. За результатами співставлення відомостей про водіїв у товарно-транспортних накладних за спірними правочинами з відомостями, задекларованими у податковій звітності контрагентів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідачем встановлено, що доходи таким водіям контрагентами не нараховувалися та не виплачувалися. Обставини щодо залучення третіх осіб до виконання спірних договірних зобов`язань за наслідками перевірки не встановлено. Також контролюючий орган посилався на неможливість виконання договорів щодо перевезення цукрових буряків з урахуванням часу, відстані та кількості рейсів.

На обґрунтування безтоварності операцій ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» з ПП «Монтажсервіс», ТОВ «Поліал-Інжиніринг», ТОВ «Будресурс К» та ТОВ «НВФ АМГ ЛТД» щодо придбання монтажних та ремонтних робіт відповідач посилався на відсутність документів, які б підтверджували фактичне перебування працівників контрагентів на об`єктах (пропуски, записи в журналах, проведення інструктажу тощо). Також контролюючий орган вказував на те, що за умови дотримання вимог трудового законодавства розрахунок показника людино-годин, не співвідноситься з обсягом виконання спірних робіт та послуг та кількість наявних у контрагентів працівників.

Позиція контролюючого органу щодо безтоварного характеру операцій позивача з придбання соди у ТОВ «Спецхімпостачання», запасних частин - у ТОВ «Тархан сервіс плюс» та вивантаження цукру ТОВ «Агро-Техніка» зі складу безтарного зберігання вмотивована відсутністю доказів, які б підтверджували фактичне транспортування придбаних товарів (ТОВ «Спецхімпостачання», ТОВ «Тархан сервіс плюс») та надання послуг з транспортування цукру (ТОВ «Агро-Техніка») з відображенням інформації про конкретний вид задіяних у процесі транспортних засобів, осіб, причетних до виконання операцій. Відповідач також вказував на відсутність доказів, які б підтверджували використання придбаної у ТОВ«Спецхімпостачання» соди у господарській діяльності позивача.

Безтоварний характер операцій позивача з ТОВ «Дойче-Агро-Компані» контролюючий орган обґрунтовував посиланням на встановлені під час розслідування у кримінальному провадженні №12013040640003312 обставини з приводу незаконної діяльності так званого «конвертаційного центру», який займався наданням підприємствам реального сектору економіки протиправних послуг з «конвертації» грошових коштів у готівку, мінімізації податкових зобов`язань та формування штучного податкового кредиту з ПДВ та до організації якого належала група осіб, зокрема, директор ТОВ «Дойче Агро Компані».

Заперечуючи право позивача на формування податкового кредиту за наслідками операцій з ТОВ «Бердянські насоси», контролюючий орган посилався на помилкове включення Підприємством до складу податкового кредиту за червень 2014 року податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 01.07.2014 №4.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд зазначив, що відхиляючи посилання контролюючого органу на обставини, інформація щодо яких викладена в акті перевірки і які обґрунтовано ставлять під сумнів придбання позивачем товарів, робіт та послуг, суди виходили з того, що ці обставини спростовуються належним чином оформленими первинними документами, а чинне законодавство не забороняє залучати до виконання договірних зобов`язань третіх осіб. Однак, зазначаючи про можливість контрагентів позивача залучати до виконання первинних зобов`язань третіх осіб, суди попередніх інстанцій не перевірили чи дійсно такі правочини укладалися. Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим. У ситуації, що розглядається, судами попередніх інстанцій таких обставин не досліджено.

Крім того, при дослідженні задекларованих позивачем поставок природного газу від ТОВ «Українська нафтогазова компанія» судам попередніх інстанцій не надано правової оцінки доводам контролюючого органу щодо наявності кримінальних проваджень, якими встановлено ознаки фіктивної діяльності вказаного підприємства, зокрема не з`ясовано результатів відповідного кримінального розслідування.

За наслідками нового розгляду, рішення судів в частині задоволення позову обґрунтовано тим, що виконання спірних господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які в повній мірі відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар та послуги.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції погодився з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту за операціями з транспортування цукрових буряків з огляду на непідтвердження фактичного надання послуг з перевезення вантажів та відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження реального проведення господарських операцій з контрагентами (щодо перевезення цукрового буряка), ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» до суду надані всі первинні документи, складені під час проведення господарських операцій, а саме: товарно-транспортні накладні, звіти по перевезенням, акти приймання-передачі послуг; документи, якими супроводжувався рух активів в результатів проведених позивачем з цими контрагентами господарських операцій; документи, що підтверджують використання послуг у господарській діяльності. В свою чергу, відповідачем по справі не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факти господарської діяльності підприємства позивача із переліченими вище контрагентами, які надавали послуги з перевезення цукрового буряка.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, 20.08.2012 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (покупець) та ТОВ «Українська нафто - газова компанія» (постачальник) укладений договір № П/12-161 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Протягом вересня 2012 року - січня 2013 року ТОВ «Українська нафто - газова компанія» здійснило постачання природного газу в обсязі 17372524,00 куб.м.

На підтвердження поставки позивачем надані двосторонні акти передачі - приймання природного газу, надходження природного газу на підприємство позивача зафіксовано в роздруківках автоматизованих приладів обліку, оплату здійснено згідно платіжних доручень.

В акті перевірки відображено, що приймання-передача природного газу від ТОВ «Українська нафто-газова компанія» проводилась (за даними розрахунків об`єму газу по комерційних вузлах обліку газу за показниками лічильників на початок та кінець періоду в об`ємі, приведеному до стандартних умов) згідно актів приймання - передачі.

Сума податку на додану вартість у розмірі 12037179,00 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень 2013 року.

Відповідно до пункту 15 частини третьої статті 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» постачання природного газу підлягає ліцензуванню. Постачальник природного газу ТОВ «Українська нафто-газова компанія» одержало ліцензію на постачання природного газу, строк дії з 08.09.2011 по 07.09.2016.

Згідно з пунктом 3.2 Договору постачальник передає покупцю придбаний для нього газ у мережі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Транспортування природного газу газорозподільними мережами здійснювалося на підставі укладених позивачем договорів від 29.08.2012 № 1-02/04/12 - з ПАТ «Полтавагаз», від 01.01.2012 № 12-Т - з ПАТ «Гадячгаз», від 03.09.2012 № 392-Т - з Диканським УЕГГ ПАТ «Полтавагаз», від 01.01.2013 № 321-Т - з Диканським УЕГГ ПАТ «Полтавагаз».

Транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів позивача підтверджено трьохсторонніми актами прийому-передачі природного газу від 30.09.2012, 31.10.2012, 30.11.2012, 31.12.2012, 01.01.2013, підписаними представниками позивача, ТОВ «Українська нафто-газова компанія», а також газорозподільних підприємств - Диканським УЕГГ ПАТ «Полтавагаз» та ПАТ «Гадячгаз».

ПАТ «Полтавгаз» як газорозподільним підприємством спільно з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» складено реєстри поставки природного газу промисловим споживачам постачальником ТОВ «Українська нафто-газова компанія» газовими мережами ПАТ «Полтавгаз» за період вересень 2012 року - січень 2013 року, в яких відображено, що ТОВ «Українська нафто-газова компанія» як власник та кінцевий постачальник газу фактично здійснило постачання природного газу позивачу як кінцевому споживачу газорозподільними мережами ПАТ «Полтавгаз».

Листом № 6-3781/1.2-15 від 26.05.2015 НАК «Нафтогаз України» як оператор Єдиної газотранспортної системи України підтвердив, що згідно з інформацією про фактичну реалізацію природного газу промисловим споживачам для потреб ТОВ «АФ «ім. Довженка» з ресурсів ТОВ «Українська нафто-газова компанія» було використано наступні обсяги газу: вересень 2012 року - 2041,210 тис.куб.м; жовтень 2012 року - 4 817,052 тис.куб.м, листопад 2012 року - 4625,744 тис.куб.м, грудень 2012 року - 4 572,035 тис.куб.м, січень 2013 року - 1316,483 тис.куб.м, всього 17372,524 тис.куб.м.

В акті перевірки на стор. 118 зазначено, що придбаний у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" природний газ використано у власному виробництві: ВП АФ «Золота гора», ВП «Яреськи», ВП АФ «Балясне», ВП АФ «Агро-Маяк» на опалення приміщень, ВП АФ «Шишацька» на опалення приміщень, на сушарку зерна, на олійницю; ВП «Орданівка», ВП АФ «Гоголеве», ВП АФ «ім. Шевченка» на опалення приміщень, на сушарку зерна; ВП «Яреськівський цукровий завод» на опалення приміщень, виробництво цукру, що відображено в бухгалтерському обліку наступним чином Дт 231 «Виробництво», Кт 203 «Паливо», Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 203 «Паливо».

З урахуванням господарських операцій з постачання газу та його подальшого використання у господарський діяльності позивача Яреськівський цукровий завод здійснив переробку цукру з давальницької сировини та вирощеного буряку.

Фактичне отримання буряку та його переробка на цукор відображено в бухгалтерському обліку згідно оборотно - сальдових відомостей.

Щодо посилання відповідача на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к, судами встановлено відсутність в ухвалі Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 року у справі №646/8865/16-к фактів, які підтверджують нереальність господарських операцій позивача із його контрагентом «Українська нафто-газова компанія».

За змістом частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 дійшла висновку, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом. Крім того сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Судами встановлено, що контролюючим органом не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що до первинних документів було внесено недостовірну інформацію щодо придбаного товару та/або щодо їх постачальників; що позивач був обізнаний щодо недостовірності даних про постачальника товарів в первинних документах, на підставі яких сформував показники податкового обліку в період протягом вересня 2012 - січня 2013 року. В матеріалах справи відсутні докази, що у позивача були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей, що були зазначені в первинних документах.

Суди у цій справі встановили, що відповідач, всупереч вимог процесуального Закону не навів обґрунтованих доводів та не надав доказів того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним, чи міг бути обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, зокрема і складення первинних документів на виконання договірних правовідносин.

Також судами встановлено, що позивачем в період за який було проведено перевірку було укладено ряд інших договорів.

Так, 15.08.2014 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (покупець) та ТОВ «Спецхімпостачання» (постачальник) укладений договір поставки № 150814, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених договором передати у власність покупця соду кальциновану технічну марки Б в мішках по 50 кг, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором прийняти товар та оплатити його вартість.

Факт постачання товару підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, картками складського обліку матеріалів, накладними на списання, паспортами якості.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка головний технолог ОСОБА_2 підтвердила подання заявки на придбання соди кальцинованої технічної.

Сода кальцинована використовувалась в господарській діяльності позивача в технологічному процесі виробництва цукру.

25.02.2013 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (покупець) та ТОВ «Агро-Техніка» (подавець) укладений договір купівлі-продажу № 1/0313/59, за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупцю запасні частини (товар), а покупець прийняти та оплатити його вартість.

Факт постачання запасних частин підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями.

Використання вказаних запасних частин підтверджено лімітно-забірними картками, картками складського обліку.

Допитаний в судовому засіданні фахівець комерційного управління ОСОБА_3 підтвердив підписання ним видаткових накладних на отримання запасних частин.

Видача довіреностей на отримання товару підтверджується копіями витягів з журналу реєстрації доручень

04.05.2011 між ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» (покупець) та ТОВ «Тархан Сервіс Плюс» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 1/0511/4, за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупцю запасні частини (товар), а покупець прийняти та оплатити його вартість.

Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням.

Використання вказаних запасних частин підтверджено лімітно-забірними картками, актом списання запасних частин, карткою складського обліку матеріалів, обліковим листком праці та виконаних робіт.

08.01.2014 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (покупець) та ТОВ «Дойче-Агро-Компані» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 1/0114/1, за умовами якого продавець зобовязується в порядку та на умовах визначених договором передати у власність покупця шрот соняшниковий з вмістом протеїну 39% в перерахунку на абсолютну суху речовину, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених договором, оплатити та прийняти товар.

На виконання умов договору ТОВ «Дойче-Агро-Компані» здійснено постачання шроту соняшникового, що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями

Шрот соняшниковий використано у власній господарській діяльності позивача для виробництва комбікормів, що підтверджено актами на списання сировини для виробництва комбікорму, витягом із складської книги на оприбуткування шроту соняшникового.

25.07.2014 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (замовник) та ТОВ «Науково - виробнича фірма АМГ ЛТД» (виконавець) укладений договір № 19/0714/137, за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника своїми та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно виконати наступні роботи: вивантаження цукру піску в кількості 10 000 т зі складу безтарного зберігання цукру, що розташований на території виробничого підрозділу «Яреськівський цукровий завод» ТОВ «Агрофірма ім. Довженка», за адресою: Полтавська область, Шишацький район, с. Яреськи, вул. Новаторів, 24, а замовник зобов`язується прийняти виконану роботу та провести розрахунки на умовах договору.

08.09.2014 сторонами договору підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання-послуг) з вивантаження цукру піску, складено податкову накладну, розрахунки за надані послуги проведені позивачем платіжним дорученням.

02.09.2013 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (замовник) та Приватним підприємством «Монтажсервіс» (підрядник) укладено договір підряду № 19/0914/213, за умовами якого підрядник зобов`язується за завданням замовника своїми силами та засобами на свій ризик якісно виконати котельно - монтажні роботи та обслуговування працюючих машин і обладнання в період переробки цукрових буряків на Яреськівському цукровому заводі.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт, платіжним дорученням, податковою накладною.

13.08.2013 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (замовник) та ТОВ «Поліал-Інжиніринг» (підрядник) укладений договір підряду № 5/0813/26, за умовами якого підрядник зобов`язувався виконати роботи з влаштування бетонної підлоги з наступним нанесенням пропитки площею 5000м2 на об`єкті «Реконструкція тваринного комплексу для організації ферми на 5000 голів телиць та нетелів в с.Хвощове» - Будівництво доріг та площадок.

02.09.2014 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (замовник) та ТОВ «Поліал-Інжиніринг» (підрядник) укладений договір підряду № 5/0914/23, згідно якого підрядник зобов`язувався виконати роботи з влаштування бетонної підлоги з наступним нанесенням пропитки площею 1342м2 на об`єкті «Капітальний ремонт під`їзду та підлоги критого навісу біля зерноскладу № 4 ВП «Шишацький комбікормовий завод».

18.07.2014 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (замовник) та ТОВ «Поліал-Інжиніринг» (підрядник) укладений договір підряду № 19/07, згідно якого підрядник зобов`язувався виконати роботи з влаштування бетонної підлоги з наступним нанесенням пропитки площею 3680м2 на об`єкті «Реконструкція тваринного комплексу для організації ферми на 5000 голів телиць та нетелів в с. Хвощове» - Підїздні дороги та майданчики.

24.09.2014 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (замовник) та ТОВ «Поліал-Інжиніринг» (підрядник) укладений договір підряду № 5/0914/93, згідно якого підрядник зобов`язувався виконати роботи по капітальному ремонту корівника на 100 голів в с. Човно-Федорівка Зінківського району Полтавської області.

Одним з видів господарської діяльності ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» є тваринництво та виробництво молока.

У власності ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» є тваринний комплекс в с. Хвощове, що підтверджено свідоцтвом на право власності на нерухоме майно серія САВ № 341368; зерносклад № 4 ВП «Шишацький комбікормовий завод», що підтверджено свідоцтвом про право власності серія САВ № 341158; корівник на 100 голів в с. Човно-Федорівка Зінківського району, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 33196101.

Факт виконання робіт за договорами підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт, складених та підписаних сторонами, податковими накладними, оплата виконаних робіт здійснювалась у безготівковій формі

02.08.2013 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» (замовник) та ТОВ «Будресурс К» (підрядник) укладений договір № 5/0813/22 про надання послуг з улаштування силосних траншей для організації ферми на 5000 голів телиць та нетелів в с. Хвощове Шишацького району - Силосні траншеї.

Виконання робіт ТОВ «Будресурс К» за договором № 5/0813/22 підтверджується актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними.

Щодо посилання відповідача на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 04.12.2014 у справі №524/10551/14-к судами встановлено відсутність у вироку Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 04.12.2014 у справі №524/10551/14-к фактів, які підтверджують нереальність господарських операцій позивача із його контрагентом ТОВ «Будресурс К».

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Будресурс К». Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та ТОВ «Будресурс К» взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Також судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Віво-Транс», ТОВ «Атаман Авто», ТОВ «Форт Консалт», ТОВ «Вівотранс», ТОВ «Таврія Авто», ТОВ «Гефест-оріон», ТОВ «АС Центр-Транс» укладено договори на перевезення цукрових буряків.

Необхідність укладення таких договорів обґрунтована тим, що позивач протягом 2013-2014 років вирощував цукрові буряки, що підтверджено Державними статистичними спостереженнями Форми № 4-сг та Форми № 29-сг по Шишацькому, Зіньківському, Диканському та Гадяцькому району. За результатами збирання врожаю в 2013 році ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» зібрано цукрових буряків 4148509,25 ц., а в 2014 році - 4114418,63 ц. Вирощений цукровий буряк перевезено на ВП «Яреськівський цукровий завод» та ВП «Кобеляцький цукровий завод» ТОВ «Добробут», де перероблено на цукор, та отримано побічні продукти жом та мелясу. Операції по перевезенню цукрового буряку відображені в бухгалтерському обліку по дебет рахунку 23, кредиту рахунку 63, процес переробки цукрового буряку на цукор по дебету рахунку 26, кредиту рахунку 23, реалізація цукру по дебету рахунку 36, кредиту рахунку 70

Дослідивши надані суду товарно-транспортні накладні та інформацію з АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України судом першої інстанції зазначив, що частина транспортних засобів зареєстрована за іншими особами, ніж контрагенти позивача, а щодо іншої частини транспортних засобів взагалі відсутня інформація щодо їх реєстрації. Позивачем не надано суду обґрунтованих пояснень щодо відсутності державної реєстрації транспортних засобів, зазначених в товарно - транспортних накладних. При цьому, кількість незареєстрованих транспортних засобів, зазначених в товарно - транспортних накладних, свідчить про те, що вказані недоліки первинних документів є істотними. Також, суд зазначив, що переважна більшість товарно - транспортних накладних не містить підписів водіїв автоперевізників.

За висновком суду першої інстанції наведені обставини стали свідчать про непідтвердження фактичного постачання послуг з перевезення вантажів вказаним и підприємствами та безпідставність формування податкового кредиту.

Надаючи оцінку зазначеним господарським операціям судом апеляційної інстанції встановлено, що факт дання послуг підтверджується первинними документами: копіями договорів оренди (найму) транспортних) засобів, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, заявками на перевезення вантажу, звітами по перевезенню по полях, платіжними дорученнями, податковими накладними, .

Щодо доводів податкового органу про відсутність достатності ресурсів у вказаних перевізників, колегія суддів апеляційної інстанції з`ясовано, що враховуючи кількість працевлаштованих та кількість орендованих автомобілів, цих ресурсів є цілком достатньою для виконання послуг з перевезення цукрових буряків в задекларованому обсязі. При цьому, відповідачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи не надано обґрунтованого розрахунку щодо об`єктивної неможливості виконання контрагентами підприємства позивача умов укладених договорів. До того ж умовами укладених договорів передбачалось що для надання послуг з перевезення вантажу виконавець має право залучати інших осіб.

Крім того, контролюючий орган, встановивши наявність трудових ресурсів як у підприємства позивача, так і його контрагентів, не обґрунтував, який обсяг трудових та матеріальних ресурсів необхідно мати контрагентам позивача для здійснення такої господарської діяльності, чому він не є достатнім, не з`ясував можливість працевлаштування працівників підприємств- контрагентів за сумісництвом.

Також судом апеляційної інстанції з`ясовано наявність в АІС «Автомобіль» МВС України наявність інформації про зареєстровані транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення вантажів.

Згідно надісланих відповідачем на адресу позивача Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і суму утриманого з них податку вбачається, що в зазначений період контрагентами виплачувався дохід (заробітна платня, винагорода), а тому враховуючи кількість працевлаштованих осіб та кількість транспортних засобів, яка надана третіми особами на підставі укладених договорів, у контрагента підприємства позивача було достатньо ресурсів для виконання перевезення цукрових буряків в задекларованому обсязі, а відповідачем не надано конкретного розрахунку об`єктивної неможливості виконання умов договору

Отже, надані первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Крім того, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Верховним Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених вище норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, у даному випадку для позивача у справі визначальним є саме факт отримання товарів, робіт та послуг від спірних контрагентів і подальше їх використання у власній господарській діяльності, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а ці обставини у свою чергу свідчать про наявність в таких діях суб`єкта господарювання - позивача у справі, ділової мети - одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №816/2223/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова