Постанова від 02.04.2025 по справі 487/1004/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 487/1004/16-ц

провадження № 61-11713св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Автогаражний кооператив «Парма»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Парма»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2023 року у складі судді Сухаревич З. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у складі колегії суддів Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження.

Заяву мотивовано тим, що 21 липня 2016 року у справі № 487/1004/16-ц Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення про відмову ОСОБА_1 у позові про визнання незаконним рішення правління Автогаражного кооперативу «Парма» (далі - АГК «Парма», кооператив) від 23 січня 2016 року, встановивши, що: металевий гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться у володінні ОСОБА_1 , належить на праві власності АГК «Парма»; металевий гараж № НОМЕР_1 був переданий ОСОБА_1 головою АГК «Парма» за усним договором оренди; ОСОБА_1 визнав факт передання йому в користування металевого гаража № НОМЕР_1 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підписували рішення від 23 січня 2016 року, є членами кооперативу та обрані до членів правління АГК «Парма». Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2016 року залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2016 року та постановою Верховного Суду від 15 березня 2018 року.

Заявник, ознайомившись зі справою, не знайшов у її матеріалах допустимих доказів права власності АГК «Парма» на металевий гараж № 90 та укладання з ним усного договору оренди щодо гаража, а також доказ того, що він визнавав факт передання йому кооперативом гаража та доказів прийняття до членів АГК «Парма» ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що свідчить про те, що документи, які містилися у матеріалах справи № 487/1004/16-ц, на підставі яких встановлені вказані факти, втрачені.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд відновити втрачене судове провадження у справі № 487/1004/16-ц у частині аркушів справи, на яких знаходяться докази, що підтверджують такі факти: металевий гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться у володінні ОСОБА_1 , належить на праві власності АГК «Парма»; металевий гараж № НОМЕР_1 був переданий ОСОБА_1 головою АГК «Парма» за усним договором оренди; ОСОБА_1 визнав факт передання йому в користування металевого гаража № НОМЕР_1 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підписували рішення від 23 січня 2016 року, є членами кооперативу та обрані до членів правління АГК «Парма».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, визнаючи заяву неподаною та повертаючи її заявнику, керувався тим, що недоліки, вказані в ухвалі Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2023 року про залишення заяви без руху та надання строку для усунення її недоліків, заявником усунені не в повному обсязі. Заявник не виконав вимогу ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2023 року щодо зазначення конкретного переліку втрачених документів цивільної справи, які необхідно відновити. У заяві про усунення недоліків заявник вказав лише обставини, які мають підтвердити втрачені, на його думку, документи, без зазначення реквізитів цих документів та їх змісту. Безпосереднім об`єктом відновлення судового провадження є конкретний перелік відсутніх повністю або частково матеріалів втраченого судового провадження, однак таких матеріалів заявник не зазначив.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

06 серпня 2023 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у цій справі, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення.

Зазначає, що згідно із пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 червня 2006 року № 2006/23 (далі - Бангалорські принципи) суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів. Відповідно до пункту 1.6 Бангалорських принципів суддя виявляє та підтримує високі стандарти поведінки суддів з метою зміцнення суспільної довіри до судових органів, що має першочергове значення для підтримки незалежності судових органів. Такі високі стандарти суддівської поведінки вимагають дотримання мінімальних гарантій справедливого судового розгляду, а сторони повинні мати гарантію, що на їх права чи обов`язки вплине лише рішення, яке ґрунтується виключно на доказах, які відмові сторонам відкритого судового розгляду.

Суди необґрунтовано відмовили у прийнятті його заяви до розгляду з тієї підстави, що ним не зазначено реквізитів документів, поданих іншою стороною і з якими його не було ознайомлено під час розгляду справи, чим, на думку заявника, йому відмовлено в доступі до правосуддя за невиконання вимог, які він фізично не міг виконати.

Вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 185 ЦПК України, порушують його право на доступ до суду, передбачене Конституцією України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), з урахуванням того, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року у складі колегії суддів Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2023 року у зв`язку з відставкою судді Верховного Суду Антоненко Н. О. на підставі службової записки Голови Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. та розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Грицик О. Ф. від 16 листопада 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В, судді, які входять до складу колегії суддів: Карпенко С. О., Фаловська І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами під час розгляду заяви про відновлення частини втраченого судового провадження

Суди встановили, що 08 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відновлення частини втраченого судового провадження, а саме аркушів справи, на яких знаходяться докази на підтвердження таких фактів: металевий гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться у володінні ОСОБА_1 , належить на праві власності АГК «Парма»; металевий гараж № НОМЕР_1 був переданий ОСОБА_1 головою АГК «Парма» за усним договором оренди; ОСОБА_1 визнав факт передання йому в користування металевого гаража № НОМЕР_1 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підписували рішення АГК «Парма» від 23 січня 2016 року, є членами кооперативу та обрані до членів правління АГК «Парма».

Ухвалою Заводського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2023 року заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, при цьому зазначено, що ОСОБА_1 необхідно привести подану заяву у відповідність до приписів статті 491 ЦПК України.

На виконання вимог ухвали Заводського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2023 року ОСОБА_1 18 травня 2023 року надіслав до суду відповідь, в якій виклав інформацію про усунення недоліків заяви, а саме: інформацію щодо осіб, які брали участь у справі і в якому процесуальному статусі, їх найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові, за його наявності, для фізичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); про місцезнаходження втрачених копій матеріалів провадження або даних стосовно таких копій зазначив, що місцезнаходження йому не відомо.

Щодо предмета відновлення частини втраченого судового провадження заявник зазначив, на його думку, конкретний перелік документів, які необхідно відновити:

«1. Втрачений документ, який є допустимим доказом підтвердження права власності АГК «Парма» на металевий гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться у володінні ОСОБА_1 ;

2. Втрачений документ, який є допустимим доказом факту укладення усного договору оренди металевого гаражу № НОМЕР_1 між АГК «Парма» та ОСОБА_1 ;

3. Втрачений документ, який є допустимим доказом підтвердження передання металевого гаража № НОМЕР_1 від АГК «Парма» ОСОБА_1 в 2007, в 2008, в 2009, чи в будь-якому іншому році;

4. Втрачений документ, який є допустимим доказом підтвердженням того, що ОСОБА_1 визнав факт отримання металевого гаража № НОМЕР_1 у користування від АГК «Парма» в 2007, в 2008, в 2009, чи в будь-якому іншому році;

5. Втрачений документ, який є допустимим доказом підтвердження прийняття ОСОБА_3 до членів АГК «Парма»;

6. Втрачений документ, який є допустимим доказом підтвердження прийняття ОСОБА_2 до членів АГК «Парма».

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судів рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Такі засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розділом Х ЦПК України «Відновлення втраченого судового провадження» встановлено порядок відновлення втраченого повністю або частково судового провадження у цивільній справі.

Відповідно до статті 488 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час подання заяви про відновлення частини втраченого судового провадження) відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із статтею 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 490 ЦПК України).

Частини перша і друга статті 491 ЦПК України визначають форму і зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження, зокрема у заяві повинно бути зазначено: 1) про відновлення якого судового провадження або якої його частини просить заявник; 2) які особи брали участь у справі і в якому процесуальному статусі, їх найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові, за його наявності, для фізичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України - якщо відповідні дані відомі заявникові; 3) номери засобів зв`язку учасників судового процесу (телефон, факс, засоби електронного зв`язку, офіційна електронна адреса тощо) - якщо вони відомі заявникові; 4) наявні у заявника відомості про обставини втрати судового провадження, місцезнаходження копій матеріалів провадження або даних стосовно таких копій; 5) документи, відновлення яких заявник вважає необхідним і з якою метою.

Згідно із частин третьої-п`ятої статті 491 ЦПК України до заяви про відновлення втраченого судового провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися в заявника або у справі, копії заяви відповідно до кількості учасників справи, а у разі необхідності - клопотання про поновлення строку на подання заяви про відновлення втраченого судового провадження. Заява про відновлення втраченого судового провадження може бути подана до суду незалежно від строку зберігання судового провадження, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними.

За положеннями частини першої статті 492 ЦПК України у разі невідповідності заяви про відновлення втраченого судового провадження вимогам, встановленим статтею 491 цього Кодексу, застосовуються правила статті 185 цього Кодексу.

У частині першій статті 185 ЦПК України зазначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 185 ЦПК України).

Згідно із частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено (частина шоста статті 185 ЦПК України)

За частиною сьомою статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Крім того, згідно із частиною статті 492 ЦПК України повернення заяви з підстав, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження.

Відновлення втраченого судового провадження є гарантією забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та його виконання (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 2-1597/2003, провадження № 61-2704св24).

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із заявою про відновлення частини втраченого судового провадження, мотивував свої вимоги тим, що 21 липня 2016 року у справі № 487/1004/16-ц Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АГК «Парма» про визнання незаконним рішення правління АГК «Парма» від 23 січня 2016 року, встановивши, що: металевий гараж № НОМЕР_1 , який знаходиться у володінні ОСОБА_1 , належить на праві власності АГК «Парма»; металевий гараж № НОМЕР_1 був переданий ОСОБА_1 головою АГК «Парма» за усним договором оренди; ОСОБА_1 визнав факт передання йому в користування металевого гаража № НОМЕР_1 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підписували рішення від 23 січня 2016 року, є членами кооперативу та обрані до членів правління АГК «Парма». Однак, на думку заявника, у матеріалах справи відсутні допустимі докази права власності АГК «Парма» на металевий гараж № 90 та укладання з ним усного договору оренди на гараж, а також доказ того, що він визнавав факт передання йому кооперативом гаража та докази прийняття до членів АГК «Парма» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Тобто документи, які містилися у матеріалах справи, на підставі яких встановлені вказані факти, втрачені.

Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалою від 10 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення її недоліків. Суд першої інстанції в ухвалі вказав, що ОСОБА_1 необхідно привести подану заяву у відповідність до вимог статті 491 ЦПК України, зокрема зазначити: 1) які особи брали участь у справі і в якому процесуальному статусі, їх найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові, за його наявності, для фізичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України - якщо відповідні дані відомі заявникові; 2) номери засобів зв`язку учасників судового процесу (телефон, факс, засоби електронного зв`язку, офіційна електронна адреса тощо) - якщо вони відомі заявникові; 3) місцезнаходження втрачених копій матеріалів провадження або даних стосовно таких копій; 5) документи, відновлення яких заявник вважає необхідним.

Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалою від 23 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відновлення частини втраченого судового провадження постановив вважати неподаною та повернути її заявнику. Визнаючи заяву неподаною та повертаючи її заявнику, місцевий суд керувався тим, що ОСОБА_4 вимоги ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2023 року про залишення заяви без руху та усунення її недоліків виконав частково.

Місцевий суд вказав, що заявник не виконав вимогу ухвали щодо зазначення конкретного переліку втрачених документів цивільної справи, які необхідно відновити. У заяві про усунення недоліків заявник вказав лише обставини, які мають підтвердити втрачені, на його думку, документи, без зазначення реквізитів цих документів та їх змісту. Водночас безпосереднім об`єктом відновлення є конкретний перелік відсутніх повністю або частково матеріалів втраченого судового провадження, однак такого переліку заявник суду не надав. Отже, не зазначення заявником конкретного переліку документів, які, на його думку, містилися у справі та були втрачені, є перешкодою для розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , зазначив, що у встановлений судом строк заявник частково виконав вимоги ухвали суду про усунення недоліків поданої заяви. Разом із тим, вказані в ухвалі суду першої інстанції від 10 травня 2023 року вимоги щодо визначення конкретного переліку відсутніх повністю або частково матеріалів цивільної справи заявником не виконані. Заявник навів лише факти, які повинні підтверджувати втрачені, на його думку, документи. Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення заяви про відновлення частини втраченого судового провадження заявнику, оскільки заявник не виконав вимоги суду від 10 травня 2023 року в повному обсязі у встановлений для цього строк.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди не дотрималися під час ухвалення оскаржуваних судових рішень положень пункту 1.1, 1.6 Бангалорських принципів, колегія суддів звертає увагу на таке.

Під час розгляду справ у порядку розділу Х ЦПК України «Відновлення втраченого судового провадження» суд не збирає та не досліджує нові докази, не викладає висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням. У порядку розділу Х ЦПК України суд вирішує процесуальне питання щодо можливості відновлення повністю або частково втраченого судового провадження. Тому посилання на недотримання судами під час розгляду справи у порядку розділу Х ЦПК України «Відновлення втраченого судового провадження» положень пунктів 1.1 та 1.6. Бангалорських принципів не має правового значення.

Доводи касаційної скарги про те, що суди неправомірно відмовили заявнику у прийнятті його заяви до розгляду спростовуються матеріалами справи, оскільки ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, заяву заявника визнано неподаною та повернуто з підстав не усунення недоліків вказаної заяви. При цьому заявнику роз`яснено, що відповідно до частини сьомої статті 183 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 185 ЦПК України, порушують його право на доступ до суду, передбачене Конституцією України та статтею 6 Конвенції, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно вважав, що недоліки заяви, поданої ОСОБА_1 , у встановлений судом строк ним усунені частково, що дало підстави для застосування правил статті 185 ЦПК України. З урахуванням наведеного висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів не формує.

Інші, наведені в касаційній скарзі, аргументи є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, по своїй суті зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими, відповідають вимогам, передбаченим статтею 263 ЦПК України, а тому підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік