Рішення

від 12.12.2007 по справі 26/259

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/259

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.12.07 р.                                                                               Справа № 26/259                               

Суддя господарського суду Донецької області Наумова К.Г.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом  Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод                                                                                                                                                                                                                                       феросплавів” (м. Нікополь, Дніпропетровської області)

до відповідачів: Закритого акціонерного товариства „Горлівский коксохімпром”                                                                                     (м. Горлівка, Донецької обл..)

                                та   Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглепродукт” (м. Донецьк, Донецької обл..)

про стягнення збитків у сумі 729 грн. 05 коп.

за участю:

Прокурора   

Представників сторін:

від позивача: Пахомов  В.Г. за дов. від  17.11.06 р. № 108-4016

від першого відповідача:  представник   не з'явився

від другого відповідача:  представник   не з'явився

Відкрите акціонерне товариство „Нікопольський завод феросплавів” (м. Нікополь, Дніпропетровської області)  звернулось  до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Горлівский коксохімпром”  (м. Горлівка, Донецької обл..), далі ЗАТ „ГКХП”,  та   Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглепродукт” (м. Донецьк, Донецької обл..), далі ТОВ „Вуглепродукт”, суми збитків у розмірі  729 грн. 05 коп. та з винної сторони судових витрат по справі.

14.11.2006 р. позивач звернувся до суду з клопотанням у якому просить у разі необхідності захисту прав та законних інтересів позивача вийти за межі позовних вимог.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

18.04.2006 р. на адресу позивача надійшли вагони № 66231309, № 60064771 з коксом доменним КД-2,  який є власністю ЗАТ „ГКХП”. Вантаж надійшов згідно залізничних накладних № 48145159, № 48145162, вантажовідправником є ТОВ „Вуглепродукт”.  Вантаж прибув без ознак втрати та псування, залізниця видала його без перевірки ваги у порядку ст. 52 Статуту залізниць України.  Зазначені залізнична накладні є підтвердженням укладання договору перевезення між відправником та залізницею на користь позивача. Під час прийняття вантажу було встановлено нестачу 0,868 т. вантажу ( з урахуванням норм природної втрати), що підтверджується  актами приймання вантажу, які складені у відповідності з вимогами  Інструкції П-6.   Внаслідок цього позивачу було завдано збитки у сумі 729 грн. 05 коп. з урахуванням ПДВ у сумі 121 грн. 51 коп. та залізничного тарифу у сумі 34 грн. 66 коп. Відповідно до вимог ст. 24 Статуту залізниць України, саме вантажовідправник несе відповідальність за  всі наслідки неправильності неточності або неповноту відомостей, зазначених у накладній. Відповідно до ст.. 1166 ЦК України, майнова шкода відшкодовується у повному обсязі особою яка її завдала.

Перший відповідач, відзив на позов не представив, представника у судове засідання не направив, хоча про час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Другий  відповідач, відзив на позов не представив, представника у судове засідання не направив, хоча про час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою забезпечення відповідачам права на захист.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно залізничної накладної №  48145159 від 14.04.06р., другий відповідач,  повинен був відвантажити позивачу  кокс доменний КД-2  у кількості 40600 кг у вагоні    № 66231309  до станції Нікополь Придніпровської ж.д..

Відповідно залізничної накладної №  48145162 від 14.04.06р., другий відповідач,  повинен був відвантажити позивачу  кокс доменний КД-2  у кількості 46100 кг у вагоні    № 60064771  до станції Нікополь Придніпровської ж.д..

Вантажовідправником зазначених вантажів є ТОВ „Вуглепродукт”. Вантажі є власністю ЗАТ „ГКХП”.

У накладних зазначено, що вантаж  відвантажено навалом.  У  накладних також зазначено, що вантаж у наведених вагонах прибув у справних вагонах та виданий 18.04.2006 р. без ознак втрати згідно ст. 52 Статуту залізниць України без перевірки.

Під час прийняття вантажу 18.04.2006 р.  комісією  позивача за участю повноважного представника громадськості була встановлена нестача коксової продукції  у вагоні   № 66231309  у кількості 1100 кг., а у вагоні  № 60064771  у кількості 700 кг. Нестача встановлена шляхом зважування вагонів на стотонних  тензометричних вагонних вагах. Приймання продукції було зупинено для виклику представників вантажовідправника та постачальника. Зазначене підтверджується актом № 4132/1 про приймання продукції по кількості від  18.04.2006 р.    В акті також зазначено, що вагони прибули на станцію Нікополь у технічно-справному стані 18.04.2006 р. і видані залізницею 18.04.2006 р.  і  подані на завод.

20.04.2006 р. приймання продукції було продовжено, представники  вантажовідправника та постачальника не прибули.   Комісією  позивача за участю повноважного представника громадськості Коваленко Ігоря Миколайовича, повноваження якого підтверджуються посвідченням № 4132/2 від 20.04.2006 р., було встановлено масу нетто коксової продукції   шляхом перевірки ваги брутто  в момент одержання продукції  на стотонних  тензометричних вагонних вагах за відрахуванням   ваги тари - вагона за трафаретом. Кількість  нестачі коксової продукції  у двох вагонах склала   1800 кг. Комісією складено акт № 4132/2 про приймання продукції по кількості від 20.04.2006 р.

Позивач оплатив першому відповідачу (постачальник) вартість вугілля згідно залізничної накладної, що підтверджується рахунком-фактурою № ГК-04141 від 14.04.2006 р., платіжними дорученнями № 67768 від 17.05.2006 р. на суму 645825 грн. 36 коп., № 73420 від 18.12.2006 р. на суму 1506602 грн. 06 коп., актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.03.2006 по 30.05.2006 р. станом на 31.05.2006 р.

Таким чином, з урахуванням норми природної втрати і граничної погрішності показань ваг  (1 відсоток маси нетто у вагоні),  невідповідність даних у накладних про вагу коксової продукції  у вагонах  склала 868 кг. Вартість нестачі складає 729 грн. 05 коп. з урахуванням ПДВ у сумі 121 грн. 51 коп. та вартості залізничного тарифу у сумі 34 грн. 66 коп.

Відповідно до ст. 306 ГК України, ст. 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), що передбачено п. 5 ст. 307 ГК України, п. 2 ст. 908 ЦК України.

Зокрема, на перевезення залізничним транспортом вантажів, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування, поширюються норми Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. №457.   

Вищезазначена залізнична накладна підтверджує укладення договору перевезення вантажу між вантажовідправником (другий  відповідач), відповідно до п. 2 ст. 307 ГК України, п. 2 ст. 909 ЦК України. Уклавши такий договір, його сторони погодились на здійснення перевезення на умовах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Так, згідно ст. 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати.

Ст. 37 Статуту залізниць України, визначено, що  у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником. При цьому, відповідно до ст. 24 Статуту, саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Загальні підстави для відповідальності за заподіяння майнової шкоди встановлені ст.1166 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особа яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як зазначалось, за змістом ст.37 Статуту залізниць України, маса вантажу у накладній зазначається відправником. При цьому, відповідно до ст.24 Статуту, саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Таким чином, відповідати за заявленим позовом, враховуючи підстави заявленого позову, повинна особа, що є вантажовідправником.

Матеріалами  справи підтверджується,  що другим відповідачем, який є вантажовідправником, була припущена неточність у визначенні ваги коксової продукції  у вагонах    у кількості 868 кг. за відрахуванням одного відсотку природної втрати. Вартість нестачі складає 729 грн. 05 коп. з урахуванням ПДВ у сумі 121 грн. 51 коп. та вартості залізничного тарифу у сумі 34 грн. 66 коп. Маса нестачі встановлена та акти приймання продукції по кількості складені відповідно до вимог Інструкції  про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, яка затверджена  Постановою Держарбітражу  при  Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6.

Так, внаслідок невірного визначення другим відповідачем маси вантажу у накладних, позивачеві заподіяно шкоду у вигляді вартості недостачі вугілля  у сумі 729 грн. 05 коп., у зв'язку з чим вона підлягає стягненню з другого відповідача.

З огляду на зазначене позовні вимоги у частині стягнення з другого відповідача збитків у сумі вартості нестачі вугілля у сумі 729 грн. 05 коп. є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене,  позовні вимоги у частині стягнення з першого  відповідача – постачальника вартості нестачі з урахуванням ПДВ та вартості частини залізничного тарифу задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України,  витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню  на  другого відповідача оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 306, 307  Господарського кодексу України, ст. ст.  908, 909, 1166  Цивільного кодексу України, Статутом залізниць України, Інструкцією  про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, яка затверджена  Постановою Держарбітражу  при  Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6,  Тарифним керівництвом № 1, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999р. N 551,

ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглепродукт” (м. Донецьк, Донецької обл., вул.. Університетська, 36/а,   ЄДРПОУ 30556182) на користь Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів” (м. Нікополь, Дніпропетровської області, вул.. Електрометалургів, 310, код  ЄДРПОУ 00186520) збитки у сумі 729 грн. 05 коп. з урахуванням ПДВ у сумі 121 грн. 51 коп. та вартості залізничного тарифу у сумі 34 грн. 66 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглепродукт”                              (м. Донецьк, Донецької обл., вул.. Університетська, 36/а,   ЄДРПОУ 30556182) на користь Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод  феросплавів” (м. Нікополь, Дніпропетровської області, вул.. Електрометалургів, 310, код  ЄДРПОУ 00186520) витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Наумова  К Г.