Постанова

від 01.04.2025 по справі 947/28840/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2762/25

Справа № 947/28840/21

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Чеботар А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року, постановленого під головуванням судді Луняченка В.О., повний текст рішення складений 30 грудня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича, Одеської регіональної філії Державного підприємства «Сетам», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежана Андрія В`ячеславовича, ОСОБА_3 , треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен», ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, визнання електронних торгів недійсними, визнання дій нотаріуса протиправними, скасування державної реєстрації права власності з одночасним визнання права власності за позивачем, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М., Одеської регіональної філії Державного підприємства «Сетам», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежана А. В., ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» (далі ТОВ «Інвестмент Корпорейшен»), ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, визнання електронних торгів недійсними, визнання дій нотаріуса протиправними, скасування державної реєстрації права власності з одночасним визнання права власності за позивачем, в якому з урахуванням збільшених позовних вимог просила:

- застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів, укладених між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк», а саме: договір відступлення прав за кредитним договором №014/0014/82/62326 та договором іпотеки №1327; договори відступлення прав за кредитним договором №014/0014/82/62326 та договором іпотеки №1329, укладеними між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Укрфінанс Груп»;

- визнати електронні торги з продажу 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 недійсними;

- визнати дії приватного виконавця Колечко Д.М. щодо підготовки вищевказаного майна до реалізації з прилюдних торгів протиправними;

- визнати дії приватного нотаріуса Бежан А.В. протиправними;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 44253536, з одночасним визнанням права власності за ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. від 18 лютого 2021 року було відкрито виконавче провадження № 64568302 з примусового виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інвестмент Корпорейшен» заборгованості у розмірі 3 752 236,87 грн.

В ході здійснення виконавчого провадження з примусового стягнення указаної суми заборгованості належна позивачці квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була виставлена приватним виконавцем на електронні торги, однак вказані торги відбулись з порушеннямПорядку реалізації арештованого майна.

29 липня 2021 року позивачка звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яка була прийнята судом, про що було повідомлено належним чином виконавця, проте останній не вчинив дій із зупинення проведення торгів. Крім того, суб`єктом оціночної діяльності складено звіт про оцінку майна із значним заниженням реальної вартості нерухомого майна, а оцінювання квартири проводилось без огляду об`єкта оцінки.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким: визнати електронні торги з продажу 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 недійсними; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 60697840 від 30.09.2021 року, приватний нотаріус Бежан А.В.; визнати дії приватного нотаріуса Бежан А.В. протиправними, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної оцінки факту оскарження заочного рішення, на підставі якого був виданий виконавчий лист.

Також апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 650, 655, 656 ЦК України, так як стягнути можна індивідуально визначену річ, а не частку в праві спільної часткової власності, однак на електронні торги була виставлена 1/2 частина спірної квартири, яка не була виділена в натурі.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судовезасідання,призначене на01квітня 2025року ОСОБА_2 ,представник Одеськоїрегіональної філіїДП «Сетам»,приватний нотаріусОдеського міськогонотаріального округуБежан А.В.,Літінська В.О.,представник ТОВ«Інвестмент Корпорейшен»нез`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 131 зв.б., 132, 132 зв.б., 133, 134, 135, 136 т. 3).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , представника приватного виконавця Колечко Д.М., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 14.12.2015 року заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі №520/175/14 був задоволений позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №014/0014/82/62326 у загальному розмірі 469440,37 доларів США.

На підставі даного рішення, яке набрало законної сили 25.12.2015 року, судом виданий 17.06.2018 року виконавчий лист щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 (а.с. 65 т. 1).

На підставі даного виконавчого листа та заяви стягувача ТОВ «Інвестмент Корпорейшен» (згідно ухвали Київського районного суду м. Одеси від 03.02.2021 року щодо заміни сторони виконавчого провадження (а.с. 68 т. 1)) 18.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. відкрито виконавче провадження №64568302, з примусового виконання стягнення боргу з ОСОБА_2 (а.с. 72 т. 1).

В рамках даного виконавчого провадження було накладено арешт на майно, яке належить боржнику (а.с. 75 т.1), та під час виконавчого провадження з`ясовано, що єдиним майном боржниці є 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 , вартість якої згідно оцінки суб`єктом оціночної діяльності встановлено у розмірі 512286,00 грн., та яку постановою від 20.07.2021 року було звернуто стягнення, з підготовкою заяви на реалізацію.

21.07.2021 року ДП «Сетам» на власному сайті було опубліковане повідомлення щодо продажу лоту №488307 з продажу вказаного майна перші та другі торги не відбулись за відсутністю попиту, у зв`язку із чим 21.09.2021 року були проведені треті торги за ціною 358 600,00 грн., переможцем яких стала ОСОБА_3 , яка придбала вказане майно за стартовою ціною ціно, про що було складено Акт 22.09.2021 року (а.с. 168 т. 1).

30.09.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежаном А.В. на підставі заяви ОСОБА_3 , та акту від 22.09.2021 року про проведення електронних торгів, затвердженого 22.09.2021 року приватним виконавцем Колечко Д.М., було видано свідоцтво про придбання з прилюдних торгів об`єкт нерухомого майна - на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволені ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК України) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК України).

Правовідносини пов`язані із захистом права власності, стягненням заборгованості, виконанням судових рішень та стягнення на об`єкт нерухомості у порядку виконавчого провадження та реєстрація права власності врегульовані Цивільним кодексом України (далі ЦК України ); Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII); Законом України «Про нотаріат» (далі Закон№ 3425-XII); Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 року №2831/5 ( далі Порядок).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

У відповідності до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 Закону України «Про виконавче провадження).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для пред`явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Сукупність цих обставин позивачем під час розгляду справи не доведено, зокрема не надано належних і допустимих доказів, що зазначені ним порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення його прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.

Об`єктом захисту виступає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Висновки суду про те, що ОСОБА_2 , не доведено у чому саме були порушені її права, та що зазначений у позові спосіб відповідатиме ефективному способу захисту порушеного права відповідають встановленим обставинам справи за ненаданням до суду належних доказів.

Судом вірно зазначено, що посилання ОСОБА_2 на наявність підстав для застосування наслідків нікчемності правочинів у вигляді договорів відступлення прав за кредитним та іпотечними договорами не було доведено, так як відсутнє належне обґрунтування саме нікчемності вказаних договорів.

Також не було доведене і факт незаконності дій виконавця щодо не здійснення їм зупинення виконавчого провадження.

По перше при розгляді даного питання судом визначається, що приватний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

По-друге підстави для зупинення виконавчого провадження , визначені ч.1 ст. 34 Закону № 1404-VIII, та у даному випадку сам факт звернення відповідача до суду про скасування заочного рішення не визначена законодавцем в якості самостійної підстави для зупинення виконавчого провадження.

Що стосується вимог про визнання недійсними електронних торгів судом зазначено наступне.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх добровільно.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі - Порядок).

Згідно з Порядком електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.

У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

ДП «Сетам» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов`язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час розгляду справи позивачем не доведене факт порушення її прав при проведенні електронних торгів. При наявності незгоди позивача як сторони виконавчого провадження щодо підготовчих дій виконавця оцінки майна переданого на реалізацію або порушення під час проведення виконавчих дій, то єдиним ефективним способом захисту може бути лише оскарження дій виконавця у порядку визначеному ЦПК України та Законом № 1404-VIII.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності порушення у діях приватного нотаріуса під час реєстрації права власності за ОСОБА_3 .

Порядок здійснення повноважень нотаріусом визначений Законом № 3425-XII.

Єдиною підставою для визнання дій нотаріуса незаконними у позові зазначено наявність під час здійснення нотаріусом реєстрації права власності ухвали суду від 30.09.2021 року про заборону вчиняти реєстраційні дії стосовно нерухомого майна 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка скасована постановою Одеського апеляційного суду від 19.05.2022 року.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952) передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент виникнення права власності і є завершальною стадією юридичного складу набуття права власності за наявності юридичних фактів, що вимагаються законом для виникнення права власності.

Таким чином сама по собі державна реєстрація правочину у даному випадку акту затвердження результату електронних торгів з придбання об`єкту нерухомості не породжує інших наслідків окрім самого факту вже існуючий реєстрації права власності на придбане особою майно.

Скасована ухвала суду не породжує юридичних наслідків, а тому і не доводить будь-яких порушень прав позивача і не може бути підставою для скасування державної реєстрації за іншою особою а також не є підставою для поновлення реєстрації права власності.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 .

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанціїпри застосуваннінорм права до вказаних правовідносин вірноврахував висновки щодо застосуваннянорм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної оцінки факту оскарження заочного рішення, на підставі якого був виданий виконавчий лист, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки матеріали справи не містять доказів звернення до виконавця про зупинення виконавчих дій.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 , зазначеного ним в апеляційній скарзі на те, що ним було оскаржене заочне рішення суду за відсутністю належних доказів, крім того, вказане посилання спростовується матеріалами справи, у відповідності до яких не вбачається, що ОСОБА_1 було оскаржене заочне рішення суду, а також, що він звертався до приватного виконавця з заявою про зупинення провадження.

На момент розгляду справи суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Більш того електронні торги проведені 21.09.2021 року, а рішення суду, за яким з ОСОБА_2 проведено стягнення скасоване 12.12.2023 року.

Доводи щодо помилкового висновку суду про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 650, 655, 656 ЦК України, так як стягнути можна індивідуально визначену річ, а не частку в праві спільної часткової власності, однак на електронні торги була виставлена 1/2 частина спірної квартири, яка не була виділена в натурі, колегія суддів відхиляє, оскільки частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київськогорайонного судум.Одеси від20грудня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 07 квітня 2025 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

С.М. Сегеда