Рішення від 04.04.2025 по справі 922/4582/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2025м. ХарківСправа № 922/4582/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інгредієнтс" (79004, м. Львів, вул. Рубчака, буд. 21В, кв. 9) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабман" (61058, м. Харків, вул. Культури, 16-А, кв. (оф.) 75) про стягнення 1389200,10 грн. за участю за участю представників:

позивача - Альховська С.В., ордер серії ВС №1334074 від 20.12.2024,

відповідача - Чаричанська І.Ю., ордер серії АХ №1229984 від 06.01.2025,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інгредієнтс" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стабман", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1389200,10 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу від 12 травня 2022 року. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу від 12.05.2022 в частині здійснення своєчасної та повної оплати товару у встановлені договором строки.

Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16670,40 грн. та суму витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 40000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.12.2024 у справі № 922/4582/24 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.01.2025 о 10:40.

24.12.2024 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №32319), в якій позивач збільшив розмір позовних вимог на суму 185 179,4 грн., яка складається із: 112270,75 грн. пені; 12954,34 грн. 3% річних та 59954,36 грн. інфляційних втрат., у зв`язку з чим, просить суд сягнути з відповідача на свою користь 1389200,10 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу від 12 травня 2022 року, 112270,75 грн. пені; 12954,34 грн. 3% річних та 59954,36 грн. інфляційних втрат.

06.01.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. №229).

07.01.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (вх. №363) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

13.01.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №820) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 у справі № 922/4582/24 заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх. №32319 від 24.12.24) прийнято до розгляду, подальший розгляд справи постановлено здійснювати з її врахуванням та відкладено підготовче засідання 11.02.2025 о 10:40.

17.01.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №1351), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

10.02.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №3623) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

10.02.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження (вх. №3632).

За результатами розгляду клопотання відповідача про продовження строку проведення підготовчого провадження (вх. №3632 від 10.02.2025), суд, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі № 922/4582/24 відмовив у його задоволені.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/4582/24 до судового розгляду по суті на 04.03.2025 об 10:40.

28.02.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №5345) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі № 922/4273/24 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.03.2025 до 10:00 год.

24.03.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. №7459) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання 18.03.2025 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат заборгованості у добровільному порядку під час розгляду справи.

Відповідач у судове засідання 18.03.2025 з`явився, проти позову заперечує частково, наявність перед позивачем заборгованості визнає та просить врахувати здійснені ним оплати, проти розміру заявлених до стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат просить суд врахувати наданий разом із відзивом контррозрахунок 3% річних, пені, та інфляційних втрат.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 12.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інгрідієнтс" (продавець/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стабман" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, одиниця виміру, кількість товару, що підлягає продажу за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), умови поставки визначаються згідно Специфікації, що є додатками до цього Договору та є його невід`ємними частинами.

Згідно з п. 1.3. Договору кількість товару, що передається за цим Договором у власність Покупця, визначається у рахунку-фактурі, що надається Постачальником та у Специфікації.

Відповідно до п. 1.4. Договору загальна кількість товару, що передається по цьому Договору у власність Покупця визначається на підставі фактичного сумарного обсягу всього поставленого товару.

Згідно з п. 1.5. Договору сторони вважають окремою поставкою товар, що передається у власність Покупця згідно Специфікації, рахунку-фактури та відповідної видаткової накладної.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що сума Договору становить суму вартості усіх поставлених партій за період дії договору.

Також, згідно з п. 2.2. Договору, найменування, асортимент, ціна та кількість Товару що постачаються, вказуються у супроводжувальних документах на товар на кожну партію, а саме: рахунках-фактурах та/або товарних накладних, які є невід`ємною частиною Договору.

Із обставин справи убачається, що позивачем за весь період дії вказаного Договору купівлі-продажу поставлено Відповідачу окремими партіями Товар на загальну суму 7270573,70 грн.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що відповідачем свої зобов`язання щодо своєчасного здійснення оплати товару за вищевказаним Договором купівлі-продажу від 12.05.2022 не виконано, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка становить 1389200,10 грн., зокрема, щодо оплати видаткових накладних, які не оплачені в повному обсязі, а саме:

- згідно видаткової накладної №1847 від 24 червня 2024 року, Позивачем поставлено Відповідачу товар (соєва клітковина, каррагінан напівочищений, камедь гуарова, альгінат натрію, калій хлористий харчовий) на загальну суму 484045,20 грн., в тому числі ПДВ 80674,20 грн.;

- згідно видаткової накладної №2012 від 08 липня 2024 року, Позивачем поставлено Відповідачу Товар (гліцерил моностеарат) на загальну суму 12510,00 грн., в тому числі ПДВ 2085,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №2233 від 26 липня 2024 року, Позивачем поставлено Відповідачу Товар (каррагінан напівочищений, гліцерил моностеарат) на загальну суму 33751,50 грн., в тому числі ПДВ 5625,25 грн.;

- згідно видаткової накладної №2569 від 22 серпня 2024 року, Позивачем поставлено Відповідачу Товар (соєва клітковина, цитрат натрію, гліцерил моностеарат) на загальну суму 122326,80 грн., в тому числі ПДВ 20387,80 грн.;

- згідно видаткової накладної №2449 від 12 серпня 2024 року, Позивачем поставлено Відповідачу Товар (соєва клітковина) на загальну суму 76104,00 грн., в тому числі ПДВ 12 684,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №2813 від 12 вересня 2024 року, Позивачем поставлено Відповідачу Товар (кальцій сірчанокислий 2-вод., калій хлор, цитрат натрію, карбоксиметилцелюлоза, гліцерил моностеарат, соєва клітковина) на загальну суму 242887,80 грн., в тому числі ПДВ 40481,30 грн.;

- згідно видаткової накладної №3175 від 09 жовтня 2024 року, Позивачем поставлено Відповідачу Товар (карбоксиметилцелюлоза, альгінат натрію, гліцерил моностеариат) на загальну суму 65501,40 грн., в тому числі 10916,90 грн.;

- згідно видаткової накладної №3226 від 11 жовтня 2024 року, Позивачем поставлено Відповідачу Товар (соєва клітковина, кальцій сірчанокислий 2-вод, камедь гуарова, альгінат натрію, динатрій пірофосфат, карбоксиметилцелюлоза, тринатрій цитрат, ксантанова камедь (200 mesh) на загальну суму 283434,90 грн., в тому числі ПДВ 47239,15 грн.;

- згідно видаткової накладної №3483 від 30 жовтня 2024 року, Позивачем поставлено Відповідачу Товар (кальцій сірчанокислий 2-вод, калій хлористий харч, карбоксиметилцелюлоза, гліцерил моностеарат, ксантова камедь (200 mesh), соєва клітковина) на загальну суму 208166,40 грн., в тому числі ПДВ 34694,40 грн.

Відповідно до довідки про склад дебіторської заборгованості №1712-1 від 17.12.2024 року, станом на 17.12.2024 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабман" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Інгрідієнтс" утворилась дебіторська заборгованість у розмірі 1389200,10 грн., а саме за видатковими накладними: №1847 від 24.06.2024 (сума заборгованості становить 344 517,30 грн.; №2012 від 08.07.2024 (сума заборгованості становить 12510,00 грн.); №2233 від 26.07.2024 (сума заборгованості становить 33751,50 грн.); №2569 від 22.08.2024 (сума заборгованості становить 122326,80 грн.); №2449 від 12.08.2024 (сума заборгованості становить 76104,00 грн.); №2813 від 12.09.2024 (сума заборгованості становить 242887,80 грн.); №3175 від 09.10.2024 (сума заборгованості становить 65501,40 грн.; №3226 від 11.10.2024 (сума заборгованості становить 283434,90 грн.); №3483 від 30.10.2024 (сума заборгованості становить 208166,40 грн.).

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасного здійснення оплати Товару за Договором купівлі-продажу від 12 травня 2022 року протягом тривалого часу, Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу про повернення коштів на суму 1421710,10 грн. (розмір заборгованості станом на момент направлення вимоги).

У відповіді на вказану вимогу про повернення коштів №1324 від 13 грудня 2024 року Відповідач повідомив, що не відмовляється від взятих на себе зобов`язань та повідомив, що частково здійснив оплату заборгованості за отриманий товар за видатковою накладною №2012 від 08.07.2024 року в сумі 12510,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2085,00 грн. Таким чином, у вказаній відповіді на вимогу Відповідач визнав наявність боргу перед Позивачем.

Позивачем у позові зазначено про те, що 06.12.2024 Відповідачем було оплачено на рахунок Позивача 12510,00 грн. та в подальшому 13.12.2024 року оплачено 20000,00 грн.

Відтак, у зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх обов`язків за Договором купівлі-продажу від 12 травня 2022 року розмір заборгованості відповідача за вказаним договором склав 1389200,10 грн., яка залишилася відповідачем несплаченою.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково, в частині заявленої до стягнення заборгованості відповідач не заперечив, разом з тим, заперечуючи щодо розрахунку пені зазначив про те, що оскільки Договором не передбачено строків оплати у випадку поставки товару без отримання від Покупця попередньої оплати, має застосовуватися ч.2 ст.530 ЦК України, з урахуванням якої, строк виконання зобов`язання у Відповідача виникає після спливу семиденного строку встановленого Позивачем у своїй Вимозі про повернення грошових коштів №б/н від 06.12.2024, а саме з 14.12.2024, а тому, на переконання відповідача, право на розрахунок пені, передбаченої у п.10.3.1 Договору за порушення термінів розрахунків, виникло у Позивача з 14.12.2024 і розрахунок пені має відбуватися саме з цієї дати. Враховуючи те, що Позивач розраховував штрафну санкцію (пеню) виходячи не з розміру пені передбаченого п.10.3.1 Договору, а з подвійної ставки НБУ, Відповідач надає свій розрахунок пені за період з 14.12.2024 по 23.12.2024, тобто за період, коли у Позивача виникло право на отримання заборгованості за видатковими накладними. Враховуючи наведене, за контррозрахунком відповідача загальна сума пені за період з 14.12.2024 по 23.12.2024 становить 10155,91 грн. Також, заперечуючи щодо розрахунку 3% річних відповідач зазначає про те, що загальний розмір 3% річних від заборгованості за податковими накладними мав складати 1128,44 грн. Крім того, заперечуючи проти розрахунку позивача індексу інфляції, відповідач у своєму відзиві посилається на те, що позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції по кожній видатковій накладній за період з дня видання кожної податкової накладної до 23.12.2024 в сумі 59954,36 грн., що на думку Відповідача не є вірним. У зв`язку із незгодою з розрахунками Позивача щодо індексу інфляції, Відповідач наводить свої аргументи проти задоволення позову в частині стягнення інфляційних витрат з Відповідача за період вказаний Позивачем. З урахуванням того, що на момент подання Позивачем Заяви про збільшення позовних вимог індекс інфляції за грудень 2024 не було встановлено, інфляційні витрати за період з 14.12.2024 по 23.12.2024 не нараховуються та не стягуються. Також, відповідач повністю не згоден із орієнтованою сумою судових витрат, які Позивач поніс/має понести на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 40000,00 грн. та заперечує проти задоволення таких судових витрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.1.1. Договору сторони передбачили та погодили порядок здійснення розрахунків, а саме оплата за товар здійснюється покупцем таким чином: поставка товару здійснюється за умови повної передоплати.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України та частини 7статті 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання за Договором в частині повної та своєчасної оплати товару.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором купівлі-продажу від 12 травня 2022 року склала 1389200,10 грн.

Як убачається з матеріалів справи, після звернення з даним позовом до суду, відповідач здійснив оплату заборгованості на загальну суму 797088,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 620 від 17.01.2025 на суму 13751,50 грн.; № 657 від 31.01.2025 на суму 26000,00 грн.; №680 від 07.02.2025 на суму 20000,00 грн.; №699 від 14.02.2025 на суму 18000,00 грн.; №706 від 21.02.2025 на суму 122326,80 грн.; №728 від 28.02.2025 на суму 76104,00 грн.; № 729 від 28.02.2025 на суму 102887,80 грн.; №730 від 28.02.2025 на суму 280517,30 грн.; №727 від 28.02.2025 на суму 65501,40 грн. та № 765 від 14.03.2025 на суму 72000,00 грн. Всього 797088,80 грн.

Суд констатує, що доказів оплати відповідачем у повному обсязі заборгованості сторонами не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З наведених положень процесуального закону слідує, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

З підстав наведеного, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 797088,80 грн. підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 592111,30 грн. є підставними та обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення, оскільки доказів повної оплати відповідачем охоронних послуг сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Щодо позовних вимог в частині заявлених до стягнення пені у розмірі 112270,75 грн., суд виходить з наступного.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно до ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 10.3.1 Договору визначено наступне: за порушення термінів розрахунків, передбачених Договором, покупець сплачує пеню в розмірі 1 % від вартості товару за кожен день прострочення.

Умови Договору, визначені пунктом 10.3.1., кореспондуються з частиною 1 статті 259 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Оскільки зобов`язання зі сплати товару своєчасно та у повному обсязі Відповідачем не виконані, то Відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу, відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов ло висновку про вірність здійсненого позивачем розрахунку, у зв`язку з чим вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пеню у розмірі 112270,75 такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 12954,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 59954,36 грн., суд виходить з наступного

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12954,34 грн. та 59954,36 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, наведених судом вище.

Стосовно заперечень відповідача щодо розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає про те, що враховуючи те, що обов`язок з оплати отриманого товару виник у Відповідача після прийняття товару та оформлення видаткових накладних, а не з 14 грудня 2024 року, як про це зазначає у відзиві Відповідач, розрахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат зроблений Позивачем правильно, про що зазначалося судом вище, і заявлені позивачем суми пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині судом задоволені.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29).

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 16670,40 грн. згідно платіжної інструкції №3956 від 20.12.2014 та сплачено судовий збір у розмірі 3262,84 грн. згідно платіжної інструкції № 3984 від 23.12.2024.

За таких обставин, враховуючи закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 797088,80 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд дійшов висновку повернути позивачу сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 7105,33 грн.

В іншій частині позову судовий збір покладається на відповідача в сумі 12827,91 грн. у зв`язку із задоволення позову в цій частині (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмір 40000,00 грн., суд зазначає про наступне.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Зокрема, відповідно до положень частини четвертої статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Разом з тим, положеннями статті 221 ГПК України визначено: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Наведені вище положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 02.02.2024 №910/9714/22 зазначив, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

У зв`язку із наведеним, розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відшкодовуються та залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стабман" (61058, м. Харків, вул. Культури, 16-А, кв. (оф.) 75, код ЄДРПОУ 43447945) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Інгредієнтс" (79004, м. Львів, вул. Рубчака, буд. 21В, кв. 9, код ЄДРПОУ 44244826) - 592111,30 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу від 12.05.2022; 112270,75 грн. пені; 12954,34 грн. 3 % річних; 59954,36 грн. інфляційних втрат; 12827,91 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Стабман" 797088,80 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу від 12.05.2022.

5. Головному управлінню державної казначейської служби України у Харківській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інгредієнтс" (79004, м. Львів, вул. Рубчака, буд. 21В, кв. 9, код ЄДРПОУ 44244826) з Державного бюджету 7105,33 грн судового збору, сплаченого до Господарського суду Харківської області згідно платіжної інструкції № 3956 від "20" грудня 2024 р., відповідно до п.5 ч.1, ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "04" квітня 2025 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв