Ухвала

від 07.04.2025 по справі 320/46251/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

07 квітня 2025 року справа № 320/46251/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державного підприємства Виробниче об`єднання "Київприлад" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Державного підприємства Виробниче об`єднання "Київприлад" до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

01 жовтня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство Виробниче об`єднання "Київприлад" із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та накладення штрафу у розмірі 24 000,00 гривень №Ц/КВ/18078/4НД/СП/ФС-106 від 05.09.2024.

09.10.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову від 15.10.2024 №81/190 шляхом зупинення вчинення виконавчих дій щодо виконання постанови позивача про накладення штрафу на відповідача до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 (суддя ОСОБА_1.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 (суддя ОСОБА_1.) заяву представника Державного підприємства Виробниче об`єднання "Київприлад" про забезпечення позову повернуто без розгляду.

24.10.2024 канцелярією суду зареєстровано докази усунення недоліків позову, подані представником позивача 22.10.2024 через канцелярію суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 (суддя ОСОБА_1 ) прийнято до провадження адміністративну справу №320/46251/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

11.12.2024 через підсистему "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву.

18.12.2024 позивачем подано через канцелярію суду пояснення на відзив на позовну заяву.

06.03.2025 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 прийнято адміністративну справу №320/46251/24 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від сторін.

Суд зазначає, що 14.02.2025 представником позивача через канцелярію суду подано заяву від 09.12.2024 №81/90 про забезпечення позову у справі №320/46251/24 шляхом зупинення вчинення дій щодо виконання Постанови про накладення штрафу до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили, про що постановити ухвалу суду.

Вказану заяву Державного підприємства Виробниче об`єднання "Київприлад" від 09.12.2024 №81/90 про забезпечення позову у справі №320/46251/24 зареєстровано в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" 07.04.2025 та було передано судді Кушновій А.О. для розгляду 07.04.2025.

Обґрунтовуючи заяву від 09.12.2024 №81/90 про забезпечення позову, позивач вказує, що в разі не застосування заходів забезпечення позову буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів позивача, оскільки буде завдано шкоду позивачу. Зокрема, таке стягнення додатково ляже тягарем і унеможливить виплату заробітної плати працівникам, що в свою чергу потягне за собою також несплату із доходів працівників сум податків та обов`язкових платежів до бюджету; виконання обов`язків сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Також вказує, що заборгованість підприємства по заробітній платі перед працівниками станом на 01.09.2024 складає 16564,8 тис.грн. Позивач звертає увагу на те, що стягнення коштів не зможе забезпечити його виконання через їх відсутність, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню підприємства, ляже додатковим тягарем на підприємство по невиплаті боргу по зарплаті, порушить господарську діяльність підприємства, яку останній здійснює в тому числі метою забезпечення вирішення виконання обороноздатності країн під час дії воєнного стану, внаслідок військової операції.

На думку позивача, вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду цього клопотання на вирішення спору по суті не впливає без фактичного його розгляду судом.

При цьому позивач просить суд врахувати висновки Дніпропетровського окружного адміністративного суду, викладені в ухвалі від 24.03.2017 у справі №804/8330/16.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви Державного підприємства Виробниче об`єднання "Київприлад" про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з Рекомендацією №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92270719) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити вчинення дій щодо виконання Постанови позивача про накладення штрафу на відповідача до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили, про що постановити ухвалу суду.

При оцінці підстав для забезпечення позову суд враховує, що оскаржуваною постановою Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №Ц/КВ/18078/4НД/СП/ФС-106 від 05.09.2024 на позивача накладено штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 24 000,00 (двадцять чотири тисячі грн) гривень.

Згідно з п.9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (надалі - Порядок №509), штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Відповідно до п.11 Порядку №509, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються - органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).

Зважаючи на те, що оскаржувана постанова є виконавчим документом, строк її пред`явлення до виконання настав після 05.10.2024, тобто після закінчення строку добровільної сплати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною першою статті 26 Закону №1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Суд зазначає, що матеріали позовної заяви не містять доказів звернення Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до територіальних органів Державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження та прийняття такими органами постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання спірної постанови.

Також, станом на дату подання позовної заяви та даної заяви про забезпечення позову, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру боржників, щодо Позивача відсутні відкриті виконавчі провадження.

Позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Отже, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, а тому не доведено наявності тих обставин, які є обов`язковими передумовами для надання тимчасового судового захисту.

Крім того, вжиття заходів та забезпечення позову, в даному випадку, може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішення відповідача, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки позивач не навів належних доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Разом з тим, посилання позивача на правові висновки судів першої інстанції у подібних справах суд до уваги не приймає, оскільки вони не мають преюдиційного значення у цій справі, не є обов`язковими до врахування відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, а також не є джерелом права у контексті статті 7 КАС України.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства Виробниче об`єднання "Київприлад" від 09.12.2024 №81/90 про забезпечення позову.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Кушнова А.О.