Постанова від 02.04.2025 по справі 910/751/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2025 р. Справа №910/751/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Король С.В.

від відповідача-1: Йосипенко С.Т.

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: Тирончук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 (повний текст складено 11.09.2023)

у справі №910/751/22 (суддя Селівон А.М.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Православної Церкви України села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області"

2) Державного реєстратора управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації

3) Чернівецької обласної державної адміністрації

про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів та статуту, зобов`язання державного реєстратора вчинити дії, визнання незаконним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Церкви України села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", Державного реєстратора управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецької обласної державної адміністрації про:

- визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів членів Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Православної Церкви України с. Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", оформленого протоколом від 27.01.2019 №1/19;

- визнання недійсним та скасування статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Православної Церкви України с. Васловівці Заставнівського району Чернівецької області" у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів членів Релігійної організації "Релігійна громада на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви с. Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", оформленим протоколом від 27.01.2019 №1/19;

- зобов`язання державного реєстратора Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації привести відомості про Релігійну організацію "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви с. Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у відповідність до відомостей статуту Релігійної організації Української Православної Свято-Успенської Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області у попередній редакції;

- визнання незаконним та скасування розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 07.05.2019 №441-р "Про реєстрацію Статуту релігійної організації" в новій редакції з новою юридичною назвою релігійної організації.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку скликання зборів членів релігійної громади на 27.01.2019, прийняття зборами рішень, які порушують статтею 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та статут релігійної організації, а також взяття участі у зборах участі особами, які не є членами вказаної Релігійної організації, наслідком чого є протиправна перереєстрація релігійної організації та реєстрація нової редакції статуту.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем під час розгляду справи належними засобами доказування не доведено факт прийняття оспорюваного рішення, оформленого протоколом від 27.01.2019 №1/19 та статуту релігійної громади у новій редакції, всупереч приписам чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні достатні правові підстави для визнання їх недійсними, незаконними та, відповідно, скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Також, суд першої інстанції вважає безпідставною похідну вимогу позивача про зобов`язання державного реєстратора привести відомості про Релігійну організацію "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви с. Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у відповідність до відомостей Статуту Релігійної організації Української Православної Свято-Успенської Церви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області у попередній редакції. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію цього статуту, оскільки це розпорядження прийняте на підставі, в межах та відповідно до його повноважень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/21 в частині визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів членів відповідача-1, оформленого протоколом від 27.01.2019 №1/19 та визнання недійсним та скасування статуту відповідача-1 у новій редакції, затвердженого рішенням загальних зборів членів останнього, оформленим протоколом від 27.01.2019 №1/19. В цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не надано об`єктивної оцінки всім обставинам справи в частині оскарження, не повно з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для справи. Рішення ухвалено з порушенням процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема, посилається на те, що внаслідок незаконних дій відповідачів та проведення реєстрації змін до статутних документів релігійної організації, члени-учасники загальних парафіяльних зборів, у тому числі позивач, були позбавлені участі та членства в релігійній організації, можливості проводити богослужіння, релігійні обряди, а їхня релігійна організація, в яку вони були об`єднані та приймали участь в її управлінні, позбавлена права взаємодіяти з державними органами у складі релігійної організації.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/751/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/751/22. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/751/22.

23.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/751/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

13.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.

Головуюча суддя (суддя-доповідач) Сітайло Л.Г. перебувала з 13.11.2023 до 17.11.2023 у відрядженні (Національна школа суддів України).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/751/22. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22 призначено на 11.12.2023. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 задоволено клопотання представника позивача адвоката Король С.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22 до закінчення касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №906/1330/21. Зобов`язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №906/1330/21 Великою Палатою Верховного Суду.

Колегією суддів встановлено, що 03.04.2024 Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову у справі №906/1330/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 поновлено апеляційне провадження у справі №910/751/22. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22 призначено на 02.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 задоволено клопотання представника Чернівецької обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 задоволено заяву представника ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

06.12.2023, через систему "Електронний суд", відповідачем-1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Так, відповідач-1 зазначає, що жодні права ОСОБА_1 предметом позову у справі №910/751/22 порушені не були. Законодавство України передбачає право релігійної громади вільно змінити свою підлеглість, а тому зміна цієї підлеглості, сама по собі, не може порушувати права на свободу віросповідання, так як це два окремих незалежних одне від одного права, реалізація одного з яких жодним чином не зачіпає можливість реалізації іншого.

Також, відповідач-1 стверджує, що задоволення позову лише одного члена релігійної громади (парафіянин, що володіє 1 голосом) з оскарження всіх і повністю рішень Релігійної громади УПЦ с. Васловівці, за які 27.01.2019 проголосувало 194 особи з 214 присутніх, очевидно порушує баланс інтересів між таким одним членом релігійної громади та іншими членами релігійної громади, що підтримали рішення про зміну підлеглості.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

26.03.2025, через систему "Електронний суд", відповідачем-1 подані додаткові пояснення, в яких останній надав пояснення щодо результатів вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №906/1330/21.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 02.04.2025 з`явилися представники позивача та відповідачів-1, 3.

Відповідач-2 свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач-2 повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/751/22 розглядається за його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/21 скасувати в частині визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів членів відповідача-1, оформленого протоколом від 27.01.2019 №1/19, та визнання недійсним та скасування статуту відповідача-1 у новій редакції, затвердженого рішенням загальних зборів членів останнього, оформленим протоколом від 27.01.2019 №1/19. В цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідачів-1, 3 у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/21 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як зазначає позивач, він є членом релігійної громади парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області, починаючи з 1991 року до часу звернення до суду з даним позовом.

Місцевим господарським судом встановлено, що Релігійна організація "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області" створена у 1991 році, відповідно до статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Пунктом 4 рішення Виконавчого комітету Чернівецької обласної ради народних депутатів від 09.10.1991 №270 "Про реєстрацію статутів релігійних організацій" зареєстровано статут Релігійної організації Української православної Свято-Успенської Церкви с. Васловівці та видано відповідне свідоцтво №39 про реєстрацію статуту релігійної організації.

З моменту створення релігійна організація належала до Української Православної Церкви і її статут був затверджений керуючим Чернівецькою єпархією Української Православної Церкви єпископом Чернівецьким і Буковинським.

Копія статуту релігійної громади в редакції 1991 року наявна в матеріалах справи.

Рішенням загальних зборів релігійної громади відповідача-1 від 20.08.2017, оформленим протоколом №1/1, затверджено нову редакцію статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", яку також затверджено розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 17.11.2017 №1016-р.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.11.2017 внесені відповідні реєстраційні зміни щодо відповідача-1.

Пунктами 1.1, 1.2 статуту, зареєстрованого розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації від 17.11.2017 №1016-р, визначено, що Релігійна організація "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецько-Буковинської Єпархії Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області" (далі - парафія) є неприбутковою релігійною організацією, яка безпосередньо входить до складу Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви (далі - УПЦ), що утворена та зареєстрована в порядку, визначеному Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Парафія створюється за добровільною згодою віруючих осіб православного віросповідання, які досягли повноліття, та з благословення єпархіального архієрея, керуючого Чернівецько-Буковинською єпархією УПЦ і виступає первинним канонічним (структурним) підрозділом УПЦ. Віросповідна (конфесійна) приналежність парафії - Українська Православна Церква.

Згідно з пунктом 1.4 статуту Парафія здійснює свою діяльність при дотриманні чинного законодавства України, статуту про управління Української Православної Церкви, статуту Управління Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ, а також цього статуту.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.5 статуту (редакція якого діяла на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) парафію очолює настоятель. Якого призначає та звільняє єпархіальний архієрей. У своїй діяльності настоятель підзвітний єпархіальному архієрею.

Вищим органом парафіяльного управління є Парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель.

До складу Парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени Парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Пунктом 2.8. статуту встановлено, що парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою або, за благословенням єпархіального архієрея благочинним або іншим представником єпархіального архієрея, у міру потреби, але не рідше ніж один раз на рік.

Парафіяльні збори вважаються чинними за умови присутності на них не менше 2/3 від числа членів Парафіяльних зборів (пункт 2.9 статуту).

За змістом пункту 2.11 статуту Парафіяльні збори, на яких розглядається питання про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади, вважаються чинними за умови присутності усіх членів Парафіяльних зборів.

Рішення Парафіяльних зборів про зміну підлеглості (юрисдикції) релігійної громади приймається шляхом консенсусу за згодою всіх членів Парафіяльних зборів (пункт 2.12 статуту).

Протокол Парафіяльних зборів підписується настоятелем (головуючим), секретарем та п`ятьма членами зборів, які обираються для цього. Протоколи Парафіяльних зборів затверджуються єпархіальним архієреєм, і тільки після цього ухвалені рішення набувають чинності (пункт 2.14 статуту).

У пункті 2.20 статуту встановлено, що всі документи парафії підписуються настоятелем та головою Парафіяльної ради.

Зміни і доповнення до статуту вносяться на розгляд Парафіяльних зборів уповноваженими представниками парафії виключно з письмової згоди єпархіального архієрея і реєструються в тому ж порядку що і статут (пункт 5.1 статуту).

Крім того, згідно з рішенням Парафіяльних зборів парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області, оформленим Протоколом від 18.02.2018 №1/1, вирішено обрати Парафіяльну раду у такому складі: Настоятель протоірей Іоанн Петрович Кузь, Голова Парафіяльної ради (староста) ОСОБА_2 , заступник голови Парафіяльної ради Вінничук Михайло Юзефович, Скарбник Савчук Іван Іванович, помічник скарбника ОСОБА_3 , голова ревізійної комісії ОСОБА_4 , заступник голови ревізійної комісії ОСОБА_5 , член ревізійної комісії ОСОБА_6 , секретар Осадчук Валерій Сільвестрович, псаломщик ОСОБА_7 , пономарь ОСОБА_8 , просфорниця ОСОБА_9 , члени комісії: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

27.01.2019 скликані парафіяльні збори членів Релігійної організації "Релігійної громади парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", на яких особисто був присутній позивач - ОСОБА_1 , рішення яких оформлені протоколом від 27.01.2019 №1/1 Парафіяльних зборів парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області, прийнятого на засіданні під головуванням настоятеля парафії про визначення юрисдикції/підпорядкованості релігійної громади.

Копія вказаного протоколу, підписаного головою парафіяльних зборів (настоятелем) ОСОБА_22 , секретарем парафіяльних зборів ОСОБА_1 , затверджено керуючим Чернівецькою єпархією Української Православної Церкви, а також скріпленого печаткою релігійної громади, а також додатки 1, 2 до вказаного протоколу, які містять список та підписи членів церковної громади парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці села Васловівці, які брали участь у голосуванні, наявні в матеріалах справи.

За змістом вказаного рішення, оформленого протоколом від 27.01.2019 №1/1, вирішено зберегти релігійну громаду парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області у складі Української Православної Церкви на чолі з Блаженнійшим Онуфрієм, Митрополитом Київським і всієї України.

Як стверджує позивач, наразі будь-якого рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту на загальних зборах релігійної громади, відповідно до статуту (положення) релігійної громади не приймалось, парафіяльні збори одноголосно вирішили залишитися в юрисдикції Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Митрополита Онуфрія.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що 27.01.2019 у селі Васловівці у приміщенні адміністративного будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , під головуванням ОСОБА_23 , відбулися загальні збори Релігійної організації "Релігійної громади парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", рішенням яких оформлені протоколом від 27.01.2019 №1/19.

Зі змісту рішення загальних зборів релігійної громади - відповідача-1, оформленого протоколом від 27.01.2019 №1/19 вбачається, що на загальних зборах були присутні 214 осіб. Здійснено ідентифікацію зареєстрованих присутніх та статус загальних зборів вказаної релігійної організації, затверджено порядок денний та регламент загальних зборів, визначено повноважність зборів. Також розглянуто питання про припинення повноважень керівника, Парафіяльної ради та заборонено вчиняти дії від її імені.

Головою зборів обрано ОСОБА_23 , секретарем зборів - ОСОБА_24 . Обрано членами лічильної комісії: ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 .

Питанням 8 зборів вирішено змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Релігійної організації "Релігійної громади парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецько-Буковинської Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області" та перейти до релігійного об`єднання - Православної Церкви України під канонічне підпорядкування Управління Чернівецької єпархії Української Православної церкви, змінивши при цьому назву релігійної організації на "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області" (за - 194 особи, проти - 0 осіб, 14 - утрималось, 0 - не голосували).

Внесено зміни та прийнято статут релігійної організації шляхом викладення його в новій редакції зі зміною назви релігійної організації на "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області" (за - 194 особи, проти - 0 осіб, 14 - утрималось, 0 - не голосували).

По десятому питанню ухвалили переобрати керівний орган та ревізійну комісію релігійної організації у такому складі: керівний орган: Голова Парафіяльної ради - Глевко Іван Олександрович , заступник - Хабайло Іван Васильович, скарбник - ОСОБА_23 ; ревізійна комісія: Голова ревізійної комісії - Дмитрюк Юрій Васильович , член ревізійної комісії - ОСОБА_30 , член ревізійної комісії - ОСОБА_31 .

Вирішено обрати Хабайла І.В. уповноваженим для представництва релігійної громади в органах державної влади, проведення реєстраційних дій ( з правом підпису статутних та інших документів), засвідчення копій документів громади.

Уповноважено підписати статут Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області" голову зборів Воловідник К.В. та секретаря зборів Голейчук Т.І.

Уповноважено подати статут і заяву до Чернівецької обласної державної адміністрації, а також провести реєстраційні дії у державного реєстратора та вчинення дій щодо державної реєстрації юридичної особи з правом подання заяв та інших документів, отримання виписок, витягів, тощо з правом підпису про їх отримання, здійснення необхідних платежів Хабайла Івана Васильовича .

За змістом статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області" прийнятого рішенням загальних (парафіяльних) зборів, оформленого протоколом від 27.01.2019 №1/19, він був затверджений Єпархіальним архієреєм Управління Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), Митрополитом Чернівецьким і Буковинським 30.01.2019, з поставленням відтиску печатки Української православної церкви Київського патріархату Митрополита Чернівецького і Буковинського.

В подальшому, відповідно до прийнятого рішення, Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області звернулась з заявою за підписом уповноваженого представника релігійної громади Хабайла І.В. до Чернівецької обласної державної адміністрації про реєстрацію статуту релігійної громади в новій редакції, у зв`язку зі зміною підлеглості у канонічних та організаційних питаннях і приєднання до релігійного об`єднання Православної Церкви України, до якої були додані: статут релігійної громади у новій редакції, протокол загальних зборів членів релігійної громади від 27.01.2019 №1/19, список членів релігійної організації, які були присутні на загальних зборах 27.01.2019, статут релігійної організації в попередній редакції.

Розпорядженням виконуючого обов`язки голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 07.05.2019 №441-р "Про реєстрацію Статуту релігійної організації", копія якого наявна в матеріалах справи, керуючись частиною 2 статті 6, частини 1 статті 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 8, 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" зареєстровано у новій редакції статут Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", зареєстрований розпорядженням Чернівецької Ода від 17.11.2017 №1016-р.

Відповідні зміни до установчих документів юридичної особи відповідача-1 в частині зміни повного найменування, органу управління та інші зміни, а також зміни, не пов`язані зі змінами в установчих документах, щодо керівника, підписантів внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації Гергелюк Миколою Михайловичем 08.05.2019 за №10301050003000689 та №10301070004000689 відповідно.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що вказані збори членів релігійної громади від 27.01.2019, результат яких оформлений протоколом №1/19, скликані під виглядом загальних зборів парафіян, але будь-якого відношення до релігійної організації не мають, позаяк в них приймали участь громадяни села, які не мали членства у вказаній релігійній громаді-юридичній особі, та відносяться до жителів села і є членами територіальної громади. Отже позивач вважає проведені збори загальносільськими, тобто зборами територіальної громади, а не парафіяльними зборами. Позивач також стверджує, що цим же рішенням зборів порушено приписи Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а також незаконно позбавлено юридичну особу статусу та незаконно змінено її керівний склад особами, які не є її членами.

За твердженням позивача, за результатами вказаних зборів ухвалені рішення, у тому числі про зміну підлеглості релігійної громади, а також про реєстрацію статуту Релігійної громади у новій редакції, а саме статут Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", з порушенням норм чинного законодавства, статуту УПЦ, а також статуту релігійної громади на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецько-Буковинської єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області.

Крім того, позивач зазначає про незаконність прийнятого виконуючим обов`язки голови Чернівецької обласної державної адміністрації розпорядження від 07.05.2019 №441-р, яким вирішено зареєструвати у новій редакції статут Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області" як такого, що прийнято всупереч нормам чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Відтак, на думку позивача, вищезазначене в сукупності призвело до порушення його прав, як члена парафіяльних зборів та члена релігійної громади, закріплених в статті 35 Конституції України та статтях 3, 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", оскільки спірний статут прийнятий особами, які не є членами релігійної організації, за відсутності необхідного кворуму, без дотримання процедур, передбачених статутом (в редакції, чинній на момент прийняття спірного статуту); із порушенням компетенції органу, який затвердив нову редакцію статуту, позаяк посадовими особами обласної державної адміністрації не було перевірено відповідність поданих на реєстрацію документів законодавству та статуту релігійної громади, а також порушено права членів релігійної громади та позивача особисто, які висловились за духовну і канонічну єдність з Українською Православною Церквою під предстоятельством Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22 оскаржується позивачем в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів членів відповідача-1, оформленого протоколом від 27.01.2019 №1/19, а також визнання недійсним та скасування статуту відповідача-1 у новій редакції, затвердженого рішенням загальних зборів членів останнього, оформленим протоколом від 27.01.2019 №1/19, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів-1, 3, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, з урахуванням змісту позовних вимог позивача про визнання недійсним та скасування статуту релігійної організації, зареєстрованого розпорядженням виконуючого обов`язки голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 07.05.2019 №441-р, як статуту релігійної організації у новій редакції, згідно з рішенням на парафіяльних зборах релігійної громади с. Васловівці, оформленого протоколом від 27.01.2019 №1/19 щодо зміни канонічної підлеглості релігійної організації, зміни назви та прийняття статуту у новій редакції, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 звернула увагу, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними, в розумінні пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач та інші учасники справи акціонерами (учасниками) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України.

Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №921/36/18, від 18.03.2020 у справі №466/6221/16-а, від 15.04.2020 у справі №804/14471/15, від 03.11.2020 у справі №922/88/20.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 у справі №673/1400/19 зазначив, що фактично підставою позову є незгода релігійної організації з рішенням загальних зборів членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості, оформленим протоколами від 23.02.2019 №1 та від 27.02.2019 №2, оскільки, на думку цієї організації, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати, за відсутності необхідного кворуму, всупереч раніше прийнятому на загальних парафіяльних зборах релігійної громади рішенню. Позивач убачає порушення своїх прав в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів релігійної організації про зміну канонічної підлеглості та у прийнятті нової редакції статуту.

Тобто, як вірно встановлено місцевим господарським судом, має місце спір між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), який відноситься до спорів щодо управління такою юридичною особою.

Статтею 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом судового захисту.

Відповідно до частини 1 статті 57 ГК України установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання.

Статут юридичної особи, за змістом частини 2 статті 20 ГК України, є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Частинами 1, 2 статті 12 вказаного Закону встановлено, що статут (положення) релігійної організації, який, відповідно до цивільного законодавства, визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Частиною 5 статті 12 Закону передбачено, що статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству. Отже, статут - це основний документ, на підставі якого діє релігійна організація.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №922/2200/19).

У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

Водночас, надаючи оцінку змісту оспорюваному статуту відповідача-1, колегією суддів, як і судом першої інстанції, не встановлено наявності у ньому положень, які б не відповідали чи суперечили чинному законодавству.

При цьому, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не наводить таких обставин, посилаючись на загальні твердження про невідповідність (недійсність) нової редакції статуту в цілому.

Навпаки, судом першої інстанції, під час розгляду справи встановлено, що статут у новій редакції, прийнятий за результатами загальних зборів від 27.01.2019, рішення яких оформлене протоколом №1/19, свідчить про приведення його у відповідність до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", як того вимагає пункт 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" від 17.01.2019.

В частині тверджень позивача, в обґрунтування позовних вимог, що оскаржуваними рішеннями грубо порушено його право на свободу сповідувати свою релігію, а також порушене особисте немайнове право на свободу совісті та релігії, позаяк він позбавлений права участі та членства в релігійній громаді - організації, можливості проведення богослужіння і релігійних обрядів шляхом дії тієї релігійної громади, членом якої він був, суд першої інстанції слушно зазначив, що взаємовідносини церкви й держави визначаються Декларацією про державний суверенітет України, Конституцією України та Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації". Правовою формою цих відносин є режим відокремлення від церкви.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Однією з особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров`я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Європейським судом з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

У зазначеному рішенні вказано, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено статтю 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) витлумачену у світлі пункту 1 статті 6 та статті 11 Конвенції.

У той же час, право на свободу віросповідання не було виправданим і брак гарантій проти свавільних рішень органів реєстрації не був виправлений національними судами, оскільки відсутність узгодженості та передбачуваності законодавства не дозволяла їм дійти інших висновків у справі.

Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції, в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд з прав людини визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

Зі змісту пункту 2 статті 9 Конвенції вбачається, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні у справі "Коккінакіс проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що визначена у статті 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин "демократичного суспільства" у значенні, що вживається у пункті 31 Конвенції. Основоположний характер прав, гарантованих його пунктом 1 статті 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них. На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі статті 9 Конвенції згадується лише про "свободу сповідувати релігію чи переконання" (пункт 33).

Перелік таких обмежень, за вказівкою Європейського суду у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України", є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдовувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.

Отже, при вирішенні спору по суті національні суди мали дослідити, чи було втручання у право на свободу віросповідання необхідним у демократичному суспільстві, тобто здійсненим в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, здійснюючи правову оцінку обставин справи, суди повинні спиратися на положення статті 9 Конвенції, а також на прецедентне право Європейського суду, що є джерелом тлумачення вказаної статті, надаючи її приписам більш конкретного характеру.

Колегією суддів встановлено, що на зборах релігійної громади села Васловівці 27.01.2019 приймалось рішення лише про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної організації, а також про внесення змін до статуту релігійної організації шляхом прийняття його в новій редакції. Будь-якого рішення щодо відвідування церкви на зборах не приймалось. Докази заборони для вірян відвідувати храм в селі Васловівці матеріали справи не містять.

В той же час, ОСОБА_1 не було позбавлено можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, брати участь у релігійних обрядах, навчатися релігії, зокрема, на вказаних зборах будь - якого рішення про заборону позивачу відвідувати храм чи про заборону віросповідання.

Крім того, згідно з пунктом 8 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" частина громади, не згодна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Отже, позивач не позбавлений права бути членом релігійної громади із канонічною приналежністю Українській Православній Церкві.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати, що у спірних правовідносинах відбулось втручання у право позивача на свободу віросповідання, а також особисте немайнове право на свободу совісті та релігії.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 27.01.2020 у справі №598/157/15-ц.

За змістом статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Отже, в контексті вищенаведених правових норм місцевий господарський суд взяв до уваги, що право відповідача-1 на зміну канонічної підлеглості, яке мало місце 27.01.2019 шляхом внесення відповідних змін до статуту релігійної громади, на підставі оспорюваного позивачем рішення про зміну підлеглості, ухваленого 27.01.2019 загальними зборами релігійної громади та внесення змін або доповнень до статуту закріплено статтею 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Таким чином, громадяни вправі змінювати свою релігію або канонічну підлеглість та спільно задовольняти релігійні потреби, що й було вчинено на загальних зборах Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області".

Аналіз зазначених положень Закону вказує на те, що рішення про зміну підлеглості релігійної громади та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється на загальних зборах цієї громади саме у порядку, передбаченому частиною 4 статті 8 вказаного Закону.

Більше того, зазначене питання належить до виключної компетенції загальних зборів громади, оскільки загальні збори мають право приймати рішення з усіх питань діяльності відповідної релігійної організації, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів управління (стаття 98 ЦК України).

Таким чином, жоден суб`єкт, в тому числі священнослужителі чи органи управління громади, не може позбавити загальні збори громади права прийняти рішення щодо зміни підлеглості релігійної громади та внесення відповідних змін до статуту.

Також місцевий господарським суд звернув увагу на положення Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", а саме частини 2, 3 статті 8 вказаного Закону, згідно з якими загальні збори релігійної громади можуть бути скликані членами цієї громади, які бажають змінити її канонічне підпорядкування (щонайменше дві особи). Тобто, Закон не передбачає й не надає особливих повноважень у справі скликання таких зборів священнослужителям.

Що стосується членства в релігійній громаді парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області, то воно, відповідно до приписів частини 2 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) такої релігійної громади.

Особи, які так чи інакше беруть участь у житті релігійної громади, вважають себе належними до неї, не підпадають під обмеження, встановлені статутами (положеннями) релігійних громад, можуть бути членами релігійної громади.

Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Це рішення засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які були присутні на зборах й підтримали вказані рішення.

Прийняте рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

Досліджуючи зміст статуту відповідача-1 у редакції, що ухвалена на підставі оспорюваного позивачем рішення загальних зборів релігійної громади, оформленого протоколом від 27.01.2019 №1/19, будь-якого врегульованого порядку та чітких критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади, колегією суддів не встановлено.

Також жодного порядку обліку членів релігійних організацій не міститься і у Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації".

У той же час, за умовами пунктів 1.2, 2.5 статуту релігійної громади - відповідача-1, в редакції від 22.09.2017, парафія створюється за добровільною згодою віруючих осіб православного віросповідання, які досягли повноліття, та до складу парафіяльних зборів, як вищого органу парафіяльного управління, належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

З наведеного слідує, що будь-яку православну особу, яка досягла 18-річного віку, є віруючою, відвідує церковні богослужіння і проживає у с. Васловівці, можна вважати членом релігійної громади парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області.

З огляду на наведене, у суду відсутні правові підстави вважати, що рішення загальних зборів релігійної громади парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області, оформлене протоколом від 27.01.2019 №1/19, яким, зокрема, вирішено змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади та прийнято статут релігійної громади у новій редакції, ухвалене з порушенням вимог чинного законодавства. Адже рішення прийняте загальними (парафіяльними) зборами, відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Таким чином, судовою колегією не встановлено, а позивачем не наведено жодних порушень чинного законодавства чи статуту, які б знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Поряд із цим, судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги доводи позивача, що вказані дії щодо зміни підлеглості суперечать статуту у попередній редакції, що стосується членства у релігійній громаді, оскільки в силу пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" від 17.01.2019 статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність до цього Закону упродовж одного року з дня набрання ним чинності; до приведення статутів (положень) у відповідність до цього Закону релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону, оскільки у спірному випадку положення статуту у попередній редакції від 20.08.2017 суперечили положенням законодавства щодо процедури зміни підлеглості. Отже, на переконання суду, під час проведення зборів, на яких вирішувалось питання внесення змін до статуту, застосовуватися мали саме приписи Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб`єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства). У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

З урахуванням вищенаведеного, встановивши, що загальні (парафіяльні) збори від 27.01.2019, на яких приймались, серед іншого, рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях вказаної релігійної громади та зміни до статуту релігійної громади, проводились без порушень вимог чинного законодавства, умов статуту (чинного на момент проведення зборів), за умови недоведення позивачем невідповідності нової редакції статуту нормам чинного законодавства, а також, за відсутності доказів порушення спірним статутом прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про відсутність підстав для задоволення відповідних вимог позивача про визнання статуту недійсним.

В контексті вищенаведеного суд першої інстанції зазначив як про відсутність підстав для визнання оскаржуваного статуту недійсним, так і будь-яких інших доказів, які б спростовували волевиявлення членів релігійної громади змінити канонічну підлеглість. При цьому позивачем не надано жодного доказу того, на якій підставі він вважає жителів села Васловівці, які були присутні на загальних зборах 27.01.2019 та прийняли оскаржуване рішення про зміну канонічного підпорядкування, такими, що не є парафіянами релігійної громади, оскільки ні законодавство України, ні статут релігійної громади не містить поняття фіксованого членства в релігійній громаді та не містить визначеної процедури прийняття в члени релігійної громади.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 14.06.2007 у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" зазначив, що в той час, як свобода віросповідання це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу "сповідувати релігію" самому або в об`єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру. Оскільки релігійні громади традиційно існують у вигляді організованих структур, стаття 9 має тлумачитися в світлі статті 11 Конвенції, яка захищає об`єднання від невиправданого втручання з боку держави.

Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов`язком, визначеним у практиці суду, бути нейтральною та безсторонньою.

Таким чином, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем порушення його прав рішенням про зміну канонічного підпорядкування, а також про неправомірність його прийняття, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21, за подібних правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у справі №910/751/22.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

5. Матеріали справи №910/751/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 07.04.2025.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран