Постанова

від 01.04.2025 по справі 922/4585/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/4585/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

відповідача Михайлова В.О.

представники інших учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будівельна фірма "Промтекс" (вх. № 349 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі № 922/4585/24 (ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І.)

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Технікабуд і К, м. Харків,

до Приватного підприємства "Будівельна фірма "Промтекс" , м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,

про стягнення 1038325,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Технікабуд І К (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Приватного підприємства "Будівельна фірма "Промтекс" (далі відповідач) 1038325,81 грн. заборгованості за договором субпідряду № 607/24-1 від 23.05.2024

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору субпідряду № 607/24-1 від 23.05.2024 щодо повного проведення розрахунків за виконані позивачем субпідрядні роботи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі № 922/4585/24 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Будівельна фірма "Промтекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технікабуд і К: 1038325,81 грн заборгованості за договором субпідряду № 607/24-1 від 23.05.2024; 60000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу; 12459,91 грн - витрат по сплаті судового збору.

Приватне підприємство "Будівельна фірма "Промтекс" з рішенням місцевого господарського суду частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі № 922/4585/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що висновки господарського суду Харківської області є невірними та були прийняті із порушенням положень статті 129 ГПК України та без урахування висновків Верховного Суду, які були викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 345/136/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 20.05.2019 у справі №є 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21, від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20, від 10.08.2023 у справі № 910/16341/21, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 19.02.2020 у справі № Ne775/9215/15ц. Так, при винесенні рішення у цій справі судом не були враховані вказані висновки Верховного Суду, у зв`язку із чим судом був зроблений невірний висновок, що по причині відсутності заперечень відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд не має права їх змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Будівельна фірма "Промтекс" (вх. № 349 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі № 922/4585/24. Призначено справу до розгляду на 01.04.2025.

06.03.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 01.04.2025, з`явився представник відповідача, представники позивача та третьої особи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 була надіслана до електронних кабінетів учасників справи та отримана ними 25.02.2025 об 20:35 год.

Вказаний факт свідчить про належне повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання. .

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як стверджує позивач, між третьою особою, як замовником, та відповідачем, як підрядником, укладено договір підряду № 607/24 від 29.03.2024. Позивач також вказує, що до виконання наведеного договору, відповідачем було залучено позивача, як субпідрядника.

Як свідчать матеріали справи, 23.05.2024 між позивачем, як субпідрядником, та відповідачем, як генпідрядником, укладено договір субпідряду № 607/24-1 (далі за текстом договір; а. с. 10-15).

На підставі п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, субпідрядник зобов`язався власними силами, якісно і у встановлений термін виконати і здати генпідряднику 1 роботу (далі іменуються роботи) на об`єкті вказаному в даному пункті договору (далі іменується об`єкт), а генпідрядник зобов`язується прийняти від субпідрядника виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з п. п. 1.2-1.3 договору роботи за цим договором виконуються субпідрядником відповідно до проектної документації, переданої генпідрядником.

Види, обсяги і вартість робіт за даним договором визначаються сторонами у договірній ціні (додаток № 1 до договору), яка підписується сторонами, скріпляється печатками сторін і є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт за даним договором визначається у договірній ціні, яка є невід`ємною частиною цього договору, за умови її підписання сторонами і скріплення печатками сторін.

На виконання зазначеного пункту договору між сторонами складено, підписано та скріплено печатками сторін Додаток № 1 договірну ціну.

На підставі п. 2.5 договору оплата вартості виконаних робіт здійснюється генпідрядником на підставі підписаних за цим договором актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) у строк протягом 7 (семи банківських днів) з дати отримання генпідрядником грошових коштів від замовника, за умови виконання субпідрядником п. 2.7 цього договору. При цьому оплата генпідрядником субпідряднику проводиться без сплати розміру ПДВ, зазначеного в підписаному сторонами акті приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), зазначених розмір ПДВ буде оплачуватись генпідрядником субпідряднику протягом 5 (п`яти) банківських днів після реєстрації податкової накладної.

За змістом п. 3.1 договору субпідрядник зобов`язується виконати роботи, зазначені у п. 1.1 цього договору, у строки, визначені у календарному графіку виконаних робіт (додаток № 2 до цього договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Субпідрядник зобов`язаний розпочати роботи за цим договором протягом п`яти календарних днів з дня підписання сторонами акту передачі будівельного майданчика або фронту робіт.

З додатку № 2 до договору вбачається, що позивач повинен був розпочати роботи, обумовлені договором роботи, 23.05.2024, а закінчити 20.06.2024.

У п. 3.3 сторони погодили, що датою закінчення робіт за цим договором вважається дата їх прийняття генпідрядником по акту здачі-приймання виконаних робіт (форми КБ-2в), підписаним з боку генпідрядника.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов наведеного договору позивач виконав субпідрядні роботи на суму 1977858,13 грн, про що свідчить підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2024 б/н від 20.06.2024 та акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 20.06.2024.

Однак, як зазначає позивач, відповідач прийнявши виконані роботи, не в повному обсязі здійснив їх оплату, а саме, сплатив кошти лише у розмірі 929643,02 грн, що підтверджується наступними банківськими виписками:

- від 04.07.2024 року на суму 329643,02 грн;

- від 15.07.2024 року на суму 600000,00 грн.

Також, позивач зазанчає, що між сторонами було підписано акт генпідрядних послуг на суму 9889,30 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором субпідряду станом на день подання позову становить 1 038 325,81 грн.

Обставини щодо стягнення боргу в наведеній сумі стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, позивач просив стягнути на його користь 60 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт за договором субпідряду № 607/24-1 від 23.05.2024.

Задовольняючи вимогу позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 60 000, 00 грн. суд першої інстанції послався на те, що розмір заявлених до стягнення витрат є співрозмірним щодо вказаних у статті 126 ГПК України критеріїв, крім того зазначив, що відповідачем не надано суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та не заявлено клопотань про їх зменшення.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції опирається на наступне.

Так, апелянтом оскаржується рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього витрат на правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн., в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині такими, що зроблені при неповному дослідженні обставин справи, а доводи апеляційної скарги такими, що частково знайшли підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.08.23 у справі № 911/3586/21 викладено висновок про те, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої у зв`язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач уклав з адвокатом відповідний договір на представництво його інтересів.

Зокрема, 03.12.2024 між позивачем, як клієнтом, та адвокатським об`єднанням «Богомолов та партнери», як виконавцем, укладено договір про надання правової допомоги № 03/12, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати клієнту правову допомогу (послуги): захист, представництво та надання інших видів правової допомоги, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Для надання правової допомоги (послуг) виконавець також може надавати інші супутні послуги, які оплачуються на тих самих умова, що і правова допомога (п. 1.1 договору).

За змістом п. 2.2 договору його ціна визначається сторонами з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу проведеної роботи, становить 60 000,00 грн (шістдесят тисяч гривень 00 копійок) в суді першої інстанції та 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 копійок) в суді другої інстанції.

Відповідно до п. п. 2.3-2.4 договору остаточна вартість наданих виконавцем послуг встановлюється в актах про надання правової допомоги, які підписуються сторонами або їх уповноваженим представниками. В актах вказується обсяг наданої виконавцем правової допомоги та її вартість.

Остаточна оплата за договором має бути здійснена у строк 5 днів з дня фактичного виконання судових рішень про стягнення коштів на користь виконавця (після зарахування коштів на рахунок клієнта).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору між позивачем та адвокатським об`єднанням складено та підписано акт про надання правової допомоги від 16.01.2025, за умовами якого виконавець надав, а клієнт прийняв послуги за договором № 03/12 на загальну суму 60000,00 грн (шістдесят тисяч гривень 00 копійок), що включають в себе:

- надання усних консультацій у справі, в тому числі щодо правової позиції, вчинених учасниками справи, в тому числі судом, процесуальних дій та прийняття рішень;

- аналіз документів, підготовка позову, в тому числі вивчення доказів, аналіз норм законодавства та судової практики;

- підготовка заяви про розподіл судових витрат та подання її до суду;

- зібрання доказів та направлення запитів.

З посиланням на зазначені документи, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60000,00 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та не заявляв клопотань про їх зменшення.

Разом з цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (зокрема - чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру судових витрат до суду першої інстанції.

При цьому зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи складність справи, зважаючи на критерії розумності, співмірності та реальності понесених стороною витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу не є співмірною вищенаведеним критеріям, у зв`язку з чим підлягає зменшенню.

При цьому, колегія суддів погоджується із доводами апелянта в апеляційній скарзі про те, що позивачем було складено лише два документи - позовна заява про стягнення заборгованості та клопотання про витребування доказів, які не є складними та не потребували тривалої підготовки, вивчення великого обсягу положень чинного законодавства та судової практики. До того ж, ця справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ані відповідачем, ані третьою особою не було надано жодних заперечень у цій справі, на які представнику позивача було б необхідно надавати відповідь. За своєю суттю ця справа не є складною, предметом розгляду було стягнення заборгованості за виконані роботи за підписаним актом здачі-приймання виконаних робіт. Судові засідання у справі не проводились, представнику позивача не було потреби готуватися до них та представляти інтереси позивача у ході судового засідання. У цій справі не відбулося жодних обставин, які би ускладнювали питання стягнення заборгованості на користь позивача.

Врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, колегія суддів вважає за можливе не присуджувати на користь заявника заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Як встановлено колегією суддів, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60 000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, практики Верховного Суду та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, беручи до уваги доведеність позивачем, відповідно до вимог ст.74 ГПК України, надання йому послуг професійної правничої допомоги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та відповідно до ст. 129 ГПК України покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн., в решті вимог заяви позивача слід відмовити.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення заяви ТОВ Технікабуд і К про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ Технікабуд і К про стягнення витрат на правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будівельна фірма "Промтекс" (вх. № 349 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі № 922/4585/24 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі № 922/4585/24 скасувати в частині задоволення заяви ТОВ Технікабуд і К про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ Технікабуд і К про стягнення витрат на правничу допомогу.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2025 у справі № 922/4585/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 09.04.2025.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий

Суддя І.А. Шутенко