Постанова

від 03.04.2025 по справі 380/3258/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 380/3258/23

адміністративне провадження № К/990/8173/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року (суддя: Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (судді: Коваль Р.Й., Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ в/о начальника Львівської митниці О. Шахрая від 08 лютого 2023 року № 77-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскаржений наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не містить чітких відомостей про те, яке саме порушення службової дисципліни він вчинив чи допустив, які конкретні посадові обов`язки не виконав або виконав неналежним чином, а також не зазначає, що саме належало зробити позивачу та чого він не зробив. Відсутність у наказі посилань на конкретні порушення службової дисципліни унеможливлює оцінку правомірності та обґрунтованості застосованого до нього дисциплінарного стягнення. Позивач стверджував, що не вчиняв жодних дій чи бездіяльності, які могли би свідчити про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, що свідчить про безпідставність наказу про його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ в/о начальника Львівської митниці О. Шахрая від 08 лютого 2023 року №77-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Стягнуто з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Приймаючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що застосування дисциплінарного стягнення можливе лише за умови встановлення всіх обов`язкових елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку включає протиправну поведінку суб`єкта (працівника), шкідливі наслідки та причинний зв`язок між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю, зокрема в КЗпП України, Законі № 889-VIII, правилах внутрішнього розпорядку, статутах, положеннях, посадових інструкціях, а також у невиконанні або неналежному виконанні наказів і розпоряджень керівництва.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення й час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, оскаржуваний наказ не містить усіх передбачених законом відомостей, необхідних для висновку про наявність чи відсутність в діях позивача складу дисциплінарного проступку.

Ні в цьому наказі, ні в доповідній записці, ні в інших матеріалах дисциплінарної справи не зазначено, які саме дії позивач вчинив неправомірно, або не вчинив їх, хоча такий обов`язок було покладено на нього відповідно до його посадової інструкції.

Матеріали дисциплінарної справи також не містять відомостей, які б дозволяли встановити, який конкретно службовий чи посадовий обов`язок позивач не виконав належним чином або реалізацію якого заходу підпорядкованим йому працівником позивач не організував або не проконтролював.

З посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 серпня 2019 року у справі № 1340/4847/18, суд апеляційної інстанції зазначив, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.

Суд першої інстанції підкреслив, що сам по собі факт обіймання позивачем посади начальника відділу митного оформлення №1 м/п «Городок» Львівської митниці, є недостатньою підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у спірному випадку.

Якщо ж позивачеві інкриміновано неналежний контроль за діями підлеглих, як це зазначено у спірному наказі, то відповідач має довести, які конкретні дії в межах виконання своїх службових обов`язків повинен був вчинити позивач для здійснення такого контролю, а також які заходи контролю він не здійснив і як це вплинуло на порушення, вчинені підлеглими особами (не проводив інструктажів, оперативних нарад або раптових перевірок під час несення служби; не застосовував заходів впливу до винних працівників; не виявляв порушень або не реагував на них належним чином у разі виявлення).

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність у діях начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку. Як наслідок, суди першої та апеляційної інстанцій визнали наказ в/о начальника Львівської митниці О. Шахраєм наказу від 08 лютого 2023 року № 77-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» протиправним.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Львівська митниця подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередній інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Скаржник вказує на необхідність відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі № 1340/4847/18. Згідно із цим висновком, посилання в наказі виключно на положення законодавства без належного обґрунтування мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, а також без наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку не може вважатися достатнім обґрунтуванням для прийняття відповідного наказу.

Скаржник наголошує, що указаний висновок суперечить нормі пункту 100 Типової Інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 (далі - Типова інструкція з діловодства). На його думку, це зумовлює необхідність відступу від зазначеного висновку Верховного Суду.

Також скаржник переконує, що оскаржуваний наказ про застосування дисциплінарного стягнення відповідає вимогам Типової інструкції з діловодства, яка встановлює правила документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі. Цей наказ, на його переконання, чітко визначає причини та підстави застосування дисциплінарного стягнення, а отже висновки попередніх інстанцій є помилковими.

Позиція інших учасників справи

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 березня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №380/3258/23.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 02 квітня 2025 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_2 працює в митних органах з 2015 року; остання займана посада - начальник відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці; спеціальне звання - радник митної служби ІІІ рангу.

Наказом в. о. начальника Львівської митниці від 27 грудня 2022 року № 331-дс «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » було порушене дисциплінарне провадження стосовно позивача.

Підстава: резолюція керівника Львівської митниці О. Шахрая на доповідній записці начальника відділу митного оформлення «Стрий» митного поста «Львів-південний» Львівської митниці О. Марчишина - керівника комісії з проведення перевірки з окремих питань, призначеної наказом Львівської митниці від 26 вересня 2022 року № 157 «Про проведення перевірки з окремих питань» Львівської митниці від 16 грудня 2022 року № 7.4-28/11-01/331, за фактами, викладеними у вказаній доповідній записці.

Також було створено дисциплінарну комісію у складі 12 чоловік.

У ході дисциплінарного провадження Дисциплінарна комісія встановила, що відповідно до наказу Львівської митниці від 26 серпня 2022 року № 157 «Про проведення перевірки з окремих питань», зі змінами внесеними наказами Львівської митниці № 178 від 25 жовтня 2022 року «Про продовження терміну проведення перевірки з окремих питань» та від 10 листопада 2022 року № 190 «Про продовження терміну проведення перевірки з окремих питань» проведено перевірку можливого недотримання посадовими особами відділів митного оформлення Львівської митниці вимог законодавства України та нормативно-правових актів при здійсненні митного контролю та оформлення товарів, транспортних засобів, за згаданими в доповідній записці керівника робочої групи, директора Департаменту контролю та адміністрування митних платежів Держмитслужби Д. Падуна від 15 вересня 2022 року №15-01/818 (вх. Львівської митниці № 26026/4-08 від 08 серпня 2022 року).

За результатами перевірки встановлено таке:

- за митною декларацією від 20 квітня 2022 року № UA209170/2022/025576 здійснено митне оформлення товару: «Прокат плоский з вуглецевої сталі, холоднокатаний, без подальшого оброблення, неплакований, без гальванічного або іншого покриття» (код згідно з УКТЗЕД 7209150000), імпортованого ФОП « ОСОБА_3 » (код ДРФО НОМЕР_1), державним інспектором ВМО № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_4 з порушенням умов, визначених Законом № 2142-ХІ, з порушенням вимог пункту 2 частини першої статті 292 Митного кодексу України та пунктів 4.5, 4.9 розділу IV Порядку, що призвело до надання преференцій зі сплати ПДВ за кодом пільги « 224» (ставка ввізного мита 0 %). При цьому умовно нараховано ПДВ у сумі 4576,05 грн. У рамках норм пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI імпортер ФОП « ОСОБА_3 » подав у Львівську митницю заяву від 12.10.2022 № 12 жовтня 2022 року (вх. митниці № 34647/13-15 від 12 жовтня 2022 року) щодо донарахування та стягнення митних платежів за оформленою митною декларацією від 20 квітня 2022 року № UA209170/2022/025576. Відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 листопада 2012 року № 1145, сформовано відповідний аркуш коригування до митної декларації від 20 квітня 2022 року № UA209170/2022/025576. Кошти у сумі 4576,05 грн та штраф у сумі 137,28 грн перераховано до державного бюджету 21 жовтня 2022 року.

- за митною декларацією від 12 квітня 2022 року № UA209170/2022/023141 здійснено митне оформлення товару: «Нитки комплексні синтетичні, поліефірні (100 % поліестер), текстуровані (не швейні), пофарбовані, не розфасовані для роздрібної торгівлі: 100 % polyester yarn DTY150D/48F NIM SDRW AA - 19 296 кг. 100 % polyester yarn DTY 150D/48F NIM SDDDB AA - 5004 кг. Торговельна марка: нема даних Країна виробництва: CN Виробник: HANGZHOU XIAOSHAN DONGLONGCHEMICAL FIBER LIMITED COMPANY», імпортованого ПП «Лама плюс» (код ЄДРПОУ 36587174), державним інспектором ВМО № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці Мельниковою О.В. з порушенням умов, визначених Законом № 2142 - XI, з порушенням вимог пункту 2 частини першої статті 292 Митного кодексу України та пунктів 4.5, 4.9 розділу IV Порядку, що призвело до надання преференцій зі сплати ПДВ за кодом пільги « 224» (ставка ввізного мита 0 %). При цьому умовно нараховано митних платежів у загальній сумі 214 690,01 грн (в тому числі: ПДВ у сумі 214 690,01 грн). У рамках норм пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, імпортером ПП «Лама плюс» (код ЄДРПОУ 36587174) подано у Львівську митницю заяву від 07 липня 2022 року № б/н (вх. митниці № 22157/10-15 від 07 липня 2022 року) щодо донарахування та стягнення митних платежів за оформленою митною декларацією від 12 квітня 2022 року № UA209170/2022/023141. 25 жовтня 2022 року, відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 листопада 2012 року № 1145, сформовано відповідний аркуш коригування до митної декларації від 12 квітня 2022 року № UA209170/2022/023141. Кошти у сумі 221 130,71 грн (в тому числі: ПДВ у сумі 214 690,01 та штраф у розмірі 3 % у сумі 6440,70 грн) перераховано до державного бюджету 26 жовтня 2022 року».

Згідно з Контрактом № 7 про проходження державної служби, укладеним 29 червня 2021 року між Львівською митницею та ОСОБА_1 і підписаним того ж дня цими сторонами, (далі - Контракт), а саме пунктом 5 (розділ «Предмет контракту»), особа відповідно до цього контракту зобов`язується виконувати визначені ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання (перелік таких ключових показників наведено в тому ж таки пункті 5 розділу «Предмет контракту»).

У числі перелічених у цьому Контракті ключових показників, зокрема, вказано:

- стовідсотково організовано роботу щодо проведення заходів із запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил;

- забезпечено стовідсотковий контроль за дотриманням підлеглими посадовими особами вимог законодавства (у тому числі антикорупційного), розпорядчих актів Держмитслужби під час виконання посадових обов`язків, додержання службової та виконавської дисципліни, етики поведінки державного службовця;

- забезпечено стовідсоткове здійснення митних процедур щодо товарів та транспортних засобів комерційного призначення з дотриманням законодавства та розпорядчих актів Держмитслужби.

У пункті 10 Контракту (розділ «Права та обов`язки сторін») зазначено, що особа зобов`язана виконувати обов`язки, визначені у Законі України «Про державну службу», відповідних положеннях про структурні підрозділи державного органу, посадовій інструкції, та умови цього контракту.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків, передбачених Законом України «Про державну службу» та цим контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законом (пункт 18 Контракту).

За результатом проведеного засідання дисциплінарна комісія дійшла висновку про те, що начальником відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» ОСОБА_1 (на час вчинення дисциплінарного проступку - заступник начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці) під час здійснення своїх посадових обов`язків, вчинено дисциплінарний проступок, який полягає у неналежному контролі за діями підпорядкованого особового складу, що призвело до порушення вимог законодавства України з питань державної митної справи посадовими особами відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів за МД від 20 квітня 2022 року № UA209170/2022/025576 та від 12 квітня 2022 року № UA209170/2022/023141, що вказує на неналежне виконання основних завдань та повноважень відділу, передбачених підпунктом 2, пункту 9, підпунктом 13 та підпунктом 29 пункту 10, підпунктом 7 пункту 11, в тому числі прав та обов`язків керівництва структурного підрозділу, передбачених підпунктом 4 пункту 14 Положення про відділ митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці та неналежне виконання посадових обов`язків, визначених пунктами 3.1, 3.10 посадової інструкції начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці.

Невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, відповідно до пункту 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», є дисциплінарним проступком, за вчинення якого, згідно з частиною третьою статті 66 цього Закону такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Водночас, з огляду на відсутність обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відсутність у нього дисциплінарних стягнень станом на дату вчинення порушення, наявність його позитивної характеристики, враховуючи факт доплати митних платежів за МД від 20 квітня 2022 року № UA209170/2022/025 576 та від 12 квітня 2022 року № UA209170/2022/023141, з урахуванням характеру вчиненого дисциплінарного проступку, голова дисциплінарної комісії (О. Писарев) запропонував рекомендувати керівнику Львівської митниці (суб`єкту призначення) розглянути питання про притягнення начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і застосувати до нього дисциплінарне стягнення - зауваження.

На підставі викладених висновків дисциплінарного розслідування в/о начальника Львівської митниці О. Шахрай видав наказ № 77-дс від 08 лютого 2023 року «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким застосував до начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді зауваження.

Уважаючи наказ про застосування до нього дисциплінарного стягнення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 4 Закону №889-VIII визначено, що державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: верховенства права; законності; професіоналізму; патріотизму; доброчесності; ефективності; забезпечення рівного доступу до державної служби; політичної неупередженості; прозорості; стабільності.

Відповідно до положень частини першої статті 8 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки.

За правилами частини першої статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

У силу вимог частини першої статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Одним з видів дисциплінарних проступків є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу»).

Згідно з положеннями частини першої статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частиною першою статті 67 Закону №889-VIII обумовлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (частина перша статті 77 Закону №889-VIII).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність наказу відповідача від 08 лютого 2023 року № 77-дс, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення йому зауваження.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що оскаржуваний наказ про застосування дисциплінарного стягнення не містить передбачених законом відомостей, необхідних для висновку про наявність чи відсутність в діях позивача складу дисциплінарного проступку. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 серпня 2019 року у справі № 1340/4847/18, суд апеляційної інстанції зазначив, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу. При цьому суди зауважили, ні наказ, ні матеріали дисциплінарної справи також не визначають, які саме дії позивач вчинив неправомірно, або не вчинив їх, хоча такий обов`язок було покладено на нього відповідно до його посадової інструкції. Суд першої інстанцій підкреслив, що посилання в оскаржуваному наказі на неналежний контроль за підлеглими вимагало доведення конкретних обставин, які б свідчили про невиконання позивачем службових обов`язків, їх вплив на порушення, допущені підлеглими, а також наявність причинного зв`язку між цими обставинами. Відповідач указаних обставин не довів. З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій констатували відсутність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, що виключає застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Касаційне провадження за скаргою відповідача відкрито на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідач наполягає, що правовий висновок Верховного Суду, на який послався суд апеляційної інстанції, суперечить нормі пункту 100 Типової Інструкції з діловодства, що зумовлює необхідність відступу від нього. Крім того, він стверджує, що спірний наказ чітко визначає причини та підстави застосування до позивача дисциплінарного стягнення, що, на його переконання, свідчить про помилковість висновків судів у справі щодо його недостатньої вмотивованості.

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

У контексті заявленої підстави для відкриття касаційної провадження Верховний Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За приписами частини шостої статті 13 Закону «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, Верховний Суд, як найвищий суд у системі судоустрою України, виконує важливу функцію формування правових позицій щодо застосування норм матеріального та процесуального права, чим забезпечує сталість і єдність судової практики. Такий підхід уніфікує правозастосування, що гарантує правову визначеність, послідовність у вирішенні спорів та передбачуваність правових наслідків для всіх учасників правовідносин.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність судової практики відіграє важливу роль у забезпеченні однакового застосування судом того самого закону в подібних справах щодо різних осіб, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності вирішення спірних ситуацій для учасників справи.

Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово зауважував, що відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційного Суду України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.

Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (заява № 27238/95) наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Верховний Суд уважає, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі № 1340/4847/18, є зрозумілим, однозначним та передбачуваним (прогнозованим). Сама незгода скаржника з таким правовим висновком не може слугувати достатньою підставою для відступу від нього.

Щодо посилання скаржника на невідповідність згаданого правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі № 1340/4847/18 нормі пункту 100 Типової інструкції з діловодства, то слід зазначити таке.

Норма пункту 100 Типової інструкції з діловодства визначає, що розпорядча частина наказу (розпорядження) з кадрових питань (особового складу) починається, як правило, з дієслова у формі інфінітиву «ПРИЙНЯТИ», «ПРИЗНАЧИТИ» «ПЕРЕВЕСТИ», «ЗВІЛЬНИТИ», «ВІДРЯДИТИ», «НАДАТИ», «ОГОЛОСИТИ» тощо. Далі зазначаються великими літерами прізвище працівника, на якого поширюється дія наказу (розпорядження), і малими - його власне ім`я та текст наказу. У кожному пункті наказу (розпорядження) з кадрових питань зазначається підстава для його видання.

Отже, норма пункту 100 Типової інструкції з діловодства, регламентує вимоги до оформлення розпорядчої частини наказу визначаючи обов`язок щодо зазначення підстави для його видання. Правовий висновок Верховного Суду, в якому наголошено, що для застосування дисциплінарного стягнення недостатньо одного лише посилання на норми законодавства, а необхідно навести обґрунтування щодо застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також навести конкретні обставини вчинення дисциплінарного проступку, стосується констатуючої частини наказу.

У цьому контексті, висновок Верховного Суду не суперечить пункту 100 Типової Інструкції з діловодства, оскільки останній регламентує технічні аспекти складання розпорядчої частини наказу без звернення до юридичної аргументації та конкретизації обставин дисциплінарного проступку, що має бути викладено в його констатуючій частині. Отже, суперечності між указаним правовим висновком Верховного Суду та згаданою нормою Типової інструкції з діловодства немає.

З огляду на викладене, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від правового висновку, викладеного в постанові від 12 серпня 2019 року у справі № 1340/4847/18.

Оцінюючи доводи скаржника про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо недостатньої обґрунтованості оскаржуваного наказу, Суд бере до уваги таке.

У констатуючій частині наказу від 08 лютого 2023 року № 77-дс6 зазначено, що Дисциплінарною комісією, утвореною наказом Львівської митниці від 12 грудня 2022 року №331-дс «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » (далі - Дисциплінарна комісія), розглянуто дисциплінарну справу начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 за фактами, викладеними у доповідній записці начальника відділу митного оформлення «Стрий» митного поста «Львів-південний» Львівської митниці керівника комісії з проведення перевірки з окремих питань, призначеної наказом Львівської митниці від 26 вересня 2022 року № 157 «Про проведення перевірки з окремих питань» О. Марчишина від 16 грудня 2022 року № 7.4-28/11-01/331.

Дисциплінарною комісією встановлено, що начальник відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» ОСОБА_1 (на час вчинення дисциплінарного проступку - заступник начальника митного поста начальник відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці) вчинив дисциплінарний проступок, який полягає у неналежному контролі за діями підпорядкованого особового складу, що призвело до порушення вимог законодавства України з питань державної митної справи посадовими особами відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів за МД від 20 квітня 2022 року №UA209170/2022/025576 та від 12 квітня 2022 року № UA209170/2022/023141, що вказує на неналежне виконання основних завдань та повноважень відділу, передбачених підпунктом 2, пункту 9, підпунктом 13 та підпунктом 29 пункту 10, підпунктом 7 пункту 11, в тому числі прав та обов`язків керівництва структурного підрозділу, передбачених підпунктом 4 пункту 14 Положення про відділ митного оформлення №1 митного поста «Городок» Львівської митниці та неналежне виконання посадових обов`язків, визначених пунктами 3.1, 3.10 посадової інструкції начальника відділу митного №1 митного поста «Городок» Львівської митниці.

Дисциплінарною комісією кваліфіковано дії ОСОБА_1 як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України № 889-VIII, а саме - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків. У наказі зазначено, що відповідно до частини третьої статті 66 Закону №889-VIII, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Разом із тим, дисциплінарним провадженням встановлено наявність обставин, що відповідно до частин другої та третьої статті 67 Закону № 889-VIII можуть пом`якшувати відповідальність ОСОБА_1 , а саме: попередня бездоганна поведінка, відсутність дисциплінарних стягнень на момент вчинення проступку та позитивна характеристика. Обставин, що могли б обтяжувати відповідальність ОСОБА_1 , відповідно до частини четвертої цієї ж статті, під час здійснення дисциплінарного провадження не встановлено.

На підставі викладеного, відповідно до пункту 5 частини другої статті 65, статті 66, частини десятої статті 69, статті 74, 75, 77 Закону №889-VIII, а також з урахуванням частини другої статті 67 Закону №889-VIII, прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження.

Проаналізувавши оскаржений наказ, слід зазначити, що він містить виклад обставин, на яких ґрунтується рішення відповідача про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 . Зокрема, у наказі розкрито суть дисциплінарного проступку - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, що полягало у неналежному контролі за підпорядкованим особовим складом, що спричинило порушення митного законодавства. У наказі також містяться посилання на відповідні норми права, що визначають обов`язки позивача, які були ним порушені. Правова кваліфікація дій ОСОБА_1 за пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII є відповідною та обгрунтованою. Окрім того, у наказі наведено правове обґрунтування вибору дисциплінарного стягнення - зауваження, а не догани, що обумовлено врахуванням пом`якшувальних обставин та відсутністю обставин, що могли б обтяжувати відповідальність позивача.

Наведене свідчить, що наказ від 08 лютого 2023 року № 77-дс6 містить достатнє обґрунтування підстав та причин застосування обраного виду дисциплінарного стягнення, пояснює застосування конкретних норм права та їхню відповідність обставинам справи.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний наказ не містить передбачених законом відомостей, необхідних для встановлення наявності чи відсутності в діях позивача складу дисциплінарного проступку, а також не визначає дії, які позивач вчинив неправомірно, або не вчинив їх, хоча такий обов`язок було покладено на нього відповідно до його посадової інструкції, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо недоведення відповідачем складу дисциплінарного проступку, Суд зазначає таке.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Обов`язок доведення всіх складових дисциплінарного проступку покладається на роботодавця.

Згідно з обставинами цієї справи, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення за вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному контролі за діями підпорядкованого особового складу, що призвело до порушення вимог законодавства України з питань державної митної справи посадовими особами відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів за МД від 20 квітня 2022 року №UA209170/2022/025576 та від 12 квітня 2022 року № UA209170/2022/023141.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 811/1202/18 Верховний Суд наголосив, що для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: КЗпП України, Законом №889, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

У контексті об`єктивної сторони дисциплінарного проступку, пов`язаного з неналежним контролем керівника за діями підпорядкованих осіб, необхідно встановити такі обставини: чи був на керівника покладений обов`язок здійснювати контроль за роботою підлеглих, зокрема в частині митного оформлення товару (посадовою інструкцією, нормативними актами, що регулюють його діяльність); чи дійсно керівник неналежно виконував цей обов`язок (наприклад, не перевіряв документи, не здійснював контроль за процесом митного оформлення, не організував належний інструктаж для підлеглих); чи мали місце порушення митного законодавства підлеглими та чи підтверджені вони належними доказами; чи були ці підлеглі притягнуті до дисциплінарної відповідальності за відповідні порушення, чи оскаржували вони накази про притягнення та які результати такого оскарження.

При цьому визначальним у встановленні об`єктивної сторони з точки зору складу дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному контролі за діями підлеглих, є доведеність факту порушення митного законодавства підлеглими. Важливо підкреслити, що керівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за неналежний контроль за діями підлеглих, які допустили відповідні порушення, якщо відносно підлеглих не вирішувалося питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за допущені порушення або їх дії (рішення) визнані правомірними. Відповідно, скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення щодо підлеглих ставить під сумнів правомірність притягнення до відповідальності їхнього керівника.

Отже, суди попередніх інстанцій у розрізі обставин цієї справи мали б перевірити доведення фактів порушення відповідними посадовими особами відділу митного оформлення № 1 митного поста «Городок» Львівської митниці вимог митного законодавства України під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів за МД від 20 квітня 2022 року № UA209170/2022/025576 та від 12 квітня 2022 року № UA209170/2022/023141, з`ясувати обставини того, чи були відповідні посадові особи притягнуті до дисциплінарної відповідальності за ці порушення, та чи чинні відповідні рішення на час розгляду цієї справи.

У разі доведення фактів порушень підлеглими та чинності відповідних рішень про їхнє притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідно було б з`ясувати, чи існує причинно-наслідковий зв`язок між неналежним контролем керівника та вчиненими порушеннями. Для цього слід оцінити, чи мав керівник реальну можливість вплинути на дії підлеглих та чи були його бездіяльність або неналежне виконання обов`язків безпосередньою передумовою допущених порушень.

Свій висновок про відсутність в діях позивача складу дисциплінарного проступку суди попередніх інстанцій фактично побудували на тому, що відповідач не довів, які конкретні дії в межах виконання своїх службових обов`язків повинен був вчинити позивач для здійснення контролю за підлеглими, а також які заходи контролю він не здійснив і як це вплинуло на порушення, вчинені підлеглими особами.

Водночас окреслені вище ключові аспекти об`єктивної сторони дисциплінарного проступку, пов`язаного з неналежним контролем керівника за діями підпорядкованих осіб, суди попередніх інстанцій не з`ясовували, що свідчить про неповноту дослідження обставин справи та передчасність висновків про недоведеність складу дисциплінарного проступку.

Своєю чергою, суд касаційної інстанції, у силу положень статті 341 КАС України, обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 328 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та встановити обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанцій необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року у справі №380/3258/23 скасувати.

Справу №380/3258/23 направити на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов