Рішення

від 18.03.2025 по справі 911/2714/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р.

м. Київ

Справа № 911/2714/24

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Конча-Заспа Делюкс" (08173, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Ходосівка, вулиця Феодосія Печерського, будинок 35, офіс 68, код ЄДРПОУ 41788828)

до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" (07201, вул. Івана Проскури, 24, смт. Іванків, Київська область, код ЄДРПОУ 24219849)

та Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (10029, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Степана Бандери, 8, код ЄДРПОУ 45121148)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державне агентство лісових ресурсів України ( 01601, м. Київ, вул. Шота руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 3750790)

про визнання частково недійсними матеріалів лісовпорядкування, зобов`язання забезпечити внесення в порядку поточного лісовпорядкування зміни до матеріалів лісовпорядкування, визнання протиправним та скасування наказу про затвердження матеріалів лісовпорядкування,

за участю представників:

позивача: Правдюка Віталія Михайловича;

відповідач-1: Рахімова Вахіда Акиловича та Діденка Сергія Миколайовича

відповідача-2: Агапової Мирослави Віталіївни;

третьої особи: не з`явились,

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Конча-Заспа Делюкс» (далі - позивач) до Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс"» (далі - відповідач-1) та Державного агентства лісових ресурсів України (далі - відповідач-2) про визнання частково недійсними матеріалів лісовпорядкування, зобов`язання забезпечити внесення в порядку поточного лісовпорядкування зміни до матеріалів лісовпорядкування, визнання протиправним та скасування наказу про затвердження матеріалів лісовпорядкування. Разом із позовною заявою позивачем також подано клопотання про витребування доказів у відповідача-1 та відповідача-2.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено судом здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання на 11.11.2024 на 16:15 та встановлено строк для подання відзиву на позов.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 05.11.2024 надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача-2.

Через канцелярію до Господарського суду Київської області 11.11.2024 надійшли клопотання представника відповідача-1 про зобов`язання позивача повторно направити позовну заяву з додатками та клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 11.11.2024 з`явився представник позивача Правдюк Віталій Михайлович та представник відповідача-2 Єзерська Марина Ігорівна. Представник відповідача-1 не з`явився, у зв`язку з забезпеченням представництва у іншій справі у Київському апеляційному суді. Також відповідач-1 у поданому клопотанні від 11.11.2024 зазначив, що ніяких позовних заяв на момент подачі клопотання не отримував, а отже не зміг подати відзив на дану позовну заяву. Суд при цьому констатував, що у позивача немає обов`язку направляти паперовий варіант позовної заяви, поданої через систему "Електронний суд" відповідачу-1, який порушив встановлений процесуальним законом обов`язок та не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. З огляду на вищенаведене, суд вирішив зобов`язати відповідача-1 виконати встановлений процесуальним законом обов`язок та зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, щоб отримати можливість ознайомитись з матеріалами справи та подати відзив чи інші заяви або клопотання. Також, суд вирішив встановити строк позивачу для надання відповіді на відзив до 02.12.2024 та відкласти розгляд справи у підготовчому провадженні на 02.12.2024 на 14:45.

Через канцелярію до Господарського суду Київської області 28.11.2024 від позивача надійшли клопотання позивача про заміну відповідача-2 на належного та клопотання про витребування доказів, у зв`язку із заміною відповідача-2.

У судове засідання 02.12.2024 з`явився представник позивача Правдюк Віталій Михайлович, представник відповідача-1 Рахімов Вахід Акилович та представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Єзерська Марина Ігорівна (в режимі відеоконференції). Судом було задоволене клопотання про заміну неналежного відповідача від 28.11.2024 та вирішено замінити первісного відповідача-2 - Державне агентство лісових ресурсів України належним відповідачем - Центральним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства, а також залучити Державне агентство лісових ресурсів України до участі у справі в якості третьої особи, у зв`язку із чим суд також зобов`язав позивача направити на адресу залученого відповідача - Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (далі - відповідач-2) усі матеріали, які направлені позивачем до суду та надати докази направлення суду до наступного засідання. Також судом було частково задоволене клопотання позивача про витребування доказів від 28.11.2024 та зобов`язано відповідача-1 надати належним чином засвідчені копії матеріалів лісовпорядкування, що стосуються спірних ділянок, що затверджені наказом Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 48 від 08.09.2022 «Про затвердження матеріалів лісовпорядкування ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс"», а також належним чином засвідчену копію наказу Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 48 від 08.09.2022 та встановлено строк для надання витребуваних матеріалів в контексті спірних ділянок до 31.12.2024. Крім того судом було вирішено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів для належної підготовки справи для розгляду по суті, відкласти розгляд справи у підготовчому провадженні на 20.01.2025 на 15:00 для надання можливості представникам ознайомитись з витребуваними матеріалами, які будуть надані відповідачем-1 та підготувати свої пояснення по суті поданих документів, а також для надання можливості представникам залученого відповідача-2 підготувати відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим судом також встановлено строк для подання відзиву відповідачем-2 до 31.12.2024 та продовжено відповідачу-1 строк для подання відзиву до 31.12.2024.

Через канцелярію до Господарського суду Київської області 31.12.2024 від відповідача-1 надійшов відзив.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 13.01.2025 надійшли пояснення третьої особи, 17.01.2025 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження відповідача-2, а 20.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

У судове засідання 20.01.2025 з`явився представник позивача Правдюк Віталій Михайлович та представник третьої особи Єзерська Марина Ігорівна (в режимі відеоконференції). Суд констатував, що на момент судового засідання відзив від відповідача-2 не надходив та з огляду на несвоєчасне ознайомлення з матеріалами справи останнім, з причини підключення як сторони по справі у електронному кабінеті в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 16.01.2025, судом було вирішено встановити додатковий строк для подання відзиву відповідачем-2 до наступного судового засідання та продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, встановити строк для подання заперечень до наступного судового засідання, а також враховуючи подання відповідачем-1 разом з відзивом витребуваних документів на виконання вимог ухвали від 03.12.2024, зобов`язано відповідача-1 надати пояснення в частині того, яким чином надані ним на виконання вимог ухвали від 03.12.2024 документи стосуються земельних ділянок позивача, які означені ним в тексті позовної заяви. З огляду означені обставини, судом було відкладено розгляд справи у підготовчому провадженні на 03.02.2025 на 14:30.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 28.01.2025 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, а через канцелярію суду 03.02.2025 від відповідача-1 надійшли клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ», а також клопотання про накладення арешту із забороною на вчинення дій щодо земельних ділянок, стосовно яких виник спір у цій справі.

У судове засідання 03.02.2025 з`явився представник позивача Правдюк Віталій Михайлович та представник відповідача-1 Рахімов Вахід Акилович. Представник відповідача-2 та третьої особи не з`явились, водночас представник третьої особи повідомив суд про свою відсутність у зв`язку із погіршенням стану здоров`я. Причини неявки представника відповідача-2 суду невідомі. Суд констатував, що письмові пояснення від відповідача-1 на виконання вимог ухвали суду від 20.01.2025 до суду не надходили, натомість представник відповідача-1 надав усні пояснення під час свого виступу у судовому засіданні та разом із цим, оскільки до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача-2 судом встановлено строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд також констатував необхідність проведення судової земельно-технічної експертизи з приводу визначення питання щодо накладення чи не накладення всіх чи частини земельних ділянок на земельні ділянки, які надані відповідачу згідно планшетів лісовпорядкування, у зв`язку з чим суд рекомендував підготувати до наступного судового засідання перелік питань щодо визначення означених судом нюансів щодо знаходження земельних ділянок в межах планшетів лісовпорядкування щодо яких будуть ставитись експерту запитання в разі проведення експертизи. Також судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання. З огляду на вищенаведене, суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 10.02.2025 до 14:45.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 07.02.2025 від позивача надійшли відповідь на відзив відповідача-2 та пояснення щодо ініціативи суду на призначення судової земельно-технічної експертизи у даній справі.

У судове засідання 10.02.2025 з`явився представник позивача Правдюк Віталій Михайлович, представник відповідача-1 Рахімов Вахід Акилович та Діденко Сергій Миколайович та представник відповідача-2 Агапова Мирослава Віталіївна в режимі відеоконференції. Представник третьої особи не з`явився, попередньо попередивши суд, що на момент проведення даного судового засідання, буде приймати участь у іншому.

Представник позивача повідомив суд, що позивач не підтримує ініціативу суду щодо призначення земельно-технічної експертизи та зазначив, що у позивача фінансове становище не дозволить йому оплатити експертизу, та зазначив, що у разі призначення її судом буде оскаржувати цю процесуальну дію. З огляду на цю обставину суд констатував, що позивач, як зацікавлена у вирішенні спору сторона фактично заявив суду про відмову від оплати судової експертизи у разі її призначення судом, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність ефективності такої процесуальної дії як призначення експертизи у справі позаяк процесуального ефекту вона не матиме, оскільки не буде оплачена позивачем, як особою зацікавленою у вирішенні спору, що призведе лише до затягування строків розгляду спору.

Також суд розглянув клопотання відповідача-1 від 03.02.2025 про накладення арешту із забороною на вчинення дій. Дослідивши дане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з підстав того, що заявлені відповідачем у заяві вимоги не є релевантними з предметом спору, що розглядається. З огляду на вищенаведене, враховуючи строки підготовчого провадження, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.03.2025 на 10:00.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 11.03.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача-2.

У судове засідання 11.03.2025 з`явився представник позивача Правдюк Віталій Михайлович, представники відповідача-1 Рахімов Вахід Акилович та Діденко Сергій Миколайович та представник відповідача-2 Агапова Мирослава Віталіївна. Представник третьої особи не з`явився, хоча належним чином був повідомлений. Причини неявки суду невідомі. Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача-1 суд вирішив відкласти судове засідання з розгляду справи по суті з причин збою в роботі системи відеоконференцзв`язку, яка забезпечує аудіо та відеозапис судового процесу, що унеможливило здійснення повної фіксації судового засідання відповідно до статті 222 ГПК України. З огляду на вказані обставини розгляд справи у судовому засіданні з розгляду справи по суті було відкладено на 18.03.2025 на 10:30.

У судовому засіданні 18.03.2025, що відбувалося за участю представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2 судом прийнято рішення.

Зміст позовних вимог та доводи позивача.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач просив суд:

1. Визнати частково недійсними матеріали лісовпорядкування, затверджені згідно наказу Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 48 від 08.09.2022 «Про затвердження матеріалів лісовпорядкування ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс"»» та наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 749 від 15.11.2021 «Про затвердження Порядку ведення лісовпорядкування» в частині земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0977 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0978 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0979 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0980 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0981 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0982 площею 1,9239 га, 3222487000:03:001:0961 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0962 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0968 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0969 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0953 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, розташованих в межах Ходосівської сільської ради Київської області;

2. Зобов`язати Державне Підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (Код ЄДРПОУ: 24219849, адреса місцезнаходження: 07201, вул. Івана Проскури, 24, смт. Іванків, Київська область) забезпечити внесення до порядку поточного лісовпорядкування зміни до матеріалів лісовпорядкування шляхом виключення з останніх відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0977 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0978 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0979 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0980 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0981 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0982 площею 1,9239 га, 3222487000:03:001:0961 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0962 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0968 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0969 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0953 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, розташованих в межах Ходосівської сільської ради Київської області;

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 48 від 08.09.2022 «Про затвердження матеріалів лісовпорядкування ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" в частині затвердження матеріалів лісовпорядкування ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс"», які поширюють свою дію на територію, що зайнята земельними ділянками з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0977 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0978 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0979 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0980 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0981 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0982 площею 1,9239 га, 3222487000:03:001:0961 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0962 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0968 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0969 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0953 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, розташованих в межах Ходосівської сільської ради Київської області, які перебувають у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА КОНЧА-ЗАСПА ДЕЛЮКС» (код ЄДРПОУ: 41788828, адреса місцезнаходження: 08173, Київська обл., Обухівський район (Києво-Святошинський р-н.), с. Ходосівка, вул. Феодосія Печерського, буд. 35, оф. 68).

Позивач зауважує, що зазначені вище земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення та з середини ХХ століття входили до масиву земель, який перебував у користуванні державних сільськогосподарських підприємств та колективних господарств на підставі відповідних рішень діючих на той момент органів влади та врешті, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ № 001599, виданого Ходосівською сільською Радою народних депутатів 01.12.1997 та який зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 82, були передані у користування Радгоспу «Хотівський». Зазначений Радгосп був реорганізований у Колективне сільськогосподарське підприємство Агрокомбінат «Хотівський», у зв`язку з чим ним був отриманий державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002924, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 273 та згідно з яким у постійне користування вказаному підприємству було передано 845,8 га землі для цілей ведення товарного сільськогосподарського виробництва, до меж якої входили також і спірні земельні ділянки. Згодом вказане підприємство було перетворене у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат «Хотівський» (код ЄДРПОУ 00849405) із збереженням права користування, зокрема, на означені землі, а за результатами проведення інвентаризації земель вказаним товариством, земельній ділянці №23 площею 115,4 га, в межах якої розташовані спірні земельні ділянки, був присвоєний кадастровий номер 3222487000:03:001:0751:03:001:0751, з визначеною площею внаслідок інвентаризації у розмірі 92,6043 га (далі - ділянка №23).

Позивач вказує на те, що надалі, відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1187 від 23.02.2010 було припинене право постійного користування Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат «Хотівський» на означену ділянку №23 і вона була зарахована до земель запасу державної власності в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та в подальшому позивач, у встановленому законом порядку набув право власності на вказані земельні ділянки, які входили до означених земель запасу.

Зокрема позивач послався на долучені до позовної заяви інформаційні довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, згідно з якими йому на юридичному титулі права приватної власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0977 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0978 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0979 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0980 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0981 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0982 площею 1,9239 га, розташованих в межах Ходосівської сільської ради, Києво-Святошинського (Обухівського) району, Київської області, на праві приватної власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0961 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0962 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0968 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0969 площею 2,0 га, розташованих в межах Ходосівської сільської ради, Києво-Святошинського (Обухівського) району, Київської області, а також зазначає, що він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0953 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, розташованих в межах Ходосівської сільської ради, Києво-Святошинського (Обухівського) району Київської області.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що у відповідь на адвокатський запит представника позивача, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» № 664 від 20.12.2022 повідомило, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації весною 2022 було знищено адміністративну будівлю цієї організації, у зв`язку з чим всі матеріали лісовпорядкування та інші документи довоєнних часів було знищено. Поряд із цим в ході розгляду судами справ № 369/8845/21, № 369/13374/21 та № 369/4557/22 ним були отримані копії оспорюваних наказу та матеріалів лісовпорядкування.

При цьому позивач також вказав на обставини, які були встановлені в судових рішеннях у цих справах і мають значення для розгляду цієї справи та мають преюдиційний характер, як обставини що не потребують доказування при розгляді цієї справи в розумінні статті 75 ГПК України. Зокрема позивач зазначає, що у рішенні Києво-Святошинського суду від 27.03.2023 у справі № 369/4557/22 встановлено, що територія двох спірних земельних ділянок з кадастровими номерами № 3222487000:03:001:0953 та №3222487000:03:001:0958 знаходяться в межах означеної земельної ділянки № 23, що підтверджується висновком за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи в цій справі № 04/25-22-23 від 31.01.2023.

Враховуючи вищевикладене, позивач вказує на те, що оспорювані наказ та матеріали лісовпорядкування є протиправними, оскільки вказані в позовній заяві земельні ділянки ніколи не належали і не належать до земель лісогосподарського призначення, не є лісовими земельними ділянками, а були надані первинно та використовувались для мети товарного сільськогосподарського виробництва та при цьому наявність лісів на цих земельних ділянках документально не підтверджено.

Позиції інших учасників справи.

Відповідач-1 - Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» вказує на те, що він є правонаступником Київської обласної державної організації ДП «Київагроліс», а також ряду агролісогосподарських підприємств та агролісництв, серед яких Києво-Святошинське державне агролісництво та згідно пояснювальної записки до спірних матеріалів лісовпорядкування, перші матеріали лісовпорядкування, в тому числі на спірні земельні ділянки, були виготовлені ще в 1979 році, тому відповідач-1 є їх фактичним користувачем, а позивач, у свою чергу, не зазначив та не надав жодних підтверджуючих документів, на підставі чого саме він став власником спірних земельних ділянок та на підставі яких відомостей та/чи документів, матеріалів були сформовані та внесені до Державного земельного кадастру, при тому що відповідач-1 не надавав відповідного дозволу щодо вилучення на користь позивача спірних земельних ділянок у порядку встановленому законом.

Поряд із цим відповідач-1 звертає увагу на приписи статті 55 Земельного кодексу України, якими визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідач-2 - Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, з посиланням на положення Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 07.02.2023 вказує на те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування попередніх проектних періодів використовуються постійними лісокористувачами для підтвердження права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення відповідно до Лісового кодексу України, а відтак скасування наказу не призведе до відміни права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Також відповідач-2 вказує на те, що не порушував права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки оспорюваний наказ від 08.09.2022 № 48 «Про затвердження матеріалів лісовпорядкування ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс"» виданий територіальним органом Держлісагентства - Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35278561).

Третя особа - Державне агентство лісових ресурсів України, вказує на те, що саме відповідач-1 є фактичним користувачем земельних ділянок лісогосподарського призначення на території Ходосівської сільської ради Київської області. А крім того, третя особа вказує на те, що вона не брала участь у справах № 369/8845/21, № 369/4557/22, № 369/8845/21, на обставини в яких, у якості преюдиційних, вказує позивач, тож такі обставини не є такими, що не підлягають доведенню у цій справі в розумінні приписів статті 75 ГПК України.

Обставини встановлені судом та висновки господарського суду.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (тут і далі у редакції від 10.07.2022, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

За змістом приписів статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (пункт "е" частини 1 статті 19 ЗК України).

Відповідно до частини 2 статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Так, ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Частиною 2 статті 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) (тут і далі у редакції від 10.07.2022, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

За змістом статті 5 ЛК України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Приписами статей 163 та 164 ЛК України унормовано, що завданнями охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Охорона земель включає, зокрема, захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Відповідно до частини 1 статті 57 ЗК України, що кореспондується з приписами частини 17 ЛК України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Поряд із цим частиною 4 статті 236 ГПК України, що кореспондується за змістом із частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/1998/18, від 06.04.2021 у справі № 380/375/17, від 15.07.2020 у справі № 369/9900/16, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14).

Так, у пункті 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України передбачено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Отже, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять (подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16.

Згідно зі статтею 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Статтею 48 ЛК України визначено, зокрема, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 749 від 15.11.2021, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2021 за № 1644/37266, затверджено Порядок ведення лісовпорядкування, який втратив чинність на підставі наказу Міндовкілля № 168 від 22.02.2023, проте був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 1 та 5 глави 1 розділу VII вказаного Порядку визначено, що після закінчення камеральних лісовпорядних робіт державна лісовпорядна організація направляє матеріали лісовпорядкування лісокористувачу та територіальному органу Держлісагентства. Матеріали лісовпорядкування затверджуються наказом територіального органу Держлісагентства і є актуальними до дня скасування наказу про їх затвердження (крім планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які і надалі використовуються для підтвердження права постійного користування державними лісогосподарськими підприємствами земельними ділянками лісогосподарського призначення відповідно до Лісового кодексу України).

Між тим, у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 наведено висновок про те, що Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання "Укрдержліспроект" створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання "Укрдержліспроект" здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

Як зазначалось вище, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» № 664 від 20.12.2022 повідомило, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації весною 2022 було знищено адміністративну будівлю цієї організації, у зв`язку з чим всі матеріали лісовпорядкування та інші документи довоєнних часів було знищено.

Так, наказом Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 48 від 08.09.2022 затверджено матеріали лісовпорядкування раніше переданих у постійне користування Державному підприємству «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс"» земель лісогосподарського призначення.

Цей наказ, як зазначалось, оспорюється позивачем з підстав про які згадувалось вище, зокрема, позивач вказав на те, що спірні земельні ділянки тривалий час належали до масиву земель сільськогосподарського призначення. Водночас позивачем не доведено наявності обставин, на які посилається позивач та які мають істотне значення для вирішення цієї справи, у зв`язку із чим суд зазначає наступне.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За змістом приписів статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Разом із цим, частинами 1 та 2 статті 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Так, позивач посилався висновок судового експерта № 04/25-22-23 від 31.01.2023 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи у справі № 369/4557/22 за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку земельних відносин», ОСОБА_1 , ОСОБА_2, Обухівської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Конча-Заспа Делюкс", треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Київ Мартиненко Віктор Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Київ Невечеря Валентина Григорівна, Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, шляхом їх повернення.

У вказаній справі № 369/4557/22 Києво-Святошинським районним судом Київської області було ухвалене рішення від 27.03.2023, що залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.10.2023 та постановою Верховного суду від 10.04.2024 та вступило у законну силу та яким у задоволенні позову відмовлено.

В силу частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, за наслідками проведеної судової земельно-технічної експертизи у справі № 369/4557/22 був складений висновок судового експерта № 04/25-22-23 від 31.01.2023 за результатами якого експерт прийшов, зокрема, до наступних висновків:

- територія земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 площею 2,0 га знаходиться в межах території колишньої земельної ділянки № 23 площею 92,60143 га кадастровий номер 3222487000:03:001:0751;

- територія земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га знаходиться в межах території колишньої земельної ділянки № 23 площею 92,60143 га кадастровий номер 3222487000:03:001:0751.

При цьому статтею 104 ГПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

В силу статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, до предмету доказування в цій справі належить встановлення обставини щодо того, чи накладаються межі лісовпорядкування віднесені до відання відповідача-1 згідно планшетів, які належать до матеріалів лісовпорядкування, що затверджені згідно оспорюваного позивачем наказу Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 48 від 08.09.2022 ««Про затвердження матеріалів лісовпорядкування ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс"», на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0977 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0978 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0979 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0980 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0981 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0982 площею 1,9239 га, 3222487000:03:001:0961 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0962 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0968 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0969 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0953 площею 2,0 га, 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, що розташовані в межах Ходосівської сільської ради Київської області.

Частиною 1 статті 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як зазначалось вище, у судовому засіданні 03.02.2025 суд констатував необхідність проведення судової земельно-технічної експертизи з приводу визначення питання щодо накладення чи не накладення всіх чи частини земельних ділянок на земельні ділянки, які надані відповідачу-1 згідно планшетів лісовпорядкування, у зв`язку з чим суд рекомендував підготувати перелік питань щодо визначення означених судом нюансів щодо знаходження земельних ділянок в межах планшетів лісовпорядкування щодо яких будуть ставитись експерту запитання в разі проведення експертизи.

Проте 10.02.2025 представник позивача повідомив суд, що позивач не підтримує ініціативу суду щодо призначення земельно-технічної експертизи та зазначив, що у позивача фінансове становище не дозволить йому оплатити експертизу, та зазначив, що у разі призначення її судом буде оскаржувати цю процесуальну дію. З огляду на цю обставину суд констатував, що позивач, як зацікавлена у вирішенні спору сторона фактично заявив суду про відмову від оплати судової експертизи у разі її призначення судом, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність ефективності такої процесуальної дії як призначення експертизи у справі позаяк процесуального ефекту вона не матиме, оскільки не буде оплачена позивачем, як особою зацікавленою у вирішенні спору.

При цьому суд зауважує, що саме по собі знаходження двох зі спірних земельних ділянок, а саме, з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 площею 2,0 га та з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, в межах території колишньої земельної ділянки № 23 площею 92,60143 га (кадастровий номер 3222487000:03:001:0751), на що посидається позивач з огляду на експертний висновок в іншій справі, не свідчить про той факт, що ці земельні ділянки накладаються на на земельні ділянки, які знаходяться в межах земель, що знаходяться у віданні відповідача-1 та окреслені планшетами лісовпорядкування у відповідності до матеріалів лісовпорядкування затверджених оспорюваним наказом № 48 від 08.09.2022.

Відтак суд констатує, що в межах даного провадження, з огляду на відмову позивача від проведення судової експертизи у справі, суд не може констатувати ні факт накладення ділянок означених позивачем на лісові землі, ні факт не накладення означених ділянок на земельні ділянки окреслені планшетами лісовпорядкування.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні вимог позивача у зв`язку з недоведеністю останніх.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом із цим згідно приписів частини 4 статті 11 ГПК України, що кореспондуються за змістом зі статтею Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В контексті вищевикладеного суд зазначає, що судом не досліджувались, зокрема, питання щодо правомірності підстав набуття позивачем прав власності (та/або інших речових прав) на земельні ділянки, їх належності до земель сільськогосподарського призначення та інші обставини окреслені позивачем у позовній заяві, так само як і ряд доводів відповідачів, означених ними в заявах по суті спору, позаяк позивачем перед судом не доведено наявності істотних обставин, що мають значення для розгляду цієї справи, про які було зазначено вище та які стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі, позаяк виключно доведення позивачем перед судом належними доказами факту накладення (входження) земельних ділянок на(в) межі лісокористування, надавало суду правові підстави здійснювати перевірку та дослідження інших доводів позивача та відповідачів.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на відмову в задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз