Постанова від 19.03.2025 по справі 910/6986/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа № 910/6986/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Тищенко А.І.

Козир Т.П.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.03.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024

та

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024

та

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг груп»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024

у справі № 910/6986/21 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротрейдінг груп»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про зобов`язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (відповідач) про зобов`язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування ТОВ "Електротрейдінг груп" послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, та стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Електротрейдінг груп" грошових коштів у сумі 2 271 664,28 грн безпідставно набутих у період з 01.07.2020 до 31.01.2021.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач фактично не надає послуги з передачі електричної енергії під час здійснення експортних операцій із продажу електричної енергії. Крім того, за доводами позивача, нарахування ПрАТ "НЕК "Укренерго" плати за послуги щодо експорту електричної енергії не передбачено чинним законодавством України та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024. Тому, за твердженням позивача, наведене свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування ТОВ "Електротрейдінг груп" послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, а також для набуття і збереження грошових коштів в сумі 2 271 664,28 грн., які були сплачені ТОВ "Електротрейдінг груп" на підставі неправомірно виставлених рахунків з метою недопущення набуття статусу "Переддефолтний" чи "Дефолтний".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/6986/21, позовні вимоги ТОВ "Електротрейдінг груп" задоволено у повному обсязі. Зобов`язано ПрАТ "НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування ТОВ "Електротрейдінг груп" послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії. Стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Електротрейдінг груп" безпідставно набуті кошти у розмірі 2 271 664,28 грн. та судовий збір у розмірі 36 344,96 грн.

Постановою Верховного Суду від 12.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/6986/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 прийнято справу № 910/6986/21 до провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

09.05.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить: (1) зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії; (2) стягнути з відповідача безпідставно набуті у період з 01.07.2019 по 31.12.2023 включно грошові кошти у загальному розмірі 10 575 094,16 грн.

20.06.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 по справі №910/6986/21 позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0152-02024 від 01.01.2019. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" 10 575 094,16 грн. безпідставно набутих коштів та 135 986,12 грн. витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що нарахування ПрАТ "НЕК "Укренерго" плати за послуги щодо експорту електричної енергії не було передбачено чинним законодавством України та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024. Оскільки встановлено неправомірність дій ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії, то виставлення відповідачем рахунків на суму 10 575 094,16 грн. є необґрунтованим та здійснено поза межами зобов`язальних правовідносин сторін і вимог чинного законодавства, що зумовило безпідставне отримання ПрАТ "НЕК "Укренерго" грошових коштів у розмірі 10 575 094,16 грн. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин правових наслідків набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що визначені статтею 1212 Цивільного кодексу України. При розгляді справи суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на відвернення передбачуваної загрози порушення права. Крім того, в процесі розгляду справи сторонами укладено додаткову угоду про припинення з 01.01.2024 договору № 0152-02024 від 01.01.2019, що стало підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування позивачу послуг з передачі електричної енергії по договору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" про ухвалення додаткового рішення по справі № 910/6986/21 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.

В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 по справі № 910/6986/21, 21.10.2024 від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (через систему "Електронний суд") до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову та заяви про винесення додаткового рішення у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 по справі № 910/6986/21, 25.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" (через систему "Електронний суд") звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/6986/21 скасувати в частині відмови та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 644 000,00 грн.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; порушено норми процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024, матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" по справі № 910/6986/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Козир Т.П., Станік С.Р.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 25.10.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у судовій справі № 910/6986/21 передано на розгляд раніше визначеному складу суду у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Козир Т.П., Станік С.Р.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 в зв`язку з відрядженням судді Станіка С.Р., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6986/21.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024, для визначення питань щодо руху апеляційних скарг в межах справи № 910/6986/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Козир Т.П., Іоннікової І.А.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 у зв`язку з відрядженням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6986/21.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024, для визначення питань щодо руху апеляційних скарг в межах справи № 910/6986/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Козир Т.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6986/21.

28.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6986/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6986/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 та призначено до розгляду на 23.01.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" б/н від 21.10.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/6986/21 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

18.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла заява про усунення недоліків.

26.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6986/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024, розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" об`єднано в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду на 23.01.2025.

В судовому засіданні 23.01.2025 оголошувалася перерва до 13.02.2025.

04.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 13.02.2025 оголошувалася перерва до 20.02.2025.

В судовому засіданні 20.02.2025 оголошувалася перерва до 19.03.2025.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, ПрАТ "НЕК "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

ПрАТ "НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, пункту 3.2. Статуту ПрАТ "НЕК "Укренерго".

ПрАТ "НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

ТОВ "Електротрейдінг груп" є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 10.07.2018 № 6894.

01.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія Укренерго" (ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0152-02024 (в редакції додаткової угоди від 14.08.2019) (надалі - договір), відповідно п. 1.1 якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Умови цього договору є типовими та затверджені постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 "Про затвердження Кодексу системи передачі".

Згідно з п. 6.5. договору користувач здійснює розрахунок з оператором системи передачі за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який оператор системи передачі надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

За умовами п. 4.1. договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених оператором системи передачі повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:

- для оператора системи передачі на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами оператора системи передачі;

- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж оператора системи передачі, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.

Згідно з п. 5.1. договору планова та фактична вартість послуги за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт*год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив оператору системи передачі у строк, не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору, повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 14.1. договору).

Додатковою угодою від 11.11.2021 № 3 до договору сторони виклали договір в новій редакції, умови якої поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладення з 08.02.2020 відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1.1. договору (в редакції додаткової угоди від 11.11.2021 № 3) оператор системи передачі зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується НКРЕКП (Регулятором), та оприлюднюється оператором системи передачі на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет.

Пунктом 4.1. договору (в редакції додаткової угоди від 11.11.2021 № 3) передбачено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 5.1. договору (в редакції додаткової угоди від 11.11.2021 № 3)).

Згідно з п. 5.5., 5.6. договору (в редакції додаткової угоди від 11.11.2021 № 3) користувач здійснює розрахунок з оператором системи передачі за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який оператор системи передачі надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих оператором системи передачі або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), адміністратором комерційного обліку.

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається адміністратором комерційного обліку протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в сервісі згідно з вимогами Правил ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді оператор системи передачі направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта оператору системи передачі. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від оператора системи передачі за попередній розрахунковий місяць акта приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення оператору системи передачі повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає оператору системи передачі повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

На виконання умов договору від 01.01.2019 № 0152-02024 оператор системи передачі у період із липня 2020 року до березня 2021 року передав, а користувач отримав послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі послуги від 31.07.2020 з актом коригування від 21.12.2020 на суму 4 616 537,11 грн., від 31.08.2020 з актом коригування від 18.01.2021 на суму 7 370 254,76 грн., від 30.09.2020 з актом коригування від 18.01.2021 на суму 11 940 219,82 грн., від 31.10.2020 на суму 11 126 906,45 грн., від 30.11.2020 на суму 9 503 137,69 грн., від 31.12.2020 на суму 7 458 578,00 грн., від 31.01.2021 на суму 755 673,58 грн., від 28.02.2021 на суму 353 628,48 грн., від 31.03.2021 на суму 877 912,60 грн.

На виконання умов договору від 01.01.2019 № 0152-02024 відповідач виставив позивачу рахунки на оплату за період із липня 2020 року до березня 2021 року на загальну суму в розмірі 52 188 507,04 грн., які були оплачені у повному обсязі, що підтверджується випискою з рахунку позивача та платіжними дорученнями.

ПрАТ "НЕК "Укренерго" видало довідки про фактичну кількість електроенергії, переміщену з/до ОЕС України до/з ЕС суміжних країн, та обсяги електричної енергії, поставленої за зовнішньоекономічними контрактами ТОВ "Електротрейдінг груп" у липні 2020 року - березні 2021 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами від 18.01.2021 № 18/02-1 та від 24.04.2024 № 24/04-01 про повернення безпідставно набутих коштів.

Листом від 05.03.2021 № 01/8563 відповідач відмовив у поверненні грошових коштів.

Спір виник у зв`язку з тим, що, за доводами позивача, відповідач безпідставно нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії та виставляє позивачу рахунки про сплату за ці послуги. Тому позивач стверджував про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування за послуги щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024, та про повернення безпідставно набутих відповідачем коштів за послуги щодо експорту електричної енергії, які не передбачені договором.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Електротрейдінг груп" про зобов`язання припинити дії та про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 10 575 094,16 грн. ТОВ "Електротрейдінг груп" посилалося на те, що нарахування ПрАТ "НЕК "Укренерго" плати за послуги щодо експорту електричної енергії не було передбачено договором, проте відповідач всупереч умовам договору нараховує позивачу плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту та надсилає позивачу рахунки та акти приймання-передачі послуг із включенням послуг, які фактично не надавалися. ТОВ "Електротрейдінг груп" зазначало, що такими діями відповідача порушуються права позивача та умови договору; позивач вимушений сплачувати за виставлені відповідачем рахунки для запобігання набуття статусу "Переддефолтний" та в подальшому - "Дефолтний", що унеможливило би здійснення господарської діяльності.

Спірні правовідносини врегульовані як загальними нормами Цивільного кодексу України, так і спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та рядом прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів, а також міжнародним законодавством, прийнятим Європейським Союзом з метою забезпечення функціонування Енергетичного Співтовариства та об`єднання ENTSO-E (Європейська мережа операторів системи передачі електроенергії).

За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Договір від 01.01.2019 № 0152-02024 відповідає Типовому договору про надання послуг з передачі електричної енергії, який є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постаново НКРЕКП 14.03.2018 № 309.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України "Про ринок електричної енергії" трейдери здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку електричної енергії, крім її продажу за договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України "Про ринок електричної енергії" трейдери мають право, у тому числі, купувати та продавати електричну енергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами.

Частиною другою статті 55 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що трейдери зобов`язані: 1) дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з трейдерської діяльності та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; 2) укладати договори, обов`язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів; 3) надавати повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, зокрема імпортованої та експортованої електричної енергії, у порядку, визначеному правилами ринку; 4) нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії відповідно до правил ринку; 5) сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії; 6) надавати Регулятору інформацію, необхідну для здійснення ним функцій і повноважень, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право купувати та продавати електроенергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами.

За змістом п. 1.3.5. Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (надалі - Правила ринку), кандидат в учасники ринку повинен мати діючі договори, зокрема, про надання послуг з передачі електричної енергії, що укладаються згідно із Кодексом системи передачі.

Згідно з п. 5.2., 5.4., 5.5. розділу ХІ Кодексу системи передачі укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання користувачам доступу до системи передачі. Оператор системи передачі (ОСП) укладає договір про надання послуг з передачі електричної енергії з користувачем до набуття ним статусу учасника ринку електричної енергії відповідно до Правил ринку.

Договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі (п. 5.1. розділу ХІ Кодексу системи передачі).

Відповідно до п. 60 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний кордон України" державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

В розумінні п. 43 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" міждержавною лінією електропередачі є лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави.

Відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" міждержавний перетин - сукупність міждержавних ліній електропередачі та електричних установок, що використовуються для з`єднання об`єднаної енергетичної системи України з системою передачі суміжної держави.

Отже, передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.

Відповідно до п. 30, 92 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу, а трейдером є суб`єкт господарювання, що здійснює купівлю електричної енергії виключно з метою її перепродажу, крім продажу за договором постачання електричної енергії споживачу.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач є трейдером, оскільки у спірний період здійснював купівлю електричної енергії виключно з метою її перепродажу та не здійснював її постачання споживачам.

Обов`язок сплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії, запроваджено із прийняттям Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження змін до Кодексу систем передачі" (надалі - Постанова № 360).

Постановою № 360 внесено зміни до Кодексу систем передачі, зокрема:

(1) пункт 5.3. викладено в редакції, відповідно до якої послуги з передачі електричної енергії надаються ОСП на підставі договору між ним та: ОСР; електропостачальником; споживачем електричної енергії, який має намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку незалежно від точки приєднання; споживачем електричної енергії, оператором системи якого є ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку); виробником електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації; трейдером/електропостачальником/виробником, що здійснює експорт електричної енергії в обсягах експорту електричної енергії;

(2) абз. 3 п. 5.6 замінено новими абзацами, зокрема, визначено, що обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається: для електропостачальників - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника, крім обсягів споживання електричної енергії споживачами, оператором системи яких є ОСП; для виробників електричної енергії - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації;

(3) у главі 6 абз. 4 п. 6.2. замінено абзацами, за змістом яких трейдером/електропостачальником/виробником, що здійснює імпорт та/або експорт електричної енергії в обсягах імпорту/експорту електричної енергії; споживачем, для якого оператором системи є ОСП;

(4) п. 6.5. доповнено абзацами, відповідно до яких обсяг послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначається, для виробників - як обсяг відпущеної електричної енергії, обсяг імпорту та/або експорту електричної енергії; для операторів систем розподілу - як обсяг розподіленої електричної енергії, обсяг купівлі електричної енергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами оператора системи розподілу та обсяг електричної енергії для господарчих потреб ОСР; для споживачів, оператором системи яких є ОСП, - як обсяг спожитої електричної енергії; для електропостачальників та трейдерів - як обсяг імпорту та/або експорту електричної енергії. Для визначення обсягу наданої послуги використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку. Споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР, окремо не сплачують послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 640/3041/20, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття Постанову № 360 в частині змін до пунктів 5.1., 5.3., 5.6. глави 5, пунктів 6.2., 6.5. глави 6 Розділу ХІ, та змін до додатків 5, 6 Кодексу системи передачі.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі № 640/3041/20 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Слід зазначити, що умовами договору № 0152-02024 від 01.01.2019 на дату його укладання та на дату внесення змін до нього відповідно до постанов НКРЕКП, обов`язку позивача сплачувати відповідачу вартість послуги з передачі електричної енергії в обсягах експорту не передбачено, тому нарахування відповідачем плати за послуги з передачі при здійсненні експорту є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.

Суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті (ч. 11 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства.

Позаяк, визнання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21 протиправною та нечинною Постанову № 360 в частині змін до пунктів 5.1., 5.3., 5.6. глави 5, пунктів 6.2., 6.5. глави 6 розділу XI та змін до додатків 5, 6 Кодексу системи передачі не має визначального значення для вирішення даного спору по суті, тому що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 з посиланням на ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21 змінено шляхом виключення із абзацу другого резолютивної частини слів "з моменту прийняття".

Таким чином, Постанова № 360 в частині змін до пунктів 5.1., 5.3., 5.6. глави 5, пунктів 6.2., 6.5. глави 6 розділу XI та змін до додатків 5, 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, є такою, що втратила чинність з 29.03.2023.

Принагідно зазначити, що висновки щодо реалізації актів Енергетичного Співтовариства та тлумачення змісту міжнародних договорів України, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20, є релевантними до спірних правовідносин, тому враховуються судом при розгляді справи.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, Закони України "Про альтернативні джерела енергії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Згідно з ч. 11 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті.

В п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства.

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України, встановлює Закон України "Про міжнародні договори України", статтею 19 якого передбачено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, установлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

24.09.2010 Україна приєдналась до договору про заснування Енергетичного Співтовариства (надалі - договір про ЕС) (приєднання набрало чинності 01.02.2011), завдання якого згідно зі статтею 2 полягає в організації зв`язків між сторонами й створенні правової та економічної бази стосовно енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Згідно зі ст. 3 договору про ЕС для цілей статті 2 договору діяльність ЕС охоплює: (a) запровадження договірними сторонами нормативно-правової бази Європейського Співтовариства з енергетики, навколишнього середовища, конкурентної політики та відновлюваних джерел енергії, як описано у розділі II договору про ЕС, що враховує як інституційну структуру Енергетичного Співтовариства, так і конкретну ситуацію в кожній з договірних сторін (далі - розширення дії нормативно-правової бази Європейського Співтовариства), як описано в розділі II договору про ЕС; (b) установлення певної регуляторної системи, що дозволяє ефективне функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, на територіях договірних сторін і частині території Європейського Співтовариства та охоплює створення єдиного механізму транскордонної передачі та (або) транспортування енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, й здійснення нагляду за одностороннім дотриманням заходів з безпеки (далі - механізм функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі), як описано в розділі III договору про ЕС; (c) створення сторонами ринку енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, без внутрішніх кордонів, у тому числі координацію взаємодопомоги у разі серйозних порушень у функціонуванні енергетичних мереж або зовнішніх пошкоджень, яка може охоплювати досягнення спільної енергетичної зовнішньоторговельної політики (далі - створення єдиного енергетичного ринку), як описано в розділі IV договору про ЕС.

За змістом ст. 5 договору про ЕС Енергетичне Співтовариство дотримуватиметься нормативно-правової бази Європейського Співтовариства, описаної в розділі II, що враховує як інституційну структуру цього договору, так і конкретні умови кожної з договірних сторін з урахуванням необхідності забезпечення високого рівня захисту інвестицій та їхнього найоптимальнішого залучення.

При цьому відповідно до статті 11 договору про заснування Енергетичного Співтовариства: нормативно-правова база Європейського Співтовариства з енергетики" для цілей цього договору означають: 1) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/54/ЕС, від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку електроенергії; 2) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/55/ЕС від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу; 3) постанову Європейського парламенту й Ради Європи 1228/2003/ЕС від 26 червня 2003 року стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії.

Відповідно до статті 1 Протоколу про приєднання України до договору про ЕС (ратифікований Законом від 15.12.2010, який набрав чинності 30.01.2011) Україна приєднується до договору про заснування Енергетичного Співтовариства як договірна сторона відповідно до термінів та строків, викладених у Рішенні Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18.12.2009 про приєднання України до договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Рішення 2009/04/MC-EnC).

Якщо іншого не зазначено в цьому Протоколі, на дату приєднання, Україні надаються всі права, надані договірним сторонам, і вона виконує всі зобов`язання, покладені на договірні сторони договором і всіма рішеннями та процедурними актами, прийнятими під час застосування договору із часу набрання ним чинності.

Відтак, приєднавшись до договору про ЕС, Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Статтею 41 договору про ЕС визначено, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.

Пункт 1 статті 41 не виключає кількісних обмежень або заходів, що мають подібний результат, виправданих на підставі державної політики або державної безпеки, захистом здоров`я та життя людей, тварин або рослин чи захистом промислової та комерційної власності. Такі обмеження або заходи, проте, не є засобами довільної дискримінації або прихованого обмеження торгівлі між сторонами.

Наведена норма є обов`язковою для України, як для сторони договору про ЕС, і підлягає застосуванню відповідно до статті 9 Конституції України та Закону України "Про міжнародні договори України".

Згідно зі ст. 94 договору про заснування Енергетичного Співтовариства інституції тлумачать будь-який термін чи інше поняття, використані в цьому договорі як такі, що походять із законодавства Європейського Співтовариства відповідно до прецедентного права суду чи суду першої інстанції Європейських Співтовариств.

Відповідно до позиції суду Європейського союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, яка, як зазначено вище, є складовою права Енергетичного співтовариства, встановлено, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була, та незалежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

Крім того, щодо повноважень Секретаріату енергетичного Співтовариства слід зазначити, що відповідно до статті 67 договору про заснування Енергетичного Співтовариства Секретаріат Енергетичного Співтовариства спостерігає за виконанням сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів.

Таким чином, ратифікацією договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України як сторони договору про заснування Енергетичного Співтовариства на відповідність його умовам.

У межах реалізації вищезазначених повноважень Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Також стаття 31 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про Асоціацію), встановлює, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Таким чином, нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України.

Судом встановлено, що позивач у період з липня 2019 року по вересень 2023 року здійснював експорт електричної енергії до Угорщини, Словаччини, (Словацька Республіка) та Румунії, які є країнами-членами Європейського Союзу і на їх територіях діє Угода про створення Європейського Співтовариства, що підтверджується змістом вказаної Угоди.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статей 40, 41 договору про ЕС.

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача щодо включення обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 910/7164/19.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0152-02024 від 01.01.2019 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

Заявлена позовна вимога є вимогою про визнання відсутнім права та, відповідно, відсутнім кореспондуючого цьому праву обов`язку з оплати таких послуг, що є належним способом захисту у разі, зокрема, якщо у спірних правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом кредитор може вжити (вживає) поза волею боржника заходи для реалізації спірного права, одержання виконання спірного обов`язку і ці заходи матимуть вплив на права боржника (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Правовий висновок щодо правильності обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача припинити дії щодо нарахування послуг з передачі електричної енергії по договору при здійсненні експорту та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на відвернення передбачуваної загрози порушення права.

При цьому, в процесі розгляду справи сторонами укладено додаткову угоду про припинення з 01.01.2024 договору № 0152-02024 від 01.01.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на те, що договір № 0152-02024 від 01.01.2019 є припиненим, предмет спору в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування позивачу послуг з передачі електричної енергії по договору відсутній, відтак провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.07.2019 по 31.12.2023 на підставі виставлених відповідачем рахунків позивач сплатив кошти у розмірі 10 575 094,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Рахунки виставлялись на підставі актів приймання-передачі послуги з передачі електричної енергії за період з 01.07.2019 по 31.12.2023, які позивачем не підписано, а згідно виданих відповідачем Довідок про фактичну кількість електроенергії, переміщеної з/до ОЕС України до/з ЕС суміжних країн, та обсяги електричної енергії, поставленої за зовнішньоекономічними контрактами ТОВ "Електротрейдінг груп", весь обсяг електричної енергії позивачем було поставлено на експорт.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з вимогами № 18/02-1 від 18.01.2021 та № 24/04-01 від 24.04.2024 про повернення безпідставно набутих коштів.

За результатами розгляду справи судом встановлено неправомірність дій відповідача щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії, внаслідок чого порушено права та законні інтереси позивача як учасника ринку електричної енергії, тому виставлення відповідачем рахунків на суму 10 575 094,16 грн. є необґрунтованим та здійснено поза межами зобов`язальних правовідносин сторін, що призвело до безпідставного отримання відповідачем коштів у розмірі 10 575 094,16 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин правових наслідків набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що є підставою для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 10 575 094,16 грн.

Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями.

За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Судом встановлено, що 19.01.2021 між адвокатом Литвиновим В.В. (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" (замовник) укладено договір про надання правничої допомоги № 20210419-01, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, пов`язані із наданням правничої допомоги, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги на умовах цього договору.

У додатковій угоді № 1 від 19.04.2021 до договору визначено, що виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, пов`язані із стягненням (в т.ч. у судовому порядку) з НЕК "Укренерго", коштів та зобов`язанням припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0152-02024 від 01.01.2019 року та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.

Вартість юридичних послуг погоджено додатковою угодою № 1-1 від 22.04.2021.

22.08.2024 між адвокатом Литвиновим В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" складено та підписано акт приймання-передачі послуг за додатковою угодою № 1 від 19.04.2021, в якому наведено детальний опис наданих адвокатом послуг та визначено, що загальна вартість послуг становить 714 000,00 грн.

Зі змісту акту приймання-передачі послуг від 22.08.2024 вбачається, що позивачем до витрат на професійну правничу допомогу включено послуги надані адвокатом за наслідками первісного розгляду справи, включаючи перегляд рішення в апеляційному та касаційному порядках, та за наслідками нового розгляду справи.

Судом встановлено, що розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу здійснено, виходячи не з погодинної оплати наданих адвокатом послуг, а з урахуванням вартості однієї сторінки підготовленого документа, що суперечить вимогам ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За правилами частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, оцінивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" про ухвалення додаткового рішення, документи щодо витрат, заперечення відповідача, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 70 000,00 грн., оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційних скаргах.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення від 22.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/6986/21 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/6986/21 - залишити без задоволення.

3. Рішення від 22.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/6986/21 - залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

5. Матеріали справи № 910/6986/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді А.І. Тищенко

Т.П. Козир