Ухвала від 07.05.2025 по справі 925/966/23

УХВАЛА

07 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/966/23

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025

за позовом Черкаської міської ради

до: 1) Фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича;

2) Державного реєстратора виконавчого комітету Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича

про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

16.04.2025 (через систему ?Електронний суд?) Фізична особа - підприємець Прудкий Іван Анатолійович звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 (повний текст складений 03.04.2025).

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження заявник визначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки в оскаржуваній постанові від 17.03.2025 у справі №925/966/23 Північний апеляційний господарський суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносин, ухваленого та підтвердженого постановами Великої Палати Верховного суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц, від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц, постановах Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №278/765/18, від 28.01.2020 у справі №910/20564/16, від 17.02.2021 у справі №926/2260/1 9, від 24.04.2018 у справі №902/538/14, від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 21.03.2018 у справі №57/314-6/526-2012, від 13.02.2018 у справі №910/9452/17, від 18.05.2023 у справі №910/7975/21, від 01.11.2023 у справі №202/5154/21, від 30.04.2020 у справі №19/4910, від 03.03.2020 у справі №909/52/19, від 26.01.2022 у справі №523/11117/16-ц, від 03.12.2020 у справі №903/323/20. Інших виключних випадків на оскарження судових рішень скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, при касаційному оскарженні судових рішень із зазначеної підстави, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права, касаційна скарга має містити:

1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована;

2) посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах;

3) із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах (позиція з постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №904/3807/19).

Однак у поданій касаційній скарзі скаржником, на відміну від інших зазначених постанов Верховного Суду, не вказано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносин, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц, від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, постановах Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №910/7975/21, від 01.11.2023 у справі №202/5154/21, від 30.04.2020 у справі №19/4910, від 03.03.2020 у справі №909/52/19, які не були враховані апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваного в касаційному порядку судового рішення та щодо яких саме норм права.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

У справі «Тревісанато проти Італії» (Trevisanato v. Italy), 2016, Європейський Суд з прав людини не встановив порушення щодо вимоги до адвокатів-спеціалістів завершувати кожну підставу для звернення до Касаційного Суду пунктом, що підсумовує аргументацію та чітко визначає правовий принцип, який, як стверджується, був порушений (§§ 42-45).

З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху для надання скаржнику можливості належним чином обґрунтувати підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 298 ГПК особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Разом з тим, за наслідками усунення недоліків поданої касаційної скарги скаржнику не надається право доповнити її іншими пунктами частини 2 статті 287 ГПК, чи іншими висновками Верховного Суду.

Частиною 3 статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок усунення недоліків касаційної скарги чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити на адресу Суду заяву про усунення недоліків, а іншим учасникам справи направити копії такої заяви і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, та надати Суду докази такого направлення.

Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаржника визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Прудкого Івана Анатолійовича залишити без руху.

2. Встановити Фізичній особі - підприємцю Прудкому Івану Анатолійовичу строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. М. Мачульський