Ухвала від 08.04.2025 по справі 916/4912/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

08 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4912/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Колцун В.В.,

за участю представників:

від Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" Крушенівський Р.О.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" Дзяткевич А.В., Боголюбська А-М.О.,

від Спільного підприємства "ВІТМАРК-УКРАЇНА" в формі товариства з обмеженою відповідальністю участі не брали,

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" б/н від 07.04.2025 (вх.№1461/25 від 07.04.2025) про заміну заходу забезпечення позову

у справі №916/4912/24

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Спільного підприємства "ВІТМАРК-УКРАЇНА" в формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 38 775 051,78 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 р. Селянське (фермерське) господарство "ВІКТОРІЯ" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію заподіяних збитків у сумі 38775051,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки №18/03/24-01 від 07.11.2023 безпідставно та протиправно відмовився від прийняття вирощеного (виробленого) позивачем для відповідача товару томатів свіжих для промислового перероблення, ДСТУ 7612:2014, в обсязі 6462508,63 кг, протягом узгодженого строку поставки, внаслідок чого товар був зіпсований, що, в свою чергу, позбавило позивача можливості його реалізувати та заподіяло останньому збитки.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 07.11.2024 відкрито провадження у справі №916/4912/24 та залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Спільне підприємство "ВІТМАРК-УКРАЇНА" в формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 у справі №916/4912/24, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 та постановою Верховного Суду від 19.02.2025, задоволено заяву Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" про забезпечення позову; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" в межах ціни позову у розмірі 38775051,78 грн.

Зазначаючи про наявність правових підстав для вжиття вищенаведених заходів забезпечення позову, суди, враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, а також у постановах від 09.04.2024 у справі №917/1610/23 та від 08.07.2024 у справі №916/143/24, виходили з того, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, що є вимогою майнового характеру, можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, а відповідач цього не спростував, оскільки його доводи зводяться до можливих наслідків блокування його господарської діяльності у вигляді невиконання ним своїх обов`язків перед іншими особами, можливого банкрутства тощо, але таке є ризиком підприємницької діяльності кожного, хто є суб`єктом підприємницької діяльності. За таких обставин, суди виснували, що накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову є адекватним, розумним, співмірним із заявленою позовною вимогою та пов`язаним з нею заходом забезпечення позову, не виходить за межі предмету спору та не впливає на права осіб, які не є учасниками спору у цій справі, має обмежений характер та термін його застосування судом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 у справі №916/4912/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" на користь Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" компенсацію заподіяних збитків у сумі 38775051,78 грн та 581625,78 грн судового збору.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 у справі №916/4912/24 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 17.03.2025 у справі №916/4912/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" відкрито апеляційне провадження.

Крім того, Селянське (фермерського) господарство "ВІКТОРІЯ" також звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 у справі №916/4912/24 змінити шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками, наведеними у прохальній частині даної апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 17.03.2025 у справі №916/4912/24 за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" відкрито апеляційне провадження.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 призначено справу №916/4912/24 для спільного розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" та Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" на 14.05.2025 об 11:30.

07.04.2025 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" б/н від 07.04.2025 (вх.№1461/25 від 07.04.2025), в якому останнє просить замінити заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2024 у справі №916/4912/24, та до моменту набрання судовим рішення законної сили накласти арешт на рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" на праві приватної власності в межах ціни позову 38775051,78 грн, а саме:

-самохідний томатозбиральний комбайн марки: P.BARIGELLIС.SRL B/RP 4X4 150, реєстраційний номер: 41729ВН, заводський номер: НОМЕР_1 , номер двигуна: НОМЕР_2 , рік випуску 2024, вартістю 10502518,40 грн;

-самохідний томатозбиральний комбайн марки: P.BARIGELLIС.SRL B/RP 4X4 150, реєстраційний номер: 41730ВН, заводський номер: НОМЕР_3 , номер двигуна: НОМЕР_4 , рік випуску 2024, вартістю 11337946,00 грн;

-самохідний томатозбиральний комбайн марки: P.BARIGELLIС.SRL B/RP 4X4 150, реєстраційний номер: НОМЕР_5 , заводський номер: НОМЕР_6 , номер двигуна: НОМЕР_7 , рік випуску 2024, вартістю 10741212,00 грн;

-самохідний томатозбиральний комбайн марки: P.BARIGELLIС.SRL B/RP 4X4 150, реєстраційний номер: НОМЕР_8 , заводський номер: НОМЕР_9 , номер двигуна: НОМЕР_10 , рік випуску 2024, вартістю 10621865,20 грн.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначив про те, що станом на теперішній час вжиті в межах цієї справи заходи забезпечення позову створюють істотні перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" підприємницької діяльності, оскільки обмеження у вигляді накладення арешту на рахунки все більше призводять до настання для останнього незворотних наслідків у вигляді зупинення господарської діяльності та завдають фактичних збитків підприємству, що зумовлює об`єктивну необхідність у заміні заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачеві на праві власності індивідуально визначене рухоме майно 4 томатозбиральних комбайни, оціночна вартість яких навіть перевищує ціну позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 призначено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" б/н від 07.04.2025 (вх.№1461/25 від 07.04.2025) про заміну заходу забезпечення позову у справі №916/4912/24 на 08.04.2025 о 15:00 та запропоновано Селянському (фермерському) господарству "ВІКТОРІЯ" та Спільному підприємству "ВІТМАРК-УКРАЇНА" в формі товариства з обмеженою відповідальністю подати відзиви на вказане клопотання до початку судового засідання з розгляду вказаного клопотання.

08.04.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" на клопотання про заміну заходів забезпечення позову б/н від 08.04.2025 (вх.№894/25/Д5 від 08.04.2025), в яких позивач стверджує про те, що, ініціюючи питання заміни заходів забезпечення, відповідач намагається у будь-який спосіб переглянути раніше вжиті судом заходи до забезпечення позову, законність вжиття яких підтверджена судами апеляційної та касаційної інстанцій, за відсутності істотної зміни обставин, що впливають на необхідність збереження таких заходів.

У судовому засіданні 08.04.2025, проведеному в режимі відеоконференції, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" просили задовольнити клопотання про заміну заходу забезпечення позову; представник Селянського (фермерського) господарства "ВІКТОРІЯ" висловив заперечення проти задоволення вказаного клопотання; представник Спільного підприємства "ВІТМАРК-УКРАЇНА" в формі товариства з обмеженою відповідальністю участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" б/н від 07.04.2025 (вх.№1461/25 від 07.04.2025) про заміну заходу забезпечення позову у справі №916/4912/24, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність забезпечення позову суди розглядають відповідні заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголосила на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21.

За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 06.10.2022 у справі №905/446/22.

Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо дійсного фінансового стану відповідачів (у тому числі відомості стосовно наявності банківських рахунків, фінансово-економічний стан клієнтів) у розумінні статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а тому саме відповідачі мають можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ними рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідачів на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує їх права; зазначити про наявність у них на відкритих ними рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду у справі в разі задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів відповідачів на відкритих ними рахунках в банківських установах та належного їм майна в межах спірної суми.

Відповідачі не позбавлені права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний майновий стан відповідачів та в залежності від цього встановити чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).

При цьому у разі, коли відповідачі не доводять, що наявних у них грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим (постанова Верховного Суду від 07.01.2025 у справі №910/1/21).

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Водночас можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" необхідну суму грошових коштів та майно, а відтак застосування заходів забезпечення позову, обраних позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позовної заяви.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.08.2019 у справі №910/3802/19.

Відповідно до частини першої статті 143 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Застосування заходів забезпечення позову спрямоване на захист виконання судового рішення в майбутньому, тобто останні відіграють превентивну функцію та спрямовані на події, які тільки відбудуться. У той же час обставини справи інколи змінюються не в прогнозованому напрямку, тому для забезпечення виконання рішення учасникам судового процесу надано право змінювати заходи забезпечення позову. Підставою заміни застосованого заходу забезпечення позову на новий є той факт, що попередньо вжитий судом захід забезпечення позову з урахуванням нових обставин справи вже не є ефективним та, навпаки, може нанести шкоду заявнику, тому учасники справи прагнуть його замінити. Крім того, заміна заходів забезпечення позову можлива з причини відсутності підстав для продовження застосування попередніх заходів забезпечення позову.

За своєю правовою природою заміна вжитого судом заходу забезпечення позову полягає в скасуванні такого заходу та вжиття іншого, передбаченого законом заходу, а відтак при вирішенні відповідного питання слід в першу чергу з`ясовувати чи змінилися настільки обставини спірних правовідносин, які б зумовлювали необхідність скасування обраного судом заходу забезпечення позову до закінчення розгляду відповідного спору, та чи існують правові підстави, з якими чинне законодавство пов`язує можливість вибору іншого заходу забезпечення позову.

З аналізу вищевикладеного слідує, що заміна заходів забезпечення позову, з огляду на статтю 143 Господарського процесуального кодексу України, пов`язана із зміною чи припиненням підстав забезпечення позову і не передбачає перегляду відповідної ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову на предмет її правомірності.

При цьому у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов`язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв`язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи.

Сторона, яка звертається з заявою про заміну заходів забезпечення позову, повинна обґрунтувати достатні підстави звернення з такою заявою.

Саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду відображена в постановах від 05.03.2025 у справі №922/2860/24 та від 21.11.2022 у справі №916/548/22.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала клопотання про заміну заходу забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується заміна застосованих судом заходів забезпечення позову.

Оцінюючі докази, додані заявником до клопотання б/н від 07.04.2025 (вх.№1461/25 від 07.04.2025), колегія суддів зазначає про те, що придбання відповідачем 4 комбайнів, на які він просить накласти арешт в порядку заміни вжитих в межах даної справи заходів забезпечення позову, відбулося ще до моменту відкриття провадження у даній справі і постановлення ухвали про забезпечення позову, що виключає можливість стверджувати про суттєву зміну обставин у вигляді набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" права власності на сільськогосподарську техніку, натомість сам відповідач не скористався можливістю зазначити доводи щодо необхідності накладення арешту виключно на зазначене майно під час вирішення питання забезпечення позову.

Поряд з цим, в силу частин першої, п`ятої статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Жодного висновку експерта, який відображав би вартість самохідних томатозбиральних комбайнів, на які відповідач вважає за можливе накласти арешт внаслідок заміни заходів забезпечення позову, до суду не подано, натомість Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" надало лише звіти про визначення ринкової вартості, які, звісно, не містять, на відміну від висновків експертів, інформації про обізнаність оцінювача про кримінальну відповідальність за викладення у них неправдивої інформації.

Дослідивши зміст вищенаведених звітів про визначення ринкової вартості самохідних томатозбиральних комбайнів, складених на замовлення відповідача суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Консалтингове Бюро "Тріада", апеляційний господарський суд вбачає, що останні містять застереження про те, що при проведенні розрахунку оцінювач використовував виключно ту інформацію, яка була надана замовником, а внутрішня комплектність та цілісність обладнання оцінювачем не проводилась, хоча, на переконання колегії суддів, працездатність та комерційна привабливість самохідних томатозбиральних комбайнів повинні бути оцінені системно та всебічно, у тому числі і через призму комплектності та цілісності встановленого обладнання.

Надані Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" договори суборенди, надання послуг та кредитні договори також були укладені до початку розгляду даної справи, у зв`язку з чим взяті відповідачем на себе зобов`язання за вказаними правочинами не зумовили істотної зміни обставин, як існували станом на момент вжиття заходів забезпечення позову.

Твердження відповідача про неможливість проведення ним розрахунків за договором №2025_1_Д_9929 від 07.01.2025, укладеним з Фермерським господарством "Пан Білан", в контексті зміни заходів забезпечення позову є безпідставними, оскільки, укладаючи вказаний правочин вже під час дії вжитих судом заходів, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО", діючи розумно та добросовісно, мало б оцінювати можливість виконання взятих на себе зобов`язань та всі ризики невиконання останніх.

Сам по собі факт набуття відповідачем статусу критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період та під час дії воєнного стану не призводить автоматично до необхідності заміни заходів забезпечення позову, які безпосередньо пов`язані з заявленими позовними вимогами, тим більше, що заявником не конкретизовано яким чином вжиті судом заходи унеможливлюють виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" під час дії воєнного стану своїх зобов`язань перед державою щодо підтримки економіки та цивільного населення і яких саме зобов`язань (у разі їх наявності).

Звіт про результати узгоджених процедур з перевірки кредиторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" станом на 11.11.2024 і 18.03.2025 та її динаміки, складений на замовлення відповідача Аудиторською фірмою "Актив", не підтверджує виникнення будь-яких нових обставин, які б слугували належною підставою для заміни заходів забезпечення позову, оскільки вказаний документ містить виключно порівняльний аналіз показників кредиторської заборгованості відповідача у конкретні проміжки часу, проте не визначає причин збільшення суми заборгованості, у тому числі причинно-наслідкового зв`язку між відповідними показниками та заходами забезпечення позову, хоча зростання кредиторської заборгованості може бути зумовлене низкою інших причин (зокрема, певними управлінськими рішеннями керівництва відповідача тощо). Крім того, цей звіт фактично стосується лише одного напряму фінансової звітності динаміки зміни кредиторської заборгованості, не відображаючи при цьому жодних відомостей про активи підприємства та динаміку дебіторської заборгованості.

Колегія суддів також зазначає, що на підтвердження своїх доводів відповідачем надано довідки з трьох банківських установ, відповідно до яких станом на конкретну дату на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" наявні грошові кошти у загальній сумі 1211747,30 грн, проте жодна з цих довідок не підтверджує рух коштів на даних рахунках, хоча накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, не позбавляє відповідача можливості поповнення відповідних рахунків, що було б логічним, враховуючи надану заявником балансову довідку.

Більше того, відповідачем не надано інформації щодо вичерпного переліку усіх наявних у нього рахунків, відкритих у банківських/фінансово-кредитних установах. Водночас попри накладення арешту на грошові кошти відповідачем не підтверджено невиконання податкових зобов`язань, зобов`язань з виплати заробітної плати працівникам тощо.

Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у матеріалах справи відсутні і відповідачем до клопотання б/н від 07.04.2025 (вх.№1461/25 від 07.04.2025) не додано належних у розумінні процесуального закону доказів, які б свідчили про зміну обставин спірних правовідносин та вказували б на необхідність зміни вжитих заходів забезпечення позову з дотримання балансу інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

Доводи заявника щодо необхідності заміни заходів забезпечення позову фактично зводяться до можливих наслідків блокування його господарської діяльності у вигляді невиконання ним своїх обов`язків перед іншими особами, можливого банкрутства тощо, але таке є ризиком підприємницької діяльності кожного, хто є суб`єктом підприємницької діяльності, про що Верховний Суд наголосив в постанові від 19.02.2025, прийнятій за результатами касаційного перегляду ухвали про забезпечення позову у цій справі.

Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО", про те, що позовні вимоги у цій справі про стягнення недоодержаного доходу (упущеної вигоди) хоч і мають майновий характер, однак не ґрунтуються на вимогах щодо явного та беззаперечного обов`язку відповідача відшкодувати позивачу спірну суму у зв`язку з порушенням господарського зобов`язання, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки сумніви заявника про наявність у нього обов`язку відшкодувати Селянському (фермерському) господарству "ВІКТОРІЯ" спірну суму стосуються безпосередньо самої можливості задоволення позову, яка не досліджується ні під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, ні під час розгляду питання про заміну таких заходів.

Таким чином, враховуючи недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих підстав для заміни вжитих заходів забезпечення позову, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" б/н від 07.04.2025 (вх.№1461/25 від 07.04.2025).

Керуючись статтями 136-140, 143, 232-235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТМАРК АГРО" б/н від 07.04.2025 (вх.№1461/25 від 07.04.2025) про заміну заходу забезпечення позову у справі №916/4912/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

СуддяЛ.В. Поліщук