Постанова від 01.04.2025 по справі 910/19770/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"01" квітня 2025 р. Справа№ 910/19770/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 01.04.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 (повний текст складено та підписано 11.12.2024)

у справі №910/19770/23 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.)

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НГ Технологія»

про стягнення 7 162 531, 38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НГ Технологія» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 7 162 531,38 грн, з яких: 4 551 191,82 грн пені за період з 22.12.2022 по 23.04.2023, 2 611 339,56 грн штрафу 7% та 107 437,97 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №УГВС 301/15-21 від 27.10.2021 (далі за текстом - Договір) в частині своєчасної та повної поставки товару, сума непоставленого товару становить 37 304 850,93 грн, а тому позивач нарахував відповідачу 4 551 191,82 грн пені за період з 22.12.2022 по 23.04.2023, 2 611 339,56 грн штрафу 7% на підставі пункту 7.9 Договору.

Господарський суд міста Києва рішенням від 12.09.2024 у справі №910/19770/23 у задоволенні позову відмовив. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач допустив порушення зобов`язання внаслідок обставин форс-мажору, які мають місце з 02.03.2022, а тому відповідно до пункту 8.7 Договору відповідач звільняється від відповідальності.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/19770/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на безпідставний висновок суду першої інстанції про настання у відповідача форс-мажорних обставин, докази наявні у матеріалах справи не підтверджують наявність обставин непереборної сили. Судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, зокрема частини 2 статті 2, статті 11, частини 5 статті 236, пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), оскільки суд надав оцінку доводам та доказам, наданим відповідачем та залишив поза увагою доводи та докази, надані позивачем.

Крім того, як вказує позивач, суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), частини 2 статті 218 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», та не враховував правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №917/272/23, від 09.04.2024 у справі №905/342/23, від 16.05.2024 у справі №913/308/23, від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 23.03.2023 у справі №920/505/22, від 27.06.2023 у справі №917/1175/22, а також не застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин - статті 193, 216-218 ГК України та статті 610-612, 629 ЦК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/19770/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.01.2025 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19770/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/19770/23.

Матеріали справи №910/19770/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 30.01.2025.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.02.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/19770/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 18.03.2025 на 12 год. 30 хв.

Згідно письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/19770/23, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі свідчать про незгоду останнього з формою представлення відповідачем обставин настання у нього форс-мажорних обставин. Відповідач зазначає, що він дійсно зазнав істотної зміни обставин, така зміна обставин виникла внаслідок дії форс-мажорних обставин, що підтверджено висновком Херсонської торгово-промислової палати №27.01.-01/12-62 від 17.11.2022, який в силу пункту 8.3 Договору є належним доказом та відповідає правовій природі Сертифікату згідно положень пункту 3.3 рішення Президії ТПП України від 18.12.2014 №44 (5). Також відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що попри наявність форс-мажорних обставин, які виникли з 02.03.2022, він вживав заходи з виконання умов Договору, навіть після закінчення строків поставки, та намагався внести зміни до Договору в частині строків поставки.

У судовому засіданні 18.03.2025 оголошено перерву у розгляді справи №910/19770/23 на 01.04.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 01.04.2025 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/19770/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.04.2025 заперечив проти апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/19770/23 залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

27.10.2021 між відповідачем, як Постачальником, та позивачем, як Покупцем, укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар, зазначений в Специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар (т.1, а.с. 8-14).

Ціна цього Договору вказується в Специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо Постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без врахування ПДВ (застосовується, якщо Постачальник не є резидентом України). Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Спеціфікації/-ях до цього Договору (пункти 3.1, 3.2 Договору).

За умовами пунктів 5.1, 5.2 Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується у Специфікації/-ях та Графіку поставки до цього Договору. Датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена у Додатку №4 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця після підписання акта приймання-передачі Товару або видаткової накладної.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності), за умови надання Постачальником: забезпечення виконання зобов`язань по Договору, які відповідають умовам, вказаним у пункті 10.2 цього Договору і діє до 30.06.2023 (пункт 10.1 Договору).

Згідно умов Специфікації №1 від 27.10.2021, що є Додатком №1 до Договору (далі за текстом - Специфікація) (т.1, а.с. 14 зворотній бік - 29), Товар, що поставляється частини запасні для установок KPC типу IRI та IDECO в асортименті, у кількості 2 723 шт., загальною вартістю 86 979 999, 90 грн, у тому числі ПДВ - 14 496 666,65 грн.

Відповідно до пункту 3 Специфікації строк постанови Товару відповідно до Графіка поставки Товару. Відвантаження Товару - згідно з графіком поставки, з можливістю дострокової поставки. Граничний термін поставки: 26.11.2022, з можливістю дострокової поставки.

Згідно Графіка поставки Товару, що є Додатком №3 до Договору (т.1, а.с. 30-42), сторони погодили строк поставки - 420 календарних днів з дати укладання даного Договору з можливістю дострокової поставки, але не пізніше 26.11.2022, тоді як 420 календарних днів з дати укладення Договору становить до 21.12.2022.

За твердженням позивача строк поставки товару настав 21.12.2022 (420 календарних днів з дати укладання Договору), проте відповідач здійснив часткову поставку Товару, що підтверджується видатковими накладними №22 від 08.12.2021 на суму 3 594 761, 04 грн (т.1, а.с. 53), №7 від 09.02.2022 на суму 12 308 605,13 грн (т.1, а.с. 44-45), №9 від 11.02.2022 на суму 4 158 919,18 грн (т.1, а.с. 46), №12 від 17.02.2022 на суму 4 435 520,27 грн (т.1, а.с. 47), №39 від 20.12.2022 на суму 4 829 713, 32 грн (т.1, а.с. 48), №37 від 20.12.2022 на суму 346 718,35 грн (т.1, а.с. 49), №32 від 21.12.2022 на суму 9 140 544, 96 грн (т.1, а.с. 52), №33 від 21.12.2022 на суму 1 373 483,10 грн (т.1, а.с. 51), №34 від 21.12.2022 на суму 9 486 883,62 грн (т.1, а.с. 50). Сума непоставленого товару за Договором становить 37 304 850, 93 грн.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та за цим Договором (пункт 7.1 Договору).

Згідно пункту 7.9. Договору у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додаткового сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

02.03.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією №215-060132-01 від 01.03.2023 про стягнення неустойки у сумі 4 439 27,26 грн за прострочення поставки товару, яка складається із пені у розмірі 1 827 937,70 грн за період прострочення з 22.12.2022 по 09.02.2023 (т.1, а.с. 52, 53).

Листом №24-01/04-2023 від 24.04.2023 (т.1, а.с. 56) відповідач звернувся до позивача про одностороннє розірвання Договору з 24.04.2023 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, які підтверджені Висновком торгово-промислової палати №27.01.1-01/12-62 від 17.11.2022 на підставі пункту 8.4 Договору.

Спір виник через порушення відповідачем умов Договору в частині поставки Товару, а тому позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 7 162 531,38 грн на підставі пункту 7.9 Договору, з яких: 4 551 191,82 грн пені за період з 22.12.2022 по 23.04.2023, 2 611 339,56 грн штрафу 7%. В свою чергу, відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили, які виникли у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, та просить суд відмовити у задоволені позову про стягнення неустойки.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У статті 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частини 1, 3 статті 179 ГК України).

Згідно із статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частини 1, 6 вказаної норми).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів (частина 1 статті 267 ГК України).

Згідно із частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Судом встановлено, що за умовами Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується у Специфікації/-ях та Графіку поставки до цього Договору.

Відповідно до пункту 3 Специфікації строк постанови Товару відповідно до Графіка поставки Товару. Відвантаження Товару - згідно з графіком поставки, з можливістю дострокової поставки. Граничний термін поставки: 26.11.2022, з можливістю дострокової поставки.

Згідно Графіка поставки Товару сторони погодили строк поставки - 420 календарних днів з дати укладання даного Договору з можливістю дострокової поставки, але не пізніше 26.11.2022, тоді як 420 календарних днів з дати укладання даного Договору становить до 21.12.2022.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина 1 статті 253 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за умовами Договору, Специфікації та Графіка поставка товару могла відбутись як до 26.11.2022, так і до 21.12.2022, оскільки за принципом contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Отже, саме після 21.12.2022 відповідач може вважатись таким, що прострочив виконання зобов`язання з поставки товару, проти чого сторони не заперечують.

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідач на виконання умов Договору частково поставив Товар, що підтверджується видатковими накладними №22 від 08.12.2021 на суму 3 594 761, 04 грн (т.1, а.с. 53), №7 від 09.02.2022 на суму 12 308 605,13 грн (т.1, а.с. 44-45), №9 від 11.02.2022 на суму 4 158 919,18 грн (т.1, а.с. 46), №12 від 17.02.2022 на суму 4 435 520,27 грн (т.1, а.с. 47), №39 від 20.12.2022 на суму 4 829 713, 32 грн (т.1, а.с. 48), №37 від 20.12.2022 на суму 346 718,35 грн (т.1, а.с. 49), №32 від 21.12.2022 на суму 9 140 544, 96 грн (т.1, а.с. 52), №33 від 21.12.2022 на суму 1 373 483,10 грн (т.1, а.с. 51), №34 від 21.12.2022 на суму 9 486 883,62 грн (т.1, а.с. 50). Сума непоставленого товару за Договором становить 37 304 850, 93 грн.

Вказані обставини сторонами визнаються та не оспорюються, а тому такі обставини не підлягають доказуванню в силу частини 1 статті 75 ГПК України, за якою обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Відповідно до положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та за цим Договором (пункт 7.1 Договору).

Згідно пункту 7.9. Договору у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додаткового сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

За порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки Товару позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі 7 162 531,38 грн, з яких: 4 551 191,82 грн пені за період з 22.12.2022 по 23.04.2023, 2 611 339,56 грн штрафу 7%.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (частина 1 статті 617 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із частинами 1, 2 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Розділом 8 Договору Сторони погодили наступні умови. Згідно пункту 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 8.2. Договору визначено, що сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.

Згідно з пунктом 8.3 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

Пунктом 8.4. Договору визначено, що у разі коли строк обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати Договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від Договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку Договір припиняє свою дію з дати зазначеної у повідомленні про відмову від Договору, але не раніше дати отримання повідомлення.

Відповідач на підтвердження обставин форс-мажору надав суду разом зі відзивом на позов лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, Висновок про настання істотної зміни обставин (Hardship) №27.01-01/12-62 від 17.11.2022, що виданий Херсонською ТПП, а також листування сторін щодо спірних обставин прострочення поставки товару.

Розпорядженням президента ТПП України №3 від 25.02.2022 в редакції розпорядження №2 від 01.06.2023 визначено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати (Вінницька ТПП; Волинська ТТП; Дніпропетровська ТПП; Донецька ТПП; Закарпатська ТТП; Запорізька ТПП; Івано-Франківська ТПП; Київська обласна (регіональна) ТПП; Київська ТПП; Кіровоградська ТПП; Луганська ТПП; Львівська ТПП; Одеська ТПП; Полтавська ТПП; Регіональна ТПП Миколаївської області; Рівненська ТПП; Сумська ТПП; Тернопільська ТПП; Харківська ТПП; Херсонська ТПП; Хмельницька ТПП; Чернігівська ТПП) мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТТП України, в тому числі передбачених пунктом 4.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджений Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44(5), із змінами та доповненнями.

Згідно Висновку про настання істотної зміни обставин (Hardship) №27.01-01/12-62 від 17.11.2022 (т.1, а.с. 189-190) Херсонська ТПП встановила наступне: «…24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12.08.2022 р. № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

02 березня 2022 року своїм листом Компанія DiRaVi UG (haftungsbeschrдnkt) (Німеччина), повідомляє ТОВ «НГ ТЕХНОЛОГІЯ», що вимушені призупинити поставку продукції до настання більш стабільної ситуації на території України, оскільки з 24.02.2022 морські порти України заблоковані, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та активними бойовими діями на території України, а поставка мала бути здійсненна через порт Одеси, або знаходження інших можливих та безпечних логістичних маршрутів (за специфікацією №10 від 14.02.2022р, умови поставки СРТ (Incoterms ® 2010) Київ, Україна з умовами оплати: 100% по факту поставки, з відстрочкою платежу 90 днів).

За даними Міністерства оборони України та Збройних сил України існує загроза нанесення ракетно-бомбових ударів по великим містам України, м. Києву та промисловій інфраструктурі. Статистичні дані повітряних тривог свідчать про високий рівень такої загрози. Гарантувати виконання умов законодавства, в частині безпеки життя та здоров`я співробітників, цілісності Товару в умовах воєнного стану, не вбачається можливим.

Вказані вище факти свідчать про істотну зміну обставин та відсутність можливості постачання Товару у строки, передбачені умовами Договору, яку не могли передбачити Сторони Договору та яка безпосередньо впливає на виконання Заявником Договору…».

У висновку Херсонська ТПП встановила «…зазначені у документах Замовника факти свідчать про істотну зміну обставин, яку не могли передбачити Сторони Договору та яка безпосередньо впливає на виконання Заявником Договору та призвели до неможливості виконання Замовником своїх зобов`язань за Договором поставки №УГВС 301/15-21 від 27.10.2021 року. Такі обставини є істотними та непідконтрольними Замовнику, оскільки якби ці обставини можливо було передбачити, сторони не уклали б цей Договір або уклали б його на інших умовах».

Застосування конструкції форс-мажору (непереборної сили) в цивільних відносинах законодавчо не унормовано, проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту передбачити в договорі, зокрема, правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору).

Верховний Суд у своїй постанові від 14.06.2022 у справі №904/3541/15 зазначив, що непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що ця особа не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 викладений загальний висновок щодо застосування статей 6, 627 ЦК України, згідно з яким особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Відповідно до частин першої, другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ТПП та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується ТПП України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Пунктом 3.3. Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджений Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44(5), із змінами та доповненнями передбачено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Умовами розділу 8 Договору сторони не конкретизували який саме документ виданий ТПП України чи уповноваженою нею регіональною ТПП повинен бути наданий контрагенту на підтвердження обставин форс-мажору.

Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами відповідача проте, що сторони в силу статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, і висновок ТПП можна вважати документом, який може підвередити наявність форс-мажорних обставин.

Проте суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявний у матеріалах справи №910/19770/23 Висновок Херсонської ТПП від 17.11.2022 за №27.01.-01/12-62 підтверджує «настання істотної зміни обставин», що є відмінним від «обставин непереборної сили».

В силу частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання. Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

На відміну від форс-мажору, істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

Відтак, форс-мажор (статті 617 ЦК України) та істотна зміна обставин (стаття 652 ЦК України) є різними правовими ситуаціями, стаття 652 ЦК України може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 910/17639/21).

Таким чином, наданий відповідачем Висновок ТТП №27.01.1-01/12-62 від 17.11.2022 підтверджує наявність істотної зміни обставин, а не наявність обставин непереборної сили, що виключає звільнення його від відповідальності на підставі пункту 8.1 Договору.

Водночас документ торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 19.12.2023 у справі №911/1625/22, та постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний (персоніфікований) характер щодо конкретного договору та його сторін. Такі обставини засвідчуються за кожним окремим договором, податковим та/або іншим зобов`язанням, яке настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів, і виконання якого стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, має довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність і невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Отже, сертифікат ТПП України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин. Обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України.

Навіть за відсутності сертифіката ТПП про засвідчення обставин форс-мажору, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання має сторона, яка посилається на форс-мажор.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (частина 3 статті 75 ГПК України).

Лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 адресований «Всім, кого це стосується» носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 внаслідок повномасштабного вторгнення росії є загальновідомим фактом, що вплинув на закриття морських портів та повітряного простору України, а також на призупинення інших логістичних наземних сполучень.

Як встановлено судом першої інстанції, з метою виконання умов Договору відповідач уклав з DiRaVi UG (Німеччина) Договір поставки №02/11-21 від 02.11.2021, зі строком поставки 90 календарних днів (пункт 6 Додатку 310 від 14.02.2022) (т. 1, а.с. 223-231), що за висновком суду першої інстанції дає підстави вважати, що до 24.02.2022 відповідач мав спроможність у повній мірі виконати взяте на себе зобов`язання з поставки товарів обумовлених Специфікацією №1.

У подальшому, Компанія DiRaVi UG (haftungsbeschrдnkt) (Німеччина) листом від 02.03.2022 повідомила відповідача про призупинення поставки продукції до настання більш стабільної ситуації на території України, або знаходження інших можливих та безпечних логістичних маршрутів, оскільки поставка обумовленого товару повинна була бути здійснена через порт Одеси (т. 1, а.с. 187). Згідно календарного штемпеля на листі Компанії DiRaVi UG (haftungsbeschrдnkt) (Німеччина) від 02.03.2022 та відмітки у Журналі реєстрації вхідних документів відповідача, вказаний лист відповідач отримав нарочно 16.03.2022 (т.1, а.с. 187, 188).

За висновком суду першої інстанції, фактично неможливість виконання умов Договору виникла у відповідача лише з 02.03.2022, оскільки, до моменту отримання листа Компанії DiRaVi UG (haftungsbeschrдnkt) (Німеччина) відповідач не міг бути точно впевнений у його неспроможності виконати умови укладеного з позивачем договору поставки.

02.03.2022 відповідач повідомив філію «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування» про настання обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (т. 1, а.с. 181). Факт отримання листа відповідача від 02.03.2022 позивачем не спростовано, доказів зворотного матеріали даної справи не містять.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач здійснив всі необхідні дії з метою повідомлення власного контрагента (позивача) про настання обставин непереборної сили у строк та порядок передбачений розділом 8 Договору.

Проте з такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно статті 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Згідно з пунктом 1.3 Договору Постачальник гарантував, що Товар, який є предметом Договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися Товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язання перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Разом з цим, Постачальник за умовами підпункту 6.3.1 пункту 6.3 Договору зобов`язався забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.

Постачальник не має права передавати свої права та обов`язки за Договором третім особам без письмової згоди Покупця (пункт 11.6 Договору).

За приписами абзацу 2 частини 1 статті 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, неможливість виконання умов Договору через невиконання Компанією-постачальником умов іншого Договору, не може вважатися форс-мажорною обставиною, яка виникла внаслідок обставин непереборної сили.

З матеріалів даної справи вбачається, що Компанія DiRaVi UG (haftungsbeschrдnkt) (Німеччина) листом від 20.10.2022 повідомила відповідача про можливість відправки вантажу на територію України у зв`язку з оптимізацією наземного логістичного маршруту (т. 1, а.с. 185). Згідно календарного штемпеля на листі Компанії DiRaVi UG (haftungsbeschrдnkt) (Німеччина) від 20.10.2022 та відмітки у Журналі реєстрації вхідних документів ТОВ «НГ Технологія», вбачається, що означений лист відповідач отримав нарочно 24.10.2022 (т.1, а.с. 186).

Відповідач листом №18-01/11-2022 від 18.11.2022 просив позивача, у зв`язку із настанням істотної зміни обставин згідно статті 652 ЦК України, підписати додаткову угоду, якою продовжити строк дії Договору та строки поставки до 25.06.2023 (т.1, а.с. 183).

Листом №29-01/11-2022 від 29.11.2022 (т.1, а.с. 191) відповідач просив позивача, у зв`язку із призупиненням поставки товару постачальником на 232 календарні дні, продовжити строк поставки товару на строк, що не перевищує термін затримки, а саме на 211 календарних дні.

Позивач листом №1194-060132-01 від 12.12.2022 (т.1, а.с. 194-195) просив відповідача надати документ/-ти про причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними у Договорі виробниками Товару - National Oilwell Varco L.P., USA Westo International Consulting, Inc USA та його авторизованими постачальниками з компанією-постачальником для ТОВ «НГ Технологія» - DiRaVi UG (haftungsbeschrдnkt), а також документ/-и, з яких випливає строк дії обставин непереборної сили. Вказаним листом позивач вказав відповідачу на сплив 21.12.2022 строку поставки Товару.

З наявних у матеріалах справи №910/19770/23 доказів вбачається, що відповідач листом №1-01/12-2022 від 01.12.2022 (т. 1, а.с. 197), тобто до звернення позивача із листом №1194-060132-01 від 12.12.2022, звернувся до Компанії DiRaVi UG (haftungsbeschrдnkt) (Німеччина) з проханням надати причинно-наслідковий зв`язок між Компанією та виробниками товару. Компанія DiRaVi UG (haftungsbeschrдnkt) (Німеччина) у відповідь надіслала лист від 28.12.2022 (т. 1, а.с. 199) з поясненням, що інформація, яку витребовує АТ «Укргазвидобування» згідно законів ФРН становить комерційну таємницю та не підлягає розкриттю, втім на підтвердження оригінальності продукції надсилає підтверджуючий лист від виробника товару.

Відповідач листом №28-01/12-2022 від 28.12.2022 (т. 1, а.с. 192) повідомив позивача про звернення до постачальника DiRaVi UG (haftungsbeschrдnkt) (Німеччина), отримання відповіді, згідно з якою розкриття комерційної інформації не передбачено законодавством ФРН, на підтвердження походження продукції DiRaVi UG (haftungsbeschrдnkt) (Німеччина) надано лист від компанії National Oilwell Varco L.P., USA.

Листом №09-02/01-2023 від 09.02.2023 відповідач (т. 1, а.с. 201) звернувся до позивача з проханням надати відповідь щодо можливості прийняття товару вже після закінчення строків поставки.

Листом №141-060132-01 від 13.02.2023 (т. 1, а.с. 202) директор філії «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування» повідомив відповідача, що лист ТОВ «НГ-Технологія» від 09.02.2023 було передано на розгляд уповноваженій особі АТ «Укргазвидобування».

02.03.2023 позивач направив відповідачу претензію №215-060132-01 від 01.03.2023 про стягнення неустойки у сумі 4 439 27,26 грн за прострочення поставки товару, яка складається із пені у розмірі 1 827 937,70 грн за період прострочення з 22.12.2022 по 09.02.2023 (т.1, а.с. 52, 53).

Листом №16-01/03-23 від 16.03.2023 (т.1, а.с. 205-206) відповідач відмовив у задоволенні претензії позивача №215-060132-01 від 01.03.2023, посилаючись на звільнення від відповідальності за наявності обставин непереборної сили (форс-мажору), які підтверджені Висновком ТТП №27.01.1-01/12-62 від 17.11.2022.

Листом №24-01/04-2023 від 24.04.2023 (т.1, а.с. 56) відповідач звернувся до позивача про одностороннє розірвання Договору з 24.04.2023 у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин, які підтверджені Висновком ТТП №27.01.1-01/12-62 від 17.11.2022 на підставі пункту 8.4 Договору.

Позивач листом №557-060132-01 від 28.04.2024 (т.1, а.с. 218-219) заперечив стосовно одностороннього розірвання Договору, оскільки Висновок ТТП №27.01.1-01/12-62 від 17.11.2022 не є Сертифікатом ТПП у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Як вже встановлено судом апеляційної інстанції відповідачем на підтвердження наявності форс-мажору (обставин непереборної сили) надав суду Висновок ТТП №27.01.1-01/12-62 від 17.11.2022, який підтверджує настання істотної зміни обставин, що є різними правовими поняттями, а тому дія розділу 8 Договору не розповсюджується на спірні правовідносини, враховуючи наявність вказаного Висновку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі. Як свідчать матеріали справи, Компанія DiRaVi UG (haftungsbeschrдnkt) (Німеччина) листом від 20.10.2022 повідомила відповідача про можливість відправки вантажу на територію України у зв`язку з оптимізацією наземного логістичного маршруту, відповідач починаючи з 20.12.2022 здійснив 5 поставок позивачу.

Щодо розірвання Договору на підставі пункту 8.4 Договору, то слід зазначити, що умовами вказаного пункту Договору сторони погодили, що у разі коли строк обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати Договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від Договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль. В такому випадку Договір припиняє свою дію з дати зазначеної у повідомленні про відмову від Договору, але не раніше дати отримання повідомлення.

Спірний Договір укладено у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі» (UA-2021-05-25-012374-b).

Згідно із частиною 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду (частини 2, 3 статті 188 ГК України).

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) у разі продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань, у тому числі у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили. При цьому Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає випадків обов`язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін. Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін.

Тобто продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (можливість чого передбачена у пункті 4 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі»). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.

Тоді як відповідач належними та допустимими доказами не навів та не довів суду наявності обставин непереборної сили, що виключає можливість застосування пункту 8.4 Договору та відповідно права позивача щодо одностороннього розірвання Договору чи внесення змін до Договору в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність відповідачем наявності форс-мажорних обставин як підставу для звільнення його від відповідальності за порушення умов Договору.

Пунктом 7.9 Договору сторони погодили, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного Договору, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додаткового сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не поставлено товар на загальну суму 37 304 850, 93 грн, зазначене останнім не заперечується. Отже, має місце прострочення зобов`язання з боку відповідача з 22.12.2022, а тому позивач правомірно нарахував відповідачу 4 551 191,82 грн пені за період з 22.12.2022 по 23.04.2023 та 2 611 339,56 грн штрафу 7%.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 названої норми).

Згідно із частиною 1 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У частині 2 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом апеляційної інстанції перевірено правильність розрахунку неустойки, здійсненого позивачем, розрахунок пені та 7% штрафу є арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам Закону. В свою чергу, відповідач свого контррозрахунку пені та штрафу суду не надав.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду із даним позовом 21.12.2023, про що свідчить відмітка поштового штампу на конверті (номер поштового відправлення 3600008846888).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Отже, позивачем не пропущено строк позовної давності, про який відповідачем зазначено у відзиві на позов.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Відповідачем не наведено та не доведено суду належними та допустимими доказами наявності обставин, з якими Закон надає суду право зменшити розмір неустойки, розмір нарахованої позивачем суми пені та 7% штрафу не перевищує розмір непоставленого відповідачем товару, що відповідає умовам пункту 7.9 Договору.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи помилковий висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/19770/23 підлягає скасуванню.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/19770/23 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/19770/23 підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

За результатами розподілу судових витрат відповідно до положень частини 14 статті 129 ГПК судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/19770/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 у справі №910/19770/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НГ Технологія» (вул. Ковпака, буд. 17, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40018076) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30019775) 4 551 191,82 грн (чотири мільйони п`ятсот п`ятдесят одну тисячу сто дев`яносто одну гривню 82 копійки) пені, 2 661 339,56 грн (два мільйони шістсот шістдесят одну тисячу триста тридцять дев`ять гривень 56 копійок) 7% штрафу, 107 437,97 грн (сто сім тисяч чотириста тридцять сім гривень 97 копійок) судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НГ Технологія» (вул. Ковпака, буд. 17, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40018076) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул. Кудрявська, буд. 26/28, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30019775) 128 925,56 грн (сто двадцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень 56 копійок) за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва

6. Матеріали справи №910/19770/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана суддями 08.04.2025.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова