Постанова від 17.03.2025 по справі 925/966/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р. Справа№ 925/966/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.03.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2023 (повний текст рішення підписано 15.12.2023) та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 (повний текст рішення підписано 01.01.2024)

у справі №925/966/23 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Черкаської міської ради

до Фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича (відповідач-1)

Державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича (відповідач-2)

про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада звернулась до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича від 01.12.2016 індексний номер: 32666904 про державну реєстрацію за Прудким Іваном Анатолійовичем права власності на нежитлове приміщення - торговий павільйон, загальною площею 28,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.11.2023 по справі №925/966/23 у позові відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 по справі №925/966/23 заяву від 01 грудня 2023 фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Черкаської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Прудкого Івана Анатолійовича - 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з підстав ч.4 ст.267 ЦК України, з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності та недоведеності поважності причин пропуску такого строку.

Задовольняючи частково заяву фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат, та стягуючи додатковим рішенням 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив з часткової доведеності їх розміру.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення та додаткове рішення скасувати та прийняти нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що судом прийняті рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

Суд першої інстанції погодився в порушенням прав позивача, як власника земельної ділянки, незаконною реєстрацією за Прудким І.А. речового права власності на павільйон за спірною адресою з огляду на обов`язковість дотримання мешканцями територіальної громади існуючого правового порядку щодо режиму тимчасових споруд та об`єктів нерухомого майна, захист якого є невід`ємним правом та охоронюваним інтересом всіх учасників господарських та цивільних відносин. Спосіб захисту порушеного права обрано належний та ефективний.

В той же час, відмовляючи в позові з підстав ч.4 ст.267 ЦК України, суд дійшов хибного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності та недоведеність поважності причин пропуску такого строку.

Позивач вважає, що не пропустив строк позовної давності, що в свою чергу не потребує доказування про поважність причин пропуску строків позовної давності, оскільки позивач дізнався про своє порушене право саме 08.10.2021, коли відповідач-1 Прудкий І.А. через Центр надання адміністративних послуг м.Черкаси до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради скерував свою заяву за вх. №01-06/61178 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0050 га за адресою: АДРЕСА_1 під належний йому торговий павільйон.

В частині оскарження додаткового рішення, апелянт посилається на не співмірність витрат з обсягом наданих послуг, складністю справи, не відповідність критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх надмірний тягар для позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 у справі №925/966/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, у справі оголошувались перерви, останній раз на 17.03.2025.

Під час апеляційного перегляду до матеріалів справи отримано відзив відповідача на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач спростовує доводи позивача, оскаржувані рішення просить залишити без змін.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції 17.03.2025 представник відповідача заперечував доводи апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржувані рішення залишити без змін.

Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувані рішення та додаткове рішення скасувати, позов задовольнити. В подальшому в судове засіданні 17.03.2025 не з`явився.

Представник відповідача-2 в судові засідання апеляційної інстанції жодного разу не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином причини його неявки суду не відомі.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача, відповідача-2 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 17.03.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перший відповідач Прудкий І.А. зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності з 06.12.2012 року і по даний час (а.с. 114 том 1).

Сторонами не заперечується, що за адресою АДРЕСА_1 першим відповідачем на підставі паспорту прив`язки тимчасової споруди від 27.07.2016 № 539 (виданий ФОП Георгінова М.С. - а.с. 41 том 1) розміщено торговий павільйон, який було придбано Прудким І.А. Згодом на підставі укладених договорів купівлі-продажу від 18.08.2016 цей паспорт прив`язки 16.08.2016 було переоформлено на ФОП Прудкий І.А.( а.с.40 том 1).

Позивач вказує, що 08.10.2021 через Центр надання адміністративних послуг м. Черкаси до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради із заявою за вх. №01-06/61178 звернувся Прудкий І.А. і просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0050 га за адресою АДРЕСА_1 під належний йому торговий павільйон.

Одночасно Прудким І.А було подано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №74548597 від 01.12.2016 та технічний паспорт від 01.12.2016 як на нежитлове приміщення - торговий павільйон за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаних документів позивачем встановлено, що у ДР речових прав на нерухоме майно за №74548597 від 01.12.2016 за Прудкий І.А зареєстровано право приватної власності як на об`єкт нерухомого майна на нежитлове приміщення - Торговий павільйон, загальною площею 28,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

З витягу з ДР вбачається (а.с. 32 том 1), що рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна індексний номер 32666904 від 01.12.2016, номер запису права власності 17755990, прийнято державним реєстратором виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопою Богданом Анатолійовичем (Відповідач - 2) на підставі:

Паспорту, серія та номер: 539, виданого 16.08.2016, видавник: управління планування та архітектури департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради;

Договору пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, серія та номер: 797, виданого 16.08.2016, посвідчений сторонами.

Вказане рішення державного реєстратора позивач вважає незаконним, виходячи із наступного.

Першим відповідачем на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Черкаси, було розміщено торгівельний павільйон на підставі Паспорту прив`язки тимчасової споруди для розміщення торгівельного павільйону площею 28,8 кв. м. по АДРЕСА_1.

Між сторонами на даний час укладено та виконується Договір № 797 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою від 16.08.2016 року (а.с. 43 том 1), за умовами якого ФОП Прудкий І.А зобов`язується на користь Черкаської міської ради оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою по АДРЕСА_1 площею 50,4 кв.м., на території якого розташовано торговий павільйон площею 28,8 кв.м. (тимчасова споруда).

Договір укладено з терміном дії до 16.08.2021 із правом автоматичної пролонгації, якщо сторони не заявили про розірвання договору (розділ 4).

Однак в подальшому, без належних на те підстав (як вказує позивач), Прудкий І.А зареєстрував право власності на цю тимчасову споруду, як на об`єкт нерухомого майна у ДР речових прав.

За матеріалами справи та з пояснень представників обох сторін судом встановлено, що попередньо цей же позов було заявлено Черкаською міською радою до Прудкого І.А та до державного реєстратора Цьопи Б.А. до Соснівського районного суду м. Черкаси і ухвалою від 22.11.2022 провадження у справі було закрито (а.с. 47 том 1).

Суд загальної юрисдикції дійшов висновку, що спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Доказів скасування цієї ухвали сторонами суду не подано.

Виниклий між сторонами спір є господарським за складом сторін і предметом спору, що виник стосовно майна (торговельний павільйон), яке використовується першим відповідачем, як ФОП у його підприємницькій діяльності.

Протилежні доводи представника першого відповідача судом відхилені, реєстрація спірного павільйону у ДР речових прав, як за фізичною особою Прудкий І.А., суті господарського спору не змінює.

Згідно положень ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Чинне законодавство не вимагає від фізичних осіб окремого виділення та обліку ними майна, яке використовується у підприємницькій діяльності.

У першого відповідача немає належних і допустимих доказів на спростування того, що за своїми технічними характеристиками спірний об`єкт дійсно є торговельним павільйоном як стаціонарною тимчасовою спорудою.

Згідно наявного у справі Проекту тимчасової споруди (а.с. 28 том 1) розміщення торгового павільйону по АДРЕСА_1, спірний павільйон є стаціонарною тимчасовою спорудою із закритим приміщенням для тимчасового розміщення людей.

Виготовлений в грудні 2016 за замовленням Прудкого І.А. технічний паспорт на цей же об`єкт містить вказівку на торговий павільйон як на нежитлове приміщення (а.с. 23 том 1), однак не містить в собі опису наявних ознак об`єкта нерухомого майна, таких як фундамент та цегляні чи бетонні стіни і перекриття.

Згідно Методичних рекомендацій, схвалених колегією Державної реєстраційної служби України 11.12.2012, протокол № 3 стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, слід враховувати, що для таких споруд повинні бути притаманні ознаки нерухомого майна, визначені статтею 181 ЦК України, а саме, розташування на земельній ділянці, переміщення споруди неможливе без її знецінення та зміни її призначення. Державній реєстрації підлягають лише речові права на споруди, які є окремою нерухомою річчю, тобто не є приналежністю головної речі і складовою частини іншої речі.

Не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми (абзац сьомий пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 ).

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" мала архітектурна форма - це невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об`єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; монументальна, декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); садово-паркове освітлення, ліхтарі; сходи, балюстради; паркові містки; обладнання дитячих ігрових майданчиків; павільйони зупинок громадського транспорту; огорожі, ворота, ґрати; меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо); рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші об`єкти, визначені законодавством.

Крім того, частиною другою наведеної статті передбачено, що до малих архітектурних форм також відносяться тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхові споруди, що виготовляються з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюються тимчасово, без улаштування фундаменту, а також тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності, яка може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Не підлягають державній реєстрації речові права на тимчасові споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є можливим без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, квартиру може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Перший відповідач також не доводить зі свого боку, за якими ознаками спірний об`єкт, як тимчасову споруду торгівельний павільйон, слід вважати об`єктом нерухомого майна та в результаті яких змін і коли з об`єктом це відбулося.

В справі відсутні докази того, що торговельному павільйону, який зареєстровано на праві власності як об`єкт нерухомого майна, Департаментом містобудування та архітектури Черкаської міської ради присвоювалася адреса АДРЕСА_1, як вказано у ДР речових прав ( а.с. 32 том 1).

За правилами ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що відповідає чинному законодавству.

Виниклий між сторонами спір щодо визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, яким зареєстровано за Прудким І.А право власності на павільйон, як на нерухоме майно, пов`язаний з порушенням прав позивача на земельну ділянку територіальної громади. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на зареєстроване майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено запис про реєстрацію на підставі рішення державного реєстратора у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його господарського-правового характеру.

Позивач доказує такі порушення, допущені державним реєстратором Цьопою Б.А. при прийнятті рішення 32666904 при внесенні запису до ДР речових прав та їх обтяжень:

- зареєстрований за першим відповідачем на праві власності торговий павільйон не може бути віднесений до об`єктів нерухомого майна. Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За визначенням, наведеним в Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до Наказу Мінекономіки "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів" від 28.07.2004 N 281), торговельний павільйон - торговельний об`єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торгівельну залу для покупців.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17.08.2000 №507, міститься визначення терміну "будівля", їх перелік та класифікація, однак тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

- відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Рішення про державну реєстрацію права власності за ФОП Прудким І.А прийнято державним реєстратором Цьопою Богданом Анатолійовичем на підставі: договору пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою та технічного паспорту, реєстраційний номер 539.

Положеннями частини 4 статті 18 вказаного Закону обумовлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 цього Закону, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Умови, підстави та процедура проведення реєстрації речових прав відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015.

Згідно п. 40 Порядку та ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, зокрема: договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості; свідоцтва про право власності; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, тощо.

Пунктом 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції чинній на момент проведення спірної державної реєстрації), встановлено, що для державної реєстрації права власності подаються наступні документи.

На новозбудовані об`єкти:

1)документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2)технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3)документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4)письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5)договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Порядком визначено вичерпний перелік, обов`язкових для подання, документів та обставин, що мають бути ними підтверджені.

З огляду на закріплені у статтях 9 та 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" положення, порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

З огляду на перелік документів, які вказані державним реєстратором як підстава виникнення права власності у Прудкого І.А. на спірний об`єкт, першим відповідачем не було подано належних документів для реєстрації спірного павільйону, як об`єкта нерухомого майна, як вимагається нормами чинного законодавства.

Суд погодився з доводами представника позивача, що Прудкому І.А державним реєстратором слід було відмовити у реєстрації права власності на павільйон, як на об`єкт нерухомого майна у ДР речових прав і тому рішення державного реєстратора 32666904 від 01.12.2016 держреєстратора Цьопи Б.А. є незаконним.

Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор, отримавши від заявника документи встановлює:

1)відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2)перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Даний порядок держреєстратором не було дотримано, спірне рішення про реєстрацію павільйона, як об`єкта нерухомого майна, було прийнято всупереч вимогам чинного законодавства.

Представник першого відповідача не надав суду належних і допустимих доказів дотримання держреєстратором Цьопою Б.А. порядку проведення держреєстрації спірного павільйона як об`єкта нерухомого майна. При цьому сама по собі здійснена процедура реєстрації від імені державного органу - реєстраційної служби, не може автоматично доводити законність такої дії.

Судом відхилено запереченнями представника першого відповідача, що позивач не довів порушення прав територіальної громади міста чи Черкаської міської ради, вказавши лише на те, що наявність незаконно зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, порушує права Черкаської міської ради як власника землі, котрий наділений повноваженнями вільно розпоряджатися своєю власністю.

Представник першого відповідача при цьому вказує, що навіть незаконна реєстрація за Прудким І.А права власності на тимчасову споруду павільйон, як на об`єкт нерухомості, не зачіпає, не припиняє і не змінює права власності Черкаської міської ради на земельну ділянку, на якій цей павільйон розміщений. Наголошує, що ФОП Прудкий І.А в даний час повністю оплачує користування землею і претендує лише на оренду землі згідно поданої ним заяви (а.с. 16 том 1).

В справі містяться докази, що 08.10.2021 перший відповідач звернувся до Черкаської міської ради за отриманням в оренду на 49 років земельної ділянки під торговельним павільйоном і між сторонами немає спору з приводу наявності між сторонами боргу за користування землею.

Як правильно вказає позивач у письмових поясненнях (а.с. 189 том 1), згідно чинного земельного законодавства перший відповідач не позбавлений права ставити питання про передачу земельної ділянки йому у власність без аукціону під зареєстрованим об`єктом нерухомого майна (ст. 120, 123,126, 134 ЗК України).

У справі не потребують доказуванню ті обставини, що дотримання правового порядку жителями територіальної громади, зокрема щодо режиму розташування нерухомого майна на земельних ділянках, є законним та очікуваним інтересом Черкаської міської ради, яка вправі цей інтерес захищати способами, встановленими Законом.

Згідно положень ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" до засад державної реєстрації прав віднесено:

1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

За умови задоволення позову в даній справі, Черкаська міська рада очікує відновлення того правового становища, яке існувало до часу проведення спірної реєстрації першим відповідачем - павільйон втратить статус об`єкта нерухомого майна.

Такий висновок випливає з обставин, які вказані позивачем у позові.

При цьому зазначення чи не зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову та суті порушеного права, не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») навіть неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Саме на суд покладено обов`язок надати вірну правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, з`ясувати суть порушеного права за обставинами, викладеними позивачем, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту, якщо позивач обґрунтовує цим свої позовні вимоги, проте помилково посилається на певні норми права або взагалі не вказує їх.

Будь-які вади обґрунтування позову, в т.ч. і щодо повноти висвітлення змісту порушеного права, не позбавляють суд виходячи із змісту позовних вимог та наведених позивачем обставин і доказів, застосувати ті норми закону, які регулюють відносини сторін і дозволяють суду зробити висновки про суть порушеного права у позивача.

За вказаних обставин суд дійшов правильного висновку, що 01.12.2016 державним реєстратором Цьопою Б.А. було прийнято незаконне рішення 32666904 про державну реєстрацію за Прудким І.А на праві власності як об`єкта нерухомого майна, тимчасової споруди павільйону, яке підлягає визнанню незаконним та скасуванню за рішенням суду.

При цьому обоє відповідачів порушили права позивача, Черкаської міської ради - Прудкий І.А подав неналежні документи, а державний реєстратор Цьопа Б.А. незаконно прийняв такі документи для проведення державної реєстрації як об`єкта нерухомого майна тимчасової споруди павільйона, який таким об`єктом не є.

Судом відхилено запереченнями першого відповідача щодо того, що визначений другим відповідачем державний реєстратор виконкому Рацівської сільської ради Цьопа Б.А. є неналежним, оскільки в даному рішенні вже доведено допущені порушення цим державним реєстратором норм ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" при проведенні незаконної реєстрації павільйона, як об`єкта нерухомого майна, за спірним рішенням.

Вирішення питання судовою практикою, на яку посилається перший відповідач, щодо того, що належним відповідачем в даному спорі є особа, за якою проведено незаконну первинну реєстрацію речового права з порушенням прав позивача, не виключає можливості одночасного включення в коло відповідачів і державного реєстратора, рішення якого є предметом позовної вимоги. В даному контексті можна було б говорити про неналежного відповідача, якби Черкаською міською радою було визначено лише одного відповідача - державного реєстратора, без особи, на яку зареєстровано спірне майно.

В той же час, суд відмовив в позові з підстав ч.4 ст.267 ЦК України, у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності та недоведеністю поважності причин пропуску такого строку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржених рішень норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Відмовляючи в позові з підстав ч.4 ст.267 ЦК України, суд виходив з наступного.

У відзиві на позов (п. 3.7. а.с. 79 том 1) відповідач просив застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що Перший відповідач відкрито і безперервно з грудня 2016 року володіє на праві власності спірним об`єктом, зареєстрованим як нерухоме майно.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України, для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи взнати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії строку позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 926/2260/19, від 24 квітня 2018 року у справі № 902/538/14).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).

Разом із тим в частині 5 статті 267 ЦК України встановлено, що в разі, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які з об`єктивних причин роблять своєчасне пред`явлення позову для захисту права неможливим або утрудненим. Пропуск строку позовної давності з поважних причин потребує належних доказів про настання відповідних обставин.

Перший відповідач Прудкий І.А. обраховує строк позовної давності з 01.12.2016 по 01.12.2019 року.

Позивач натомість вважає, що ним не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду у даній справі із позовом, оскільки про реєстрацію за Прудким І.А. у ДР речових прав павільйону в якості об`єкта нерухомого майна, Черкаська міська рада отримала докази разом із заявою Прудкого І.А. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 08.10.2021 (а.с. 16 том 1).

Позов подано до господарського суду 17.07.2023.

Застосовуючи положення ч.4 ст.267 ЦК України, місцевий господарський суд виходив з такого:

- На трирічний період перебігу строку позовної давності не впливають норми п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Дані норми з`явилися у ЦК України лише із законами України, починаючи від 30.03.2020 р. N 540-IX, від 13.04.2020 р. N 553-IX, тобто після спливу трьох років, рахуючи від вчиненої реєстраційної дії.

- В порядку перевірки дотримання строку позовної давності за доводами та запереченнями сторін спору, суд витребував у позивача Положення про департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради (його правонаступник Управління інспектування Черкаської міської ради, про що вказано в Положенні) 2013 та 2016 років (том 2), з яких вбачається, що до прав Управління інспектування відноситься проведення у встановленому чинним законодавством порядку перевірки об`єктів у галузях торгівлі, правил утримання території м. Черкаси, будівництва, реконструкції об`єктів різного призначення.

Згідно положень ст. 3 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" до засад державної реєстрації прав віднесено 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

- В межах здійснення своїх повноважень інспектування за розміщеними на території м. Черкаси малими архітектурними формами, такими як торговельними павільйонами, Черкаська міська рада через своє Управління інспектування не була позбавлена можливості відслідковувати зміну статусу МАФів, отримувати відкриті відомості з ДР речових про реєстрацію МАФів як об`єктів нерухомого майна і в межах трирічного строку позовної давності захищати свої права, як власника земельної ділянки.

- Черкаська міська рада в межах перебігу строку позовної давності, з 01.12.2016 могла в порядку виконання своїх прямих повноважень відповідними департаментами ЧМР, контролювати та отримувати відомості з відкритих даних ДР речових прав про зміну статусу павільйона Прудкого І.А. на об`єкт нерухомого майна.

- Між сторонами перебіг позовної давності починається не з жовтня 2021 року, коли завдяки зверненню до Черкаської міської ради перший відповідач сам подав документи щодо статусу павільйона як нерухомого майна, а з моменту реєстрації спірного об`єкта у ДР речових прав 01.12.2016 року. Саме з цієї дати та при належному виконанні своїх службових обов`язків, позивач міг безперешкодно дізнатись про зміну статусу павільйона на об`єкт нерухомого майна.

- Ніяких об`єктивних перешкод для своєчасного отримання такої інформації у Черкаської міської ради не було. Позивач вважає, що у відносинах сторін з боку позивача пропуску строку позовної давності не було, тому і не доводить наявність поважних причин для такого пропуску.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що Черкаська міська рада довела порушення її прав як власника земельної ділянки незаконною реєстрацією за другим відповідачем речового права власності на павільйон за адресою АДРЕСА_1 з огляду на обов`язковість дотримання мешканцями територіальної громади існуючого правового порядку щодо режиму тимчасових споруд та об`єктів нерухомого майна, захист якого є невід`ємним правом та охоронюваним інтересом всіх учасників господарських та цивільних відносин. Спосіб захисту порушеного права обрано належний та ефективний.

В той же час дійшла помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності та як наслідок безпідставно відмовив в позові, виходячи з наступного.

Позивач вважає, що не пропустив строк позовної давності, що в свою чергу не потребує доказування про поважність причин пропуску строків позовної давності, оскільки позивач дізнався про своє порушене право саме 08.10.2021, коли відповідач-1 Прудкий І.А. через Центр надання адміністративних послуг м.Черкаси до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради скерував свою заяву за вх. №01-06/61178 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0050 га за адресою: АДРЕСА_1 під належний йому торговий павільйон.

Проведення у встановленому чинним законодавством порядку перевірки об`єктів у галузях торгівлі, правил утримання території м.Черкаси, будівництва, реконструкції об`єктів різного призначення не має на меті перевірку статусу тимчасової споруди на предмет зміни її правового статусу на об`єкт нерухомості, а у відповідності до положення про управління - здійснювати контроль за отриманням правил благоустрою м.Черкаси та дотримання законодавства у сфері архітектури та містобудування.

Надаючи відповідачу-1 для здійснення підприємницької діяльності паспорт прив`язки тимчасової споруди №539, виданого 16.08.2016 управлінням планування та архітектури департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, позивач в силу доброчесності цілком свідомо розраховував, що в даному випадку відповідач-1 здійснює підприємницьку діяльність та розміщує відповідну тимчасову споруду на підставі такого паспорту, а не буде здійснювати незаконну реєстрацію такої тимчасової споруди, як об`єкту нерухомості, з порушенням прав позивача.

З метою управління майном комунальної власності, що належить територіальній громаді, здійснюється їх облік.

Черкаська міська рада та утворені нею виконавчі органи не ведуть облік майна приватної власності.

В той же час у жодного структурного підрозділу Черкаської міської ради відсутні обов`язки з перевірки статусу тимчасової споруди на предмет зміни її правового статусу на об`єкт нерухомості.

До моменту звернення відповідача-1 в жовтні 2021 з клопотанням про надання дозволу на відведення земельної ділянки разом з доказами реєстрації тимчасової споруди як об`єкта нерухомості, у позивача були відсутні відомості про відповідну незаконну реєстрацію та відсутня необхідність у проведенні перевірки відомостей в Державному реєстрі речових пав на нерухоме майно, оскільки позивач, надаючи паспорт прив`язки тимчасової споруди на здійснення підприємницької діяльності свідомо розраховував на правомірність дій зі сторони відповідача-1.

В даному випадку перебіг позовної давності починається саме з 08 жовтня 2021 року, коли завдяки зверненню з клопотанням про надання дозволу на відведення земельної ділянки до Черкаської міської ради, відповідач-1 сам подав документи щодо статусу павільйона як нерухомого майна, а не з моменту реєстрації спірного об`єкта у державному реєстрі речових прав 01.12.2016.

З урахуванням усіх обставин справи в їх сукупності, наявні правові підстави для задоволення позову про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича від 01.12.2016 індексний номер: 32666904 про державну реєстрацію за Прудким Іваном Анатолійовичем права власності на нежитлове приміщення - торговий павільйон, загальною площею 28,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 по справі №925/966/23 заяву від 01 грудня 2023 фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Черкаської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Прудкого Івана Анатолійовича - 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За змістом п. 1 ч.2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у справі позов Черкаської міської ради підлягає задоволенню повністю, відсутні підстави для стягнення з Черкаської міської ради на користь фізичної особи-підприємця Прудкого Івана Анатолійовича 14 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, у зв`язку з чим додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 по справі №925/966/23 підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат слід відмовити.

Інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались апеляційним судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені у справі обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційна скарга Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 у справі №925/966/23 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову, додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 по справі №925/966/23 підлягає скасуванню, у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат слід відмовити.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги та позовної заяви, з огляду на їх задоволення судом апеляційної інстанції, підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача, на підставі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 у справі №925/966/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.11.2023 у справі №925/966/23 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про задоволення позову.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича від 01.12.2016 індексний номер: 32666904 про державну реєстрацію за Прудким Іваном Анатолійовичем права власності на нежитлове приміщення - торговий павільйон, загальною площею 28,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Черкаської міської ради (18001, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36 , код ЄДРПОУ 25212542) 2684,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 4026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

7. Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023 у справі №925/966/23 скасувати.

8. Матеріали справи №925/966/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 03.04.2025.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко