Постанова

від 27.07.2007 по справі 20-11/042

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-11/042

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

25 липня 2007 року   Справа № 20-11/042

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Антонової І.В.,

суддів                                                                      Ткаченка М.І.,

                                                                                          Видашенко Т.С.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Колокол",

відповідача: Абалмасова Наталя Сергіївна, довіреність № 085 від 23.03.2007, Севастопольське державне підприємство "Атлантика",

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського державного підприємства "Атлантика" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Дмитрієв В.Є.) від 13.06.2007 у справі №20-11/042

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Колокол" (вул. Єрошенка 12-38,Севастополь,99045)

до           Севастопольського державного підприємства "Атлантика" (вул. Правди, 10,Севастополь,99014)

про стягнення вартості невід'ємних поліпшень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Колокол”, звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до відповідача, Севастопольського державного підприємства „Атлантика”, про стягнення вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна в сумі 64011,00 грн..

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 13.06.2007 у справі № 20-11/042  позов товариства з обмеженою відповідальністю „Колокол” задоволений частково.

Стягнуто з Севастопольського державного підприємства „Атлантика” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Колокол” суму у розмірі 53681,00 грн..

Стягнуто з Севастопольського державного підприємства „Атлантика” на користь  товариства з обмеженою відповідальністю „Колокол” витрати по сплаті державного мита в сумі 536,81 грн. і інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., витрати по оплаті судової експертизи в сумі 1453,00 грн..

  Не погодившись з рішенням суду, Севастопольське державне підприємство „Атлантика” звернулось до Севастопольского апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення та винести нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням господарським судом міста Севастополя обставин, що мають значення для справи, а також порушенням норм матеріального  та процесуального права.

Так, Севастопольське державне підприємство „Атлантика”, посилаючись на частину 5 статті 22 Господарського кодексу України, вважає, що судом першої інстанції  не було надано належної оцінки тому факту, що товариство з обмеженою відповідальністю „Колокол” фактично розпорядилося державним майном без відома на те його власника.

Також апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно посилається на статтю 1212 Цивільного кодексу України при прийнятті рішення у справі, у зв'язку з тим, що Севастопольське державне підприємство „Атлантика” не було і не є набувачем спірного майна, воно знаходилося у його господарському   веденні.

Також Севастопольське державне підприємство „Атлантика” вважає, що судом першої інстанції не було надано належної уваги укладеним договорам купівлі-продажу спірного майна від 11.09.2006 та від 14.09.2006, згідно з якими власником приміщень складу № 5 за адресою: місто Севастополь, Камишовське шосе, 63/5 на даний час є товариство з обмеженою відповідальністю „Метал Сервіс Група”, у зв'язку з чим Севастопольське державне підприємство „Атлантика” не є належним відповідачем у справі.

Порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, на думку апелянта, виразилося у тому, що справа була розглянута без залучення до участі у справі  Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю, тоді як воно є уповноваженим органом, який є власником вказаного спірного майна в інтересах держави.

У судове засідання 25.07.2007 представник позивача, товариства з обмеженою відповідальністю „Колокол”, не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином  рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського-процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає  можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся  представників сторін.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 99 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01.02.2004 між товариством з обмеженою відповідальністю «Колокол»і Севастопольським державним підприємством «Атлантика»був укладений договір оренди індивідуально визначеного майна № 172, що належить державі.

Відповідно до умов договору Севастопольське державне підприємство „Атлантика” передало в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „Колокол” приміщення складу № 5 загальною площею 114,5 кв.м.,  розташованого за адресою місто Севастополь, Камишовське шосе, 63/5.

Згідно з пунктом 10.1. договору оренди № 172 від 01.02.2004 строк дії договору закінчується 01.02.2009.

Відповідно до пункту 5.4. договору оренди на позивача був покладений обов'язок по своєчасному здійсненню капітального, поточного і інших видів ремонту орендованого майна.

Рішенням господарського суду міста Севастополя у справі № 20-11/247 договір № 172 від 01.02.2004, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Колокол” і Севастопольським державним підприємством „Атлантика”,  визнаний нікчемним.

Прийняття судом вказаного рішення стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю „Колокол” із позовною заявою про відшкодування вартості  невід'ємних поліпшень складських приміщень приміщення складу газобалонного господарства складу № 5 загальною площею 114,5 кв.м., виконаних товариством з обмеженою відповідальністю «Колокол».

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно частинами 2,3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення даного розділу Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. При цьому, положення даного розділу закону застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з актами прийому-передачі виконаних підрядних робіт, підписаного сторонами договору, в період дії договору оренди № 172 від 01.02.2004 позивач за власний рахунок здійснив поліпшення орендованого майна на загальну суму 41938,80 грн. (в липні 2005 року - на суму 29119,20 грн., в листопаді-  на суму 12819,60 грн.).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи  від 03.05.2007 вартість невід'ємних поліпшень, проведених у приміщенні складу № 5, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Камишовське шосе, 63/5, складає  53681 грн.. Ремонтні роботи у приміщенні складу № 5,  про які йдеться мова в звітній документації, а саме: у акті приймання-передачи виконаних робіт б/н за листопад 2005 року, були виконані в повному обсязі. Об'єми фактично виконаних робіт у приміщеннях складу № 5 загальною площею 114,5 кв.м, відповідають об'ємам робіт, вказаним у актах виконаних робіт 2-К за листопад 2005 року та 1-К за липень 2005 року.

У відповідності до частини 3 статті 778  Цивільного кодексу України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на  відшкодування  вартості  необхідних  витрат  або  на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Зазначене свідчить про правомірність стягнення з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Колокол” вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна в сумі 53681,00.

Судова колегія не погоджується з доводами Севастопольського державного підприємства „Атлантика”  про те, що оскільки за укладеними договорами  купівлі-продажу спірного майна від 11.09.2006 та від 14.09.2006  власником приміщень складу № 5 за адресою: місто Севастополь, Камишовське шосе, 63/5 на даний час є товариство з обмеженою відповідальністю „Метал Сервіс Група”,  Севастопольське державне підприємство „Атлантика” не є належним відповідачем у справі, з наступних підстав.

Матеріали справи підтверджують, що невід'ємні поліпшення орендованого майна були проведені позивачем протягом 2005 року, коли власником об'єкту оренди був відповідач. Право власності на об'єкт оренди до товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Сервіс Група»перейшло 14.09.2006.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що Севастопольське державне підприємство „Атлантика” є належним відповідачем у справі.

Судова колегія також вважає безпідставними доводи апелянта про те, що позивачем не було надано доказів того, що спірне майно було набуто Севастопольським державним підприємством „Атлантика” за рахунок  товариства з обмеженою відповідальністю „Колокол”, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 5.4. договору оренди № 172 від 01.02.2004 Севастопольське державне підприємство „Атлантика” зобов'язало товариство з обмеженою відповідальністю „Колокол” провести капітальний, поточний і інші види ремонту.  Позивач у виконання покладених на нього зобов'язань здійснив поліпшення   орендованого майна.

Листами від 27.04.2006, 18.08.2006 і 03.10.2006, які містяться у матеріалах справи, позивач неодноразово повідомляв Севастопольське державне підприємство „Атлантика” про здійснення поліпшень та насилав документи на підтвердження.

Матеріалами справи також спростовуються доводи Севастопольського державного підприємства „Атлантика” про те, що позивач фактично розпорядився спірним майном без відома на те його власника, а саме -Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Севастополю.

Так, відповідно до частини 3 статті 73 Господарського кодексу України майно  державного  унітарного  підприємства  перебуває   у державній  власності  і  закріплюється  за  таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно з частиною 8 статті 73 Господарського кодексу України державні   унітарні   підприємства   діють   як   державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Частиною 2 статті 74 Господарського кодексу України визначено, що майно  державного  комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Частиною 5 статті 74 Господарського кодексу України передбачено, що Держава  та  орган,  до  сфери  управління  якого  входить державне комерційне підприємство,  не несуть  відповідальності  за його зобов'язаннями,  крім випадків,  передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання  є  речовим  правом  суб'єкта підприємництва,   який  володіє,  користується  і  розпоряджається майном,  закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з  обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник   майна,   закріпленого  на  праві  господарського відання  за  суб'єктом  підприємництва,   здійснює   контроль   за використанням  та  збереженням  належного йому майна безпосередньо або   через   уповноважений   ним   орган,   не   втручаючись    в оперативно-господарську діяльність підприємства.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що поліпшення  орендованого майна і, як слід - збільшення його вартості, мали місце в період, коли власником спірного майна було Севастопольське державне підприємство  „Атлантика” на праві господарського відання, матеріалами справи підтверджується факт здійснення поліпшень саме за рахунок позивача, що спростовує доводи апелянта про відсутність підстав у товариства з обмеженою відповідальністю „Колокол” на стягнення вартості невід'ємних поліпшень, а також доводи про необхідність залучення до участі у справі Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Севастополю.

Перелік викладеного свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Севастопольського державного підприємства  „Атлантика” залишити без задоволення.

                    2. Рішення господарського суду  міста Севастополя від 13.06.2007 року у справі № 20-11/042  залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  І.В. Антонова

Судді                                                                                М.І. Ткаченко

                                                                                Т.С. Видашенко