Ухвала від 03.06.2025 по справі 925/966/23

УХВАЛА

03 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/966/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 (колегія суддів: Скрипка І. М. - головуючий, Хрипун О. О., Мальченко А. О.)

за позовом Черкаської міської ради

до: 1) Фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича

2) Державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича

про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада звернулася до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича, Державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича, у якому просило визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича від 01.12.2016 індексний номер: 32666904 про державну реєстрацію за відповідачем - 1 права власності на нежитлове приміщення - торговий павільйон, загальною площею 28,8 кв.м.

Позов мотивовано тим, що спірне рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем - 1 на павільйон, як на нерухоме майно, є незаконною, оскільки порушує право позивача на земельну ділянку територіальної громади.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.11.2023 (суддя Спаських Н. М.), у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, але відмовлено у позові на підставі пропуску позовної давності.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.12.2023, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025, вказані судові рішення скасовані та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що вимога позивача є обґрунтованою, а позовну давність позивачем не пропущено.

16.04.2025 до Верховного Суду через електронні засоби зв`язку ?Електронний суд? Фізичною особою - підприємцем Прудким Іваном Анатолійовичем подано касаційну скаргу на вказану постанову суду, у якій просить її скасувати, а судові рішення першої інстанції залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2025 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича залишено без руху.

14.05.2025 до Верховного Суду через електронні засоби зв`язку ?Електронний суд? Фізичною особою - підприємцем Прудким Іваном Анатолійовичем на виконання вимог ухвали суду касаційної інстанції подано заяву про усунення недоліків.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає не урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

У пунктах 7.6 - 7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10 - р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.

Ухвалюючи оскаржену у касаційному порядку постанову суд апеляційної інстанції мотивував її тим, що позовна давність позивачем не пропущена.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до того, що висновки місцевого господарського суду про пропуск позивачем позовної давності є обґрунтованими, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законні судові рішення.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 - 91 постанови від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22 виснувала, що за змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння [див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц]. Оскільки спірні земельні ділянки не вибували з володіння позивача, Велика Палата Верховного Суду висновує, що позивач є володіючим власником, який прагне усунути перешкоди у здійсненні правомочності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном, що виникли через дії осіб, з якими він не перебуває у зобов`язальних відносинах. Велика Палата Верховного Суду враховує власні висновки, викладені в пункті 34 постанови від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, про те, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, доки існує відповідне правопорушення. Також Велика Палата Верховного Суду враховує схожі висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18, про те, що для ефективного захисту прав володіючого власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру незаконно внесено запис про право іпотеки іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, має застосовуватись негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні власником права розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України), з яким власник може звернутись, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про скасування державної реєстрації права іпотеки зазначеної особи. За цих обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги позивача до відповідачів про скасування державних реєстрацій прав приватної власності на нежитлові приміщення та зобов`язання ПП «Ярина Плюс» звільнити самовільно зайняті земельні ділянки є негаторним позовом, тому відхиляє аргумент позивача про застосування позовної давності до цих вимог позивача.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі і не вбачається, що суд апеляційної інстанції вирішив спір всупереч цих висновків.

Отже, є висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду, що у розумінні пункту 5 частини 1 статті 293 ГПК України є достатньою підставою для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича.

Інших підстав, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, щодо перегляду яких можливе відкриття касаційного провадження у справі, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі, Верховним Судом не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до вимог ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі № 925/966/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов