Ухвала

від 09.04.2025 по справі №

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 квітня 2025 року м.Київ № 320/11805/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про відвід судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром з дня призначення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з дня призначення;

- визнати дії протиправними щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки та здійснити виплату недоплаченої частини однією сумою.

Рішенням суду від 02.08.2023 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з дня призначення - 28.10.2021; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053) здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) без обмеження її максимальним розміром з дня призначення - 28.10.2021. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду набрало законної сили 31.10.2023.

На виконання рішення суду позивачу видано два виконавчих листа.

02.09.2024 суду через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Вказана заява була передана судді для подальшого розгляду 21.10.2024.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №320/11805/23.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі №320/11805/23 скасовано, прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України повернуто заявнику без розгляду.

08.04.2025 матеріали справи були отримані Київським окружним адміністративним судом.

Водночас, 17.03.2025 Відділом документообігу та забезпечення контролю (канцелярія) до надходження справи з апеляційного суду було зареєстровано другу заяву (після постанови ШААСу про скасування ухвали суду першої інстанції) про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №320/11805/23 (в порядку ст. 382 КАС України).

Протолоком передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2025 визначено головуючу суддю Лисенко В.І.

Відповідно до акту, складеного та підписаного заступником начальника ВДЗК (канцелярія) Староста І.О., секретарем суду ВДЗК (канцелярія) Музика В.І., експедитором бухгалтерського обліку господарського забезпечення КОАС Залізко Д.О., від 08.04.2025, 12 березня 2025 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі 320/11805/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов`язання вчинити певні дії. Зазначена заява зареєстрована у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" Київського окружного адміністративного 17 березня 2025 року та передана 8 квітня 2025 року головуючому судді Лисенко В.І. для подальшого розгляду.

Також, 08.04.2025 позивачем до суду подано заяву про відвід судді з підстав скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 ухвали суду першої інстанції від 21.10.2024 про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду у справі №320/11805/23 та з підстав порушення строків розгляду клопотання про встановлення судового контролю.

Перевіривши доводи та аргументи заяви позивача про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При цьому, частиною четвертою статті 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи; запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у рішенні Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії» викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі «Білуха проти України» зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.

Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.

З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

З урахуванням доводів, викладених в заяві позивача про відвід судді Лисенко В.І. від розгляду клопотання про встановлення судового контролю, судом не встановлено підстав, передбачених ст. ст. 36, 37 КАС України, які б перешкоджали приймати участь у розгляді вказаної заяви судді чи свідчили б про її упередженість.

Жодних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду клопотання про встановлення судового контролю або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді зазначеного клопотання, заявником не надано і з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.

Суд звертає увагу позивача на те, що друга заява позивача (після постанови ШААСу про скасування ухвали суду першої інстанції) про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №320/11805/23 (в порядку ст. 382 КАС України) була зареєстрована Відділом ДЗК суду 17.03.2025 у період коли адміністративна справа №320/11805/23 перебувала в ШААСі, та лише після надходження даної справи із суду апеляційної інстанції (08.04.2025) заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду була передана Відділом ДЗК суду головуючій судді Лисенко В.І. для подальшого розгляду.

Наведені обставини унеможливлюють розгляд заяви позивача про встановлення судового контролю, у строки, визначені ст.382-1 КАС України, зокрема, до 08.04.2025, оскільки така заява була передана судді лише 08.04.2025.

Відтак, суддею не порушувалися строки розгляду заяви позивача.

Суд зауважує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі №9901/673/18 та від 04.10.2018.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, в обґрунтування заяви про відвід ОСОБА_1 зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду, що було винесено суддею Лисенко В.І., було скасовано, відтак, на думку заявника, це унеможливлює розгляд його другої заяви про встановлення судового контролю попереднім складом суду.

Заявник стверджує, що суддя Лисенко В.І. є упередженою під час розгляду поданих ним заяв про встановлення судового контролю.

Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 11.10.2006, відповідно до яких зазначено, що суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Тобто, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При цьому, частиною четвертою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.

Виходячи з аналізу аргументів ОСОБА_1., вбачається, що він фактично не погоджується з процесуальним рішенням суду, зокрема із ухвалою, якою йому було відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, що в свою чергу, не може свідчити про існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості судді.

При цьому, посилання заявника на частину першу статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України в якості обґрунтування заяви, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до норми вказаної статті, суддя не може брати участі при новому розгляді справи після скасування рішення в суді апеляційної інстанції.

Разом з тим, судом встановлено, що у даному випадку попередньому складу суду була передана на розгляд заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, відсутній новий розгляд справи судом першої інстанції як необхідна передумова для застосування частини першої статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, жодних доказів, які б відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, та підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості складу суду при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів клопотання про відвід не вбачається, а отже доводи ОСОБА_1 побудовані лише на його суб`єктивних припущеннях.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про відвід судді Лисенко В.І.

Частиною одинадцятою статті 40 КАС України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність передати матеріали справи для вирішення питання про відвід.

Керуючись статтями 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати необґрунтованим, заявлений ОСОБА_1 , відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І. у справі №320/11805/23.

Матеріали адміністративної справи передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя Лисенко В.І.