Рішення

від 20.02.2025 по справі 557/811/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 557/811/24

провадження № 2/753/2068/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сирбул О. Ф.

за участю секретаря: Кушнір А. А.

представника відповідача

Міністерства внутрішніх справ України Лисенко В. О.

Представника відповідача

Офісу Генерального прокурора Адамової О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним засудженням та доведенням до самогубства,

у с т а н о в и в :

У травні 2024 року до Гощанського районного суду Рівненської області звернувся з позовною заявою адвокат Рудик Віталій Романович в інтересах ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі по тексту - відповідач 2), Державного казначейства України (далі по тексту - відповідач 3) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним засудженням та доведенням до самогубства.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 липня 2016 року слідчим Головного управління Національної поліції України в м. Києві відповідно до ст. 214 КПК України внесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 156 КК України та зареєстровано кримінальне провадження № 12016100020007777. ОСОБА_2 звинувачується у тому, що він діючи умисно, переслідуючи сексуальний мотив, маючи намір вчинити розбещення своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , готуючись до вчинення вказаного злочину приблизно о 15:00 16 червня 2016 року зняв та заселився до номеру № НОМЕР_1 в готелі «Мислівський двір», що за адресою АДРЕСА_1 . Того ж дня приблизно о 17:00 ОСОБА_2 прибув до дошкільного навчального закладу № 248 в м. Київ, що за адресою: АДРЕСА_2 , звідки, відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_4 забрав їхню спільну малолітню дочку ОСОБА_5 та повіз її до вищевказаного готелю «Мисливський двір».

Реалізуючи свій злочинний умисел, приблизно у період часу з 18:00 до 19:00 16 червня 2016 року ОСОБА_2 , переслідуючи сексуальний мотив та мету задоволення своєї статевої пристрасті, знаходячись у № НОМЕР_1 готелю «Мисливський двір» по АДРЕСА_1 наодинці зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_3 достовірно знаючи, що остання не досягла чотирнадцятирічного віку, використовуючи психологічний тиск та залякування у вигляді погроз позбавити можливості спілкування з матір`ю вчинив щодо малолітньої ОСОБА_3 розпутні дії, які виразились в оголення та демонстрації свого статевого органу, а також торканні руками та губами її статевих органів. Таким чином, за думкою досудового слідства ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КК України. 06.07.2016 ОСОБА_2 та його адвокату надано доступ до матеріалів досудового слідства. 17 квітня 2018 року відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Кримінальне провадження направлено для розгляду до Дарницького районного суду м. Києва. 16 грудня 2019 року головуючий суддя Домарєв О. В. виносить вирок по справі № 75313113/18, яким визнає ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 156 КК України та призначає йому покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 280 000,00 грн, витрати на правову допомогу в сумі 48 295,00 грн, витрати судового збору в сумі 4 200,00 грн. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року вирок Дарницького районного суду залишено без змін.

ІНФОРМАЦІЯ_6, через 12 днів після рішення Київського апеляційного суду ОСОБА_2 покінчив життя самогубством. ОСОБА_2 залишив посмертну записку в якій в своїй смерті звинуватив в тому числі слідчого поліції, що проводив досудове розслідування, представника прокуратури які за його думкою сфальсифікували документи по справі та корумпованих суддів, які спираючись на неналежні докази винесли злочинні вироки. Дані особи заплямували його чесне ім`я і відбувати покарання за такий злочин, якого він не вчиняв він не буде. Верховний суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду касаційну скаргу захисника своєю постановою від 17 січня 2023 року задовольнив. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року щодо ОСОБА_2 скасував, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України в зв`язку з недоведеністю його вини. Позивач по справі є батьком покійного ОСОБА_2 і спадщину після його смерті прийняв. Душевні і психічні страждання страждання ОСОБА_2 виразились в ситуації незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КК України, в тому, що його звинуватили у вчиненні тяжкого злочину відносно його рідної малолітньої дитини, якій на той час було біля 3-х років, в абсурдності висунутого звинувачення, як має почувати себе батько дитини, якого звинуватили у такому злочині, який знає, що такого не вчиняв, що це помста так званої дружини за допомогою правоохоронних органів держави, в упередженості та непрофесійності посадових осіб, які провадили досудове та судове слідство та здійснювали прокурорський нагляд, в грубих та умисних порушеннях чинного законодавства при цьому, на які в послідуючому вказав Верховний Суд, в безсиллі перед неадекватними людьми в правоохоронній системі, яким «закони не писані», в розчаруванні і неможливості довести свою невинуватість, в розбіжності задекларованих прав людини і дійсності при їх дотриманні у державі Україна, у відношенні людей, які знали про кримінальне провадження і в чому він звинувачується і враховуючи особливість правопорушення упереджено відносились до нього, у втраті морального авторитету, у психологічному тиску зі сторони працівників правоохоронних органів у порушенні психологічного спокою. Факт незаконного притягнення пригнічував його та ставив у незручне становище при спілкуванні з оточуючими, сусідами, рідними оскільки він втратив репутацію, довіру та повагу.

Враховуючи викладені факти позивач вважає що суд має всі підстави відійти від мінімального розміру відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, проведення обшуків, арешту, визначеного Законм Країни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» і стягнути завдану йому моральну шкоду в подвійному розмірі, тобто в сумі 1 500 000,00 гривень.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з Державного казначейства України на корить позивача 1 500 00,00 грн за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне засудження, незаконне застосування запобіжного заходу тримання під вартою, незаконні обшуки його сина ОСОБА_2 . Стягнути з Державного казначейства України на корить позивача 13 500 000,00 грн за доведення до самогубства його сина ОСОБА_2 відповідачами по справі незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КК України та стягнути судові витрати.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 21.05.2024 матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним засудженням та доведенням до самогубства ОСОБА_2 передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

У червні 2024 року матеріали вищезазначеної цивільної справи надійшли на адресу Дарницького районного суду м. Києва та у встановленому ЦПК України порядку передані у провадження судді Сирбул О. Ф. 14.06.2024.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12.07.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

08.08.2024 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву у якому заперечують щодо позовних вимог, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, яким було б підтверджено протиправні дії з боку працівників МВС України, або ж МВС як суб`єкта владних повноважень, досудове розслідування у кримінальному провадженні центральним апаратом МВС не здійснювалось, а отже Міністерством не вчинялось жодних дій стосовно ОСОБА_2 , що як наслідок свідчить про відсутність підстав стверджувати про завдану ОСОБА_1 моральну шкоду Міністерством внутрішніх справ України. З огляду на зазначене є не зрозумілим залучення МВС України відповідачем у розгляді цієї справи, розслідування у кримінальному провадженні центральним апаратом МВС не здійснювалось, а отже Міністерством не вчинялось жодних дій стосовно ОСОБА_2 , що як наслідок свідчить про відсутність підстав стверджувати про завдану ОСОБА_1 моральну шкоду Міністерством внутрішніх справ України. З огляду на зазначене є не зрозумілим залучення МВС України відповідачем у розгляді цієї справи. Позивач не наводить жодних фактів протиправних дій з боку працівників центрального апарату МВС України, які в результаті могли завдати шкоди ОСОБА_1 . Позивач не зазначає в позовній заяві чи в додатках жодних фактів, які б підтверджували протиправність дій з боку працівників МВС України, що в результаті могли спричинити завдання ОСОБА_1 моральної шкоди. Просив відмовити у заоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09.08.2024 від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечують щодо позовних вимог, оскільки позивачем не наведено аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами досудового рослідування фізичного чи психічного впливу на ОСОБА_2 , в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12016100020007777, що призвели до його смерті. У разі незгоди дії або бездіяльність органів досудового розслідування могли бути оскаржені на підставі 303 КПК України. Натомість, доказів такого оскарження, як і доказів ухвалення судом будь-яких рішень про бездіяльність органів прокуратури внаслідок неналежного розгляд його клопотань, не надано. Не наведено ОСОБА_6 будь-яких розрахунків та обгрунтувань щодо визначення розміру заподіяної йому моральної шкоди. Позовна заява містить лише посилання на обставини, які він вважає підставою для відшкодування такої шкоди, проте з її змісту не зрозуміло яким чином позивач дійшов до висновку про саме заявлений розмір відшкодування. Офісом Генерального прокурора не здійснювалось процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадження № 12016100020007777, протиправність дій або бездіяльності судом не визнавалась. Крім того, фактів звернень ОСОБА_1 із заявою про реєстрацію кримінального провадження за фактом доведення до самогубства його сина ОСОБА_2 не встановлено. Ураховуючи, що окремі негативні наслідки, яких, на думку позивача, він зазнав внаслідок дій органів досудового розслідування, не підтверджено конкретними доказами, не можна погодитися як із самим фактом, так і з розміром визначеної ним моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Отже, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження реального факту заподіяння моральної шкоди з чітким підтвердженням існування всіх її елементів, вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 13 500 000 є необгрунтованою, та такою що не відповідає критерієм розумності справедливості та співмірності. Таким чином, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки спірні правовідносини нерозривно пов 'язані із особою померлого ОСОБА_2 та не допускають правонаступництва. На підставі вищевикладеного просила в задоволенні позову відмовити повністю.

21.08.2024 від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечують щодо позовних вимог, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої, як він зазначає, незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури. З матеріалів справи вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалося слідчим ГУ Національної поліції у м. Києві. Отже, належними відповідачами у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідні органи державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди), а саме: ГУ Національної поліції у м. Києві. Таким чином, позивач помилково визначив Казначейство, яке відповідно до законодавства є органом, яке здійснює списання коштів з державного бюджету за рішенням суду, відповідачем у цій справі. Таким чином, вимога щодо стягнення шкоди з Казначейства є очевидно необґрунтованою і такою, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права. Позивачем необґрунтовано пред`явлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 1 500 000,00 грн. Крім того, стягнення такої суми призведе до економічно необґрунтованих збитків державного бюджету. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.09.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відзиви відповідачів до матеріалів справи, відповідно до ст. 178 ЦПК України.

08.08.2024 від представника відповідача 1 надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Ухвалою суду від 10.10.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки позивач обирає коло відповідачів.

10.10.2024 від представника відповідача 1 надійшло клопотання про залучення до справи тртьої особи - Національну поліцію України.

Ухвалою суду від 10.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання.

Ухвалою суду від 10.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача 1 заперечував щодо позову, вважає, що позов задоволенню не підлягає, позицію з посилання на норми закону викладено у відзиві, просив відмовити у задоволенні поозву.

У судовому засіданні представник відповідача 2 підтримала позицію викладену у відзиві, вважає, що Офіс Генерального прокурора є неналежним відповідачем, просила відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання представник відповідача 3 не з`явився, повідомлений про розгляд справи належним чином, в матеріалах справи міститься відзив у якому викладено позицію щодо позову та просили відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

14 липня 2016 року слідчим Головного управління Національної поліції України в м. Києві відповідно до ст. 214 КПК України внесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 2 ст. 156 КК України та зареєстровано кримінальне провадження № 12016100020007777 (том 1, а. с. 26).

11.04.2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого ч. 2 ст. 156 КК України. ОСОБА_2 звинувачується у тому, що він діючи умисно, переслідуючи сексуальний мотив, маючи намір вчинити розбещення своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , готуючись до вчинення вказаного злочину приблизно о 15:00 16 червня 2016 року зняв та заселився до номеру № НОМЕР_1 в готелі «Мисливський двір», що за адресою АДРЕСА_1 . Того ж дня приблизно о 17:00 ОСОБА_2 прибув до дошкільного навчального закладу № 248 в м. Київ, що за адресою: АДРЕСА_2 , звідки, відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_4 забрав їхню спільну малолітню дочку ОСОБА_5 та повіз її до вищевказаного готелю «Мисливський двір». Реалізуючи свій злочинний умисел, приблизно у період часу з 18:00 до 19:00 16 червня 2016 року ОСОБА_2 , переслідуючи сексуальний мотив та мету задоволення своєї статевої пристрасті, знаходячись у № НОМЕР_1 готелю «Мисливський двір» по АДРЕСА_1 наодинці зі своє малолітньою дочкою ОСОБА_3 достовірно знаючи, що остання не досягла чотирнадцятирічного віку, використовуючи психологічний тиск та залякування у вигляді погроз позбавити можливості спілкування з матірю вчинив щодо малолітньої ОСОБА_3 розпутні дії, які виразились в оголення та демонстрації свого статевого органу, а також торканні руками та губами її статевих органів (том 1, а. с. 27-28).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.04.2018 частково задоволено клопотання слідчого про проведення обшуку (том 1, а. с. 29-31).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2018 щодо ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено для ОСОБА_2 заставу у розмірі 140 960,00 грн (том 1, а. с. 40).

Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 06.07.2016 ОСОБА_2 та його адвокату надано доступ до матеріалів досудового розслідування (том 1, а. с. 42).

09.07.2018 складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016100020007777 від 14.07.2016 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого ч. 2 ст. 156 КК України (том 1, а. с. 43-46).

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.12.2019 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 156 КК України та призначено йому покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 280 000,00 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 48 295,00 грн, судовий збір у розмірі 4 200,00 грн (том 1, а. с. 47-64).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.09.2020 вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16.12.2019 щодо ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого ч. 2 ст. 156 КК України залишено без змін (том 1, а. с. 65-70).

12.10.2020 о 13:00 до червогової частини області ГУНП в Рівненьській області надійшов рапорт про те, що 12.10.2020 за повідомленням оперативного чергового ГУНП в Рівненській області, будо здійснено виїзд на місце ДТП, що знаходиться на автодорозі «Київ-Чоп» с. Бранів у результаті якої загинув водій «С» 1962 р.н. Під час проведення огляду місця події, було виявлено труп «С», під час огляду якого було виявлено т/у, які не характерні для дорожньо-транспортної пригоди, а характерні для насильницької смерті, а саме ножове поранення в шию. Зареєстровано в ЄРДР за № 12020180000000305 від 12.10.2020 за ч. 1 ст. 115 КК України (том 1, а. с. 85).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 13.10.2020 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 58 років, зареєстровано Гощанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (том 1, а. с. 86).

В матеріалах справи міститься посмертна записка ОСОБА_2 , у якій зазначено «Я, ОСОБА_2 , здійснюю самогубство на знак протесту проти свавілля правоохоронних органів поліції, прокуратури корумпованих представників судової системи, які винесли мені протизаконний вирок. Звинувачую у моїй смерті ОСОБА_4 , 1971 р.н. разом зі слідчим поліції і представниками прокуратури, використавши сфальсифіковані експертизи…» записка датована 05.10.2020 (том 1, а. с. 87).

Старшим слідчим ГУНП в Рівненьській області від 23.02.2021 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12020180000000304 від 12.10.2020 за ст. 286 КК України у зв`язку із відсутністю в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, перебаченого ст. 286 КК України (том 1, а. с. 88-90).

Постановою Верхового Суду від 17.01.2023 вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16.12.2019 та ухвалу Київського апеляційного суду від 30.09.2020 щодо ОСОБА_2 скасовано, а кримінальне провадження закрито (том 1, а. с. 71-84).

Позивач по справі ОСОБА_1 є батьком покійного ОСОБА_2 і спадщину після його смерті прийняв, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (том 1, а. с. 18).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України, порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Як роз`яснено у п. 9 постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної платичи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження № 14- 298цс18) розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Згідно із п.1-1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно із абз. 1, абз. 5, абз. 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно із ст. 14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.

ОСОБА_2 було оголошено підозру 11.06.2018, вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16.12.2019 набрав законної сили 30.09.2020, отже сплинуло 28 місяців 19 днів, що є підставою для розрахунку моральної шкоди відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати 8000,00 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», мінімальний розмір заробітної плати становив 8 000,00 грн)на 28 місяців та 19 днів, що складає 224 000,00 + 4 000,00 грн за неповний місяць, всього 228 000,00 грн.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, то суд, насамперед виходячи з фактичних обставин справи, які доводять наявність заподіяння моральної шкоди та маючи широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди приходить до думки, що визначена позивачем сума моральної шкоди у розмірі 1 500 000,00 гривень є надмірною, позаяк явно не відповідає наведеним вище принципам визначення розміру моральної шкоди, а тому підлягає частковому задоволенню.

Заперечення відповідачів не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення 13 500 000,00 грн за доведення до самогубства сина ОСОБА_2 відповідачами по справі незаконним притягнення його до кримінальної відповідальності слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 16.12.2019 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 156 КК України та призначено йому покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.09.2020 вирок Дарницького районного суду м. Києва від 16.12.2019 щодо ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого ч. 2 ст. 156 КК України залишено без змін.

12.10.2020 о 13:00 до червогової частини області ГУНП в Рівненьській області надійшов рапорт про те, що 12.10.2020 за повідомленням оперативного чергового ГУНП в Рівненській області, будо здійснено виїзд на місце ДТП, що знаходиться на автодорозі «Київ-Чоп» с. Бранів у результаті якої загинув водій «С» 1962 р. н. Під час проведення огляду місця події, було виявлено труп «С», під час огляду якого було виявлено т/у, які не характерні для дорожньо-транспортної пригоди, а характерні для насильницької смерті, а саме ножове поранення в шию. Зареєстровано в ЄРДР за № 12020180000000305 від 12.10.2020 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Як вбачається з постанови слідчого ГУНП в Рівненьській області від 23.02.2021 про закриття кримінального провадження № 12020180000000304 від 12.10.2020, у результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 загинув на місці події, згідно висновку судово-медичної експертизи від 12.11.2020 смерть ОСОБА_2 настала внаслідок проникаючого ножового колото-різаного поранень шиї з ушкодженням крупних її судин, що призвело до вираженої внутрішньої і зовнішньої кровотечі, масивної крововтрати, яка і стала безпосередньо причиною смерті. За вказаним фактом 12.10.2020 внесено відомості до ЄРДР за № 12020180000000305, за ознакми кримінального правопорушення, перебаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке 31.12.2020 було закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В матеріалах справи міститься посмертна записка ОСОБА_2 датована ІНФОРМАЦІЯ_4 , загинув ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , при яких обставинах та де саме знайдена записка матеріали справи не містять та судом не встановлено.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Діяння про можливе вчинення якого стверджує позивач підпадає під склад злочину, передбаченого ст. 120 КК України «Доведення до самогубства».

За таких обставин, лише наявність обвинувального вироку (який вступив у законну силу) може бути беззаперечним, належним та допустимим доказом вчинення відповідачами таких дій.

Однак, будь-якого вироку відносно відповідачів з приводу доведення сина позивача до самогубства суду не надано. Крім того, відомості до ЄРДР по даним обставинам (факту) не вносились, будь - яких претензій по даному факту позивач ні до кого не мав.

З огляду на викладені в позові обставини стосовно заподіяння неправомірними діями відповідачів моральної шкоди позивачу за доведення до самогубства його сина ОСОБА_2 в судовому засіданні належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджені.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням встановлених судом обставин та вищезазначених вимог законодавства, враховуючи вимоги розумності та справедливості, характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач через порушення вимог діючого законодавства допущені органами досудового розслідування та прокуратури під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження № 12016100020007777 від 14.07.2016 обґрунтованим є позов в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 228 000,00 грн, відтак позов слід задовольнити частково, в решті позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір свіднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 258, 259, 264, 265, 268, 280-281, 284, 289, 352-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним засудженням та доведенням до самогубства - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 228 000 (двісті двадцять вісім тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Міністерство внутрішніх справ України, місце знаходження: 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684.

Відповідач: Офіс Генерального прокурора, місце знаходження: 01011, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: