Постанова

від 17.03.2025 по справі 911/877/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р. Справа№ 911/877/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ПРОМ ЛАЙН"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024

у справі № 911/877/24 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ПРОМ ЛАЙН"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (далі - позивач; КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва") звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ПРОМ ЛАЙН" (надалі - відповідач; ТОВ "БУД ПРОМ ЛАЙН"; Товариство; апелянт; скаржник) про стягнення 647 464,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови укладеного між позивачем та відповідачем договору підряду № 510/3 від 05.10.2023 в частині своєчасного виконання робіт. Тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню - 417 455,80 грн за період з 01.12.2023 по 01.04.2024 та штраф 7% - 230 008,83 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 911/877/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ПРОМ ЛАЙН" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" пеню - 417 455 (чотириста сімнадцять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 80 коп. та штраф - 230 008 (двісті тридцять тисяч вісім) грн 83 коп., а також витрати по сплаті судового збору - 9 711 (дев`ять тисяч сімсот одинадцять) грн 97 коп.

За висновками місцевого господарського суду, граничним строком виконання відповідачем робіт на загальну суму 5 901 522,66 грн було 31.12.2023. В той же час, в порушення умов Договору, відповідач не виконав будівельні роботи в повному обсязі, згідно з Календарним графіком на виконання робіт та у строк до 31.12.2023. При цьому, належних та допустимих доказів виконання відповідачем будівельних робіт в повному обсязі та у встановлені договором строки матеріали справи не містять та відповідачем не подано до господарському суду жодних доказів на спростування вищевикладених обставин. Перевіривши надані позивачем розрахунки пені - 417 455,80 грн та штрафу - 230 008,83 грн, суд першої інстанції встановив їх правильність, відповідність умовам Договору, положенням чинного законодавства України та арифметичну вірність.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "БУД ПРОМ ЛАЙН" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 911/877/24 і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є: незаконним; необґрунтованим; винесеним із порушенням норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права; не з?ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Апелянт зазначає, що оскільки суд першої інстанції розглянув справу № 911/877/24 за правилами спрощеного позовного провадження, а не за правилами загального позовного провадження, останнім порушено норми процесуального права, а саме статті 12 ГПК України, що є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 № 911/877/24 згідно із пунктом 7 частини 3 статті 277 ГПК України.

Відповідач вказує, що до нього не підлягало застосуванню санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, оскільки КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» не є суб`єктом господарювання державного сектора економіки, а капітальний ремонт, передбачений Договором, здійснювався за кошти місцевого бюджету, а не за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, а також не на виконання державного контракту.

Також скаржник акцентує, що позивач не підписав надані йому відповідачем 30.12.2023 акти приймання виконаних робіт за грудень 2023 року на суму 1 833 940,00 грн, оскільки вважає, що вони не можуть бути підписані та оплачені, так як договірні відносини діяли до 31.12.2023, що спростовує його доводи про нібито невчасне невиконання робіт та докази невчасного невиконання робіт (зокрема, акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту, тощо), позаяк позивач вказаною тезою підтверджує, що у добровільному порядку не здійснить підписання актів приймання-передачі виконаних робіт.

Втім, місцевим господарським судом не досліджувалися та не встановлювалися обставини, які мають значення для вирішення справи, такі як: чи мала місце затримка у виконанні робіт, за яке п. 14.4 договору встановлена відповідальність у вигляді пені? Чи мало місце одержання замовником повідомлення про готовність до передачі робіт закінчених будівництвом об`єкта, обумовленого п. 11.2 договору?

Тому, апелянт вважає, що до нього не підлягає застосуванню ані пеня, ані штраф. При цьому, скаржник не погоджується із розмірами та періодами нарахувань пені та штрафу.

Додатково скаржник, посилаючись на ст. 233 ГК України та порушуючи питання про необхідність зменшення судом розміру санкцій, звернув увагу, що розмір штрафу неспівмірний як до обсягу, нібито, невиконаних робіт за договором так і до ціни договору. Позивач у позовній заяві не повідомив та не надав жодних доказів щодо завдання йому чи іншим особам збитків, а отже розмір санкцій є неспівмірний, в той час як неустойка як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

До апеляційної скарги відповідачем також додано нові докази, які він просить долучити до матеріалів справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 апеляційну скаргу відповідача у справі № 911/877/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ПРОМ ЛАЙН" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 911/877/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ПРОМ ЛАЙН" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 911/877/24 призначено на 17.02.2025.

03.02.2025 на адресу апеляційного господарського суду від КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. За твердженнями позивача, недотримання відповідачем строків виконання робіт, визначених договором підряду № 510/3 від 05.10.2023 стало вимушеною мірою в застосуванні до останнього відповідальності та змусило КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" звернутись до господарського суду з відповідним позовом.

Окремо позивач підкреслює, що матеріали справи не містять доказів дотримання апелянтом положень договору підряду та передачу КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва", в порядку п. 2.5. договору, робіт у визначені п. 2.1. строки.

Позивач, зважаючи на недотримання відповідачем строків виконання робіт, визначених договором підряду, наголошує на обґрунтованості вимог про стягненні пені та штрафу.

Також позивачем до відзиву долучено нові докази.

В судовому засіданні 17.02.2025 судом у справі оголошено перерву до 17.03.2025.

Представник апелянта в судове засідання 17.03.2025 не з`явився. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою від 25.02.2025 про доставку електронного документа до електронного кабінету останнього.

Представники позивачів в судовому засіданні 17.03.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення - залишити без змін.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представника відповідача обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність від відповідача обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, якого належним чином повідомлено про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

В частині долучених відповідачем до апеляційної скарги доказів, колегія суддів вказує таке.

Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, скаржник стверджує, що штатним розписом Товариства передбачена посада юриста, проте у зв`язку з воєнною агресією російської федерації проти України - посада юриста є вакантною з 04.01.2023. Користуватися послугами адвокатів ТОВ "БУД ПРОМ ЛАЙН" не мало фінансової можливості.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 про відкриття провадження у справі № 911/877/24 доставлена до електронного кабінету Товариства - 31.05.2024. Тобто, відповідач був обізнаний про розгляд господарським судом даної справи та не був позбавлений можливості подати відповідні документи до суду першої інстанції у встановленому законом порядку.

У зв`язку із наведеним судова колегія не визнає поважними причини пропуску строку відповідачем на подачу доказів у цій справі.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом із тим, відповідач не надав докази неможливості подання документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи документів, оскільки на підставі частини 3 статті 269 ГПК України останній не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали виключно від волі відповідача.

Щодо доказів, поданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, то судова колегія зазначає, що як вже акцентувалось, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.

Таким чином, надані відповідачем нові докази не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки їх прийняття на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх отримання та подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу, або навпаки один до одного, умови в розгляді конкретної справи.

Крім того, на переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони, викладеної у позовній заяві чи у відзиві, не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк.

Тому, долучені позивачем до відзиву на апеляційну скаргу нові докази не приймаються апеляційним господарським судом до уваги на стадії апеляційного розгляду цієї справи.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 05.10.2023 між ТОВ "БУД ПРОМ ЛАЙН" (Підрядник) та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» (Замовник) укладено договір підряду № 510/3 (скорочено - Договір; Договір підряду) відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує в межах кошторисної документації та умов Договору виконання робіт відповідно до Кошторисних норм України, Настанови з визначення вартості будівництва (нижче - будівельні роботи).

Виконання будівельних робіт здійснюється Підрядником за адресою Замовника: м. Київ, вул. Георгія Гонгадзе, 20-Е (п. 1.2).

Виконання будівельних робіт здійснюється Підрядником відповідно до Календарного графіку (Додаток № 4) та затвердженої проектно-кошторисної документації, у кількості та за цінами, що визначені Переліком основних матеріальних ресурсів (Додаток № 5), у відповідності зі Зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва (Додаток № 6) та Договірною ціною (Додаток № 2), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.3).

Згідно п. 2.1 Договору строки виконання робіт за цим Договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток № 4) та встановлюються: з 05.10.2023 по 31.12.2023.

Підрядник розпочинає виконання робіт не пізніше трьох днів з дати підписання договору (п. 2.2).

Відповідно до п. 2.2 Договору строки виконання робіт, можуть змінюватися за погодженням Сторін і оформлюються додатковими угодами до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що датою закінчення робіт за Договором вважається дата їх прийняття Замовником, що засвідчується підписанням довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в).

Ціна цього Договору є твердою та відповідно до Договірної ціни (Додаток № 2) та Переліком основних матеріальних ресурсів (Додаток № 5) на будівельні роботи складає 5 901 522,66 грн, в тому числі ПДВ 20% - 983 587,11 грн (п. 3.1).

За п. 9.1 Договору фінансування будівельних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено судом першої інстанції, на виконання умов Договору відповідачем було частково виконано, а позивачем прийнято виконані Товариством будівельні роботи, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад та за грудень 2023 року з додатками; актами приймання будівельних робіт за листопад та грудень 2023 року; актами вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт; актами вартості устаткування опалення та вентиляції, придбання якого покладено на виконавця робіт; актами вартості устаткування (щитове обладнання); актами вартості устаткування (технологічне обладнання).

Як вже вказувалось, граничним строком виконання відповідачем робіт на загальну суму 5 901 522,66 грн було визначено сторонами до 31.12.2023.

Разом із тим, в порушення умов Договору відповідач не в повному обсязі виконав роботи по Договору, згідно затвердженим з календарним графіком на виконання робіт та у строк до 31.12.2023.

Позивачем до матеріалів справи додано Акт про огляд приміщення сховища цивільного захисту від 05.01.2024 № 1, яким встановлено, що будівельні роботи в приміщенні сховища цивільного захисту підрядною організацією ТОВ "БУД ПРОМ ЛАЙН" згідно Договору № 510/3 від 05.10.2023 у повному обсязі не виконані, а термін дії Договору завершився 31.12.2023.

Також позивач звертався до відповідача, зокрема, з претензією № 106/63-135 від 12.01.2024 з вимогою сплатити штрафні санкції та повідомити про дату завершення робіт, що підтверджується копією опису вкладення у поштове відправлення та поштовою накладною № 0407142140350.

Вказану претензію було отримано відповідачем 22.01.2024, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів, в розумінні статей 76-79, 91 ГПК України, на підтвердження передачі виконаних робіт (об`єкта будівництва) Підрядником і приймання їх Замовником, шляхом оформлення акта про виконані роботи, у розмірі, передбаченому Договором.

Звертаючись до господарського суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача пеню - 417 455,80 грн за загальний період прострочки з 01.12.2023 по 01.04.2024.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 14.4 Договору при затримці у виконанні робіт Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості невиконання будівельних робіт за кожний день затримки. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону, яка сплатила, від виконань зобов`язань за цим Договором.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий розрахунок є арифметично вірним та ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в розмірі 417 455,80 грн за період з 01.12.2023 по 01.04.2024.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф на підставі частини 2 статті 231 ГК України у розмірі 230 008,83 грн.

За приписами частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок штрафу, вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що такий розрахунок є арифметично вірним та ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у розмірі 230 008,83 грн, на підставі частини 2 статті 231 ГК України.

Окремо, в межах доводів апелянта у цій частині, суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до п. 14.2 Договору Замовник бере бюджетні зобов`язання за цим Договором та здійснює видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

На інформаційній платформі "Прозорро" щодо публічної закупівлі UA-2023-09-06-004444-а (адреса посилання у відкритому доступі Інтернет: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-09-06-004444-a), за результатами проведення якої було укладено Договір, у розділі "Умови оплати договору (порядок здійснення розрахунків)" зазначено, що розрахунки за отримані товари, роботи і послуги здійснюються відповідно до статті 49 БК України.

Частина перша статті 49 глави 8 "Виконання державного бюджету України" БК України визначає, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини 1 статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до розпорядження Київської міської ради від 08.12.2022 № 5828/5869 "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" головним розпорядником бюджетних коштів, виділених позивачу на фінансування обумовлених договором робіт, є Подільська районна в місті Києві державна адміністрація.

За приписами частини першої статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Статтею 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація: подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об`єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб; здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров`я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов`язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадської безпеки і порядку, інших заходів, передбачених законодавством.

З урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 231 ГК України.

За вказаного, судом апеляційної інстанції критично оцінюються відповідні твердження скаржника.

Враховуючи вищенаведене, за переконанням судової колегії суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявлених позивачем розмірах.

Щодо доводів скаржника про наявність підстав для зменшення неустойки, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17.

Разом із тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Як було роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на те, що предметом Договору є капітальний ремонт приміщення сховища цивільного захисту і неналежне виконання підрядником умов Договору призводить до значних негативних наслідків при постійних ракетних та безпілотних атаках на місто Київ.

Укладаючи Договір, в якому визначено, що його фінансування здійснюється виключно з державного бюджету, відповідач був обізнаний з усіма його умовами та мав розуміти як важливість якісних та своєчасних робіт, від яких може залежати життя людей під час повітряних тривог, так і особливості його фінансування.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції відхиляються зазначені доводи відповідача, як безпідставні.

Стосовно аргументів відповідача, що справа № 911/877/24 підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, відхиляються колегією суддів, зважаючи на наступне.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (абзац 1 частини 3 статті 12 ГПК України).

За приписами частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судова колегія зауважує, що ціна позову у даній справі, на час подання позовної заяви, становила 647 464,63 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на наведене, зважаючи на предмет та підстави позову, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дана справа є справою незначної складності та підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру останнього.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є: незаконним; необґрунтованим; винесеним із порушенням норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права; не з?ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 911/877/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених відповідачем в апеляційні скарзі доводів в цілому.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ПРОМ ЛАЙН" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 911/877/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 911/877/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД ПРОМ ЛАЙН".

4. Справу № 911/877/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.04.2025.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков