Постанова

від 08.04.2025 по справі 766/7686/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2025 року м. Херсон

Єдиний унікальний номер справи: 766/7686/24

Номер провадження: 22-ц/819/172/25

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Склярської І.В.,

суддів: Кутурланової О.В., Воронцової Л.П.,

секретар Вєрємєєнко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2024 року (під головуванням судді Булах Є.М.), у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2024 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому просив:

- Визнати протиправним та скасувати Наказ директора Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради від 29.12.2023 року № 167-К «Про звільнення працівників апарату» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з посади бухгалтера, за п. 8-3 частини 1 ст. 36 КЗпП України;

- Поновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді провідного бухгалтера в Комунальному підприємстві «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради;

- Стягнути з Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.05.2023 року по 06.05.2024 року в розмірі 137 792,34 грн. та заборгованості за 92 дні невикористаної щорічної основної відпустки;

- Стягнути з Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 589,12 грн;

- Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді провідного бухгалтера в Комунальному підприємстві «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем на посаді провідного бухгалтера.

З початку повномасштабної агресії рф проти України 24.02.2022 року по 11.11.2022 року м. Херсон перебувало в окупації російських військ, велися активні бойові дії.

Після звільнення міста, з 21.11.2022 року позивач вийшла на роботу та працювала на своїй посаді.

У зв`язку з постійними обстрілами підприємства та загрозою для життя і здоров`я працівників, керівництво підприємства вирішило та довело до відома працівників про неможливість працювати та перебувати на підприємстві.

22.12.2022 року позивач прийшла до КП «ХКТС» ХМР та начальник служби економічної безпеки підприємства повідомив її, що виходить на роботу поки що не треба, про дату виходу на роботу її повідомлять телефоном.

У цей період позивач не змінювала місце свого проживання та засоби зв`язку, мала можливість продовжити роботу та виконувати свої посадові обов`язки.

У вересні 2023 року позивач вчергове повідомила інспектора відділу кадрів підприємства про бажання приступити до виконання посадових обов`язків, однак їй повідомили, що про дату виходу на роботу повідомлять телефоном.

Прийшовши на підприємство 19 квітня 2024 року, позивач дізналася, що її звільнено з займаної посади на підставі п.8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та надано наказ №167*К від 29.12.2023 року, у якому причиною звільнення вказано «відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль».

Вказаний наказ позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню з поновленням її на роботі.

Крім того, в порушення вимог КЗпП України, відповідач не провів з позивачкою розрахунок при звільненні, не повідомив про нараховані та виплачені суми при звільненні, не вніс записи до трудової книжки, яка зберігається у позивача.

У зв`язку з незаконністю звільнення, позивач вважає, що з відповідача на її користь належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 травня 2023 року по дату поновлення на роботі та 92 дні невикористаної щорічної основної відпустки.

З а таких обставин, посилаючись на порушення відповідачем законодавства про працю, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

17.12.2024 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2024 року позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради (ЄДРПОУ: 01235573, місцезнаходження: 73036, Херсонська область, м. Херсон, вул.. Залізнична, буд. 8) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Суд ухвалив:

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради №167-К від 29.12.2023 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади провідного бухгалтера на підставі п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на посаді провідного бухгалтера Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради з 29.12.2023 року.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради (ЄДРПОУ: 01235573, місцезнаходження: 73036, Херсонська область, м. Херсон, вул.. Залізнична, буд. 8) в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норма матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволені заявлених позовних вимог про стягнення середнього заробітку та компенсації за невикористані відпустки скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення наведених позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтуваннядоводів апеляційноїскарги ОСОБА_1 ,яка дієвід імені ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції в повній мірі не з`ясував обставини справи та не надав їм належної оцінки.

Суд вирішивши питання про поновлення на роботі, яке тягне за собою наслідки стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, в порушення вимог ст. 235 КЗпП та заявлених позовних вимог відмовив у задоволенні вимог про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Також суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за 92 дні невикористаної щорічної відпустки. При цьому відповідач не надавав до суду жодних заперечень та доказів на спростування заявлених вимог, як і не здійснив з позивачем розрахунок після її звільнення. Відповідач не надав позивачу довідку для розрахунку середньої заробітної плати відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, а отже її розрахунок здійснений позивачем відповідно до наявних у неї відомостей.

(2) Позиція інших учасників справи

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу сторона не скористалася. Комунальним підприємством «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради подавалася апеляційна скарга, від якої підприємство відмовилось про що ухвалена відповідна ухвала суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник підприємства доводи скарги не визнала, посилаючись на те, що позивачка не має права на стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок того, що підприємство не вело господарську діяльність.

Мотивувальна частина

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. ч . 1-3, 5 ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України закріплено, що суд

при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації

або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору містяться у статті 36 КЗпП України.

Суд першої інстанції встановив і з матеріалів справи вбачається таке.

За відомостями в трудовій книжці НОМЕР_2 , ОСОБА_2 02.07.2019 року прийнята на посаду бухгалтера 1 категорії КП «ХКТС» ХМР на підставі наказу №835-к від 01.07.2019 року. 24.02.2022 року переведена на посаду провідного бухгалтера на підставі наказу №179-к1 від 24.06.2022 року.

На підставі наказу КП «ХКТС» ХМР №167-К від 29.12.2023 року, у зв`язку з тим, що працівники апарату відсутні на робочому місці та неможливо отримати інформацію про причини їх відсутності з 01.01.2023 року по 29.12.2023 року, звільнено у тому числі ОСОБА_2 , провідного бухгалтера, 29.12.2023 року через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль, п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Загальновідомим фактом є те, що м. Херсон 25.02.2022 року було окуповано військами рф і деокуповано 11.11.2022 року.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування наказу Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради №167-К від 29.12.2023 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади провідного бухгалтера на підставі п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; поновлення ОСОБА_2 , на посаді провідного бухгалтера Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради з 29.12.2023 року ніким не оскаржується, судова колегія в цій частині йому оцінки не надає.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела його розмір належними доказами, з клопотанням про витребування з підприємства відповідних доказів, не зверталася, пославшись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2016 року у справі №362/7105/15-ц щодо застосування вимог ч.2 ст. 233 КЗпП України вважав що позивачка не позбавлена права звернутися до суду з окремим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися з наведеними висновками суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.1ст. 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною другоюстатті 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21).

Матеріали справи містять звернення ОСОБА_2 з доказами його відправлення работодавцю з проханням здійснити з нею розрахунки при звільненні, а саме виплатити заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані відпустки, яке залишилося без відповіді та проведення розрахунку за оспорюваним звільненням.

Отже, підприємство не надало ОСОБА_2 документів, які свідчать про заборгованість перед нею по невиплаченій заробітній платі, відповідно розмір заробітної плати.

Будучи належним чином повідомленим про судове провадження, отримавши на електронну адресу ухвалу суду про відкриття провадження та рекомендованим поштовим відправленням ( а.с.38-39), підприємством не надано жодних заперечень щодо позовних вимог.

Суд, зазначаючи про не надання позивачем довідки про середню заробітну плату, не заявлення відповідного клопотання про витребування довідки, суд не сприяв у її отриманні, а саме, не роз`яснив наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій ( ст. 12 ЦПК України).

Судом апеляційної інстанції в ухвалі про призначення справи до апеляційного розгляду від 30.01.2025 року ухвалено про надання підприємством довідки про середню заробітну плату ОСОБА_2 , складену відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 та довідки щодо наявності/відсутності грошової компенсації за невикористані відпустки ( а.с 95-96).

Ухвала суду апеляційної інстанції отримана підприємством на його електронну адресу ( а.с.105), проте підприємством не виконана.

Судом апеляційної інстанції, 18.02.2025 копія ухвали супровідним листом додатково направлена рекомендованою поштою. Відповідачем, суду апеляційної інстанції, документами, сформованими в системі «Електронний суд» 11.03.2025 року надіслана довідка в якій зазначено, що середня заробітна плата ОСОБА_2 , відповідно до Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 №100 становить 397 грн. 11 коп за день.

Відповідно до вимог п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно доабзацу п`ятогопункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Судом вичерпані можливості витребування більш детальної інформації по наведеній довідці. Позивачкою інші відомості не наведені, а наданим нею відомостям Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5, суд надав оцінку неможливості застосування цих відомостей з посиланням на правову позицію касаційного суду.

Разом з тим , надана відповідачем довідка з посиланням на Постанову КМ України №100 від 08.02.1995, містить наступний розрахунок середньої заробітної плати: 12112,00*12/366=397,11 , де 12 кількість місяців, 366 кількість днів з січня по грудень 2024, а також посилання на посадовий оклад 12112 грн.

Наведений розрахунок суперечить вищенаведеним вимогам Порядку. Разом з тим, судом вичерпані можливості витребування більш детальної інформації по наведеній довідці, а представник відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції повідомила, що іншу довідку підприємство надати не має можливості.

Позивачкою інші відомості не наведені, а наданим нею відомостям Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5, суд надав оцінку неможливості їх застосування з посиланням на правову позицію касаційного суду.

А отже враховуючи надані сторонами відомості та наведені умови п.8 Порядку, судова колегія вважає за можливе зазначити:

за твердженням позивачки, наведеними у позові та апеляційній скарзі останніми двома повністю відпрацьованими місяцями роботи є лютий та березень 2022 року;

враховуючи вказаний відповідачем розмір посадового окладу 12112 грн. ( і іншого не надано), зазначені позивачем останні два відпрацьованих місяці лютий та березень 2022 року у яких відповідно 20 та 22 робочих днів, то середньоденна заробітна плата становить : (12 112 грн.*2 міс): 42 робочих дні =576, 76 грн.

Отже, перевіряючи розрахунок щодо стягнення середньої заробітної плати апеляційний суд виходить з дати, наступної після дати звільнення 30.12.2023 року, розміру середньоденного заробітку 576,76 грн. та дати до якої позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі просить стягнути - 06.05.2024, робочих днів нараховується:

грудень 2023- 0 днів , січень 2024 23 дні, лютий 2024 21 день, березень 2024 21 день, квітень 2024 - 22 дні, травень 2024 року - 4 дні, а всього 91 день.

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 576, 76 грн.* 91 день = 52485 грн. 16 коп.

Позивачка заявляючи про наявність вимушеного прогулу з 06 травня 2023 року , не доводила, що 05 травня 2023 року вона була звільнена, з нею були припинені трудові правовідносини. А отже відсутні підстави вважати, що у позивачки був вимушений прогул з 06 травня 2023 року по день ухвалення незаконного наказу про звільнення 29.12.2023 року, оскільки доказів звільнення позивачки до 29.12.2023 року суду не надано і така обставина нею не доводилася. Не надання сторонами доказів припинення трудових правовідносин з позивачкою з 06.05.2023 року, тобто відповідні накази, які б надавали підстави кваліфікувати їх як незаконні, надають підстави вважати, що між сторонами в цей час були наявні трудові правовідносини, які не доводилися позивачем як прогул.

Відповідно до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, в резолютивній частині рішення, окрім визначеної судом суми середнього заробітку, слід вказувати про виплату цієї суми з обов`язковим утриманням з неї податків та інших обов`язкових платежів.

Судова колегія вважає пояснення представника відповідача про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок того, що підприємство не вело господарську діяльність, недоведеними, необґрунтованими. Як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції підприємство не надавало доказів зупинення роботи підприємства, відповідних наказів у тому рахунку про оголошення простою, а також доведення їх у будь-якій спосіб до позивачки.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за 92 дні невикористаної щорічної відпустки виходив з такого. Відповідно до ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про визнання незаконним та скасування наказу КП «ХКТС» ХМР №167-К від 29.12.2023 року в частині звільнення ОСОБА_2 та поновлення її на роботі, позовні вимоги в частині стягнення з КП «ХКТС» ХМР на користь позивачки компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддівпогоджується звисновком судупершої інстанціїв ційчастині,оскільки за наведенимисудом нормамизакону, право отримати грошову компенсацію за невикористані за декілька років дні щорічних відпусток має працівник у разі звільнення, а поновлення позивачку на роботі не надає такого права. Разом з тим, реалізація нею у наступному права на звільнення надасть підстави для виплати компенсації за невикористані відпустки за умови наявності таких.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справита неправильнезастосування нормматеріального праває всилу вимог п.1,3,4 ч.1ст.376ЦПК Українипідставою дляскасування судовогорішення в оскарженійчастині таухвалення вцій частині новогорішення прочасткове задоволеннявимог простягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу.В іншійоскарженій частиніщодо стягненнязаборгованості за невикористаніщорічні відпустки рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат

ОСОБА_2 звернулась з позовом про поновлення на роботі (в цій частині позивач звільнений від сплати судового збору) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який входить до структури заробітної плати, бо є заробітною платою, а отже в силу вимог п.1.ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.

Задоволення апеляційної скарги частково, є підставою, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, для пропорційного стягнення з заявника в дохід держави судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 787,27 грн, та судового збору на користь позивача за подання позову в частині майнових вимог в сумі 524,85 грн. Розрахунок наступний: ціна позову 137792, 34 грн., задоволено 52485 грн. 16 коп, позовні вимоги майнового характеру задоволено на 38,09%. За подання позову в частині майнових вимог позивачем сплачений судовий збір в сумі 1377 грн, 92 коп. ( а.с.1), за подання апеляційної скарги судовий збір встановлений у сумі 2066,88 грн. (1377,92 грн.*150%).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 грудня 2024 року в оскарженій частині відмови у стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, ухвали в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення наведеної вимоги.

Стягнути з Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.12.2023 року по 06.05.2024 року в розмірі 52485 грн. 16 коп. ( п`ятдесят дві тис чотириста вісімдесят п`ять грн. 16 коп) з утриманням з неї податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій оскарженій частині це ж рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства«Херсонський комунальнийтранспортний сервіс»Херсонської міськоїради накористь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в частині майнової вимоги в сумі 524 грн. 85 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 787,27 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2025 року.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

О.В. Кутурланова