Ухвала

від 14.04.2025 по справі №

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про самовідвід судді

14 квітня 2025 року м.Київ № 320/11805/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про самовідвід судді у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром з дня призначення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з дня призначення;

- визнати дії протиправними щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки та здійснити виплату недоплаченої частини однією сумою.

Рішенням суду від 02.08.2023 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з дня призначення - 28.10.2021; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053) здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) без обмеження її максимальним розміром з дня призначення - 28.10.2021. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду набрало законної сили 31.10.2023.

На виконання рішення суду позивачу видано два виконавчих листа.

02.09.2024 суду через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Вказана заява була передана судді для подальшого розгляду 21.10.2024.

Ухвалою суду від 21.10.2024 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №320/11805/23.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі №320/11805/23 скасовано, прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України повернуто заявнику без розгляду.

08.04.2025 матеріали справи були отримані Київським окружним адміністративним судом.

Водночас, 17.03.2025 Відділом документообігу та забезпечення контролю (канцелярія) до надходження справи з апеляційного суду було зареєстровано другу заяву (після постанови ШААСу про скасування ухвали суду першої інстанції) про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №320/11805/23 (в порядку ст. 382 КАС України).

Протолоком передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2025 визначено головуючу суддю Лисенко В.І.

Відповідно до акту, складеного та підписаного заступником начальника ВДЗК (канцелярія) Староста І.О., секретарем суду ВДЗК (канцелярія) Музика В.І., експедитором бухгалтерського обліку господарського забезпечення КОАС Залізко Д.О., від 08.04.2025, 12 березня 2025 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі 320/11805/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов`язання вчинити певні дії.

Зазначена заява зареєстрована у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" Київського окружного адміністративного 17 березня 2025 року та передана 8 квітня 2025 року головуючому судді Лисенко В.І. для подальшого розгляду.

Також, 08.04.2025 позивачем до суду подано заяву про відвід судді з підстав скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 ухвали суду першої інстанції від 21.10.2024 про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду у справі №320/11805/23 та з підстав порушення строків розгляду клопотання про встановлення судового контролю.

Ухвалою суду від 09.04.2025 визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І. у даній справі.

Матеріали адміністративної справи були передані до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 11.04.2025 (суддя Білоус А.Ю.) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Лисенко В.І.

14.04.2025 Відділом ДЗК суду справу №320/11805/23 передано судді Лисенко В.І. для подальшого розгляду.

14.04.2025 суддя Лисенко В.І. подала заяву про самовідвід, на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, для забезпечення усунення будь-яких сумнівів у відповідача щодо неупередженості (об`єктивності) судді в розгляді цієї адміністративної справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).

Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі П`єрсак проти Бельгії (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі ж самі висновки містяться в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Беручи до уваги зазначене, у випадку продовження розгляду справи головуючим суддею Лисенко В.І. у позивача, відповідача чи у стороннього спостерігача може виникнути обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженості судді при розгляді вказаної справи, зокрема, що суд у складі головуючого судді Лисенко В.І. зможе ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у даній справі, хоча і не існує доказів в упередженості та зацікавленості судді, а тому, задля виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності за результатами розгляду цієї справи, суд вважає, що подана заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись статтями 31, 39, 40, 41, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити заяву судді Лисенко В.І. про самовідвід.

Передати адміністративну справу № 320/11805/23 до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лисенко В.І.