Постанова

від 25.03.2025 по справі 916/3164/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2025 р. Справа №916/3164/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.,

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 б/н від 14.11.2024 (вх. суду від 14.11.2024 № 01-05/3240/24)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2024 (повний текст складено 22.10.2024, суддя Худенко А.А.)

у справі №916/3164/24

за позовом:Військової академії (м. Одеса), м. Одеса

до відповідача Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості у сумі 9 670,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Військова академія (м. Одеса) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 9 670,24 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем обов`язку щодо компенсації понесених позивачем витрат у зв`язку з наданням послуг харчування військовослужбовцю відповідача під час відбування останнім покарання на гауптвахті у військовій частині, яка перебувала на продовольчому забезпеченні позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2024 справу №916/3164/24 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2024 у справі №916/3164/24 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 на користь Військової академії (м. Одеса) суму 9670,24 грн та суму 3028 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено обставини надання позивачем послуг харчування військовослужбовця відповідача під час відбування останнім покарання гауптвахті у військовій частині, доказів відшкодування витрат на харчування матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Державна організація (установа, заклад) Військова частина звернулась до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2024 у справі № 916/3164/24 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що під час звільнення затриманого військовослужбовця з КТЗ начальник органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) складає у двох примірниках акт, який підписується ним та затриманим військовослужбовцем. В акті зазначаються норма харчування, за якою військовослужбовець був забезпечений продовольством під час тримання у КТЗ, її вартість, період забезпечення харчуванням, загальна вартість харчування та посадова особа, яку було попереджено про постановку на харчове забезпечення затриманого військовослужбовця.

Військова частина (установа), яка отримала перший примірник акта, повинна протягом доби з дня його отримання відправити атестат на продовольство командиру (начальнику) військової частини (установи), в якій військовослужбовець забезпечувався продовольством, або в установленому порядку стягнути з військовослужбовця плату за харчування та повідомити про це командира (начальника) військової частини (начальника), де він забезпечувався харчуванням.

Про стягнення плати за харчування або надсилання атестата командир (начальник) військової частини (установи) повідомляє начальника органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні).

За твердженням апелянта дані вимоги зі сторони позивача виконані не були, натомість через значний проміжок часу від позивача надійшов договір, який жодним нормативним актом не врегульований, тому у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Військової академії (м. Одеса) подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач вказує, що відповідно до підпункту «д» пункту 1 приміток до норми № 1 постанови КМУ від 29.03.2002 року № 426, військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарних військових частинах та на гауптвахті (відшкодування витрат за харчування військовослужбовців інших військових формувань, які засуджені до арешту і відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється у десятиденний строк з дня надходження рахунків від Міноборони).

Позивач також звертає увагу, що відповідачу 22.08.2023 року та 23.05.2024 року направлялися листи про відшкодування вартості послуг з харчування.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024 справу № 916/3164/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою суду від 15.11.2024 у справі № 916/3164/24 апеляційну скаргу Державної організації (установи, закладу) Військової частині НОМЕР_1 залишено без руху та надано скаржнику 10-тиденний строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.11.2024 у справі № 916/3164/24 заяву про усунення недоліків Військової частини НОМЕР_1 (01-05/3428/24 від 26.11.2024) повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 03.12.2024 поновлено Державній організації (установі, закладу) Військовій частині НОМЕР_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2024 у справі №916/3164/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 б/н від 14.11.2024 (вх. суду від 14.11.2024 № 01-05/3240/24) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2024 у справі №916/3164/24.; ухвалено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 916/3164/24 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Відповідно до розпорядження заступника Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з матеріально технічного забезпечення від 26.07.2012 №116/10/173 до Військової академії (м. Одеса) на продовольче забезпечення зараховані військові частини, які перебували на продовольчому забезпеченні у військової частині НОМЕР_2 .

На підставі витягу з наказу військової частини НОМЕР_3 від 31.01.2023 №32 про прибуття військовослужбовців для відбування покарання на гауптвахті вбачається що солдат ОСОБА_1 прибув на гауптвахту 31.01.2023 та зарахований на продовольче забезпечення Військової академії (м. Одеса) з 01.02.2023.

Із добової відомості начальника гауптвахти військової частини НОМЕР_3 вбачається, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 01.02.2023 поставлений на продовольче забезпечення.

Із витягу з наказу військової частини НОМЕР_3 від 31.03.2023 №90 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 вважається таким що вибув з гауптвахти 31.03.2023 та знятий з продовольчого забезпечення Військової академії (м. Одеса) з 01.04.2023.

Відповідно до наказу Військової академії (м. Одеса) від 31.03.2023 №115 та добової відомості начальника гауптвахти військової частини вбачається що військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 знято з продовольчого забезпечення Військової академії (м. Одеса) 31.03.2023.

У листі Військова академія (м. Одеса) просить Військову частину НОМЕР_1 сплатити кошти за харчуванні на гауптвахті військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та додає проєкт договору б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт №14/1/31 та довідку - розрахунок №14/1/30, щодо сплати (відшкодування) витрат за харчування стосовно військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , що відбував покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 у сумі 9 670,24 грн.

Військовою академією (м. Одеса) до Військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку 22.08.2023, з описом вкладеного було направлено лист (претензію) з проєктом договору б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт №14/1/31 та довідку-розрахунок №14/1/30, щодо сплати (відшкодування) витрат за харчування стосовно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , що відбував покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 у сумі 9 670,24 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не заперечує, що у період з 31.01.2023 по 31.03.2023 військовослужбовець Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 відбував покарання на гауптвахті та забезпечувався послугами харчування, які надавала Військова академія (м. Одеса).

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пп. "д" п. 1 приміток до Норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань № 1, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002 військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарних військових частинах та на гауптвахті (відшкодування витрат за харчування військовослужбовців інших військових формувань, які засуджені до арешту і відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється у десятиденний строк з дня надходження рахунків від Міноборони).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 ЦК України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі розпорядження заступника Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з матеріально технічного забезпечення від 26.07.2012 №116/10/173 до Військової академії (м. Одеса) на продовольче забезпечення зараховані військові частини, які перебували на продовольчому забезпеченні у військової частині НОМЕР_2 , у томц числі військова частина НОМЕР_3 .

Посилаючись на відбування військовослужбовця відповідача покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_4 , яка, як стверджує позивач, перебувала на його забезпеченні, Військова академія (м. Одеса) просила відшкодувати вартість харчування військовослужбовців відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, Військовою академією (м. Одеса) до військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку 22.08.2023, з описом вкладеного було направлено лист (претензію) з проєктом договору б/н про відшкодування вартості послуг з харчування, акт №14/1/31 та довідку-розрахунок № 14/1/30, щодо сплати (відшкодування) витрат за харчування стосовно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , що відбував покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_3 у сумі 9 670,24 грн.

Проте, після отримання вказаного листа, а також додатків до нього відповідачем не було надано жодної відповіді на звернення позивача.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно доводів скаржника про порушення позивачем процедури звернення до відповідача про компенсацію витрат, суд зазначає про таке.

За змістом п. 9 Розділу VIII Інструкції про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 №656 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) засуджені військовослужбовці забезпечуються харчуванням за нормою № 1 - загальновійськова відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту" через військову частину (установу), до якої прикріплена на продовольче забезпечення гауптвахта.

На продовольче забезпечення засуджені військовослужбовці, які тримаються на гауптвахті, зараховуються наказом командира (начальника) військової частини (установи), на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, у встановленому порядку. Військовою частиною (установою), на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, для відшкодування витрат за харчування та тримання засуджених військовослужбовців інших військових формувань, які відбувають покарання на гауптвахті, у двох примірниках оформлюються рахунок та акт на відшкодування витрат на тримання військовослужбовців, військовозобов`язаних інших військових формувань (далі - Акт) (у тому числі за надання послуг під час проходження стаціонарного лікування в закладах охорони здоров`я Збройних Сил України) на підставі розрахунків відповідних служб. Цей рахунок та Акт надсилаються у військову частину відповідного військового формування, в якій проходить (проходив) військову службу засуджений військовослужбовець, для проведення оплати (два примірники Акта, скріплені гербовою печаткою військової частини іншого військового формування, повертаються до військової частини, на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта). Військова частина іншого військового формування у 10-денний строк з дня надходження рахунка на підставі складеного Акта перераховує кошти військовій частині, на забезпеченні якої знаходиться гауптвахта. Отримані кошти за відшкодування витрат на харчування та тримання засуджених військовослужбовців військова частина перераховує в повному обсязі на відповідний рахунок Міністерства оборони України.

Інструкція про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України № 394 від 03.11.2020, яким було затверджено Порядок тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців.

У наказі № 394 від 03.11.2020 визначено, що він набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Згідно даних веб-сайту Верховної Ради України вказаний наказ був опублікований в Офіційному віснику України від 26.01.2021. Таким чином, Інструкція про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців втратила чинність 26.01.2021, тобто після виникнення між сторонами спірних правовідносин.

Крім цього, суд зауважує, що нормативними документами не визначено часового показника (терміну) направлення рахунку від Міноборони до інших військових формувань, а строк позовної давності позивачем не пропущено, та про його застосування відповідач не зазначав, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України колегія суддів вважає, що строк відшкодування витрат на харчування стосовно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 є таким, що настав, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наявність у матеріалах справи належних, допустимих доказів, які підтверджують перебування військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на гауптвахті військової частини НОМЕР_4 та зарахування такого військовослужбовця на продовольче забезпечення Військової академії (м. Одеса), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у цій справі в повному обсязі.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2024 у справі № 916/3164/24 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтами судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржниками.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 б/н від 14.11.2024 (вх. суду від 14.11.2024 № 01-05/3240/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2024 у справі № 916/3164/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддяС.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець