Ухвала від 04.04.2025 по справі 490/2425/25

Справа № 490/2425/25

н\п 2/490/2372/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатін О.В., вивчивши матеріали позовної заяви поданої заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д.Г. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне некомерційне підприємство "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2025 року заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д.Г. звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне некомерційне підприємство "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.20254 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

02.04.2025 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі судом встановлено таке.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

При цьому, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Звертаючись з даною позовною заявою до Центрального районного суду міста Миколаєва, заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва зазначив, що згідно ч. 3 ст. 28 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. У зв`язку з тим, що місцем заподіяння шкоди є район перехрестя вулиці Клубної та Одеського шосе у місті Миколаєві (відповідно до вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.11.2024 у справі № 490/3341/24), то позовна заява пред`являється до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Щодо застосування правила альтернативної підсудності встановленого частиною третьою статті 28 ЦПК України, суддя вважає за необхідне зазначити таке.

Статтею 28 ЦПК України визначено випадки альтернативної підсудності, тобто за вибором позивача. Згідно частини третьої статті 28 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурором заявлено вимогу до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь держави в особі Національної служби здоров`я України витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 у розмірі 16 004,53 грн.

При цьому, в обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на статті 1191, 1206 ЦК України.

Так, частинами 1 та 2 статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Частиною 1 статті 1206 ЦК України предбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

При цьому, регресом (з лат. regressus зворотній рух) є право особи, яка вже здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду.

При регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить зі змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в цьому випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою (див. пункти 4446 постанови ВП ВС від 04.07.2018 у справі №910/2603/17).

При цьому, на переконання судді заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва безпідтавно ототожнено між собою шкоду завдану ОСОБА_1 вчиненням злочину відносно потерпілого ОСОБА_2 , за відшкодуванням якої, на підставі частини 3 статі 28 ЦПК України саме ОСОБА_2 має право звернутися до суду за місцем завдання йому шкоди та з іншого боку - право на відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 понесених державою в особі Національної служби здоров`я України, стягнення якої і є предметом даного позову.

Тобто, в контексті частини 3 статті 28 ЦПК України, визначальним є саме місце заподіяння шкоди потрепілому від злочину, який є позивачем у справі та заявляє вимогу про відшкодування завданої йому шкоди, чого в даному випадку немає.

Крім того, місцем наданнямедичної допомогипотерпілому відзлочину ОСОБА_2 та відповідномісцем понесеннявитрат налікування (завданняшкоди позивачув данихправовідносинах) є Комунальненекомерційне підприємство"Миколаївськаобласна клінічналікарня"Миколаївської обласноїради, яке розташоване в Заводському районі міста Миколаєва (адреса: 54058, м. Миколаїв, вул. Київська, 1).

Згідно статті 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Тобто, за загальним правилом підсудність справ визначається за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем зазначено наявну у нього інформацію щодо місця проживання або місцезнаходження відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Натомість, як вбачається з відповіді №1262078 від 03.04.2025 з Єдиного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін та предмет позову, вказана справа не підсудна Центральному районному суду міста Миколаєва як за загальним правилом підсудності, оскільки місцезнаходження відповідача - Миколаївська область, Баштанський райом, село Озерівка, вул. Шкільна, будинок 7, також вказана справа не підсудна Центральному районному суду міста Миколаєва і за правилом альтернативної підсудності.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

При цьому, статтею 378 ЦПК України передбачено, що наслідком прийнятя судом судового рішення яким закінчено розгляд справи з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є безумовне скасування судового рішення і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Таким чином, вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, враховуючи суб`єктний склад сторін та предмет позову, а також отриману судом інформацію щодо місця проживання відповідача ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а також положення частини першої статті 27 ЦПК України, матеріали позовної заяви слід передати до Березнегуватського районного суду Миколаївскої області.

Керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 260, 261 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву подану заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д.Г. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунальне некомерційне підприємство "Миколаївська обласна клінічна лікарня" Миколаївської обласної ради про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення, передати за підсудністю на розгляд до Березнегуватського районного суду Миколаївскої області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Саламатін