Постанова від 08.04.2025 по справі 915/754/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 915/754/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання В.М. Просяник,

за участю представників сторін:

від позивача: І.В. Кізима

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства «Король»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 (суддя М.В. Мавродієва, м.Миколаїв, повний текст складено 21.11.2024)

у справі №915/754/24

за позовом: Приватного підприємства «Барбет»

до відповідача: Фермерського господарства «Король»

про: стягнення 3 413 072,96 грн збитків,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

Приватне підприємство «Барбет» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Фермерського господарства «Король» 3 413 072,96 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав вимог статті 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 3 413 072,96 грн, наслідком чого стало спричинення йому збитків у відповідній сумі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства «Король» на користь Приватного підприємства «Барбет» 3 413 072,96 грн збитків та 51 196,09 грн судового збору.

Ухвалюючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач зазнав збитків у сумі 3 413 072,96 грн внаслідок бездіяльності відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку з реєстрації податкових накладних за господарською операцією за договором купівлі-продажу №89/2021 від 05.11.2021.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фермерське господарства «Король» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.10.2024 у справі №915/1278/23 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник послався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не може зарахувати до податкового кредиту з податку на додану вартість у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а сам факт зупинення реєстрації податкових накладних №77 та №78 не є таким доказом, оскільки не свідчить про безумовну втрату позивачем права на включення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Скаржник також звернув увагу на те, що позивач до звернення до суду із відповідним позовом не надсилав відповідачу жодних претензій, вимог чи листів, що свідчить про недотримання ним умов договору щодо вирішення будь яких суперечок чи претензій між сторонами.

Крім того, скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду у справі №910/20686/20 від 18.01.2022 та у справі №916/334/22 від 07.06.2023, зазначив, що протиправність дій відповідача, яка полягає у порушенні правил складання та реєстрації податкових накладних, має бути доведена належними та допустимими доказами, зокрема актом (довідкою) перевірки, рішенням відповідного контролюючого органу, що складається за результатами перевірки, які в матеріалах справи відсутні, що виключає можливість притягнення відповідача до відповідальності.

Також відповідач зауважив на тому, що суд господарської юрисдикції у спорі між двома суб`єктами господарювання не може встановлювати факт порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, тобто у відносинах, що виникли між платниками податку та державою.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

Приватне підприємство «Барбет» у відзиві на апеляційну скаргу просило рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/754/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, позивач зазначив, що у розумінні статті 201 Податкового кодексу України обов`язок скласти та зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну покладено на відповідача, як продавця товару за укладеним між сторонами договором, водночас останній не подав таких документів, що призвело до відмови органами ДПС у реєстрації податкової накладної, що, в свою чергу, унеможливило отримання позивачем податкового кредиту відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 11.12.2024 за вх.№4696/24.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги (вх.№4698/24 від 11.12.2024).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги та клопотання визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.12.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Король» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/754/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області надіслати матеріали справи №915/754/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

30.12.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

У зв`язку із перебуванням колегії суддів у відпустці з 23.12.2024 по 10.01.2025, питання щодо апеляційної скарги вирішувалося 13.01.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Король» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/754/24 залишено без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 49148,25 грн. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

В межах встановленого ухвалою від 13.01.2025 строку від скаржника надійшла заява (вх.№4696/24/Д1 від 24.01.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 клопотання Фермерського господарства «Король» про поновлення строку на подання апеляційної скарги залишено без розгляду, оскільки скаржником не було пропущено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Король» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/754/24. Встановлено позивачу строк до 14.02.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.03.2025 о 12:00 год.

07.02.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4696/24/Д2 від 07.02.2025).

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи у судовому засіданні 11.03.2025 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 08.04.2025 о 10:40 год.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 11.03.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Фермерського господарства «Король» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/754/24 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

08.04.2025 від представника скаржника адвоката Ляха Р.М. надійшло клопотання (вх.№4696/24/Д3 від 08.04.2025) про відкладення судового засідання, призначеного на 08.04.2025 о 10:40 год, яке мотивоване неможливістю взяти участь у судовому засіданні у зв`язку з тим, що представник апелянта викликається до Слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області для проведення слідчих дій в рамках досудового розслідування №22024160000000570 від 22.11.2024, на підтвердження чого надано лист-виклик від 04.04.2025 №65/16/570.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 08.04.2025 клопотання скаржника про відкладення розгляду справи протокольно відхилено, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та третьої статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Частиною другою статті 202 Господарського процесуального кодексу передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частиною одинадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Згідно із частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд виходить з того, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/12842/17).

Таким чином, враховуючи, що скаржник належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, доводи апелянта викладені письмово у апеляційній скарзі та підтримані його представником у судовому засіданні 11.03.2025, крім того, беручи до уваги те, що сторони не обмежені в кількості уповноважених представників для представництва їх інтересів у суді та, відповідно, у можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

05.11.2021 між Приватним підприємством «Барбет», як покупцем, та Фермерським господарством «Король», як постачальником, було укладено договір №89/2021 купівлі-продажу, за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов`язався продати, а покупець зобов`язався купити пшеницю органічну, врожаю 2021 року, в кількості 2800 тон +/- 10% (далі - товар).

Згідно із пунктом 3.1. договору №89/2021 від 05.11.2021 ціна товару становить 9300,00 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 1142,11 грн. Ціна товару згідно даного договору становить гривневий еквівалент 308,97 євро по курсу 30,1. У випадку зміни курсу ціна в гривні буде перерахована.

Пунктом 3.2. договору №89/2021 від 05.11.2021 передбачено, що загальна вартість товару, що постачається на дату укладення цього договору, становить 26 040 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 3 197 894,74 грн.

Відповідно до пункту 4.1. договору №89/2021 від 05.11.2021 факт поставки кожної вантажної партії товару оформлюється товарно-транспортною накладною та усіма типовими документами (податковою та видатковою накладними).

У пункті 5.1. договору №89/2021 від 05.11.2021 сторони узгодили, що 2 000 000,00 грн покупець оплачує постачальнику у вигляді попередньої оплати до 01.12.2021.

Доплату до 90 % вартості товару покупець здійснює протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження товару зі складу покупця на експорт (пункт 5.2. договору №89/2021 від 05.11.2021).

Положеннями пункту 5.3. договору №89/2021 від 05.11.2021 визначено, що 10% вартості товару покупець оплачує протягом 10 банківських днів з моменту доставки товару в країну експорту та підтвердження органічного статусу.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. договору №89/2021 від 05.11.2021 право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту оформлення накладної. Продавець гарантує належне документальне оформлення передачі товару.

07.02.2022 за договором №89/2021 від 05.11.2021 відповідач поставив позивачу товар -пшеницю органічну, врожаю 2021 року, у кількості 2820,28 т вартістю 27 792 167,23 грн, в т.ч. ПДВ - 3 413 072,96 грн, що підтверджується видатковою накладною №СГ-0000000001 від 07.02.2022.

У період з 31.01.2022 по 25.04.2022 позивач сплатив відповідачу вартість поставленого за договором №89/2021 від 05.11.2021 товару на загальну суму 27 792 167,23 грн, в т.ч. ПДВ - 3 413 072,96 грн, а саме:

-за платіжною інструкцією №5535 від 31.01.2022 позивач сплатив відповідачу вартість поставленого за договором товару на суму 1 389 180,00 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 170 601,05 грн;

-за платіжною інструкцією №5694 від 17.02.2022 позивач сплатив відповідачу вартість поставленого за договором товару на суму 18 065 337,00 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 2 218 550,16 грн;

-за платіжною інструкцією №5862 від 25.04.2022 позивач сплатив відповідачу вартість поставленого за договором товару на суму 8 337 650,23 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 1 023 921,96 грн.

Позивачем надано до матеріалів справи:

-рішення №6928126/30526399 від 15.06.2022 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до якого було відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №77 від 31.01.2022 у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів;

-рішення №6928127/30526399 від 15.06.2022 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до якого було відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №78 від 07.02.2022 у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів.

У провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебувала справа №140/6624/22 за позовом Фермерського господарства «Король» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.06.2022 №6928126/30526399 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.01.2022 №77; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31.01.2022 №77 датою її подання на реєстрацію.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.01.2023 у справі №140/6624/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023, у задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «Король» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовлено.

Під час розгляду справи №140/6624/22 судами встановлено наступні обставини:

-згідно платіжного доручення №5535 від 31.01.2022 Приватне підприємство «Барбет» сплатило на рахунок Фермерського господарства «Король» 1 389 180,00 грн за пшеницю органічну згідно договору №89/2021 від 05.11.2021 та 31.01.2022 Фермерським господарством «Король» складено та подано до реєстрації податкову накладну №77 (покупець - Приватне підприємство «Барбет», товар - пшениця органічна врожаю 2021 року, кількість - 149,37428 т, обсяг постачання - 1 218 578,95 грн, сума ПДВ - 170 601,053 грн);

-відповідно до квитанції від 02.02.2022 реєстрацію вказаної податкової накладної було зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку із тим, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 критеріїв ризиковості здійснення операцій;

-рішенням ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 15.06.2022 №6928126/37976967 відмовлено в реєстрації податкової накладної від 31.01.2022 №77 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків; в графі «додаткова інформація» вказаного рішення зазначено, що відсутні підтверджуючі документи, а саме: статистичні звіти, товаро-супроводжуючі документи (ТТН);

-поданий позивачем контролюючому органу пакет документів не був достатнім для спростування виявленого критерію ризиковості операцій та прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У справі №140/6624/22 суд дійшов висновку, що комісією регіонального рівня правомірно прийнято рішення від 15.06.2022 №6928126/30526399 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.01.2022 №77 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також у провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебувала справа №140/6626/22 за позовом Фермерського господарства «Король» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.06.2022 №6928127/30526399 про відмову в реєстрації податкової накладної №78 від 07.02.2022; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані податкову накладну від №78 від 07.02.2022 датою її подання на реєстрацію.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі №140/6626/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2023, у задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «Король» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовлено.

Під час розгляду справи №140/6626/22 судами встановлено такі обставини:

-Приватним підприємством «Барбет» згідно умов договору №89/2021 від 05.11.2021 була здійснена оплата вартості товару на користь Фермерського господарства «Король» без урахування передоплати в розмірі 26 402 987,23 грн та зарахована на рахунок Фермерського господарства «Король»;

-за наслідками вказаної господарської операції Фермерським господарством «Король» складено та направлено на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних податкову накладну №78 від 07.02.2022 на загальну суму з ПДВ 26 402 987,23 грн;

-відповідно до квитанції від 09.02.2022 реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку із тим, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій;

-комісією ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято оскаржуване рішення від 15.06.2022, якими відмовлено у реєстрації податкової накладної №78 від 07.02.2022 з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, а саме: статистичних звітів, товаро-супроводжуючі документи;

-надані позивачем документи були недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

У справі №140/6626/22 суд зазначив, що оскільки обсяг поданих контролюючому органу документів та їх зміст не дозволяв однозначно з`ясувати фактичні обставини господарської операції, в тому числі оплату по договору, є обґрунтованим висновок комісії регіонального рівня про те, що надані позивачем документи були недостатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, та дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач зазначав, що відповідачем були порушені вимоги Податкового кодексу України в частині реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за вказаною операцією, що призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 3 413 072,96 грн до податкового кредиту позивача, внаслідок чого йому завдано збитків на таку суму.

Позиція суду апеляційної інстанції

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно статті 20 Господарського кодексу України і статті 16 Цивільного кодексу України є відшкодування збитків.

За приписами частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною (універсальною) саме в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Відповідачу, в свою чергу, потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

В силу пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Загалом чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/6355/20.

Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду, навіть правова оцінка, надана рішенням суду в іншій справі, зокрема, щодо того, чи є певна поведінка правомірною або неправомірною, не є обов`язковою для суду. Тим більше не може бути обов`язковою така оцінка, надана контролюючим органом.

Разом із цим висновок щодо порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, чи висновок про відсутність такого порушення є саме правовим висновком, а не фактом порушення.

Наведене свідчить про те, що у контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти від відповідальності за завдані майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема, ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності, у тому числі щодо порушення податкового законодавства.

Отже, обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних), можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо. Господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема, стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов`язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.

Аналогічний правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений в постанові від 01.12.2023 у справі №926/3347/22.

Зазначене спростовує доводи апелянта про те, що протиправність дій відповідача, яка полягає у порушенні правил складання та реєстрації податкових накладних має бути доведена належними та допустимими доками, зокрема актом (довідкою) перевірки, рішенням відповідного контролюючого органу, що складається за результатами перевірки.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 01.01.2015 за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Водночас покупець товарів/послуг не є стороною публічно-правових відносин між продавцем товарів/послуг і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.

Оскільки саме від продавця товарів/послуг, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням №6928126/30526399 від 15.06.2022 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №77 від 31.01.2022 у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів. Також рішенням №6928127/30526399 від 15.06.2022 про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №78 від 07.02.2022 у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів.

Під час розгляду справ №140/6626/22 та №140/6624/22 Волинським окружним адміністративним судом та перегляду їх Восьмим апеляційним адміністративним судом, суди дійшли висновку, що комісією регіонального рівня правомірно прийнято рішення від 15.06.2022 №6928126/30526399 про відмову в реєстрації податкової накладної від 31.01.2022 №77 в ЄРПН та рішення від №6928127/30526399 від 15.06.2022 про відмову в реєстрації податкової накладної від 07.08.2022 №78 в ЄРПН.

Сам факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН внаслідок нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22).

При цьому, хоча обов`язок продавця послуг зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдає покупцю збитків. Відтак належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Крім того, у даному випадку має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд, враховуючи доведеність позивачем існування всіх елементів складу правопорушення, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі та стягнення з Фермерського господарства «Король» на користь Приватного підприємства «Барбет» збитків у розмірі 3 413 072,96 грн.

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. При цьому, відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Офіційне тлумачення стосовно питання обов`язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний Суд України у справі №1-2/2002 від 09.07.2002. Так, обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Висновки суду апеляційної інстанції

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 11.11.2024 у справі №915/754/24 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Король» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі №915/754/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 09.04.2025.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран