Ухвала від 04.04.2025 по справі 363/6737/23

УХВАЛА

04 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 363/6737/23

провадження № 61-3692ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Капустін Віталій Володимирович, на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у цивільній справі

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ТЕСТ-АВТО» про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсною довідку-рахунок серії ААЕ, видану ТОВ ««УКР-ТЕСТ-АВТО» на ім`я ОСОБА_2 від 13 серпня 2015 року про продаж транспортного засобу FORD FOCUS, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та витребувати у ОСОБА_3 на її користь зазначений транспортний засіб.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Арешт, накладений ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01 грудня 2023 року на транспортний засіб - автомобіль марки FORD FOCUS, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , скасовано.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним скасовано та закрито провадження в частині цих вимог. Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від

27 вересня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ ««УКР-ТЕСТ-АВТО» про визнання правочину недійсним змінено, шляхом викладення мотивувальної частини рішення, в частині цих вимог, в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд вказав на неможливість витребування спірного автомобіля у добросовісного набувача ОСОБА_3 , який за період із 2015 по 2020 рік є сьомим його власником і придбав автомобіль за відплатним договором, а крім того врахував, що відповідачка ОСОБА_2 померла у 2017 році, тобто задовго до подання позову ОСОБА_1 у цій справі.

21 березня 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Капустін В. В. подав касаційну скаргу у справі

№363/6737/23на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2025 року, які просить скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Безпосередньо в касаційній скарзі викладене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке підлягає задоволенню, оскільки строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин.

Водночас, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі

№ 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено висновок, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі

№ 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Заявлені вимоги у розглядуваній справі спрямовані на витребування автомобіля Ford Focus, 2004 року випуску, вартість якого заявниця визначила в сумі 81 290 грн.

З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, справа № 363/6737/23 є малозначною, як справа незначної складності, яка не належить до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки справа № 363/6737/23 є малозначною, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених

пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Заявниця посилається на наявність випадків, передбачених підпунктами а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, вважаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для неї виняткове значення.

Крім того звертає увагу, що у провадженні суду першої інстанції перебуває справа № 357/7030/23 за її позовом до держави Україна, в особі відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування шкоди.

Натомість колегією суддів не встановлено фундаментального значення розглядуваної справи для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявницею належним чином не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає, що оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.

Колегією суддів не встановлено, а заявницею не доведено виняткового значення для неї розглядуваної справи.

Щодо наявності у провадженні суду першої інстанції справи № 357/7030/23, то колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд в оскарженій постанові зокрема констатував, що:

- отримання дублікату реєстраційного документу та перереєстрація транспортного засобу на підставі довідки-рахунку ААЕ279740 від 13 серпня 2015 року була проведена без згоди ОСОБА_1 , іншими сторонніми особами;

- ОСОБА_1 не могла надати спірний автомобіль на огляд та необхідності в отриманні дублікату реєстраційного документу у неї для оформлення правочину не було;

- метою передання спірного автомобіля боржником працівникам державної виконавчої служби була подальша його реалізація та виконання судового рішення;

- передача державним виконавцем автомобіля на зберігання сторонній особі ОСОБА_4 визнана в судовому порядку незаконною.

Незрозуміло які саме з цих обставин та з якою метою ОСОБА_1 має намір спростовувати при розгляді справи№ 357/7030/23.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Незгода ОСОБА_1 із оскарженими судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо встановлення обставин, оцінки доказів та вирішення спору по суті.

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року

у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, ОСОБА_1 реалізувала своє право на апеляційний перегляд, наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, дев`ятою

статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2024 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у цивільній справі № 363/6737/23.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Капустін Віталій Володимирович, на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у цивільній справі № 363/6737/23.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников