Ухвала

від 08.04.2025 по справі 215/6526/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 квітня 2025 року Справа 215/6526/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду про встановлення наявності компетенції,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2024 року до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду, в якому позивач просить:

- встановлення наявності компетенції (повноважень) Третього апеляційного адміністративного суду при отриманні заяви від 13.09.2024 року відповідно до скарги у справі №215/2520/24 створювати штучні перешкоди для вирішення питання несумісності при непідкоренні суддею Білак С.В. Третього апеляційного адміністративного суду вимогам ст.248 КАСУ та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати прийняти ненормативний правовий акт і звернутися до колегіального органу суддівського врядування.

18.10.2024 року ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позовну заяву передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

13.11.2024 року вказана позовна заява надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями була передано на розгляд судді Дєєву М.В.

15.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до провадження матеріали справи №215/6526/24 та відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду про встановлення наявності компетенції.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 року та направлено справу для продовження розгляду.

03.04.2025 року вказана позовна заява надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та 07.04.2025 року передано судді на розгляд.

Так, у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 року зазначено, що суд не був позбавлений можливості залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу на усунення недоліків позовної заяви або відкриття провадження в справі на підставі поданої позивачем позовної заяви та з`ясувати обставини, характер спірних правовідносин, уточнити позовні вимоги.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідно до п. 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, існують особливості предмета і суб`єктного складу публічно-правового спору про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту наведених норм процесуального закону вбачається, що компетенційний спір виникає між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень.

Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, який вважає, що інший суб`єкт владних повноважень (відповідач) своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 802/833/17-а сформульовано висновок, відповідно до якого, компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом.

Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги позивача про встановлення наявності компетенції (повноважень) відповідача, не відповідають вимогам та способу захисту, передбачених статтею 5 КАС України, за яким може звернутися позивач, оскільки позивач у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, а відповідач виступає посадовою (службовою) особою суб`єкта владних повноважень.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви.

Таким чином, позивачу необхідно привести свої позовні вимоги у відповідність до норм КАС України шляхом надання позовної заяви із викладом позовних вимог враховуючи вимоги КАС України.

Також, частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі, коли у позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», станом на 1 січня 2024 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 3028,00 гривні.

З позовних матеріалів вбачається, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, таким чином сума судового збору за три вимоги немайнового характеру складає 1211,20 грн.

Водночас, судовий збір позивачем не сплачено, при цьому, до позовної зави долучено заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій позивач посилається на тяжкий матеріальний стан.

Розглянувши вказану заяву про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору». Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.

Подаючи до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав довідку Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради від 05.08.2024 року №4227, відповідно до якої сума компенсації позивачу за надання соціальних послуг особам з інвалідністю 1 групи за січень 2023 року серпень 2024 року, відповідно до якої дохід позивача за попередній календарний рік за 2023 рік складає 31068,00 грн.

Враховуючи викладене, дохід позивача за попередній календарний рік, який встановлено із матеріалів позовної заяви, у сумі 31068,00 грн не підтверджує скрутного майнового стану позивача, оскільки розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (31068,00 х 5% = 1553,40 грн.).

Отже, ненадання позивачем достатніх доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища, зумовлює відсутність підстав для звільнення його від сплати судового збору.

Таким чином, позивачу слід сплатити та надати до суду доказ сплатити судового збору із заявленої ним одної вимоги немайнового характеру, у розмірі 1211,20 грн.

Для сплати судового збору за подання адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду встановлені наступні реквізити: Отримувач коштівГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО)899998; Рахунок отримувача UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду про встановлення наявності компетенції.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.

Встановити позивачу строк у 5 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків визначених в ухвалі суду.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Дєєв