Постанова від 07.04.2025 по справі 925/1328/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2025 р. Справа№ 925/1328/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Барсук М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної організації (установа, заклад) квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2024 (суддя Зарічанська З.В., повний текст складено 12.12.2024) у справі №925/1328/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" до Державної організації (установа, заклад) квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" та Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", про стягнення 282 095,47 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" (далі - ТОВ "Енергопрод Сервіс") з вимогою про стягнення з Державної організації (установа, заклад) квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси 282 095,47 грн вартості безпідставно набутого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані споживанням електричної енергії споживачем протягом січня 2024, а саме з 01.01.2024 по 31.01.2024 у кількості 37 961 кВт*год. без достатніх правових підстав.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.12.2024 у справі №925/1328/24 позов задоволено; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти загальною сумою 282 095,47 грн відшкодування вартості безпідставно набутого майна, 3 385,14 грн судового збору та 21 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, встановивши відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що у споживача були правові підстави на споживання електроенергії у січні 2024 року від позивача, дійшов висновку про безпідставність отримання електричної енергії від позивача. Оскільки електрична енергія не може бути повернена в натурі суд визначив, що правомірним є відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - електричної енергії на підставі ч. 2 ст. 1213 ЦК України за вартістю, визначеною на момент звернення із позовом до суду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неможливість споживання ним електричної енергії у спірний період з огляду на закінчення строку дії договору, що був укладений між ним та позивачем, а також вказує про наявність договірних відносин щодо постачання електричної енергії з ТОВ "Укрінтеренерго".

Окрім наведеного скаржник зазначає, що приміщення використовуються підрозділами Збройних сил України, а не відповідачем.

Також, апелянт не погоджується із розміром витрат правничої допомоги, що був присуджений з нього до стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

04.12.2023 ТОВ "Енергопрод Сервіс" (Постачальник) та Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси (Споживач) підписали Договір № 989 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

Даний договір укладено у формі єдиного документа, підписаного Сторонами відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України з урахуванням абзацу третього пункту 3.1.7. ПРРЕЕ. (п. 1.1. Договору)

Предмет закупівлі за ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія (Електроенергія для потреб підприємства, включаючи вартість послуг з її транспортування/передачі).

Постачальник здійснює оплату Оператору системи за послуги з передачі електричної енергії, Споживач здійснює оплату Оператору системи за послуги з розподілу електричної енергії безпосередньо до електроустановок Споживача. (п. 2.1. Договору)

Строк (термін) поставки товару: по 31 грудня 2023 р. (3.1. Договору)

Місце постачання товару визначено у Додатку 1 до цього Договору. (п. 3.3. Договору)

Загальна ціна (сума) цього Договору становить 498 467 грн. 04 коп. (чотириста дев`яносто вісім тис. чотириста шістдесят сім грн. 04 коп.) з ПДВ.

Споживач бере бюджетні зобов`язання за Договором відповідно до статей 23 і 48 Бюджетного кодексу. (п. 5.1. Договору)

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами та діє до 31.12.2023 р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до частини шостої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дія Договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю з урахуванням змін, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку. (п. 13.1. Договору)

У Додатку № 1 до Договору визначено дані Споживача:

1. Найменування Споживача: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси.

2. ЄДРПОУ: 26631946.

3. Вид, адреса об`єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку:

3.1. Громадський будинок з господарськими будівлями і спорудами, вул. В`ячеслава Чорновола, 161, м. Черкаси - 62Z2016403570064;

3.2. Адмінприміщення, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Кримського, 35 - 62Z5003910193461.

4. Найменування Оператора, з яким Споживач уклав договір розподілу електричної енергії: ПАТ "Черкасиобленерго".

5. ЕІС-код Постачальника як суб`єкта ринку електричної енергії, присвоєний відповідним системним оператором: 62Х8086302380791.

Також у Додатку № 1 визначено строк поставки електричної енергії - до 31.12.2023.

Отже, зі змісту викладеного Договору випливає, що строк дії останнього сплив 31.12.2023.

Так позивач зазначає, що відповідач продовжив споживати електричну енергію Постачальника протягом січня 2024 року, а саме з 01.01.2024 по 31.01.2024.

На підтвердження обсягу спожитої відповідачем електроенергії від позивача останній надав інформацію, надану 06.09.2024 ПАТ "Черкасиобленерго" у відповідь на запит адвоката позивача, відповідно до якої, обсяги фактично розподіленої електричної енергії споживача Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси (ЄДРПОУ 26631946) за період січня 2024 року склали:

1. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси - 62Z5003910193461 - 9 600 кВт*год.

2. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси - 62Z2016403570064 - 28 361 кВт*год.

Всього - 37 961 кВт*год.

З урахуванням викладеного, позивач нарахував відповідачу 282 098,67 грн.

На підтвердження застосованої вартості електричної енергії позивач надав суду Цінову довідку № 1378/24 від 23.10.2024 Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої, згідно з інформацією з офіційного сайту АТ "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua), середньозважена ціна на майданчику ринку "на добу наперед" (РДП) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України, яка склалась за вересень (01.09 - 30.09) 2024 року, склала - 5,66416 грн/МВт.год. (ціна вказана без урахування ПДВ та тарифу на передачу електричної енергії).

Тариф на послуги з передачі електричної енергії згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2322 від 09.12.2023 Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2024 рік, становить 0,52857 грн за 1 кВт*год електричної енергії без ПДВ.

Отже, позивач здійснив розрахунок заборгованості: 37 961 кВт-год х 7,431276 грн (5,66416 + 0,52857 + 20 % ПДВ) = 282 098,67 грн.

16.09.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № 221/52, в якій вимагав повернути в натурі електричну енергію обсягом 37 961 кВт-год або відшкодувати вартість електричної енергії, перерахувавши на розрахункові рахунки ТОВ "Енергопрод Сервіс" грошові кошти загальною сумою 295 899,01 грн.

11.10.2024, у відповідь на претензію позивача, відповідач надав лист № 2464, в якому зазначив, що у зв`язку з порушенням ТОВ "Енергопродсервіс" вимог ПРРЕЕ, ст. 275 Господарського кодексу України (відсутні договірні відносини, що регулюють питання постачання електричної енергії у період з 01.01.2024 по 31.01.2024 року, а отже відсутні будь-які зобов`язання перед товариством), квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси відмовляє в задоволенні претензії від 16.09.2024 № 221/52.

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача 282 095,47 грн вартості безпідставно набутого майна.

Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії" цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з ч.1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пунктом 1.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 визначено, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з п. 1.2.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до п.3.1.9. Правил роздрібного ринку електричної енергії споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Між сторонами існували правовідносини на підставі укладеного Договору про постачання електричної енергії споживачу.

Водночас, відповідно до п. 13.11. Договору, він припинив свою дію 31.12.2023.

Разом з тим, за період 01.01.2024 - 31.01.2024 відповідач спожив 37 961 кВт-год електричної енергії, поставленої позивачем.

Наведена обставина підтверджується повідомленням ПАТ "Черкасиобленерго", відповідно до якого, обсяги фактично розподіленої електричної енергії споживача Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси (ЄДРПОУ 26631946) за період січня 2024 року склали:

1. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси - 62Z5003910193461 - 9 600 кВт*год.

2. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси - 62Z2016403570064 - 28 361 кВт*год.

Всього - 37 961 кВт*год.

Доводи апелянта про те, що він не отримував електричної енергії від позивача, оскільки уклав Договір про постачання електричної енергії з постачальником останньої надії - Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", відхиляються Судом, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 3.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Пунктом 1.2.9 ПРРЕЕ передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" із споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (п. 3.4.4. ПРРЕЕ).

Відповідно до Договору від 12.03.2024 № 205 про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго" здійснювало постачання електричної енергії Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси з 01.01.2024 р. по 30.01.2024 р. ЕІС-коди точок комерційного обліку електричної енергії, за якими здійснювалось постачання електричної енергії, зазначено у повідомлення оператора системи розподілу АТ «ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО» від 10.01.2024 р.

По точкам комерційного обліку електричної енергії ЕІС-коди: 62Z2016403570064, 62Z5003910193461 ДПЗД "Укрінтеренерго" не здійснювало постачання електричної енергії відповідачу, що також підтверджується Звітом щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" за січень 2024 р.

Наведене підтверджено поясненнями безпосередньо ДПЗД "Укрінтеренерго".

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

В той же час, електрична енергія є речовиною, яка споживається в момент її отримання, а тому апріорі не може бути повернута.

Згідно із ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З урахуванням положень ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", а також того, що поставка позивачем електричної енергії відповідачу в січні 2024 року відбулася поза межами договірних відносин, колегія суддів вважає правильним застосування приписів ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №906/567/18.

Стосовно доводів скаржника про те, що приміщення використовуються підрозділами Збройних сил України, а не відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач наведених доводів в суді першої інстанції не наводив та відповідних доказів на їх підтвердження також не надав.

Лише в апеляційній скарзі скаржник вказав про використання приміщень структурними підрозділами ЗСУ на підставі договору оренди майна.

На підтвердження своїх доводів скаржником було подано до апеляційного суду додаткові докази (надані частково до апеляційної скарги, частково після її подання з окремим клопотанням).

Стосовно вказаних документів , колегія суддів зазначає наступне.

В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду.

Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 3 вказаної статті відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заперечення, мають бути подані відповідачем одночасно з поданням відзиву, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена відповідачем до суду та належним чином обґрунтована.

Відповідачем не було доведено до суду першої інстанції неможливості подання вказаних доказів.

Згідно з приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянт жодних доводів неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції не навів.

З огляду на вищевикладене, надані скаржником документи (надані частково до апеляційної скарги, частково після її подання з окремим клопотанням) не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Одночасно, колегія суддів вказує, що повідомленням ПАТ "Черкасиобленерго" вказало обсяги фактично розподіленої електричної енергії споживача Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси (ЄДРПОУ 26631946) за період січня 2024 року, які склали:

1. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси - 62Z5003910193461 - 9 600 кВт*год.

2. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси - 62Z2016403570064 - 28 361 кВт*год.

Всього - 37 961 кВт*год.

Отже, наведеним спростовуються доводи апелянта про не споживання ним електричної енергії у спірний період.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Стосовно непогодження апелянта із розміром витрат правничої допомоги, що був присуджений з нього до стягнення, слід зазначити наступне.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 21000,00 грн. заявник надав: Договір № 1/24 про надання правничої допомоги від 10.01.2024, Додаткову угоду № 06/24 до Договору, Детальний опис наданої професійної правничої допомоги, Акт № 1/06/24 про прийняття-передачу наданих послуг від 25.10.2024.

Сторони погоджують розмір погодинної ставки Адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3 000,00 грн за 1 (одну) годину (п. 2.1. Додаткової угоди № 06/24 до Договору).

Згідно Детального опису наданої професійної правничої допомоги адвокатом надано наступні послуги:

1. Ознайомлення Адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо відшкодування вартості безпідставно набутого майна КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНИМ ВІДДІЛОМ М. Черкаси, а саме:

- Копія Договору про постачання електричної енергії споживачу № 989 від 04.12.2023 р.

- Копія листа ПАТ "Черкасиобленерго" №6816/03-03/2024 від 06.09.2024р.

- Копія Цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №1378/24 від "23" жовтня 2024 року.

- Копія Листа №2464 від 11.10.2024.

Кількість годин - 2; вартість за одну годину -3 000,00 грн; загальна сума - 6000,00 грн.;

2. Підготовка та подання адвокатського запиту - кількість годин - 1; вартість за одну годину - 3 000,00 грн; загальна сума - 3 000,00 грн.

3. Підготовка та подання претензії - кількість годин - 1; вартість за одну годину - 3 000,00 грн; загальна сума - 3 000,00 грн.

4. Підготовка позовної заяви до Господарського суду Черкаської області Адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову) - кількість годин - 3; вартість за одну годину - 3 000,00 грн; загальна сума - 9 000,00 грн.

Загальна сума наданих послуг становить 7,0 годин, вартістю 21000,00 грн.

25.10.2024 сторони підписали Акт № 1/06/24 про прийняття-передачу наданих послуг, відповідно до якого, Адвокат надав Клієнту професійну правничу допомогу у господарському спорі про відшкодування вартості безпідставно набутого майна з КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО ВІДДІЛУ М. ЧЕРКАСИ, а Клієнт прийняв її у повному розмірі. Адвокатом були надані наступні послуги:

1. Ознайомлення Адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо відшкодування вартості безпідставно набутого майна КВАРТИРНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНИМ ВІДДІЛОМ М. ЧЕРКАСИ, а саме:

- Копія Договору про постачання електричної енергії споживачу № 989 від 04.12.2023 р.

- Копія листа ПАТ "Черкасиобленерго" №6816/03-03/2024 від 06.09.2024р.

- Копія Цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №1378/24 від "23" жовтня 2024 року. - 2 год на загальну суму 6 000 грн.

Підготовка та подання адвокатського запиту - 1 год на суму 3 000 грн.

Підготовка та подання претензії - 1 год на суму 3 000 грн.

2. Підготовка позовної заяви до Господарського суду Черкаської області Адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики. складання, підписання позову та оформлення усіх додатків) - 3 год на суму 9 000 грн.

Всього 7 год на суму 21 000 грн.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Одночасно, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

Колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності цих витрат.

При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, скаржник не довів відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України неспівмірності понесених позивачем при розгляді цієї справи у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи та наданим адвокатом обсягом послуг, нерозумності розміру таких витрат.

Таким чином, присуджений до стягнення розмір витрат правничої допомоги в сумі 21 000 грн. колегія суддів не вважає завищеним.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної організації (установа, заклад) квартирно-експлуатаційний відділ міста Черкаси залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2024 у справі №925/1328/24 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова (враховуючи перебування судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці з 25.03.2025 по 28.03.2025 та судді Барсук М.А. - з 27.03.2025 по 28.03.205, з 31.03.2025 по 04.04.2025) складена: 07.04.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Барсук