Ухвала

від 19.05.2025 по справі 910/751/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/751/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Бакуліної С.В. (доповідач),

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.)

у справі №910/751/22

за позовом ОСОБА_1

до 1. Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Православної Церкви України села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області",

2. Державного реєстратора управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації,

3. Чернівецької обласної державної адміністрації

про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів та статуту, зобов`язання державного реєстратора вчинити дії, визнання незаконним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Церкви України села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", Державного реєстратора управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецької обласної державної адміністрації про:

- визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів членів Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Православної Церкви України села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", оформленого протоколом від 27.01.2019 №1/19;

- визнання недійсним та скасування статуту Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Православної Церкви України села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області" у новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів членів Релігійної організації "Релігійна громада на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви с. Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", оформленим протоколом від 27.01.2019 №1/19;

- зобов`язання державного реєстратора Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації привести відомості про Релігійну організацію "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Української Православної Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у відповідність до відомостей статуту Релігійної організації Української Православної Свято-Успенської Церкви села Васловівці Заставнівського району Чернівецької області у попередній редакції;

- визнання незаконним та скасування розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 07.05.2019 №441-р "Про реєстрацію Статуту релігійної організації" в новій редакції з новою юридичною назвою релігійної організації.

Господарський суд міста Києва рішенням від 01.02.2023 у справі №910/751/22, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 02.04.2025, у задоволенні позову відмовив.

ОСОБА_1 звернувся 30.04.2025 засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1)поновити строк на касаційне оскарження; (2)скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №910/751/22 та постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Згідно частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, вона залишається без руху.

1. Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень

Пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК унормовано, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

В тексті касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про наявність висновків, викладених в постановах Верховного Суду (без чіткого зазначення, які саме висновки щодо застосування якої/яких норми/норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), не вказуючи правову підставу/підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 287 ГПК.

Навівши в касаційній скарзі постанови Верховного Суду (без чіткого зазначення, які саме висновки щодо застосування якої/яких норми/норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) суди неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях, та висновки щодо якої(яких) містяться у зазначених постановах), скаржник не вказав правову підставу/підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 287 ГПК.

З урахуванням викладеного касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно вказати підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК з відповідним обґрунтуванням.

Способом усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №910/751/22 є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

2. Вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 290 ГПК у касаційній скарзі повинні бути зазначені судові рішення, що оскаржуються та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.

Вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статті 308 ГПК, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Як убачається з касаційної скарги, ОСОБА_1 не погоджується з постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №910/751/22 та просить постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача. Однак скаржником при цьому не зазначено, які з повноважень суду касаційної інстанції, передбачених положеннями статті 308 ГПК, необхідно застосувати до рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 у цій справі, яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №910/751/22.

Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, зокрема містити інформацію про судове рішення яке оскаржується. Оскільки правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги.

Подана скаржником касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 6 частини другої статті 290 ГПК щодо її змісту, а саме стосовно зазначення вимог особи, яка подає касаційну скаргу.

У зв`язку з вищенаведеним, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК.

3. Щодо сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 установлено у розмірі 2 481 грн.

Скаржник оскаржує судове рішення апеляційної інстанції, яким відмовлено в задоволенні чотирьох вимог немайнового характеру.

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір встановлений у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З урахуванням наведеного при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 19 848 грн (2 481 х 4-ри вимоги немайнового характеру) х 200% ставки).

Натомість скаржник не додав до касаційної скарги документа, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №910/751/22 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК, із наданням скаржникові строку для усунення недоліків, а саме подання Суду: (1) касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства; (2) документа про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги у сумі 19 848 грн, за наведеними нижче реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

При цьому звертається увага скаржника на те, що заяву про усунення недоліків (касаційної скарги у новій редакції), подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №910/751/22 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя С. В. Бакуліна