Постанова від 16.07.2025 по справі 487/1004/16-ц

16.07.25

22-ц/812/1209/25

Справа №487/1004/16-ц

Провадження № 22-ц/812/1209/25

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 липня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Носіковим І.М.,

за відсутності учасників справи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2025 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Кузьменко В.В., дата складання повного тексту незазначена, за заявою ОСОБА_1 про роз`яснення рішення від 21 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до автогаражного кооперативу "Парма", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Парма", про визнання рішення правління недійсним

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про роз`яснення рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2016 року.

Обґрунтовуючи заяву вказував, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2016 року відмовлено у задоволенні його позову про визнання рішення правління недійсним

Вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду від 05 вересня 2016 року.

Зазначає, що залишення рішення без змін означає, що в матеріалах справи повинні існувати допустимі докази, на підставі дослідження яких місцевий суд прийшов до висновку про наявність чи відсутність тих чи інших обставин, а в рішенні суду повинно бути вказано, які це саме докази.

Проте ні в позовній заяві, ні в інших поданих суду документах позивач не визнавав факт передання йому від АГК "Парма" гаражу в оренду чи будь-яке інше користування ні в 2007 році, ні в 2009 році, ні в будь-якому іншому році. Навпаки стверджував про отримання гаражу у власність від фізичної особи, а не від АГК, і тільки у 2007 році.

Отже незрозуміло, в яких саме заявах чи поясненнях позивач визнавав факт передання йому від АГК "Парма" гаражу №90 в оренду чи інше користування взагалі і в 2007 році зокрема.

Також, відповідачем не визнався факт передачі в користування гаражу раніше ніж кінець 2009 року. Отже незрозуміло, в яких саме заявах чи поясненнях відповідач визнавав факт передання гаражу позивачу в інший період ніж кінець 2009 року.

Будь-яких даних, підтверджених вказаними у ст.76 ЦПК України засобами того, що позивачу в АГК «Парма» приблизно в 2007-2009 роках було передано в користування гараж № НОМЕР_1 в АГК «Парма». Договір оренди гаражу між сторонами в письмовій формі не оформлювався, позивач в матеріалах справи знайти не зміг, суд також не зазначив номера аркушів, на яких знаходяться ці матеріали справи.

Водночас є дані, підтверджені засобами вказаними у статті 76 ЦПК України, які спростовують цей висновок.

Фотокопія звернення Правління АГК до позивача на воротах гаражу № НОМЕР_1 про сплату членських внесків, яка підтверджує що гараж не приблизно, а точно знаходився у володінні позивача вже в 2007році і відповідно не міг передаватись у 2008 та 2009 роках.

Покази свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також підтвердили факт володіння Позивача гаражем з 2007 року.

Отже незрозуміло, що собою уявляють ці "матеріали справи" і де саме в справі(на якому аркуші) вони знаходяться.

Незрозуміло, з якого саме допустимого доказу, що знаходиться в матеріалах реєстраційної справи суд встановив, що ОСОБА_1 до кооперативу не приймався.

Також, незрозуміло, яким чином суду, без дослідження Протоколів загальних зборів, від отримання яких він сам відмовився, вдалось встановити, що позивач не приймався до членів кооперативу загальними зборами.

Крім того, не зрозуміло на підставі яких, досліджених судом допустимих доказів, суд прийшов до висновку, що АГК "Парма" є власником гаражу № НОМЕР_1 і що між сторонами в усній формі укладено договір оренди на невизначений строк.

Враховуючи вищевикладене просив роз`яснити:

В яких саме заявах чи поясненнях та якими саме словами позивач визнавав факт передання йому від АГК "Парма" гаражу №90 у користування, а не у власність;

В яких саме заявах чи поясненнях та якими словами відповідач визнавав факт передавання гаражу Позивачу в інший період, ніж кінець 2009 року;

На якому аркуші справи знаходиться допустимий доказ з "матеріалів справи" який підтверджує, "що позивачу в АГК «Парма» приблизно в 2007-2009 роках було передано в користування гараж № НОМЕР_1 в АГК «Парма», - тобто підтверджує факт передачі позивачу гаражу саме в користування, а не у власність;

На якому аркуші справи знаходиться допустимий доказ з "матеріалів справи" який підтверджує, що "Договір оренди Гаражу між сторонами в письмовій формі не оформлювався.", - тобто підтверджує, що між сторонами в усній формі укладено договір оренди чи іншого користування гаражем № НОМЕР_1 на невизначений строк;

На якому аркуші справи знаходиться допустимий доказ, що підтверджує факт передачі гаражу позивачу Головою Правління АГК "Парма" в 2007 році;

На якому аркуші справи знаходиться допустимий доказ, що підтверджує факт передачі гаражу позивачу Головою Правління АГК "Парма" в 2008 році;

На якому аркуші справи знаходиться допустимий доказ, що підтверджує факт передачі гаражу позивачу Головою Правління АГК "Парма" в 2009 році;

На якому аркуші справи знаходиться доказ, який підтверджує що ОСОБА_3 був Головою АГК "Парма" протягом 2007 - 2009 років - тобто мав повноваження на укладання договорів та передачі майна від імені АГК "Парма";

На якому аркуші справи знаходиться допустимий доказ з "матеріалів реєстраційної справи", який достовірно підтверджує, що ОСОБА_1 до кооперативу не приймався ні Головою АГК чи Правлінням, ні загальними зборами;

На якому аркуші справи знаходяться фото оголошень, що містять відомості про заборгованість позивача перед АГК саме такими словами: "на охорону, утримання території і т. і. "»

На якому аркуші справи знаходиться допустимий доказ, на підставі якого суд, без дослідження Протоколів загальних зборів, встановив, що Позивач не приймався до членів кооперативу загальними зборами;

На якому аркуші справи знаходяться досліджені судом допустимі докази, які підтверджують право власності АГК "Парма" на гараж № НОМЕР_1 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволені заяви про роз`яснення рішення від 21 липня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АГК "Парма", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ "Парма" про визнання рішення правління недійсним.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції вказав, що відсутні правові підстави для роз`яснення рішення суду. Тому в задоволенні заяви про роз`яснення рішення слід відмовити.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу та вказував, що висновки викладені в ухвалі не відповідають обставинам справи, тому просив про її скасування.

Так, вказував, що в рішенні дано оцінку та правовий аналіз всім поданим сторонами доказам в їх сукупності. В рішення суду від 21 липня 2016 року не дана оцінка наданим АГК «Парма» договору та квитанції від 22 серпня 1993 року про придбання спірного гаражу за шість років до створення АГК, згідно Статуту АГК «Парма» в 1999 році.

Рішення є зрозумілим та доступним для сприйняття лише для судді. Ухвала не містить відповіді на питання, які просив роз`яснити позивач в клопотанні.

Зокрема в ухвалі відсутнє роз`яснення, на підставі якого саме доказу, який до цього часу невідомий позивачу, суд визнав право власності АГК на гараж.

Також вказував, що питання розглянуто судом за відсутності позивача ОСОБА_1 , не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, незважаючи на клопотання про розгляд справи за участю позивача.

Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АГК «Парма» про визнання неправомірним рішення правління від 23 січня 2016 року.

В обґрунтування позову зазначав, що з 2005-2006 р. або 2007 р. користується металевим автомобільним гаражем у АГК «Парма» без укладення договору оренди.

На цій підставі він вважає себе членом цього кооперативу та сплачує членські внески.

23 січня 2016 року правлінням АГК «Парма» було прийнято рішення, яким його зобов`язано у місячний термін звільнити гаражний бокс № НОМЕР_1 від власних речей та зняти власний замок.

Посилаючись на ці обставини та відсутність належних повноважень у членів правління, позивач просив визнати недійсним таке рішення.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2016 року, яке ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 вересня 2016 року, залишено без змін у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2016 року незрозумілим ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про його роз`яснення.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції вказав, що відсутні правові підстави для роз`яснення рішення суду. Тому в задоволенні заяви про роз`яснення рішення слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судове рішенняце акт, яким закінчується розгляд цивільної справи, яке відповідно дост. 124 Конституції Україниухвалюється судами іменем України і є обов`язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1статті 271 ЦПК Україниза заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Відповідно до частини 2статті 271 ЦПК Україниподання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Роз`яснення судового рішення є одним із способів усунення його недоліків з приводу його зрозумілості.

Відповідно до роз`яснень пункту 21постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення в цивільній справі»роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання.

Незрозумілим єрішення суду,в якомуприпускається кількаваріантів тлумачення;роз`яснюютьсяне висновки,яких дійшовсуд,а ухваленесудове рішення;підставою дляроз`ясненнярішення судує утрудненнячи неможливістьйого виконання.Зрозумілість судового рішення полягає у тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Роз`яснення інших частин судового рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру для примусового виконання.

Роз`ясненням судового рішення фактично є викладення його змісту таким чином, щоб ті його частини, які викликають труднощі для його розуміння, були висвітлені чіткіше та зрозуміліше. При цьому суд, роз`яснюючи судове рішення, не вправі вносити будь-які зміни в ухвалене судове рішення.

Тобто, процесуальна процедура роз`яснення судового рішення виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

При цьому, роз`яснено може бути виключно судове рішення, яке підлягає виконанню.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення судового рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

Суд може відмовити у роз`ясненні судового рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю, або у випадку, коли судове рішення не підлягає роз`ясненню.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі№ 233/3676/19 вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другоїстатті 271ЦПК України подання заявипро роз`ясненнясудового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеномуЗаконом України «Про виконавче провадження».

У заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі№ 814/907/16.

Відтак, роз`яснення судового рішення має значення не саме по собі, а в контексті забезпечення його правильного виконання з урахуванням змісту рішення і волі суду, який його ухвалив. Метою роз`яснення судового рішення є його удосконалення для правильного розуміння учасниками судового провадження, органом виконання судового рішення.

Аналізуючи зміст заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2016 року, колегія суддів приходить до висновку про те, що всі доводи зводяться до висловлення незгоди з рішенням суду та проханням до суду навести додаткові мотиви ухвалення рішення, роз`яснивши позивачеві з яких доказів виходив суд при ухваленні рішення, проте це не є підставою для роз`яснення судового рішення.

Суть роз`яснення судового рішення полягає не в роз`ясненні мотивів, які покладені в основу судового рішення, а в роз`ясненні такого рішення з метою наступного його виконання. На переконання суду, мотиви ухвалення рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2016 року безпосередньо відображені в ньому, воно є мотивованим, зрозумілими і додаткових роз`яснень не потребують.

Вказане рішення не допускає кількох варіантів тлумачення. Крім того, вказане рішення не підлягало примусовому виконанню, що виключає утруднення чи неможливість його виконання.

За вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду від 21 липня 2016 року.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволені апеляційної скарги, залишивши без змін ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2025 року.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 16 липня 2025 року.