Постанова

від 01.04.2025 по справі 913/117/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 913/117/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Бериндя О. О. (адвокат)

відповідача - не з`явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кустова Т. В. (адвокат)

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" - Білої Ірини Володимирівни

на ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025

за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" - Білої Ірини Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Максімет"

про визнання права вимоги та стягнення 220 000,00 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод кольорових металів"; ОСОБА_1 .

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2024 року Акціонерне товариство "Мегабанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" Білої Ірини Володимирівни (далі - АТ "Мегабанк", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Максімет" (далі - ТОВ "Компанія "Максімет", відповідач) про визнання права вимоги за Кредитним договором від 07.12.2021 № 20-57/2021/ГД-05/2021 (далі - Кредитний договір) та стягнення заборгованості 220 000,00 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором у розмірі 13 990 000,00 грн на умовах повернення зазначених коштів до 06.12.2022 та сплати процентів за користування коштами у розмірі 15% річних.

1.3. Від відповідача 14.11.2024 надійшла заява про залишення позову без розгляду, у якій, посилаючись на пункт 10.1 Кредитного договору, зазначив про наявність у договорі третейської угоди, у зв`язку з чим просив залишити позовну заяву без розгляду.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 (суддя Злепко Н.І.) позов Акціонерного товариства "Мегабанк" залишено без розгляду.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 (колегія суддів: Стойка О.В., Істоміна О.А., Медуниця О.Є.) ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі № 913/117/24 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі АТ "Мегабанк" з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: "скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі № 913/117/24 повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Касаційна скарга подана на підставі абзацу другому частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. АТ "Мегабанк" зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

4.3. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає таке:

- третейська угода щодо передачі спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору;

- третейське застереження, зазначене в пункті 10.1 Кредитного договору, є таким, що не може бути виконано, а також виходячи з принципу верховенства права, положень статті 21,22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, скаржник вважає, що пріоритет розгляду цього спору належить саме господарському суду як органу судової влади;

- укладена між сторонами третейська угода (застереження) не відповідає одній з умов, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки не може бути виконана;

- третейський суд, який територіально розташований у м. Харкові не працював з початку запровадження воєнного стану і лише нещодавно почав функціонувати в обмеженому режимі, що свідчить про об`єктивну неможливість виконати третейську угоду;

- із тексту третейської угоди взагалі не вбачається, за якою адресою має розглядатися справа третейським судом, тобто відсутня вказівка на місце проведення арбітражу, що з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у справі № 906/493/16, є достатнім доказом неможливості виконання третейської угоди.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу (документ сформований в системі "Електронний суд" 12.03.2025) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить касаційну скаргу АТ "Мегабанк" задовольнити в повному обсязі.

5.2. До Верховного Суду 31.03.2025 від ТОВ "Компанія "Максімет" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить:

- касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін;

- розгляд касаційної скарги здійснювати за відсутності представника відповідача;

- поновити пропущений строк на подачу відзиву посилаючись на складнощі із доступом до програми Електронний суд та місцезнаходження відповідача (місто Сєвєродонецьк Луганської області), що об`єктивно унеможливило подати відзив у визначений судом в ухвалі строк (до 20.03.2025).

5.3. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Оскільки строк на подачу відзиву встановлений судом в ухвалі, а клопотання подане поза межами встановленого строку разом з відзивом, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення та відповідно до частини другої статті 118 ГПК України, залишає його без розгляду як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.12.2021 між позивачем та відповідачем укладено Кредитний договір. Зазначений кредитний договір не був доданий в якості доказу позивачем до позовної заяви та ухвалою суду від 26.06.20204 (за клопотанням позивача) витребовувався у відповідача. Відповідач теж не надав суду кредитний договір. Згодом, позивач повідомив суд, що у жовтні 2024 року, працівниками архіву банку при проведенні пошукових робіт, направлених на уточнення документів банку, що були перевезені з м. Харкова до м. Києва після запровадження процедури припинення банку (серпень 2022 року) та у зв`язку із збройною агресією російської федерації, серед документів, що відносилися до справи інших клієнтів банку, випадково було знайдено кредитну справу ТОВ "Компанія "Максімет", у якій зокрема перебуває оригінал Кредитного договору. Також позивач 16.10.2024 подав відповідне клопотання про долучення даного доказу з клопотанням про поновлення строку. Судом 16.10.2024 задоволено дане клопотання, а також задоволено клопотання позивача про повернення у підготовче провадження.

6.2. Місцевий господарський суд встановив, що за змістом пунктом 10.1 Кредитного договору сторонами погоджено, що всі спори, що виникають за цим Договором між Сторонами, підвідомчі третейським судам та не заборонені чинним законодавством України на момент підписання цього Договору, розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації "Слобожанська Перспектива" (далі - Третейський суд) у відповідності з його Регламентом. Сторони погоджуються, що розгляд спорів у Третейському суді буде здійснюватися одноособово. Сторони доручають Голові Третейського суду призначити третейського суддю зі списку суддів Третейського суду. Сторони ознайомленні з Регламентом Третейського суду".

6.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами передбачено у Кредитному договорі третейське застереження щодо порядку розгляду спорів, що можуть виникнути у зв`язку із цим договором.

6.4. Від відповідача до подання ним першої заяви щодо суті спору (з урахуванням ухвали від 16.10.2024 про повернення на стадію підготовчого засідання) надійшла заява про залишення позову без розгляду відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, з посиланням на те, що сторонами в пункті 10.1 Кредитного договору передбачено вирішення спорів третейським судом.

6.5. Судом першої інстанції враховано зазначену заяву у якості заперечення відповідача проти вирішення спору в господарському суді, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 у справі №913/117/24 позовна заява АТ "Мегабанк" про визнання права вимоги та стягнення 220 000,00 грн залишена без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

6.6. Ухвала господарського суду, яка залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду, мотивована тим, що виходячи з умов в пункту 10.1 Кредитного договору, між сторонами наявна третейська угода (застереження) про передачу всіх спорів за цим договором на вирішення третейського суду, а Відповідачем до початку розгляду справи по суті та подання першої заяви по суті надано заперечення проти вирішення спору у господарському суді.

6.7. Місцевим господарським судом також встановлено, що:

- в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсною третейської угоди. Обставин того, що третейська угода втратила чинність, також судом не встановлено; докази визнання недійсним третейського застереження в матеріалах справи відсутні;

- сторонами визначено найменування третейського суду, на розгляд якому передаються спори щодо укладеного договору, а саме - постійно діючому третейському суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива";

- будь-які докази щодо відсутності згаданого третейського суду чи помилки у назві суду, в матеріалах справи відсутні;

- постійно діючий третейський суд при Асоціації "Слобожанська Перспектива" зареєстровано у встановленому порядку та він здійснює свою діяльність, про що відомо позивачу.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Згідно з частиною шостою статті 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

8.4. Такі положення закріплені також і у Законі України "Про третейські суди".

8.5. За змістом частин першої та третьої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

8.6. Третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (стаття 2 Закону України "Про третейські суди").

8.7. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

8.8. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

8.9. Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про припинення провадження, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.

8.10. Отже, при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України, господарський суд має встановити наявність сукупності таких умов:

- існування арбітражної (третейської) угоди, за якою позов у питанні, що порушено у державному суді, належить до компетенції арбітражного (третейського) суду;

- від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді;

- встановлення судом prima facie дійсності, чинності та виконуваності арбітражної (третейської) угоди.

8.11. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень у цій справі суди попередніх інстанцій врахували зазначені вище висновки Верховного Суду та встановили, що відповідач, керуючись пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України, подав до суду першої інстанції у межах цієї справи заперечення проти розгляду спору у господарському суді та просив залишити позов без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки сторони у цій справі у пункті 10.1 Кредитного договору передбачили вирішення спорів третейським судом. Суди попередніх інстанцій також встановили, що зазначене заперечення було подане відповідачем у порядку та строк, передбачені зазначеною нормою процесуального права, тобто до початку розгляду судом справи по суті та до подання відповідачем першої заяви щодо суті спору (з урахуванням ухвали від 16.10.2024 про повернення на стадію підготовчого засідання).

8.12. Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що у пункті 10.1 Кредитного договору, укладеного між АТ "Мегабанк" та ТОВ "Компанія "Максімет", на підставі якого заявлені позовні вимоги у цій справі, сторони погодили, що всі спори, що виникають за цим договором між сторонами, підвідомчі третейським судам та розглядаються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації "Слобожанська Перспектива" у відповідності з його регламентом.

8.13. Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши умови зазначеного пункту 10.1 Кредитного договору, дійшли правильного висновку про те, що ця умова кредитного договору є за своєю суттю в розумінні статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейською угодою, укладеною між сторонами у цій справі. При цьому, суди встановили, що в матеріалах справи відсутні докази недійсності цієї третейської угоди, третейська угода є дійсною та не втратила своєї чинності.

8.14. Отже, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Верховний Суд зазначає про те, що підписавши угоду, в якій міститься арбітражне застереження, її сторони фактично погодилися з передбаченим у ній порядком вирішення спорів, що свідчить про вільне волевиявлення сторін щодо передачі спорів саме у Постійно діючий Третейський суд при Асоціації "Слобожанська Перспектива".

8.15. Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що укладена між сторонами у цій справі третейська угода не містить конкретної адреси місцезнаходження визначеного сторонами в угоді Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива", з огляду на таке.

8.16. Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди; суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

8.17. Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22 звернула увагу на наявність декількох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у яких містилися висновки про неприпустимість втручання державних судів у компетенцію третейських судів/арбітражів. Зокрема, рішення в справі "Arcelormittal Ambalaj Celigi Sanayi Ve Ticaret Anonim Sirketi" проти України" від 15.07.2021 (заява № 23819/11); рішення у справі "Монт Бланк Трейдінг, Лтд" та "Антарес Тітаніум Трейдінг, Лтд" проти України" від 14.01.2021 (заява № 11161/08). У другому названому рішенні ЄСПЛ констатував порушення частини першої статті 6 Конвенції, зокрема, зазначивши, що апеляційний господарський суд не розглянув твердження підприємства-заявника щодо відсутності в українських господарських судів компетенції розглядати справу.

8.18. Таким чином, у справах проти України ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на необґрунтованість рішень національних судів щодо їх повноважень розглядати спори, на які поширюється компетенція третейського/арбітражного суду.

8.19. Більш того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22 звернула увагу на те, що у своїй практиці ЄСПЛ також неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у частині першій статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Проте право доступу до суду не має обмежуватися таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження буде відповідати статті 6, лише якщо воно переслідує легітимну мету та є розумно пропорційним до поставленої мети (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany [GC], 42527/98, § 44, ECHR 2001-VIII; Waite and Kennedy v. Germany [GC], no. 26083/94, § 59, ECHR 1999-1; T.P. and KM. v. the United Kingdom [GC], no. 28945/95, § 98, ECHR 2001-V; Zand Others v. the United Kingdom [GC], no. 29392/95, § 93, ECHR 2001-V).

8.20. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 30.08.2024 у справі № 911/1766/22 також звернула увагу на принцип свободи договору, який полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:

- можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору);

- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

8.21. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень у цій справі суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень врахували зазначені вище висновки Верховного Суду, дослідили зазначені доводи позивача та встановили, що сторони у пункті 10.1 Кредитного договору чітко визначили найменування третейського суду, на розгляд якого передаються спори стосовно укладеного договору, а саме: Постійно діючому Третейському суду при Асоціації "Слобожанська Перспектива".

8.22. Отже, сторони вільно та свідомо встановили альтернативний порядок вирішення спорів за договором шляхом передання їх на розгляд третейського суду.

8.23. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа - Асоціація "Слобожанська Перспектива" (код ЄДРПОУ 35475082), місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8, зареєстрована 18.01.2008, номер запису: 14801020000039273 та на час прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень у цій справі ця юридична особа не є припиненою.

8.24. Будь-які докази щодо відсутності згаданого третейського суду за вищезазначеною адресою, а також докази, які б свідчили про припинення чи зупинення роботи відповідного третейського суду, або докази на підтвердження наявності помилки у назві третейського суду в укладеній між сторонами третейській угоді - в матеріалах справи відсутні.

8.25. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що сама по собі відсутність в третейському застереженні конкретної адреси (місця розгляду спору) за відсутності в третейській угоді помилки у назві конкретного третейського суду, не свідчить про неможливості виконання такої угоди.

8.26. Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач не довів обставини неможливості виконання укладеної між сторонами у справі третейської угоди, відповідні докази неможливості її виконання в матеріалах справи відсутні.

8.27. Враховуючи, зокрема подання відповідачем у цій справі заперечення проти розгляду спору у господарському суді, наявність укладеної між сторонами у цій справі третейської угоди, її чинність, відсутність в матеріалах справи доказів неможливості її виконання, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спір, який виник між сторонами у цій справі, має бути переданий на вирішення третейського суду згідно з пунктом 10.1 Кредитного договору, а позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

8.28. Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що визначений сторонами у третейській угоді Постійно діючий Третейський суд при Асоціації "Слобожанська Перспектива" з початку запровадження воєнного стану не працює належним чином, оскільки, як встановив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження цих обставин.

8.29. Втім, суд апеляційної інстанції дійшов заснованого на правильному застосуванні норм права висновку і зазначив про те, що залишення у цьому випадку позову без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не позбавляє позивача права на звернення до господарського суду за захистом порушеного права шляхом повторного подання позовної заяви у тому випадку, якщо позивач належним чином підтвердить (відповідними доказами) вчинення ним дій, спрямованих на пошук суду (направлення запитів, листів, позову, отримання відповідей, відеофіксація, пояснення свідків тощо), але такі дії виявляться безрезультатними через відсутність третейського суду за відомими адресами.

8.30. Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що пріоритет розгляду спору у цій справі належить саме господарському суду як органу судової влади, а не третейському суду, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції при відхиленні цих доводів позивача, проявляючи волевиявлення щодо укладення договорів, зокрема і третейської угоди, та погоджуючи їх умови, які не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу положень статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

8.31. При цьому слід зазначити, що сторони в укладеному між ними кредитному договорі реалізували право на укладення третейської угоди щодо передачі спорів, які виникнуть з укладеного ними правочину, на розгляд третейського суду, та така третейська угода не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації сторонами правочину права на захист своїх прав, який вони обрали на підставі вільного волевиявлення.

8.32. Верховний Суд у постанові від 12.08.2019 року у справі № 876/7/19 дійшов висновку про те, що третейське застереження є власним волевиявленням сторін договору і не може розцінюватися як встановлення обмеження їх прав. Наявність дійсного третейського застереження та обов`язковість звернення до третейського суду за наявності волі на розгляд справи третейським судом, не є обмеженням прав позивача, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 55 Конституції України. Проте, ухилення від виконання положень пункту договору про розгляд спору в третейському суді, має розглядатися як дії, що суперечать самій ідеї Закону України "Про третейські суди", яка полягає у гарантуванні у такому випадку учасникам господарських відносин права розраховувати на швидкий та ефективний спосіб вирішення господарського спору альтернативним шляхом.

8.33. Зазначена правова позиція Верховного Суду також викладена в постановах від 21.12.2018 у справі № 913/17/18, від 22.05.2019 у справі № 756/3550/18 та від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18.

8.34. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень правильно застосували пункт 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до цієї норми процесуального права правильно залишили позов без розгляду з огляду на наявність укладеної між сторонами у цій справі третейської угоди.

8.35. Такі ж висновки наведені Верховним Судом у постановах від 09.01.2025 у справі № 922/2768/24, від 28.01.2025 у справі № 922/2239/24, від 12.02.2025 у справі № 922/2242/24.

8.36. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

8.37. Верховний Суд вважає частково не прийнятними доводи, викладені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.38. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.39. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.2. Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд правильно з дотриманням норм процесуального права, зокрема пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, залишив позов без розгляду. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив постановлену місцевим господарським судом ухвалу без змін.

9.3. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" - Білої Ірини Володимирівни залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.11.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 у справі № 913/117/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова