Постанова

від 22.11.2007 по справі 20-11/042

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-11/042

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 листопада 2007 р.                                                                                    № 20-11/042  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого     суддів:С. Шевчук,

С. Владимиренко, І. Воліка (доповідача),

    розглянувши у відкритому судовому засіданні

    касаційну     скаргуСевастопольського державного підприємства "Атлантика"

    на постановувід 25.07.2007 року

    Севастопольського апеляційного господарського суду

    у справі№ 20-11/042

    за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Колокол"

    доСевастопольського державного підприємства "Атлантика"

    простягнення вартості невід'ємних поліпшень у розмірі 64 011,00грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

   позивачане з'явились

   відповідачаГребьонкін А.Л. (дов. від 23.03.2007 року № 0860)

Заслухавши суддю-доповідача –І. Воліка, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Колокол" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Севастопольського державного підприємства "Атлантика" вартості невід'ємних  поліпшень у розмірі 64 011,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги положеннями               ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Мотивовані позовні вимоги наступними обставинами.

02.02.2004 року між ТОВ «Колокол»(орендар) і Севастопольським державним підприємством «Атлантика»(орендодавець) укладений договір оренди індивідуально визначеного майна № 172, що належить до державної власності.

Відповідно до умов договору Севастопольське державне підприємство «Атлантика»передало в оренду TOB «Колокол»приміщення складу № 5, загальною площею 114,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Правди, 10.

Доповідач: Волік І.М.

Згідно з пунктом 10.1. договору оренди № 172 від 01.02.2004 року строк його дії закінчується 01.02.2009 року.

Відповідно до п. 5.4. договору оренди № 172 від 01.02.2004 року на позивача був покладений обов'язок по своєчасному здійсненню капітального, поточного і інших видів ремонту орендованого майна.

В період дії договору оренди позивач за свій рахунок виконав поліпшення орендованого майна на загальну суму 41 938,80 грн. Вказана обставина підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт за липень 2005 року, листопад 2005 року. Згідно з актом прийому-передачі виконаних підрядних робіт за липень 2005 року вартість робіт по ремонту приміщення складу склала                       29 119,20грн. Згідно з актом прийому-передачі виконаних підрядних робіт за листопад 2005 року вартість робіт по ремонту приміщення складу склала                        12 819,60грн.

Відповідно до висновку експсрта-оцінювача від 15.12.2006 року дійсна ринкова вартість невіддільних поліпшень складу газобалонного господарства № 5, загальною площею 114,5 кв.м., виконаних TOB «Колокол»за станом на         01.12.2006 року складає 64 011,00грн.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 05.12.2006 року по справі № 20-11/247 договір оренди індивідуально певного майна, що належить до державної власності № 172 від 01.02.2004 року, укладений між TOB «Колокол»і Севастопольським державним підприємством «Атлантика», визнаний нікчемним у зв'язку з його укладенням з порушенням ст. ст. 793, 794 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.06.2007 року по справі № 20-11/042 (суддя В. Дмітрієв) позовні вимоги задоволені частково, з Севастопольського державного підприємства "Атлантика" на користь                         ТОВ "Колокол" стягнуто суму у розмірі 53 681,00 грн., а також на відповідача покладені судові витрати по сплаті державного мита.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2007 року (колегія суддів: І. Антонова, М. Ткаченко, Т. Видашенко) рішення господарського суду міста Севастополя від 13.06.2007 року по справі № 20-11/042 залишено без змін з тих же підстав.

Приймаючи рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 3 вищевказаної статті положення цієї глави ЦК України - "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються, зокрема,  також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. При цьому, виходячи з ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставно набуте майно, чи збереження  майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 223 від                       03.05.2007 року, призначеної господарським судом за клопотанням відповідача, слідує, що вартість невід'ємних поліпшень, проведених в приміщенні складу № 5 розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Правди, 10, складає                                53 681,00 грн.; ремонтні роботи, вказані в актах прийому-передачі викопаних робіт за липень і листопад 2005 року були виконані в повному об'ємі; об'єм фактично виконаних робіт в приміщеннях складу № 5 відповідає об'ємам робіт, вказаних в актах за липень 2005 року і листопад 2005 року.

Виходячи з вищевикладеного, господарські суди дійшли висновку про правомірність позовних вимог по стягненню вартості невід'ємних поліпшень, проведених TOB «Колокол»в приміщенні складу № 5 розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Правди, 10, у розмірі 53 681,00 грн.

При цьому посилання відповідача на ту обставину, що Севастопольське державне підприємство «Атлантика»не є належним відповідачем по справі, оскільки на момент пред'явлення позову не є власником спірного майна, господарськими судами відхилене, оскільки матеріали справи свідчать, що невід'ємні поліпшення орендованого майна були проведені позивачем протягом 2005 року, коли власником об'єкту оренди був відповідач, при цьому право власності на об'єкт оренди до TOB «Метал Сервіс Група»перейшло                     14.09.2006 року, однак, новий власник майна не може бути належним відповідачем в даній справі.

Також, на думку апеляційного господарського суду матеріалами справи також спростовуються доводи Севастопольського державного підприємства „Атлантика" про те, що позивач фактично розпорядився спірним майном без відома на те його власника, а саме Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Севастополю.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 73 ГК України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно з ч. 8 ст. 73 ГК України державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Частиною 2 статті 74 ГК України визначено, що майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Частиною 5 статті 74 ГК України передбачено, що держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

На підставі вищевикладеного, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поліпшення орендованого майна і, як наслідок, збільшення його вартості, мали місце в період, коли власником спірного майна було Севастопольське державне підприємство „Атлантика" на праві господарського відання, матеріалами справи підтверджується факт здійснення поліпшень саме за рахунок позивача, що спростовує, на думку апеляційного господарського суду доводи відповідача про відсутність підстав у ТОВ "Колокол" на стягнення вартості невід'ємних поліпшень, а також доводи про необхідність залучення до участі у справі Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Севастополю.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Севастопольське державне підприємство "Атлантика" посилається на неправильне застосування господарським судами попередніх інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм права та просить прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Матеріалами справи підтверджується, що об'єктом оренди і подальших ремонтних робіт, про стягнення вартості невід'ємних поліпшень за яким заявлений позов у даній справі, були приміщення складу № 5, загальною площею 114,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Правди, 10, отримані позивачем в строкове платне користування від Севастопольського державного підприємства "Атлантика", на балансі якого вони знаходились, виходячи зі змісту договору оренди.

Засновником Севастопольського державного підприємства "Атлантика" відповідно до п. 1.7. його статуту є Фонд державного майна України,

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім  майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Отже, виходячи з наведених законодавчих положень, єдиними орендодавцями нерухомого майна, що є державною власністю є державні органи приватизації.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати  реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Однак, господарськими судами попередніх інстанцій не були враховане викладене, хоча в ході розгляду справи встановлено, що здійснення ремонту орендованого позивачем приміщенням не погоджувалось з орендодавцем, що і не заперечується сторонами у справі, а направлені на адресу позивача листи від 27.04.2006 року, від 18.08.2006 року та від 03.10.2006 року не є доказом погодження з орендодавцем проведення ремонту майна, що є орендованим.

Крім того, слід зауважити, що положення цивільного законодавства про ремонт речі, переданої у найм, та щодо поліпшення наймачем речі, переданої у найм, не поширюються на оренду державного майно, оскільки вони не є спеціальними нормами регулювання оренди державного майна.

За наведених обставин, судові рішення у справі ґрунтуються на хибних висновках щодо правової природи відносин, що виникли між сторонами справі, їм дана неправильна юридична оцінка, у зв'язку з чим, прийняті судові рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, що є підставою для їх скасування.

Крім того, відповідно до вимог ст. 11110 ГПК України, однією з підстав для скасування рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення норм процесуального права. При цьому, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування постановленого судового рішення або постанови, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов`язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Виходячи з обставин справи, господарський суд першої інстанції в порядку ст. 65 ГПК України мав залучити до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю.

Враховуючи, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю до участі у справі судом залучено не було, а постановлене ним рішення стосується прав і обов`язків цієї особи, його не можна визнати таким, що відповідає діючому законодавству.

В ході нового розгляду суду належить з`ясувати повне коло тих осіб, які підлягають залученню до участі у справі, у визначеному законом порядку забезпечити можливість такої участі, на підставі наданих по справі доказів встановити її фактичні обставини та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Севастопольського державного підприємства "Атлантика" задовольнити частково.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2007 року та рішення господарського суду міста Севастополя від               13.06.2007 року у справі № 20-11/042 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в іншому складі суддів.

Головуючий, суддя          С. Шевчук

Судді:                                                                                   С. Владимиренко

                                                                                              І. Волік