Постанова

від 03.04.2025 по справі 447/2276/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/2276/24 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М.М.

Провадження № 22-ц/811/3829/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання - Марко О. Р.,

з участю - позивача ОСОБА_1 , представника органу опіки та піклування Батьковець О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2024 року (повний текст рішення складено 07 листопада 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Новороздільської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

в серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Новороздільської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилався на те, що він перебував у шлюбі з відповідачкою з 22 липня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якого у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У 2016 році відповідачка уклала шлюб з ОСОБА_4 , після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_4 », а їхня спільна донька залишалась проживати з позивачем. Зазначав, що відповідачка більше 10 років не виконує свої батьківські обов`язки відносно доньки, не цікавиться її життям та здоров`ям, не забезпечує її матеріально. Крім того, 07 червня 2024 року написала заяву, у якій не заперечила, щодо позбавлення її батьківських прав щодо доньки.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2024 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Новороздільської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив таке в апеляційному порядку, подавши в листопаді2024 року апеляційну скаргу, в якій просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що відповідачка у справі не цікавиться донькою сторін уже більше 10 років, донька проживає з позивачем та повністю перебуває на його утриманні. Крім того, відповідачка 07 червня 2024 року написала заяву, яка засвідчена приватним нотаріусом Суряк А. А., що не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно доньки, зазначає, що проживає за кордоном, не має можливості та бажання займатися вихованням та утриманням доньки. Мало місце й те, що під час прогулянки доньки із друзями, відповідачка проходила поруч та не зупинилася, не привіталася, не вчинила жодних дій відносно доньки, що негативно вплинуло на емоційний та психологічний стан дитини. Загалом, заявник вважає, що оскаржене судове рішення не спрямоване задля захисту сімейних цінностей, а навпаки, може стати негативним прикладом, де безвідповідальна поведінка матері не буде мати жодних негативних наслідків.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ..

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/928/13-ц від 26 червня 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , зареєстрований 22 липня 2010 року Виконавчим комітетом Станківецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, розірвано, змінено ОСОБА_6 прізвище на дошлюбне « ОСОБА_7 ».

Згідно з нотаріально засвідченою приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Суряк А. А. заявою від 07 червня 2024 року, ОСОБА_2 не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , яка проживає з батьком ОСОБА_1 , оскільки на даний час проживає за кордоном і не спілкується з донькою і не має можливості та бажання займатись її вихованням та утриманням.

Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради Стрийського району Львівської області № 279 від 18 липня 2024 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її доньки ОСОБА_3 .

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що поведінка відповідачки є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб. Під час розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів умисного невиконання відповідачкою своїх материнських обов`язків щодо дитини. Місцевий суд не погодився з висновком органом опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки такий є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам малолітньої дитини. Також суд вважав, що заява відповідачки, у якій вона визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з такого.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що неповнолітня донька сторін, проживає разом з позивачем та його мамою (її бабусею).

Мати дитини - ОСОБА_2 у квітні 2016 року одружилась вдруге, проживає окремо за кордоном з новою сім`єю, іноді приїжджає в Україну.

З середини 2013 року ОСОБА_2 фактично не підтримує контактів з дитиною, не приймає участі у її вихованні, не проявляє інтересу до дитину.

ОСОБА_2 у нотаріально посвідченій заяві від 07 червня 2024 року, яка була подана до суду першої інстанції, та не відкликана нею на час перегляду справи судом апеляційної інстанції, висловлено про те, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно її доньки ОСОБА_3 , оскільки вона з 2013 року не займається вихованням та утриманням доньки, на час написання заяви проживає за кордоном і не спілкується з донькою та не має можливості і бажання займатися її вихованням та утриманням.

У заяві просить проводити засідання органу опіки та піклування, а також суду без її участі.

Орган опіки та піклування під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у своєму висновку від 14 березня 2024 року, затвердженому рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради № 73, врахувавши фактичні відносини між сторонами, заслухавши пояснення батька (позивача) щодо виконання його колишньою дружиною батьківських обов`язків, думку, висловлене самою дитиною під час її опитування психологом, про її бажання позбавити мати щодо неї батьківських прав, незаперечення відповідачки (матері) щодо позбавлення її батьківських права щодо доньки, з метою захисту прав і законних інтересів дитини, опитавши сусідів позивача, вважав за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав відносно доньки сторін.

Під час надання органом опіки та піклування висновку було проведено індивідуальну психологічну діагностику ОСОБА_3 , за результатами якої зроблено такі висновки:

«відношення до себе: у ОСОБА_8 є мрія, стати адвокатом, хобі:спорт;

відношення до матері: не контактує з матою і зробила б все, щоб її забути (мама залишила ОСОБА_8 у 2,5 роки). Зі слів дівчини: « Мама мною не цікавиться і не любить мене, бо у неї крім мене є ще двоє дітей від другого шлюбу», « Самим найгіршим, що трапилось мені роботи, це думати про маму»;

відновлення до батька: «мій тато - найкращий, він піклується про мене і я дуже хочу, щоб він знайшов хорошу для себе дружину»;

відношення до сімї: ОСОБА_8 з теплотою згадує про своє дитинство, де відчувала спокій».

За проективною методикою психо-емоційний стан обстежуваної може характеризуватися вираженою тривожністю, невпевненістю у собі, обережністю у соціальних контактах, дещо самотністю і страхом перед змінами на щось нове.

Національним законом визначено, що саме орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

У справі, що переглядається орган опіки та піклування остаточно не заперечує проти позбавлення відповідачки батьківських прав.

Висновок, наданий цим органом в суді апеляційної інстанції є достатньо обґрунтованим, ґрунтується на всебічно з`ясованих органом опіки та піклування обставинах життя та побуту як позивача, так і дитини та її матері. У цьому зв`язку, колегія суддів визнає неприйнятими мотиви суду першої інстанції в частині необґрунтованості висновку, наданого по заяві позивача, а не на підставі відповідної ухвали суду першої інстанції.

Думка дитини, хоч і не була з`ясована судом першої інстанції, проте дитина була вислухана органом опіки та піклування на пропозицію суду апеляційної інстанції під час засідання комісії з питань захисту прав дитини, із залученням практичного психолога.

Судові виклики до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 отримує, проте до суду не з`являється, про причини своєї неявки суду не повідомляє.

На стадії апеляційного розгляду як позивач, так і орган опіки та піклування дітей запевняють суд, що позбавлення батьківських прав біологічної матері ОСОБА_2 щодо доньки ОСОБА_3 переслідує легітимну мету - це у найкращих інтересах дитини.

Всі учасники справи, а також особи, опитані органом опіки та піклування підтверджують, що біологічна мати більше десяти років не спілкувався з донькою, не має з нею психоемоційного контакту, більше того не має наміру та бажання виконувати свої батьківські обов`язків щодо неї. Біологічний батько наполягає на позбавленні батьківських прав своєї колишньої дружини щодо їх доньки, оскільки це сприятиме повноцінному життю останньої

За таких обставин, колегія суддів вважає, що біологічна мати добровільно пішла з життя своєї дитини, не спілкується з дитиною, не виявляє інтересу до дитини та її внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання нею освіти, не забезпечує охорону її здоров`я. І це триває протягом близько дванадцяти років. Тривала розлука мала наслідком розрив психоемоційних зв`язків між донькою та мамою. Остання послідовно заявляє про те, що позбавлення її батьківських прав відповідає інтересам дитини, а вона не має наміру та бажання приймати участі у вихованні та утриманні дитини. Водночас дитина, враховуючи її вік, за цей час адаптувалася до відносин у сім`ї лише зі своїм біологічним батьком та його мамою (бабусею дитини), почувається комфортно у ній. Вважає, свого батька найкращим.

Вказані обставини дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, з огляду на її свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_3 , яке не є збігом життєвих обставин, які склалися навколо неї

Подання відповідачкою заяви, в якій вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо доньки не є визнанням позову та не є відмовою від прав на дитини, а також за обставинами даної справи, хоч і суперечить моральним засадам суспільства, проте відповідає інтересам дитини.

Колегія суддів також враховує, що з пояснень позивача в суді апеляційної інстанції відомо, що він має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, зроблені з порушенням норм процесуального права, а саме надано невірну оцінку доказам по справі.

Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 50 Керівних принципів Комітету Міністрів Ради Європи щодо судочинства, дружнього дитині, до всіх процесуальних дій, у яких беруть участь діти, має застосовуватись принцип невідкладності задля отримання швидкої відповіді і якнайкращого захисту інтересів дитини, з повагою принципу верховенства права.

Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням доводів апеляційної скарги, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, яка стосується інтересів дитини, забезпечення розумного балансу між інтересами сторін, а також найкращих інтересів дитини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженого судового рішення, яке не може вважатися законним та обґрунтованим, та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Новороздільської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 04 квітня 2025 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич