Ухвала

від 04.04.2025 по справі 907/964/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

за результатами вимог кредиторів

"04" квітня 2025 р. Справа № 907/964/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Лучка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» без номера від 25.02.2025 (вх.№02.3.1-02/1872/25 від 25.02.2025)

про визнання кредитором у справі про неплатоспроможність фізичної особи

у справі № 907/964/24

за заявою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про неплатоспроможність фізичної особи

За участю представників:

кредитора - не з`явився;

боржника не з`явився;

арбітражний керуючий не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , як фізична особа звернулася до Господарського суду Закарпатської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Обґрунтовуючи заяву зазначає, що у неї відсутні фінансові можливості погашати вимоги кредиторів, які виникли на підставі та на умовах укладених кредитних договорів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху та встановлено боржнику десятиденний строк для усунення виявлених судом недоліків.

Зважаючи на усунення заявником недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в установленому порядку та строк, суд ухвалою від 12 грудня 2024 року прийняв до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , призначив підготовче засідання на 14 січня 2025 року. Крім того вказаною ухвалою суд визнав обов`язковою явку боржника у підготовче засідання та зобов`язав боржника подати суду для огляду всі оригінали документів, долучених до заяви та відомості про стан відкритих виконавчих проваджень на час розгляду справи, а також докази на підтвердження наявності у боржника грошових коштів для сплати авансового внеску на депозитний рахунок суду з урахуванням відомостей, що зазначені в деклараціях про майновий стан боржника за 2021-2024 роки щодо відсутності у боржника майна та грошових коштів, крім того заборонив ОСОБА_1 відчужувати належне їй майно.

Ухвалою від 14 січня 2025 року суд відклав підготовче засідання на 28 січня 2025 року через неявну боржника в підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 28 січня 2025 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі №907/964/24 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; введення процедури реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 .

Також ухвалою від 28 січня 2025 року суд встановив відповідні процесуальні строки та постановив:

- заборонити ОСОБА_1 відчужувати належне їй майно;

- ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника;

- призначити керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича;

- офіційно оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;

- зобов`язати контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України, надати керуючому реструктуризацією Ракущинцю Андрію Андрашовичу та суду інформацію про доходи ОСОБА_1 та членів її сім`ї, а також про майно, задеклароване такими особами при перетині кордону;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України надати керуючому реструктуризацією Ракущинцю Андрію Андрашовичу та суду інформацію про перетинання боржником та членами її сім`ї державного кордону за останні три роки;

- зобов`язати банківські установи, в яких відкрито рахунки боржника надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про залишок коштів на рахунках ОСОБА_1 ;

- призначити попереднє засідання суду у справі на 11 березня 2025 р. на 12:00 год.

25 лютого 2025 року на через систему «Електронний суд» до Господарського суду Закарпатської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» без номера від 25.02.2025 про грошові вимоги кредитора до боржника.

За змістом означеної заяви товариство-заявник просить визнати грошові вимоги до ОСОБА_1 , як конкурсного кредитора на суму 11 763,00 грн за договором позики від 24.05.2019 №4318683, а саме: 3000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 8763,00 грн заборгованість за відсотками, а також 4844,80 грн судового збору за заявою кредитора з кредиторськими вимогами до боржника та включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою від 26 лютого 2024 року суд прийняв до розгляду Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про визнання грошових вимоги до ОСОБА_1 , як конкурсного кредитора та призначив розгляд заяви в попередньому засіданні 11 березня 2025 року, одночасно зобов`язав керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича розглянути заяву кредитора з грошовими вимогами до боржника, надати суду докази їх визнання або ж відхилення у встановленому порядку та повідомити кредитора про наслідки розгляду заяви, докази чого надати суду.

Попереднє засідання 11.03.2025 відкладалося до 27.03.2025 у зв`язку з невиконанням керуючим реструктуризацією Ракущинцем А.А. встановлених КУзПБ та визначених судом обов`язків в частині повідомлення кредиторів про відкриття провадження у даній справі, подання звіту про результати перевірки декларацій боржника та розгляду грошових вимог кредиторів.

11 березня 2025 року керуючим реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_2 подано суду відомості про результати розгляду вимог кредитора ТОВ «Коллект Центр», за змістом яких зазначає про невизнання грошових вимог кредитора в повному обсязі.

В судовому засіданні 27.03.2025 керуючий реструктуризацією підтримав подану заяву про невизнання грошових вимог кредитора у зв`язку з відсутністю доказів перерахування грошових коштів боржнику за кредитним договором.

Боржник в попередньому засіданні підтримав заперечення керуючого реструктуризацією щодо грошових вимог кредитора.

Для надання можливості боржнику спростувати факт отримання грошових коштів за означеним кредитором договором позики №4318683 від 24.05.2019 в попередньому засіданні оголошувалася перерва до 04.04.2025 року.

Учасники справи в попереднє засідання 04.04.2025 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви про визнання грошових вимог були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Керуючий реструктуризацією відповідно до поданого суду клопотання від 04.04.2025 просить провести судове засідання 04.04.2025 за його відсутності.

Розглянувши подану кредитором заяву про визнання грошових вимог, судом встановлено наступне.

24 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як Позикодавцем та ОСОБА_1 , як Позичальником було укладено Договір позики №4318683 (надалі Кредитний договір) шляхом електронного підписання примірника Кредитного договору за допомогою одноразових ідентифікаторів для сторін Договору.

Відповідно до змісту п. 1 Кредитного договору Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (Позику) на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а останній, в свою чергу, зобов`язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку Позики або достроково та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Параметри та умови Позики, порядок і графік її повернення та сплати процентів визначені в п. 2 Кредитного договору за яким сума позики становить 3000,00 грн, строк позики 30 днів з датою повернення 23.06.2019 року, розмір процентів у день 1,60% (584,00% у рік); розмір процентів на прострочену позику у день 2,70% (985,50% у рік); загальна вартість процентів і позики 4440,00 грн.

За змістом п. 3 Кредитного договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики та, у випадку дострокового її повернення, підлягають відповідному перерахунку.

Відповідно до п. 4 Кредитного договору його підписанням Позичальник підтверджує, що він, зокрема, вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (Правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

Кредитором до заяви також долучено примірник Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів», затвердженого рішення загальних зборів учасників даного Товариства (протокол №07/02/2019 від 07.02.2019).

Судом встановлено, що на виконання умов Кредитного договору Позикодавцем (ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів») надано Позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в загальній сумі 3000,00 грн, що підтверджується долученими до заяви кредитора листом Позикодавця від 10.02.2025 за №10/02/25-26 на адресу оператора платіжної системи, що надає фінансові послуги з переказу коштів без відкриття рахунку ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», довідкою цією фінансової компанія від 11.02.2025 за №11/02-2025-1/ТНПП, відповідно до якої 24.05.2019 було прийнято до виконання платіжну інструкцію Позикодавця та цього ж дня завершено платіжну операцію з переказу грошових коштів в розмірі 3000,00 грн на зазначені Позичальником в Кредитному договорі реквізити платіжної картки ОСОБА_1 (номер платежу 6369427496788743651532077).

Наведена обставина хоч і заперечується боржником, водночас ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу, який міг би поставити під об`єктивний сумнів факт перерахування Позичальнику за Кредитним договором грошових коштів в розмірі 3000,00 грн.

За позицією кредитора, боржник неналежним чином виконував умови Кредитного договору щодо виконання взятих на себе зобов`язань з повернення отриманого кредиту у визначений в Кредитному договорі строк, сплати відсотків за користування кредитом, здійснивши 23.06.2019 сплату виключно грошових коштів в розмірі 1440,00 грн, у зв`язку з чим станом на 12.12.2019 за ним обліковується заборгованість в сумі 11 763,00 грн, з яких 3000,00 грн по сплаті тіла кредиту, 8763,00 грн по відсотках за користування кредитом, з вимогами про визнання якої кредитором подану заяву в межах цієї справи про неплатоспроможність Позичальника ОСОБА_1 .

На підтвердження заявленої суми кредитором надано суду розрахунки заборгованості станом на 12.12.2019, на 20.01.2023 та на 11.02.2025, виписку про часткову оплату за 23.06.2019 року.

31 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 1/31/10, за умовами п. 1.1. якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимог, строк виконання за якою настав до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Витягом з реєстру боржників №3 від 12.12.2019 за Договором факторингу № 1/31/10 підтверджується відступлення Клієнтом Факторові права вимоги по заборгованості до Позичальника за Кредитним договором ОСОБА_1 (п/н 1180 витягу) на суму 11 763,00 грн.

Надалі 23 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (Фактором) укладено Договір факторингу №23/12/21, за умовами п. 1.1. якого Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові право грошової вимог до боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1) в розмірі портфеля заборгованості.

Додатком №1 (реєстр заборгованостей №1) до Договору факторингу № 23/12/21 підтверджується відступлення Клієнтом Факторові права вимоги по заборгованості до Позичальника за Кредитним договором ОСОБА_1 (п/н 3185 витягу) на суму 11 763,00 грн.

В подальшому, 20 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», як Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», як Новим кредитором укладеного Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №20-01/2023, за змістом п. 2.1. якого Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору (Реєстр боржників).

Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новий кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4).

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором №20-01/2023 (додаток №4 до Договору №20-01/2023) підтверджується передання Новому кредитору прав вимоги за даним договором та Реєстру боржників в кількості 95 113, а відповідно до Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 підтверджується розрахунок між сторонами Договору №20-01/2023 за відступлені Первісним кредитором на користь Нового кредитора права вимоги.

Додатком №3 (реєстр боржників) до Договору №20-01/2023 підтверджується відступлення Первісним кредитором на користь Нового кредитора права вимоги по заборгованості до Позичальника за Кредитним договором ОСОБА_1 (п/н 76702 витягу) на суму 11 837,76 грн.

При вирішенні питання щодо підставності заявлених кредитором вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи, договір позики № 4318683 від 24.05.2019 містить відмітку про підписання його сторонами договору, зокрема, з боку боржника одноразовим ідентифікатором: « 8f55GA1usK», який в сукупності з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 11.02.2025 за №11/02-2025-1/ТНПП про зарахування визначених в Кредитному договорі грошових коштів на картковий рахунок Позичальника (що не спростовано останнім належними та допустимими доказами) свідчить про укладення між Позикодавцем та Позичальником кредитного договору в електронній формі.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріали справи, а саме: довідка ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 11.02.2025 за №11/02-2025-1/ТНПП, виписка за 23.06.2019, розрахунки заборгованості станом на 12.12.2019, на 20.01.2023 та на 11.02.2025 свідчать про неналежне виконання боржником положень укладеного ним Кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за отриманим кредитом, у зв`язку з чим станом на 25.02.2025 року (дата оформлення заяви про визнання грошових вимог) заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором по тілу кредиту становить 3000,00 грн, що не заперечено боржником належними та допустимими доказами, які б могли поставити під об`єктивний сумнів факт перерахування Позичальнику за Кредитним договором грошових коштів в розмірі 3000,00 грн.

Водночас, надаючи оцінки вимогам кредитора в частині заявлених процентів за користування кредитом на суму 8763,00 грн, які відповідно до наданого суду розрахунку станом на 12.12.2019 нараховані з 24.05.2019 по 22.10.2019 (з урахуванням часткової їх сплати боржником в розмірі 1440,00 грн), суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов`язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п.п. 2.3.1., 2.3.2. Кредитного договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов`язок Позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Також, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Наведене узгоджується з положеннями Кредитного договору, якими не визначено обов`язку Позичальника сплачувати проценти за користування кредитом після закінчення встановленого в п. 2 Кредитного договору тридцятиденного строку, тобто після 23.06.2019 року.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що умовами Кредитного договору не визначено обов`язок Позичальника сплачувати проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування в розмірі, передбаченому Кредитним договором, а відтак не може вважатися правомірним нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування (з 24.06.2019 по 22.10.2019).

Водночас, судом встановлено, що розмір нарахованих за час дії Кредитного договору процентів в сумі 1440,00 грн Позичальником сплачено, що підтверджується долученою кредитором до заяви випискою за 23.06.2019 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кредитором безпідставно нараховано боржнику проценти з 24.06.2019 по 22.10.2019 в сумі 8763,00 грн, у зв`язку з чим в задоволенні заяви про визнання грошових вимог в цій частині належить відмовити.

При цьому, долучені до заяви кредитора Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів», затвердженого рішення загальних зборів учасників даного Товариства (протокол №07/02/2019 від 07.02.2019) не можуть бути належним доказом на підтвердження поширення їх умов на спірні правовідносини, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Позикодавця), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Правила.

Крім того, зазначені Правила не містять підпису Позичальника, а тому не можуть вважатися саме частиною Кредитного договору.

Надані кредитором Правила з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання кредитором додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються Позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Кредитному договорі позичальника, який безпосередньо ним підписаний і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та підтримана Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі №916/2755/18, від 01.11.2019 у справі №910/13940/18 та від 20.02.2022 у справі №910/3299/20 (923/315/20), тоді як встановити приєднання Позичальника саме до цих «Правил» з наданих суду документів встановити не видається можливим.

Оцінюючи обставини переходу права вимоги за Кредитним договором, суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, суд констатує, що Цивільним кодексом України встановлено можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги:

1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні;

2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);

3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним;

4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання;

5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

В той же час, відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину:

а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором);

б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги);

в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату;

д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо;

е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу:

1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату;

2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим;

3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги;

4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови;

5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як зазначалося вище, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), може бути встановлена:

- у твердій сумі;

- у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається;

- у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому, суд зауважує, що сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість, відповідно до частини першої статті 1084 ЦК України грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з наведеного, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).

В даному аспекті, оцінюючи надані кредитором договори факторингу №1/31/10 від 31.10.2019 (укладений між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») та №23/12/21 від 23.12.2021 (укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Вердикт Капітал»), суд зважає, що за відсутності доказів, що підтверджують надання новими кредиторами фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такі правочини договорами факторингу, позаяк у спірному випадку йдеться про звичайне відступлення права вимоги, ане про фінансування під відступлення права вимоги за плату.

До схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22), постанові від 08 листопада 2023 року у справі №206/4841/20 (провадження № 14-55цс22).

Водночас, означена правова кваліфікація наданих кредитором договорів факторингу №1/31/10 від 31.10.2019 та №23/12/21 від 23.12.2021 не впливає на висновок суду про підтвердження належними та допустимими доказами переходу права вимоги належного виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором спершу від ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», надалі від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ТОВ «Вердикт Капітал», а в кінцевому результаті за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №20-01/2023 від 20.01.2023 від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр».

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Книга третя Кодексу України з процедур банкрутства містить положення щодо банкрутства юридичних осіб; книга четверта - положення щодо відновлення платоспроможності фізичної особи.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Частиною 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частинами 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Частиною 4 статті 133 КУзПБ передбачено порядок задоволення вимог кредиторів при розгляді справи про банкрутство фізичної особи, а саме: вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Визначальною датою для розподілу конкурсних та поточних вимог кредиторів є 28.01.2025 (дата відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ) та офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за 28.01.2025 року.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абз. 4 ч. 6 ст. 45 КУзПБ).

Таким чином, враховуючи, що грошові вимоги кредитора до боржника у визнаній судом частині виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (до 28.01.2025), є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, суд визнає грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до боржника ОСОБА_1 в розмірі 3000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту з віднесенням їх до другої черги задоволення.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 133 КУзПБ витрати, пов`язані, зокрема, з провадженням у справі про неплатоспроможність оплатою судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

З урахуванням викладеного, витрати кредитора на сплату судового збору за розгляд заяви про визнання кредитором в даній справі в сумі 4844,80 грн підлягають позачерговому задоволенню.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абз. 4, 5 ч. 6 ст. 45 КУзПБ).

Керуючись статтями 1, 45, 113, 122, ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) до боржника ОСОБА_1 (адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в загальному розмірі 7844,80 грн, а саме за Договором позики №4318683 від 24.05.2019 на суму 3000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту із задоволенням вказаних вимог у другу чергу та 4844,80 грн витрат зі сплати судового збору за подачу заяви з кредиторськими вимогами до боржника із задоволенням вказаних вимог позачергово.

2. В решті вимог - відмовити.

3. Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 08 квітня 2025 року.

Суддя Р.М. Лучко