Ухвала

від 04.04.2025 по справі 420/10548/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 420/10548/24

адміністративне провадження № К/990/12574/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/10548/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» до Одеської митниці, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та рішення, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» за допомогою підсистеми «Електронний суд» 24.03.2025 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/10548/24 в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нову постанову, якою: визнати протиправним рішення Одеської митниці: №1 від 12.01.2024 щодо взяття проб (зразків) товару: DAP 18.46.0 в біг-бегах в кількості 234,15 метричних тон, ввезеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» на підставі контракту №S/DAPO/2023/9451 від 28.11.2023, за митною декларацією: 24UA5001380000898U0 від 12.01.2024, ухваленого в.о. начальника м/п «Південний порт» Вадимом Васильонком; стягнути з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» збитки у розмірі 626890,93грн; зобов`язати Державну казначейську службу України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» суму матеріальних збитків у розмірі 626890,93грн, заподіяних протиправним рішенням №1 від 12.01.2024 щодо взяття проб Товару, ухваленого в.о. начальника м/п «Південний порт» Вадимом Васильонком, та протиправними діями Одеської митниці щодо проведення форми митного контролю у вигляді взяття проб (зразків) товару: DAP 18.46.0 в біг-бегах в кількості 234,15 метричних тон, ввезеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» згідно контракту №S/DAPO/2023/9451 від 28.11.2023, на підставі Акту №0001 про взяття проб (зразків) товарів від 12.01.2024 по ЕМД ІМ40 ДЕ №UA500130/000898 від 12.01.2024.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстава (підстави) для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Як убачається зі змісту поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» касаційної скарги, скаржник, як на підставу касаційного оскарження спірної у цій справі постанови посилається на положення:

- пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм у подібних правовідносинах викладених Верховним Судом у постановах: від 01.11.2022 у справі №380/3045/21, від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18, від 02.07.2019 у справі №160/8573/18, від 18.07.2019 у справі №821/829/18, від 29.07.2019 у справі №815/5354/16, від 25.03.2024 у справі №260/585/22, від 15.03.2023 у справі №1.380.2019.004377, від 17.04.2018 у справі №906/374/17, від 03.09.2019 у справі №910/11153/17; Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 17.07.2024 у справі №335/6977/22 (14-87цс24), від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18; Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №910/9095/18,

- пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення та конкретизації вмотивованості (зазначення мотивів, обґрунтовування, сумнівів тощо) рішення саме митного органу, зокрема рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб/зразків товару, що свідчить про недотримання наразі судами принципів правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, в подібній категорії справ.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач наводить мотиви незгоди з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» здійсненими по факту оцінки доказів й фактичних обставин справи; вказує, що апеляційним адміністративним судом залишено поза увагою відсутність вмотивованості, обґрунтованості рішення митного органу, як акта індивідуальної дії в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, безпідставність через це збільшення Одеською митницею митних формальностей, що за сталою практикою Верховного Суду має бути враховано судами при оскарженні рішень суб`єктів владних повноважень, недотримання Одеською митницею необхідного балансу між тими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, якими виявилися значні збитки, спричинені позивачу саме через прийняття Одеською митницею протиправного рішення та вчинення її представниками протиправних дій на підставі цього рішення: взяття проб Товару згідно до Акту про взяття проб; доводить, що судом попередньої інстанції не було застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частину другу статті 19, статті 55-56 Конституції, статтю 8, частину другу статті 30, статі 69, 318, частину другу статті 356 Митного кодексу України, статті 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 1173-1176 Цивільного кодексу України, а також порушено норм процесуального права, зокрема, статтю 2, пункт 19 частини першої статті 4, статті 90, 242 КАС України, що, як на переконання скаржника, призвело до ухвалення незаконного судового рішення в частині.

Натомість, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження спірної у справі №420/10548/24 постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку на підставі цих пунктів скаржник у касаційній скарзі не наводить.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене позивачем обґрунтування зводиться виключно до незгоди з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмовив в задоволенні позову, опису фактичних обставин справи, їх переоцінки та досліджених судом доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень й норм діючого, на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з абстрактним зазначенням, що судом попередньої інстанції постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України та в силу вимог статті 341 КАС України не входить до повноважень Верховного Суду.

Нормою абзацу 2 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогами касаційної скарги щодо скасування судових рішень/рішення і ухвалення нового має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень/рішення у взаємозв`язку з усіма висновками, які стали підставою для задоволення/відмови у задоволенні позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Здійснюючи вказівку на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник обов`язково має зазначити у взаємозв`язку: 1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом; 2) який саме висновок у ній викладено; 3) висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Натомість, посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не наводить жодного правового обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» в частині; скаржник не вказує у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він зазначає, і які були предметом розгляду касаційним судом (до того ж, подібність правовідносин має наводитись з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а не з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин).

Тобто, посилаючись на постанови Верховного Суду, позивач висловлює незгоду виключно зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній позивачем постанові від 25.02.2025 урахував правові висновки Верховного Суду, викладені ряді постанов (мова про які йдеться безпосередньо у тексті самої постанови), проте скаржником не аргументовано, у чому, на його думку, полягає помилковість застосування П`ятим апеляційним адміністративним судом кожної з цих позицій.

Обґрунтування, чому на переконання скаржника висновки Верховного Суду, викладені у зазначених постановах, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, касаційна скарга також не містить.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Надаючи оцінку обґрунтуванню касаційної скарги, з точки зору наведення у ній у розумінні вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження, Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга позивача не містить належного обґрунтування у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні норм права, яку саме норму права судом застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду та як відповідна норма, на думку скаржника, повинна застосовуватися. Скаржник також не вказує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Верховний Суд наголошує, що згідно з вимогами КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі, зокрема пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Однак, таких умов у їх взаємозв`язку у касаційній скарзі скаржником не наведено.

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

На стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

За змістом пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/10548/24.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання скаржнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/10548/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАГРО.» до Одеської митниці, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та рішення, стягнення коштів, зобов`язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер