Постанова

від 09.04.2025 по справі 910/1032/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. Справа№ 910/1032/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Мальченко А.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 (повний текст складено та підписано 08.08.2024)

у справі №910/1032/24 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будконструкція"

до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

про стягнення 115 501, 06 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будконструкція" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - відповідач) про стягнення 115 501,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду №3012/22 від 30.12.2022, в частині повноти та вчасності оплати за виконані відповідачем роботи з "поточного ремонту приміщення заглибленого складу. Відновлення гідроізоляції", у зв`язку з чим у відповідача утворився борг на загальну суму 115 501,06 грн, з яких: 108 536,09 грн - основна сума боргу, 2 007,92 грн - пеня, 2 791,54 грн - 3 % річних та 2 165,51 грн - інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/1032/24 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 37, ідентифікаційний код 04737111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будконструкція" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, офіс 803, ідентифікаційний код 42459310) заборгованість за договором підряду № 3012/22 від 30 грудня 2022 року в розмірі 108 536 грн 09 коп., пеню в розмірі 2 007 грн 92 коп., 3% річних у розмірі 2791 грн 54 коп., інфляційні втрати в розмірі 2165 грн 51 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн 00 коп.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає його таким, що прийняте за не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 відповідач входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки Держави.

Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури № 496 від 15.06.2023 визначено критично важливим для функціонування економіки у галузі залізничного транспорту та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Метою укладання Договору було приведення заглибленої групи приміщення в стан, придатний для використання його працівниками Відповідача під час повітряних тривог.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були неповно з`ясовані обставини справи, не взято до уваги та не надано правової оцінки усним запереченням/аргументам Відповідача у судовому засіданні 07.07.2024 при розгляді справи по суті, а отже допущено порушення норм процесуального права, зокрема ч. 1 ,2, 5 ст. 236 ГПК України.

Судом не надано оцінку аргументам Відповідача при запереченні задоволення позовних вимог щодо висновків зроблених в:

- п. 4. стр. 3 Протоколу № 42 ТОВ «Центр комплексного обстеження будівельних матеріалів і конструкцій» від 22.03.2023, випробуванням конструкцій неруйнівним методом, в якому зазначено, що з врахуванням наявності під плитою підлоги складу ґрунтових вод, бетон в приміщені складу не може слугувати в якості гідробар`єру;

- п. 7 арк. 22 Технічного звіту ПП «ІННОВАЦІЙНА НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ЕКСПЕРТНА КОМПАНІЯ», про те що технічний стан споруд оцінюється як непридатний до нормальної експлуатації;

- абзаці 3 на сторінці 11 Експертно-криміналістичного центру, про те що зафіксовано підтоплення деяких приміщень, сирість, висока вологість та шкідливий вплив води в стінах заглибленого складу, що може свідчити про ймовірне порушення цілісності, порушення технологічного процесу або відсутність гідроізоляції, яка передбачена в акті приймання виконаних робіт.

Апелянт вважає, що його аргументація саме щодо порушення Позивачем технологічного процесу або відсутність/не проведення усіх робіт по гідроізоляції, яка передбачена в акті приймання виконаних робіт, що підтверджується усіма наведеними вище висновками експертів, безпідставно не взята до уваги судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, оскаржуване рішення просить залишити без змін.

Під час апеляційного провадження позивачем подано заяву про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 12500,00 грн.

Від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача на 50%.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/1032/24, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням Керівника апарату від 08.04.2025 №09.1-08/907/25 у зв`язку зі звільненням судді Північного апеляційного господарського суду Вовка І.В. у відставку, справу №910/1032/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 справу №910/1032/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Скрипка І.М., суддів Мальченко А.О., Гончарова С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/1032/24, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30 грудня 2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будконструкція» (надалі - підрядник/позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (надалі - замовник/відповідач) був укладений договір підряду № 3012/22 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору замовник доручив, а підрядник зобов`язувався на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору роботи з «Поточного ремонту приміщення заглибленого складу (далі - об`єкт). Відновлення гідроізоляції, заглибленого шару бетону» в обсязі, передбаченому затвердженими замовником кошторисами або проектами (далі - роботи).

У п. 1.2. договору сторони погодили, що замовник зобов`язується надати підряднику об`єкт для виконання робіт, прийняти та сплатити виконані роботи у порядку та строки, передбачені цим договором.

Згідно з умовами п. 1.3. договору об`єктом згідно цього договору є приміщення, що розташоване за адресою: вул. Алматинська, 37, м. Київ.

У п. 1.4. Договору встановлено, що наявний кошторис є орієнтовним. Фактичні роботи та витратні матеріали будуть встановлені по ходу ремонтних робіт.

Відповідно до п. 2.2. договору вартість робіт за цим договором становить 1 326 363,67 грн, у тому числі ПДВ - 221060,61 грн. У вартість робіт входить вартість матеріалів.

Розрахунок здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів та на наступних умовах: передоплати на матеріали 100%; передоплата на виконання робіт - 50 %; 50% - протягом 5 банківських днів від дати підписання замовником Актів виконаних робіт на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних (п. 2.3. договору).

За умовами п. 2.4. договору підрядник приступає до виконання робіт протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання передоплати на матеріали та на виконання робіт згідно п. 2.3. договору, а також після підписання сторонами Акту приймання-передачі об`єкту.

Оплата за цим договором проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника. Датою проведення оплати за договором є дата списання коштів з рахунку замовника (п. 2.6. договору).

Згідно п. 2.7. договору строк виконання робіт складає 3 місяці з дня початку робіт.

Відповідно до п. 4.3. договору підрядник повідомляє у письмовій формі замовника про закінчення робіт та передає Акт приймання-передачі виконаних робіт. До акту додається вся документація згідно з вимогами державних будівельних норм і правил, і на вимогу замовника сертифікати та накладні на використані матеріали та інша документація.

За приписами п. 4.4. договору належним чином оформлені оригінали Актів виконаних робіт передаються замовнику у двох примірниках, після підписання та скріплення печаткою кожного їх примірника підрядником, із зазначенням в адресній частині реквізитів цього договору. Термін підписання Акту виконаних робіт - 5 (п`ять) робочих днів з дня його отримання від підрядника. При наявності заперечень або відмови від підписання відповідного Акту замовник зобов`язаний сповістити про це підрядника не пізніше 3-х робочих днів з дати отримання відповідного Акту, з наданням письмових зауважень. У разі не підписання замовником Акту без надання заперечень, такий Акт вважається прийнятим замовником в день його складання, а зобов`язання підрядника, передбачені цим договором, виконані належним чином і в повному обсязі.

Відповідно до п. 8.5., це договір діє до 31.12.2023 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.

За доводами позивача, на виконання умов зазначеного договору, підрядник у погоджений договором строк приступив до виконання робіт та виконав роботи у передбачений п. 2.7. договору строк (3 місяці з дня їх початку), про що свідчить підписаний сторонами Акт надання послуг № 01 від 13.03.2023, відповідно до якого підрядником виконані «роботи з поточного ремонту приміщення заглибленого складу. Відновлення гідроізоляції» на загальну суму 1 324 684 грн. 92 коп. разом з ПДВ.

Як вказує позивач, сторонами 13.03.2023 складений та підписаний Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року на суму 1 324 684,92 грн.

Однак, в порушення умов договору, відповідач розрахувався з позивачем не в повному обсязі, в наслідок чого у відповідача утворилася заборгованість з оплати вартості виконаних робіт за договором в розмірі 108 536,09 грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог зазначив, що відповідно до п. 3.1.5 договору, якість робіт та використаних матеріалів повинна відповідати нормам будівництва та стандартам ДСТУ, ТУ, ДБН.

За доводами відповідача, з метою перевірки виконання обсягів робіт, наказом Головного виконавчого директора № 3 від 04.01.2024 створено комісію з перевірки, за результатами службової перевірки було складено акт від 05.01.2024, яким встановлено про невиконання робіт на суму 170 000,00 грн та відхилення від будівельних норм та невідповідність виконаного обсягу робіт. У зв`язку з чим Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» звернулося до Національної поліції про вчинення кримінального правопорушення за вказаними фактами зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 12.02.2024 № 12024100000000210, в рамках якого буде проводитися судово-будівельна робота.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем договір № 3012/22 від 30.12.2022 за своєю правовою природою є договором підряду, а тому вказаний правочин є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1-2 ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання умов зазначеного договору, підрядник у погоджений договором строк приступив до виконання робіт та виконав роботи у передбачений п. 2.7. договору строк (3 місяці з дня їх початку), про що свідчить підписаний сторонами Акт надання послуг № 01 від 13.03.2023, відповідно до якого підрядником виконані «Роботи з поточного ремонту приміщення заглибленого складу. Відновлення гідроізоляції» на загальну суму 1 324 684 грн 92 коп. разом з ПДВ.

Вищевказаний Акт був підписаний з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень щодо якості та обсягів виконаних робіт.

Відповідно до умов договору, а саме п. 2.3. розрахунок здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів та на наступних умовах: передоплати на матеріали 100%; передоплата на виконання робіт - 50%; 50% - протягом 5 банківських днів від дати підписання Замовником Актів виконаних робіт на підставі наданих Підрядником рахунків та податкових накладних.

В матеріалах справи наявні платіжні інструкції, відповідно до яких відповідачем частково оплачено роботи на загальну суму 1 216 148,83 грн.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем вартості виконаних робіт, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений, місцевий господарський суд дійшов обгрунованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 108 536,09 грн заборгованості.

Пунктом 5.2. договору сторонами узгоджено, що у разі порушення терміну оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Позивачем належним чином та у строки, визначені умовами договору виконані роботи, однак відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати за виконані роботи за договором не здійснено у повному обсязі у строки, визначені умовами договору, у зв`язку з чим заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 007,92 грн - пені, 2 791,54 грн - 3 % річних та 2 165,51 грн - інфляційних втрат обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Щодо доводів апелянта про його статус критично важливого підприємства для функціонування економіки у галузі залізничного транспорту та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 відповідач входить до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки Держави.

Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури № 496 від 15.06.2023 визначено критично важливим для функціонування економіки у галузі залізничного транспорту та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 5 ГК України також встановлено, що однією з Конституційних основ правового господарського порядку в Україні є визнання усіх суб`єктів права власності рівними перед законом.

Враховуючи зазначене, статус відповідача як критично важливого підприємства для функціонування економіки у галузі залізничного транспорту та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, не впливає на правильне вирішення судом першої інстанції спору по суті.

Щодо доводів апелянта про те, що метою укладання Договору було приведення заглибленої групи приміщення в стан, придатний для використання його працівниками Відповідача під час повітряних тривог, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами Договір не містить посилань на те, що приміщення, в якому здійснювався ремонт, планувалося використовувати для укриття під час повітряних тривог.

Згідно пункту 1.1. Договору Замовник доручив, а Підрядник зобов`язувався на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього Договору роботи з «Поточного ремонту приміщення заглибленого складу (далі - Об`єкт). Відновлення гідроізоляції, заглибленого шару бетону» в обсязі, передбаченому затвердженими Замовником кошторисами або проектами (далі - Роботи).

Предметом Договору були роботи з поточного ремонту заглибленого складу та відновлення гідроізоляції в обсязі, передбаченому кошторисом, який затверджується Замовником.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору не було передбачено, що позивач має досягнути мети, яка полягає в приведенні приміщення в стан, придатний для використання працівниками Відповідача під час повітряних тривог, посилання апелянта на неможливість використання його в якості бомбосховища не ґрунтуються на матеріалах справи.

Щодо доводів апелянта, що його аргументація саме про порушення Позивачем технологічного процесу або відсутність/не проведення усіх робіт по гідроізоляції, яка передбачена в акті приймання виконаних робіт, що підтверджується усіма наведеними вище висновками експертів, безпідставно не взята до уваги судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 1.1. Договору Замовник доручив, а Підрядник зобов`язувався на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього Договору роботи з «Поточного ремонту приміщення заглибленого складу (далі - Об`єкт). Відновлення гідроізоляції, заглибленого шару бетону» в обсязі, передбаченому затвердженими Замовником кошторисами або проектами.

Відповідно до ч. 1 статті 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.

Частина 5 цієї ж статті визначає, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Згідно ч. 2 статті 321 ГК України вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.

Як вбачається з умов укладеного сторонами Договору, його предметом було визначено виконання робіт з «Поточного ремонту приміщення заглибленого складу (далі - Об`єкт). Відновлення гідроізоляції заглибленого шару бетону» в обсязі, передбаченому затвердженими Замовником кошторисами або проектами.

За умовами укладеного Договору, проведення робіт з гідроізоляції Об`єкта Позивач мав здійснювати в обсязі, передбаченому кошторисами, затвердженими Замовником.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, був складений Локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01 на поточний ремонт приміщення заглибленого складу.Відновлення гідроізоляції, заглибленого шару бетону. Приміщення заглибленого складу (далі- Локальний кошторис). Зазначений кошторис був затверджений сторонами.

Вказаним Локальним кошторисом передбачені обсяги робіт, які мав виконати Позивач, та які ним були фактично виконані, про що свідчать акти про прийняття виконаних робіт, які були підписані безпосередньо Відповідачем без будь-яких зауважень, що також підтверджує і сам Відповідач у поданому відзиві.

Колегія суддів відхиляє посилання Відповідача на висновки Протоколу № 42 від 22.03.2023 року, як на доказ неналежного виконання Позивачем умов Договору, оскільки пунктом 1.4. Протоколу № 42 визначено, що об`єктом випробувань є плита підлоги приміщення заглибленого складу.

Згідно висновків, наведених в Протоколі № 42, середня міцність бетону ділянок плити підлоги приміщення заглибленого складу становить 9,4 - 22, 9 МПа. Дані показники міцності вказують про неоднорідність структури бетону конструкції плити підлоги.

З врахуванням наявності під плитою ґрунтових вод, даний бетон не може слугувати в якості гідробар`єру.

За висновками позивача, проблема полягає у самій бетонній плиті підлоги, а не в якості виконаних Позивачем гідроізоляційних робіт.

Оскільки бетонна плита підлоги зношена, вона не може сама по собі слугувати у якості гідробар`єру, оскільки її товщини недостатньо для утримання тиску ґрунтових вод.

Враховуючи вказане, Протокол № 42, на який посилається Відповідач, не є доказом

неналежного виконання Позивачем робіт, передбачених Договором.

Стосовно посилань відповідача на Технічний звіт, складений ПП «Інноваційна науково-технічна експертна компанія» в ході обстеження приміщення (далі - Технічний звіт), колегія суддів зазначає, що метою проведення обстеження було визначення фактичного стану та оцінки відповідності об`єкта основним вимогам до будівель і споруд, визначеним законодавством, та вжиття заходів для забезпечення надійності та безпеки під час його експлуатації.

В ході зазначеного обстеження не досліджувались обсяги виконаних Позивачем робіт та їх якість, а отже зазначений звіт не може виступати доказом невиконання Позивачем умов Договору.

Відповідач посилається на Технічний звіт, складений ПП «Інноваційна науково-технічна експертна компанія» в ході обстеження приміщення (далі - Технічний звіт), зазначаючи, що в п. 7 а.с. 22 Технічного звіту вказано, що технічний стан заглибленого складу оцінюється як 3 (непридатний до нормальної експлуатації).

Однак у Технічному звіті не зазначено які обставини свідчать про неналежний стан бетонної плити підлоги зазначеного приміщення.

Зі змісту Технічного звіту вбачається, що метою проведення обстеження було визначення фактичного стану та оцінки відповідності об`єкта основним вимогам до будівель і споруд, визначеним законодавством, та вжиття заходів для забезпечення надійності та безпеки під час його експлуатації.

В ході зазначеного обстеження не досліджувались обсяги виконаних Позивачем робіт та їх якість, а отже зазначений звіт не є доказом невиконання Позивачем умов укладеного Договору.

В пункті 2 на аркуші 21 Технічного звіту вказується, що «Плита по ґрунту має значні пошкодження. Товщина плити не достатня для сприйняття гідравлічного тиску. Плита покрита тріщинками, через які вода потрапляє всередину приміщень. Багаточисельні свищі в плиті».

В пункті 5 на аркуші 22 Технічного звіту вказується, що «пошкоджена залізобетонна плита перекриття над виходом».

Відповідач посилається на висновок про непридатність приміщення для нормальної експлуатації, однак не вказує на інші обставини, встановлені у Технічному звіті, які і призвели до непридатності приміщення до експлуатації.

Зазначеними обставинами є зношеність бетонної плити підлоги, а також пошкодження плити перекриття над виходом, отже у Технічному звіті не зазначається, що неможливість використання приміщення зумовлена неналежним виконанням робіт з гідроізоляції, проведених Позивачем.

У вказаному звіті не досліджувалась якість та обсяги виконаних Позивачем робіт, що не підтверджує доводи апелянта про неякісне виконання позивачем робіт за Договором.

У Висновку експерта від 29.04.2024 року № СЕ-19/111-24/10065-БТ (далі - Висновок експерта), складеному за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024100000000210 від 12.02.2024 року (як зазначає позивач, яке було закрите згідно постанови слідчого від 20.04.2024 року на підставі п. 2 ч. 1 статті 284 КПК України) зазначено, що обсяги та вартість фактично виконаних робіт згідно договору підряду №3012/22 від 30.12.2022 по об`єкту «поточного ремонту приміщення заглибленого складу. Відновлення гідроізоляції, заглибленого шару бетону, за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, буд. 37» відповідають акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року, за умов, наведених у дослідницькій частині висновку».

Також експертом встановлено, що підготовчі, супутні, приховані роботи документально підтверджені; роботи, обсяг яких фактично можливо перевірити оглядом та відповідними замірами, відповідають обсягам та вартості робіт в акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 по об`єкту «Поточний ремонт приміщення заглибленого складу. Відновлення гідроізоляції, заглибленого шару бетону» за адресою: вул. Алматинська, буд. 37 м. Київ.

Згідно ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 ГПК України)

Статтею 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, місцевим господарським судом прийнято до уваги висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12024100000000210, складеного судовим експертом Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновок судової експертизи узгоджений між собою, обґрунтований, не суперечать іншим матеріалам справи.

Виходячи з встановлених у справі обставин в їх сукупності, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були з`ясовані обставини справи, взято до уваги та надано правової оцінки усним запереченням/аргументам Відповідача при розгляді справи по суті, за результатами чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Щодо витрат на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Апелянтом рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції не оскаржується, доводи апеляційної скарги в цій частині відсутні.

За результатами розгляду апеляційної скарги встановлено наступне.

Позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 46 000,00 грн.

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 2601/24 від 26.01.2024, (далі - Договір ), укладеним між адвокатським бюро «Опал» Сергія Опалюка» (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна група «Будконструкція» (далі - клієнт), за умовами п. 1.1. якого, бюро зобов`язується за дорученням клієнта надавати правничу допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується оплатити винагороду (гонорар) за надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору, в порядку, визначеному цим Договором

Конкретний обсяг правничої допомоги, яку бюро зобов`язується надати клієнту, узгоджуються сторонами усно (на підставі виставлених бюро рахунків на оплату) або письмово у завданнях до цього Договору, які підписуються сторонами. У разі відсутності укладеного в письмовому вигляді завдання до Договору, робота, яка фактично виконана бюро, вважається погодженою із клієнтом в усному порядку. Клієнт не має права вимагати від бюро виконання роботи, яка не була погоджена письмово у завданні до Договору (п. 1.3. Договору).

У розділі 5 Договору сторонами визначено ціну та порядок здійснення розрахунків, зокрема:

Ціна даного Договору (розмір винагороди) визначається гонораром, розмір якого та умови оплати обумовлені сторонами в цьому розділі, в завданні до даного Договору та/або в рахунках на оплату наданих послуг, що виставлені бюро на ім`я клієнта (п. 5.2.);

Оплата гонорару та компенсація можливих витрат бюро у зв`язку із виконанням доручення Клієнта, здійснюється на умовах передоплати в день укладення Договору, якщо інші умови не передбачені в завданні до Договору. Витрати, які не були передбачені при укладенні Договору, компенсуються клієнтом на користь бюро на умовах передоплати після доведення до відома клієнта інформації про необхідність здійснення таких витрат (п. 5.3.);

За фактом надання послуг бюро направляє клієнту на узгодження і підписання Акт приймання-передачі наданих послуг (далі - «Акт») в 2 (двох) примірниках. За відсутності заперечень проти складеного Акту, клієнт підписує Акт і один підписаний примірник Акту повертає бюро. Якщо протягом 7 (семи) днів з моменту отримання клієнтом складеного бюро Акту, бюро не отримає письмових мотивованих заперечень клієнта проти Акту, то відповідний Акт вважається прийнятим та підписаним клієнтом без заперечень, а юридичні послуги (правнича допомога) вважаються такими, що надані належним чином та прийняті клієнтом;

Всі платежі за цим Договором здійснюються клієнтом шляхом безготівкового банківського переказу на вказаний в цьому Договорі розрахунковий рахунок бюро або за допомогою внесення відповідних сум готівковими коштами, не пізніше 24-х годин з дати підписання цього Договору (п. 5.10).

Так, згідно із Завданням № 1 від 26.01.2024 до Договору клієнтом було доручено бюро надати правничу допомогу, яка полягає у поданні до суду позовної заяви про стягнення з ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» заборгованості за договором підряду від 30.12.2022 року № 3012/22. Вартість правничої допомоги, вказаної в пункті 1 Завдання № 1, складає 10 000 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 26.01.2024, правнича допомога, вказана в Завданні № 1 до Договору надана в повному обсязі на загальну суму, вказану в Завданні № 1.

Відповідно до Завдання № 2 до Договору, бюро зобов`язувалось надати клієнту послуги з представництва інтересів останнього в судовому процесі з розгляду позовної заяви про стягнення з ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» заборгованості за договором підряду від 30.12.2022 року № 3012/22. Пунктом 2 Завдання № 2 до договору передбачено, що вартість участі бюро в одному судовому засіданні становить 2 500 грн.

Факт оплати правничої допомоги, вказаної в Завданні № 1 до Договору підтверджується платіжною інструкцією № 3508 від 07.02.2024 року на суму 10 000 грн.

Згідно із Завданням № 3 від 23.02.2024 до Договору клієнт доручив бюро підготувати та подати відповідь на відзив по справі № 910/1032/24. Вартість правничої допомоги становить 10 000 грн. 25.02.2024 сторонами підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого правнича допомога, обумовлена в Завданні № 3 до Договору була надана в повному обсязі. Факт оплати правничої допомоги, вказаної в Завданні № 3 до Договору підтверджується рахунком-фактурою № 2 від 25.02.2024 на суму 10 000 грн. та платіжною інструкцією від 13.03.2024 роу № 3629 на суму 10 000 грн.

На підставі рахунку-фактури №3 від 01.04.2024, позивачем сплачено на користь бюро вартість участі в судовому засіданні, яке відбувалось 20.03.2024, в розмірі 2 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.04.2024 № 3727, а також Актом приймання-передачі наданих послуг від 01.04.2024 року.

На підставі рахунку-фактури № 4 від 02.05.2024 та акту приймання-передачі наданих послуг від 02.05.2024, позивачем сплачено на користь бюро 2 500,00 грн за участь в судовому засіданні, яке мало місце 10.04.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 3832 від 06.05.2024.

На підставі рахунку-фактури № 5 від 31.05.2024 та акту приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2024, позивачем сплачено на користь бюро 5 000,00 грн за участь в судових засіданнях, які відбувались 08.05.2024 та22.05.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 3945 від 07.06.2024.

На підставі рахунку-фактури № 6 від 30.06.2024 та акту приймання- передачі наданих послуг від 30.06.2024, позивачем сплачено на користь бюро 6 500 грн, з яких 2 500,00 грн - оплата вартості участі в судовому засіданні, яке мало місце 12.06.2024 та 4 000,00 грн - оплата вартості підготовки та направлення в суд заперечень на клопотання про призначення експертизи по справі, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.07.2024 № 3991.

На підставі рахунку-фактури № 7 від 31.07.2024 та Акту приймання-передачі наданих послуг від 02.08.2024 позивачем сплачено на користь бюро 6 500 грн, з яких 5 000,00 грн - оплата вартості участі адвоката в двох судових засіданнях, які мали місце 24.07.2024 року та 07.08.2024, а також 1 500,00 грн - оплата вартості підготовки заяви про розподіл судових витрат.

Таким чином, загальна сума судових витрат, яка понесена позивачем у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, становить 46 000,00 грн.

Судом встановлено, що Опалюк Сергій Валерійович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю ДН №5482 від 24.04.2019 та інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Під час апеляційного провадження позивачем подано заяву про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 12500,00 грн.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на Договір про надання правничої допомоги від 26.01.2024 № 2601/24, завданням № 4 від 23.08.2024 до вказаного Договору, згідно якого Позивач доручив адвокатському бюро «ОПАЛ» Сергій Опалюка» підготувати та подати відзив на апеляційну скаргу по справі № 910/1032/24, акт приймання-передачі наданих послуг від 31.08.2024, рахунком № 8 від 31.08.2024, платіжну інструкцією № 4132 від 02.09.2024 на суму 12500 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою, відповідно сама лише відсутність обгрунтованих заперечень відповідача по сумі витрат, не є підставою для безумовного стягнення їх заявленого розміру.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у праві № 910/19160/21.

Від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача на 50%.

Враховуючи викладені вище обставини, керуючись ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12500грн, стосовно якої подано заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи на стадії апеляційного провадження, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також приймаючи до уваги клопотання відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача з покладанням на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції по розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, у розмірі 6 250,00 грн.витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, відповідно в решті заяви про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

При цьому підстав для відмови в повному обсязі у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Інші доводи та міркування учасників судового процесу обґрунтовано не досліджувались судом з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, та дійшов правильного висновку.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/1032/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2024 у справі №910/1032/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (02092, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 37, ідентифікаційний код 04737111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будконструкція" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, офіс 803, ідентифікаційний код 42459310) 6250,00 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/9427/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

А.О. Мальченко