Рішення

від 27.03.2025 по справі 756/4726/24

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27.03.2025 Справа № 756/4726/24

Справа № 756/4726/24

Провадження № 2/756/337/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Колядінцевій П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЕНЕРГОПАРК УМАНЬ» про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Екоенергопарк Умань», про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначає, що 12.06.2018 ним укладено з ТОВ «Екоенергопарк Умань» договір позики № 12, згідно якого сума позики становить 861 850 грн., яка може бути надана частинами протягом одного місяця з дня підписання даного договору сторонами. Строк повернення позики закінчився 12.06.2021.

Оскільки він належним чином виконав свої зобов`язання за договором та надав позику, зокрема шляхом зняття зі свого банківського рахунку та передання директору товариства 14.06.2018 - 230 000 грн. 00 коп., 15.06.2018 - 92 000 грн. 00 коп., 18.06.2018 - 195 700 грн. 00 коп., 19.06.2018 - 136 150 грн. 00 коп., а також 200 200 грн. 00 коп. на розрахунковий банківський рахунок товариства з призначенням платежу: «внесок до статутного фонду», а відповідач позику у встановлений договором строк не повернув, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ТОВ «Екоенергопарк Умань» на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 2 725 609 грн. 41 коп., з яких 861 850 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 1 456 040 грн. 70 коп. - неустойка, 334 916 грн. 67 коп. - інфляційні втрати та 72 802 грн. 04 коп. - три проценти річних.

У відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Екоенергопарк Умань» заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки про існування договору позики № 12 від 12.06.2018 року товариству не було відомо до початку провадження в суді, грошові кошти ОСОБА_1 на розрахункові рахунки товариства не вносились, внески до статутного фонду здійснювались лише засновниками товариства, а не позивачем та в інших сумах ніж зазначає позивач.

У судовому засіданні представники ОСОБА_1 позов підтримали, позовні вимоги просили задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Представник ТОВ «Екоенергопарк Умань» - Шеремет М.О. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Частинами 1 та 2 ст. 76 ЦПК України установлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом установлено, що 12.06.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Екоенергопарк Умань» в особі директора ОСОБА_2 укладено договір позики № 12 (т. 1 а.с. 8-10).

Відповідно до пунктів 1.1. - 1.4. договору позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти у розмірі, що обумовлений договором, а позичальник зобов`язується повернути таку саму суму грошових коштів у порядку та на умовах, визначених договором. Позикодавець надає позичальнику позику шляхом: внесення готівки через касу банку на банківський безготівковий поточний рахунок позичальника та/або перерахування коштів з свого карткового банківського рахунку та банківський безготівковий поточний рахунок позичальника із вказівкою на призначення платежу: «внесок до статутного фонду» та/або зняття грошових коштів з банківського рахунку позикодавця для передачі грошових коштів в готівковій формі директору/засновнику ТОВ «Екоенергопарк Умань», як позичальнику, для внесення грошових коштів на банківський поточний рахунок. Позика вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту зарахування грошей на банківський рахунок позичальника або з моменту передачі грошових коштів готівкою директору/засновнику ТОВ «Екоенергопарк Умань», як позичальнику, дня внесення грошових коштів на банківський поточний рахунок. Цільове призначення грошових коштів, що надаються в позику - для внесення грошових коштів до статутного фонду ТОВ «Екоенергопарк Умань» та поточних господарських витрат.

Згідно пунктів 2.2., 2.3. договору загальна сума позики за цим договором становить 861 850 грн. 00 коп., яка може бути надана позикодавцем позичальнику, у відповідності до п. 1.2, частинами протягом одного місяця з дня підписання даного договору сторонами. Надана за цим договором позика є безпроцентною.

Відповідно до п. 3.1. договору дата остаточного погашення позики - 12.06.2021.

Відповідно до п. 4.3. договору при простроченні повернення позики позичальник сплачує неустойку у розмірі 60% річних від простроченої суми до моменту повернення позики. При цьому, позичальник зобов`язаний повернути суму позики (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк індексу інфляції.

Згідно виписки АТ «КБ «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_1 з його рахунку 14.06.2018 знято готівкові кошти у розмірі 230 000 грн. 00 коп., 15.06.2018 знято готівкові кошти у розмірі 92 000 грн. 00 коп., 18.06.2018 знято готівкові кошти у розмірі 195 700 грн. 00 коп., 18.06.2018 платіж у відділенні на адресу комунальних або інших підприємств: «Внесок до статутного фонду від засновника ОСОБА_1 », 19.06.2018 знято готівкові кошти у розмірі 136 150 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 11-15).

Як вбачається з виписки АТ «КБ «Приватбанк» по рахунку ТОВ «Екоенергопарк Умань» у період з 12.06.2018 по 12.07.2018 на розрахунковий рахунок ТОВ «Екоенергопарк Умань» 15.06.2018 внесено грошові кошти ОСОБА_2 у розмірі 236 000 грн. 00 коп., 91 908 грн. 10 коп. та 62 937 грн. 06 коп. з призначенням платежу «Внесок до статутного фонду від засновника» (т. 1 а.с. 152-155).

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» 18.06.2018 ОСОБА_1 проведено платіж через касу з рахунку № НОМЕР_1 на отримувача ТОВ «Умань-фарм», код ЄДРПОУ 40481208, рахунок отримувача № НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 216, 217).

У фінансовому звіті ТОВ «Екоенергопарк Умань» щодо балансу підприємства станом на грудень 2018 року в розділі поточні зобов`язання відсутні відомості щодо наявності у товариства заборгованості більше ніж 1 998 грн. (т. 1 а.с. 103).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики, одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

З метою забезпечення правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такий правовий висновок щодо застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, від 13.12.2017 у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15, зазначено, що у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, і його умов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Разом з цим у судовому засіданні на підставі досліджених доказів установлено, що ТОВ «Екоенергопарк Умань» заперечує факт отримання грошових коштів на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору позики № 12 від 12.06.2018, а сам зміст цього договору не підтверджує факт передання грошових коштів у борг в момент його укладення, а визначає порядок та способи їх внесення.

Зокрема позика мала бути надана шляхом перерахування на банківський рахунок товариства або передання готівкових грошових коштів директору/засновнику товариства для їх внесення на банківський поточний рахунок товариства.

Однак, доводи ОСОБА_1 про перерахування 18.06.2018 грошових коштів у сумі 200 200 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок ТОВ «Екоенергопарк Умань» спростовуються випискою з банку за якою цей переказ було здійснено на розрахунковий рахунок ТОВ «Умань-фарм».

При цьому у порушення вимог ст.ст. 13 та 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження передання грошових коштів в готівковій формі директору ТОВ «Екоенергопарк Умань» для подальшого зарахування на розрахунковий розрахунок товариства.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 повідомив суд про відсутність письмових доказів на підтвердження передання грошових коштів ОСОБА_1 директору ТОВ «Екоенергопарк Умань», пославшись на те, що ця обставина, на його думку, підтверджується банківською виписками про зняття ОСОБА_1 грошових коштів зі свого рахунку та виписками з банківського рахунку ТОВ «Екоенергопарк Умань» про внесення грошових коштів директором цього товариства ОСОБА_2 .

Разом з цим, згідно банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 ним знімались грошові кошти:

- 14.06.2018 у сумі 230 000 грн. 00 коп.,

- 15.06.2018 у сумі 92 000 грн. 00 коп.,

- 18.06.2018 у сумі 195 700 грн. 00 коп.,

- 19.06.2018 у сумі 136 150 грн. 00 коп.

Згідно позову ці кошти передавались директору ТОВ «Екоенергопарк Умань» ОСОБА_2 для внесення на розрахунковий розрахунок товариства..

Проте, з виписки по банківському рахунку ТОВ «Екоенергопарк Умань» вбачається внесення 15.06.2018 ОСОБА_2 трьома платежами поспіль грошових коштів з призначенням платежу «Внесок до статутного фонду від засновника» на суми 62 937 грн. 06 коп., 91 908 грн. 10 коп. та 236 000 грн. 00 коп., що загалом становить 390 845 грн. 16 коп.

Тобто суми та час знятих ОСОБА_1 з банківських рахунків коштів із сумами та часом внесення грошових коштів ОСОБА_2 , як засновником, на рахунки ТОВ «Екоенергопарк Умань» не збігаються, тому суд з урахуванням відсутності об`єктивних доказів передання грошових коштів від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а також відсутності в бухгалтерській документації відомостей щодо поточних зобов`язань товариства у спірний період, дійшов висновку про не доведення позивачем факту передачі грошових коштів за спірним договором позики.

Крім того, при вирішенні спору суд також враховує, те, що грошові кошти ОСОБА_2 вносились на розрахунковий рахунок ТОВ «Екоенергопарк Умань» із зазначенням у призначенні платежу «Внесок до статутного фонду від засновника», тобто з метою формування нам, як засновником статутного капіталу товариства.

При цьому, як вбачається зі Статуту ТОВ «Екоенергопарк Умань», в редакції від 25.01.2017, учасниками цього товариства були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 88-95).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом.

У ч. 2 ст. 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу.

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 не був учасником ТОВ «Екоенергопарк Умань», тобто не мав правових підстав для внесення грошових коштів на банківський рахунок цього товариства, як внесок до статутного капіталу, а надання у позику товариству грошових коштів з метою формування внеску до статутного капіталу учасником цього товариства ОСОБА_2 , який одночасно був і директором ТОВ «Екоенергопарк Умань», суперечило б закону.

Крім того з виписки АТ «КБ «Приватбанк» по рахунку ТОВ «Екоенергопарк Умань» у період з 12.06.2018 по 12.07.2018 вбачається, що ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, що вказує на перебування ним у трудових відносинах із ТОВ «Екоенергопарк Умань».

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про одержання ТОВ «Екоенергопарк Умань» грошових коштів за договором позики № 12 від 12.06.2018, а тому його позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЕНЕРГОПАРК УМАНЬ» про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції в тридцятиденний строк з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Повний текст складено 07.04.2025