Постанова

від 09.10.2024 по справі 947/28840/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 947/28840/21

провадження № 61-10501св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, Одеська регіональна філія Державного підприємства «Сетам», приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Бежан Андрій В`ячеславович, ОСОБА_2 ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 липня 2024 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У вересні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М., Одеської регіональної філії Державного підприємства «Сетам», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежана А. В., ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Корпорейшен» (далі - ТОВ «Інвестмент Корпорейшен»), ОСОБА_3 , про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, визнання електронних торгів недійсними, визнання дій нотаріуса протиправними, скасування державної реєстрації права власності з одночасним визнання права власності за позивачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. від 18 лютого 2021 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Інвестмент Корпорейшен» заборгованості у розмірі 3 752 236,87 грн. В ході здійснення виконавчого провадження з примусового стягнення указаної суми заборгованості належна позивачці квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була виставлена приватним виконавцем на електронні торги, однак вказані торги відбулись з порушенням Порядку реалізації арештованого майна. Так, 29 липня 2021 року позивачка звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яка була прийнята судом, про що було повідомлено належним чином виконавця, проте останній не вчинив дій із зупинення проведення торгів. Крім того, суб`єктом оціночної діяльності складено звіт про оцінку майна із значним заниженням реальної вартості нерухомого майна, а оцінювання квартири проводилось без огляду об`єкта оцінки.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила задовольнити позов.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначені нею порушення вплинули на результат електронних торгів, а також не доведено обставин, які б свідчили про порушення її прав і законних інтересів при проведенні електронних торгів.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 14 червня 2024 року звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити позов.

В апеляційній скарзі заявником також порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

В обґрунтування поважності підстав для поновлення строку на оскарження рішення заявник посилався на те, що з 22 березня 2022 року він перебував на дійсній службі в Збройних силах України. З судовим рішенням ознайомився 20 травня 2024 року. Зазначав, що введення з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану через військову агресію рф проти України, з огляду на його мобілізацію та проходження військової служби на сході України, є обставинами непереборної сили.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 липня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2022 року, відмовлено на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що з дня проголошення рішення суду першої інстанції до дня звернення з апеляційною скаргою сплинуло більше одного року, а матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 був обізнаний про слухання справи у суді.

Апеляційний суд також зазначив, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Не погодившись з вказаною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_3 22 липня 2024 року надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка сформована у системі «Електронний суд».

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Заявник, зокрема, зазначив, що строк на апеляційне оскарження ним пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, оскільки він 22 березня 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, був мобілізовний до лав Збройних сил України та проходив військову службу на Донеччині.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

09 вересня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (Volovik v. Ukraine, № 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

У рішенні у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France», заява № 13343/87) від 04 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».

Отже, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою процесуального права передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Аналіз вказаних процесуальних норм дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом встановленого законом строку.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22), та у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 756/10191/20 (провадження № 61-10617св21), від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21 (провадження № 61-4902св22), від 14 вересня 2022 року у справі № 200/21749/17 (провадження № 61-4826св22).

Разом із тим, у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 509/2523/21 (провадження № 61-11462св23) вказано, що «в апеляційній скарзі та заяві про усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на обставини непереборної сили - перебуває на військовій службі по теперішній час. За таких обставин суду апеляційної інстанції належало встановити цю обставину і в разі її підтвердження оцінити її на предмет того, чи є ця обставина (перебування на військовій службі під час воєнного стану) обставиною непереборної сили».

Аналогічних за змістом висновків Верховний Суд також дійшов у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 754/4883/21 (провадження № 61-13712св23), від 17 квітня 2024 року у справі № 757/45756/21-ц (провадження № 61-2184св24).

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, заявник ОСОБА_3 посилався на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся внаслідок виникнення обставин непереборної сили - здійснення повномасштабного військового вторгнення рф в Україну, введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану, який діє по теперішній час, а також те, що з 22 березня 2022 року він був призваний на військову службу на період дії воєнного стану, на підтвердження чого надав довідки Військової частини НОМЕР_1 від 02 травня 2022 року № 540, від 09 січня 2023 року № 4560.

З огляду на викладене, суду апеляційної інстанції належало встановити цю обставину і в разі її підтвердження оцінити її на предмет того, чи є ця обставина (перебування на військовій службі під час воєнного стану) обставиною непереборної сили.

Отже, суд апеляційної інстанції не встановив всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 358 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 липня 2024 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов