Ухвала

від 10.04.2025 по справі 918/993/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/993/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Мачульський Г. М.

перевіривши матеріали касаційної скарги Стасюк Тетяни Миколаївни

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015

у справі № 918/993/14

за позовом фізичної особи-підприємця Стасюк Тетяни Миколаївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

ОСОБА_2

до Будеразької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Реєстраційна служба Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області; Здолбунівська районна державна адміністрація; Рівненська обласна державна адміністрація

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Стасюк Тетяни Миколаївни на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 918/993/14, направлена засобами поштового зв`язку 17.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 21.03.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Волковицька Н.О.

Як свідчать матеріали касаційної скарги, предметом касаційного оскарження у даній справі є постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015, якою за результатами розгляд апеляційої скарги заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Здолбунівської районної державної адміністрації, рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.2014 у справі № 918/993/14 скасовано та прийняти нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Підпунктом 14 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до 15.12.2017, можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Отже, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції були прийняті у період дії Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15.12.2017.

Згідно зі статтею 107 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Згідно із статтею 110 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

За змістом статті 105 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскаржувана постанова Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 918/993/14 прийнята 29.07.2015. Отже, останнім днем строку, встановленого для оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 918/993/14 в касаційному порядку з урахуванням приписів статей 105, 107, 110 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) є 18.08.2015.

Однак касаційну скаргу Стасюк Тетяни Миколаївни на вказані судові рішення подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду лише 17.03.2025, тобто зі значним (понад 9 років) пропуском процесуального строку, встановленого на касаційне оскарження.

Cкаржником до касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому зазначено, що апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції у паперовій формі, отже заявник апеляційної скарги зобов`язаний був надіслати копію апеляційною скарги позивачу, зокрема у паперовій формі з описом вкладення. Тому як зазначає позивач, остання не знала про існування апеляційної скарги, тож вказує, що суд не повідомив належним чином позивача про день та час розгляду справи. Окрім того посилається на госпіталізацію в екстреному порядку 18.09.2024 представника -адвоката Якубець М., К., з яким було укладено договір про надання правничої допомоги, до відділення інтервенційної радіології та реперфузійної терапії КНП «Центральної міської лікарні» РМР, тому представник не зміг звернутись до суду касаційної інстанції в строк визначений норами ГПК України, а в подальшому за станом здоров`я не зміг надавати правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв`язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини першої статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Отже, в контексті наведеного необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад 9 років, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень заступник прокурора Рівненської області звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.2014 року у справі № 918/993/14.

В ухвалі Рівненського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 918/993/14(текст якої розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень), зазначено, що представник позивача заперечила проти задоволення клопотання про залучення третіх осіб, а також з вищевказаного судового рішення вбачається, що в судовому засіданні 14.07.2015 інтереси позивача Стасюк Тетяни Миколаївни представляв адвокат Бондарчук Л. П., який, надавав пояснення по суті спору в судовому засіданні 14.07.20215 під час розгляду апеляційної скарги заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Здолбунівської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.2014 у справі № 918/993/14, отже представник позивача був обізнаний про наявність апеляційного провадження у справі № 918/993/14.

Також слід зазначити, що в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 918/993/14 (текст якої розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень) надана оцінка доводам позивача по суті спору та зазначено, про результати розгляду поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи № 918/993/14 в суді апеляційної інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Отже, скаржнику Стасюк Тетяни Миколаївни в особі її представника Бондарчук Л. П. було відомо про розгляду судом апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі № 918/993/14.

Наведеним вище спростовуються доводи Стасюк Тетяни Миколаївни про те, що вона не була обізнана про наявність апеляційного провадження у справі № 918/993/14.

Доводи про те, що особа, яка уповноважена представляти інтереси скаржника перебувала на лікарняному, а потім не змогла надавати правничу допомогу не можуть вважатися поважною причиною та об`єктивно непереборною обставиною, яка перешкоджала вчасному зверненню до суду касаційної інстанції, оскільки перебування представника на лікарняному не звільняє сторону від обов`язку дотримання загального порядку подання касаційної скарги у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку

Між іншим процесуальне законодавство не обмежує скаржника у праві вибору адвоката з метою отримання кваліфікованої вчасної правової допомоги. Відтак, можливість невідкладного у межах розумного строку на оскарження судового акту апеляційної інстанції залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що наведені скаржником доводи в обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки останні за своїм характером не можуть вважатися особливими чи непереборними обставинами, що зумовили пропуск процесуального строку на касаційне оскарження та зводяться до порушення скаржником вимог процесуального законодавства, а причини подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції залежали лише від суб`єктивної волі скаржника, а не від об`єктивно непереборних обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 293 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Враховуючи зазначене та з огляду на те, що касаційна скарга подана Стасюк Тетяною Миколаївною поза межами присічного строку, встановленого частиною четвертою статті 293 ГПК України (більше, ніж через 9 років) з дня складення повного тексту оскаржуваної постанови), Верховний дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Стасюк Тетяни Миколаївни на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 918/993/14 на підставі частини четвертої статті 293 ГПК України.

При цьому Верховний Суд виходить з того, що поновлення Стасюк Тетяни Миколаївни пропущеного більше, ніж через 9 років процесуального строку на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 918/993/14 матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності, порушуватиме права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись статтями 119, 234, 235, 293 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Стасюк Тетяни Миколаївни на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі № 918/993/14.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Мачульський Г. М.