Ухвала від 10.04.2025 по справі 756/550/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ДОДАТКОВА)

10 квітня 2025 року м. Київ

Справа № 756/550/24

Провадження № 22-з/824/279/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Ольшевського В.П.

сторони: позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Старшинського Владлена Артуровича про ухвалення додаткового рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» про визнання недійсними положень договору та стягнення грошових коштів та просив:

-визнати недійсним абзац другий пункту 4.5. Договору № БОС/02-К В/092 про визначення ціни відступлення права вимоги за Договором № БОС/02-КВ/092-МП купівлі-продажу майнових прав від 03 серпня 2020 року, укладеного 03 лютого 2022 року між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору № 30/11-2017 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 30.11.2017 діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін» та ОСОБА_1 наступного змісту: «При цьому, у випадку розірвання цього Договору на підставі п. п. 4.3.2, 4.3.3 даного Договору, Первісний Покупець має право на вирахування штрафу за дострокове припинення даного Договору та Договору відступлення в розмірі 10% (десяти) від Ціни відступлення права вимоги, визначеної в п. 2.1 даного Договору.»;

- стягнути з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» на свою користь грошові кошти в розмірі 1 011 000,00 грн суми основного боргу, 3% річних за період з 26.11.2023 по 29.04.2024 в розмірі 12 935,71 грн, інфляційні втрати за період з 26.11.2023 по 29.04.2024 в розмірі 19 340,43 грн.

Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «Столиця-зем-індустрія» та відповідачем АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус», як покупцем, від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду № 30/11-2017 від 30 листопада 2017 року діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін», було укладено Договір № БОС/02-КВ/092-МП купівлі-продажу майнових прав від 03 серпня 2020 року, предметом якого є майнові права на Апартаменти під будівельним № 92 на 16 поверсі у багатофункціональному громадському комплексі з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 на умовах та в порядку, що визначені у цьому Договорі. Під «майновими правами на Апартаменти» сторони розуміють право набути у власність Апартаменти, що будуть створені у зв`язку з «Будівництвом багатофункціонального громадському комплексу з підземним паркінгом на АДРЕСА_1 », 2-й п.к. на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:191:0130, площею 1,4681 га, наданій ТОВ «Столиця-зем-індустрія» у строкове платне користування на умовах Договору оренди земельної ділянки від 30.08.2018, укладеному між ТОВ «Столиця-зем-індустрія», як орендарем, та Київською міською радою, як орендодавцем (на підставі рішення Київської міської ради № 1000/4007 від 20.12.2017), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Литвин А.С., від 30.08.2018 року за реєстровим № 3551.

У подальшому 03.02.2022 між ТОВ «Столиця-зем-індустрія», як продавцем, АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору № 30/11-2017 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 30.11.2017 діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін» та позивачем ОСОБА_1 , як новим покупцем було укладено Договір про відступлення права вимоги та заміну сторони за Договором № БОС/02-КВ/092-МП купівлі-продажу майнових прав від 03 серпня 2020 року.

За умовами предмету Договору про відступлення права вимоги, до позивача переходить право вимоги первісного покупця до продавця за вищевказаним Договором купівлі-продажу майнових прав. Сторони дійшли згоди, що визначення ціни відступлення права вимоги є предметом домовленості виключно між первісним покупцем та новим покупцем. Ціна відступлення права вимоги визначається первісним покупцем та новим покупцем без участі продавця, шляхом укладення окремого Договору про визначення ціни відступлення права вимоги за Договором купівлі- продажу майнових прав.

Відповідно до положень пункту 6.3. Договору про відступлення права вимоги, сторони дійшли згоди, що дія цього Договору автоматично достроково припиняється у випадку розірвання Договору про визначення ціни відступлення права вимоги.

На виконання умов Договору про відступлення права вимоги між позивачем та відповідачем 03.02.2022 укладено Договір № БОС/02-К В/092 про визначення ціни відступлення права вимоги за Договором № БОС/02-КВ/092-МП купівлі-продажу майнових прав від 03 серпня 2020 року.

Згідно пункту 2.1. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги, ціна відступлення права вимоги первісного покупця новому покупцю за Договором купівлі-продажу майнових прав складає 2 021 118,40 грн без ПДВ, що еквівалентно 71 372,22 доларам США за базовим фіксованим курсом.

Умовами договору визначено, що новий покупець має право сплачувати ціну відступлення права вимоги, визначену у п. 2.1. Договору, як одним платежем, так і декількома в межах строку, визначеного пунктом 2.3. договору.

Пунктом 2.3. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги встановлено, що новий покупець зобов`язаний оплатити первісному покупцю ціну відступлення права вимоги до 08 серпня 2023 року (включно) з урахуванням графіку, визначеного у даному пункті договору. Згідно наведеного графіку, перший платіж в розмірі 1 011 000,00 грн підлягав сплаті новим покупцем в період з 03 лютого 2022 року по 08 лютого 2022 року. Чергові платежі підлягали сплаті рівними частинами в розмірі 56 117,69 грн в період з 09 лютого 2022 року по 08 серпня 2023 року.

07 лютого 2022 року позивач на рахунок відповідача здійснив перший платіж в розмірі 1 011 000,00 грн.

24 лютого 2022 року через повномасштабне військове вторгнення позивач разом з родиною був вимушений залишити територію України, у зв`язку із чим втратив роботу та фінансову можливість вносити чергові платежі за Договором.

У пунктах 4.3., 4.4., 4.5 Договору про визначення ціни відступлення права вимоги передбачено, що сторони дійшли згоди, що дія цього Договору та автоматично Договору відступлення може бути достроково припинена новим покупцем в односторонньому порядку: шляхом направлення новим покупцем первісному покупцю в порядку, передбаченому п. 6.4 даного Договору, повідомлення про розірвання. Договір вважатиметься розірваним на 5 (п`ятий) календарний день з дня направлення повідомлення про розірвання стороною-ініціатором. Первісний покупець протягом 90 (дев`яноста) банківських днів з дати розірвання (припинення) повертає новому покупцю сплачені ним кошти. При цьому, у випадку розірвання цього Договору на підставі п.п. 4.3.2, 4.3.3 даного Договору, первісний покупець має право на вирахування штрафу за дострокове припинення даного Договору та Договору відступлення в розмірі 10% (десяти) від ціни відступлення права вимоги, визначеної в п. 2.1 даного Договору.

22 серпня 2023 року позивачем рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено на адресу відповідача повідомлення про розірвання Договору про визначення ціни відступлення права вимоги та викладено вимогу про повернення сплачених за цим договором грошових коштів на вказаний у повідомленні про розірвання банківський рахунок позивача. Поштове відправлення не було вручене під час доставки та було повернуто за зворотною адресою.

За таких обставин, позивач уважає, що Договір про визначення ціни відступлення права вимоги є розірваними з 27.08.2023 з його ініціативи.

Проте, відповідач грошове зобов`язання з повернення позивачу сплачених ним коштів за Договором про визначення ціни відступлення права вимоги не виконав та грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач убачає необхідним стягнути з відповідача на свою користь сплачені за договором грошові кошти в розмірі 1 011 000,00 грн, а також за період з 26.11.2023 по 29.04.2024 3% річних у розмірі 12 935,71 грн та інфляційні втрати в розмірі 19 340,43 грн.

Щодо умов пункту 4.5. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги від 03.02.2022 стосовно права первісного покупця на вирахування штрафу за дострокове припинення даного Договору та Договору відступлення в розмірі 10% (десяти) від ціни відступлення права вимоги, позивач зауважує, що реалізація ним свого права на дострокове припинення Договору про визначення ціни відступлення права вимоги не є порушенням його умов, а тому застосування штрафу за вчинення позивачем правомірних та передбачених договором дій не відповідає засадам цивільного законодавства. У такому випадку застосування штрафу за правомірну дію, на його думку, суперечить сутності неустойки, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачені грошові кошти в розмірі 1 011 000,00 грн без вирахування штрафу в розмірі 10%.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕЛЬБРУС» (код за ЄДРПОУ 41762527; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок № 48-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) грошові кошти в розмірі 808 888 (вісімсот вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок суми основного боргу, 3% річних за період з 26.11.2023 по 29.04.2024 в розмірі 10 349 (десять тисяч триста сорок дев`ять) гривень 70 копійок, інфляційні втрати за період з 26.11.2023 по 29.04.2024 в розмірі 17 123 (сімнадцять тисяч сто двадцять три) гривні 88 копійок та судовий збір у розмірі 8 363 (вісім тисяч триста шістдесят три) гривні 62 копійки.

У іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Договір про визначення ціни відступлення права вимоги є розірваним з 27.08.2023 з ініціативи позивача на підставі підпункту 4.3.2. пункту 4.3. цього договору, а Договір про відступлення права вимоги є відповідно автоматично припиненим з цієї ж дати, на підставі пункту 6.3. згаданого договору.

На виконання вимог п. 4.5. Договору про визначення ціни відступлення права вимоги, відповідач протягом 90 (дев`яноста) банківських днів з дати розірвання (припинення), тобто до 25.11.2023, зобов`язаний був повернути позивачу сплачені ним кошти у розмірі у розмірі 1 011 000,00 грн з вирахуванням 10% від ціни відступлення права вимоги (202 111,84 грн), що становить 808 888,16 грн.

Однак, в порушення вказаного пункту грошове зобов`язання з повернення коштів відповідачем не виконано. У зв`язку з наведеним, суд уважає правильним стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 808 888,16 грн.

22 червня ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з заявою про ухвалення додаткового рішення в якій просив стягнути з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕЛЬБРУС» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 44 000,00 грн.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 липня 2024 року заяву задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕЛЬБРУС» (код за ЄДРПОУ 41762527; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок № 48-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У іншій частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Задовольняючи заяву частково суд першої інстанції виходив з того, щозаявлені позивачем витрати у сумі 44 000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим представником обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для нього, що суперечить принципу розподілу таких витрат, також беручи до уваги часткове задоволення позову та те, що відповідач також поніс витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Старшинський В.А. подав апеляційну скаргу, в якій позивач просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у п. 4.5 Договору про визначення ціни відступлення права вимоги передбачено, що, у випадку розірвання цього Договору на підставі п.п. 4.3.2, 4.3.3 даного Договору, первісний покупець має право на вирахування штрафу за дострокове припинення даного Договору та Договору відступлення в розмірі 10% (десяти) від ціни відступлення права вимоги, визначеної в п. 2.1 даного Договору, разом з тим вказана умова у договорі укладена з порушенням чинного цивільного законодавства а тому такий пункт має бути визнано недійсним, а тому штраф не підлягає стягненню з відповідача.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Старшинський В.А. подав апеляційну скаргу у якій просив додаткове рішення суду скасувати та ухвали нове рішення яким стягнути з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 13 274,80грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року - задоволено частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року та додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 липня 2024 року скасовано і ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Елюбрус» - задовольнити.

Визнано недійсним абзац другий пункту 4.5. Договору № БОС/02-К В/092 про визначення ціни відступлення права вимоги за Договором № БОС/02-КВ/092-МП купівлі-продажу майнових прав від 03 серпня 2020 року, укладеного 03 лютого 2022 року між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору № 30/11-2017 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 30.11.2017 діє ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін» та ОСОБА_1 наступного змісту: «При цьому, у випадку розірвання цього Договору на підставі п. п. 4.3.2, 4.3.3 даного Договору, Первісний Покупець має право на вирахування штрафу за дострокове припинення даного Договору та Договору відступлення в розмірі 10% (десяти) від Ціни відступлення права вимоги, визначеної в п. 2.1 даного Договору.»

Стягнуто з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» (код за ЄДРПОУ 41762527; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок № 48-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) грошові кошти в розмірі 1 014 905,51 грн., що складається з 1 011 000,00 грн суми основного боргу, 3% річних за період з 26.11.2023 по 29.04.2024 в розмірі 12 935,71 грн, інфляційні втрати за період з 26.11.2023 по 29.04.2024 в розмірі 19 340,43 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» (код за ЄДРПОУ 41762527; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок № 48-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 13 177,06 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 13274,80 грн.

27 січня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява Старшинського В.А. , про ухвалення додаткового рішення у справі, яким він просить стягнути з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000,00 грн.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Оскільки справи розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви Старшинського В.А. про ухвалення у справі додаткового рішення та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення у справі додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 209 ЦПК України).

Таким чином цивільним процесуальним законодавством обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі№ 640/18402/19(провадження № К/9901/27657/20).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З матеріалів справи відомо, що 06 грудня 2023 року між адвокатом АО «Протекція Права» та ОСОБА_1 було укладено договір № 06/12/23-01 про надання правничої допомоги.

У додатковій угоді № 2 від 15 липня 2024 року до договору про надання правової допомоги сторони визначили вартість правничої допомоги за цим договором.

Відповідно до Акту про приймання передачу надання правової допомоги № 06/12/23-01 від 06.12.2023 року та Додатковою Угодою № 2 від 15 липня 2024 року до договору від 24 січня 2025 року:

- Підготовка, подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги - (5 години) - 10 000, 00 грн.

- Підготовка, подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги на додаткове рішення суду - (2,5 години) - 5 000,00 грн.;

- Представництво інтересів ОСОБА_1 в судовому засіданні Київського апеляційного суду - 4 000,00 грн.

Отже, матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ОСОБА_1 послуг адвоката Старшинського В.А. з надання правової допомоги.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, судова колегія виходить з того, що дана справа при її перегляді у суді апеляційної інстанції, для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує зібрання великого обсягу доказів, що вже надавалися протягом тривалого розгляду справи, залучення до участі у справі інших учасників колегія судів дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ЕЛЬБРУС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. в ході апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст.ст. 141, 268, 270 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Старшинського Владлена Артуровича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ельбрус» (код за ЄДРПОУ 41762527; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Заболотного Академіка, будинок № 48-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна