Постанова

від 08.04.2025 по справі 813/6350/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 813/6350/15 пров. № А/857/29192/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Сеника Р.П., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,

представника позивача: Сеньків А.І.,

представника відповідача : Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 813/6350/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроном Центр» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя в 1-й інстанції Потабенко В.А.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 11 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроном Центр» (далі ТзОВ «Агроном Центр», позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якої у спірних правовідносинах є Головне управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001202202/15744, № 0001192202/15743 від 27.11.2015 та податкову вимогу № 6957-23 від 14.12.2015.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 у даній справі адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0001202202/15744, № 0001192202/15743 від 27.11.2015. У задоволенні позову в частині скасування податкової вимоги № 6957-23 від 14.12.2015 відмовлено.

16.11.2016 ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишено без задоволення, а вищевказану постанову - без змін.

21.03.2017 ухвалою ВАС України у даній справі касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 813/6350/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного розгляду справи постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 позов задоволено частково. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовано повністю. У задоволенні позову в частині скасування податкової вимоги № 6957-23 від 14.12.2015 відмовлено.

Постановою Львівського адміністративного апеляційного суду від 06.02.2018 зазначене рішення залишене без змін.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.11.2023 зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення по справі, Касаційний адміністративний суд зазначив наступне. «…Судами не досліджено і не встановлено осіб, які підписували договори та первинні документи бухгалтерського обліку, їх повноваження на підписання таких документів. Не з`ясовано, чи підписані договори, первинні документи саме особою, яку вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2015 у справі №759/12600/15-к визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, яка в межах кримінального провадження свідчить про непричетність до господарської діяльності ТзОВ «Літес», не перевірено і не надано оцінку таким свідченням зазначеної особи, не встановлено обставин провадження ТзОВ «Літес» господарської діяльності, не встановлено і не перевірено доводи скаржника щодо наявності інших кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва. Судами не надано оцінку висновкам акту перевірки, доводам контролюючого органу та доводам позивача, якими вони обґрунтовують свої правові позиції відносно господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які слугували підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість; не досліджено зміст та відповідність вимогам чинного законодавства первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за вказаними господарськими операціями, на які посилається позивач в обґрунтування правомірності відображення взаємовідносин із наведеними контрагентами (податкових і видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, оборотно-сальдових відомостей по рахунках, карток-рахунків, виписок по особовим рахункам та документів складського обліку, тощо); не досліджено зміни в структурі активів та зобов`язань платників податків; не досліджено і не встановлено який саме товар і на яку суму придбавався позивачем та у подальшому реалізовувався його контрагентам, де зберігався, яким чином використовувався у господарській діяльності позивача і якими документами це підтверджується. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що недоліки в окремих документах первинного обліку або відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними, водночас суди повинні встановити фактичні обставини у справі щодо взаємовідносин позивача з наведеними контрагентами, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, висновків акту перевірки та інших доказів і доводів, які містяться у матеріалах справи».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі № 813/6350/15 позовну заяву ТзОВ «Агроном Центр» (код ЄДРПОУ 38738473) до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправними та cкасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2015 № 0001192202/15743 № 0001202202/157044 задоволено, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

ГУ ДПС у Львівській області не погоджується із рішенням суду першої інстанції, оскільки вважає, що при його винесенні судом неповно та неправильно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального права (п. 14.1. ст. 14, п. 135.1., п. 135.2., п.135.4., п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 137.10. ст. 137, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України) та процесуального права ( ст. 9, ст. 72, ст. 76, ст. 90, ст. 211, ст. 242, ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України), що призвело до винесення незаконного судового рішення.

Перевіркою встановлено проведення взаєморозрахунків ТзОВ «Агроном Центр» (код ЄДРПОУ 38738473) з ТзОВ «Рудос Строй» (код ЄДРПОУ 38463682), ПП «Олвітехно» (код ЄДРПОУ 36547110), ТзОВ «Промтекс Торг» (код ЄДРПОУ 38150400), ТзОВ «Ехотранс- БГО» (код ЄДРПОУ 38464199), ТзОВ «Будінвестменз» (код ЄДРПОУ 38451504), ТзОВ «Екос ТМ» (код ЄДРПОУ 38930409), ТзОВ «Ноттес» (код ЄДРПОУ 38978551), ТзОВ «Літес» (код ЄДРПОУ 38931508), ТзОВ «Фармопілс» (код ЄДРПОУ 38889446), ТзОВ «Компанія Гарс» (код ЄДРПОУ 38390232), ТзОВ «Лейтер Плюс» (код ЄДРПОУ 39006869) у 2013, 2014 роках. Позивачем до матеріалів справи долучено: договір № 21 від 21.08.2013 укладений з ТзОВ «Рудос-Строй»; договір № 07/01 від 07.10.2013 укладений з ТзОВ «Ехотранс-БГО»; договір № 24/01/14 від 24.01.2014 укладений з ТзОВ «Фармаполіз»; договір № 19/02/14 від 19.02.2014 укладений з ТзОВ «ЛІТЕС»; договір № 28/01/14 від 28.01.2014 укладений з ТзОВ «ЕКОС-ТМ»; договір № 23 від 23.12.2013 укладений з ТзОВ «Будінвестментз»; договір № 07/02/14 від 07.02.2014 укладений з ТзОВ «Компанія Гарс»; договір №18/02/14 від 18.02.2014 укладений з ТзОВ «Ноттес»; договір №18/10 від 18.10.2013 укладений з ТзОВ «ПП «Олвітехно»» .

Податковий орган акцентує увагу в апеляційній скарзі на тому, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема, у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Згідно з висновком Великої Палати формулювання «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містить визначення статусу фіктивного підприємства. Суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, що суперечить висновку у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Апелянт просить задоволити апеляційну скаргу, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Агроном центр» повністю.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу від 08.01.2025 року заперечує зміст апеляційної скарги, зазначає, що в спірних господарських операціях позивач не мав на меті отримання податкової вигоди і такої податкової вигоди не отримував. Натомість виступав постачальником виробленої ним продукції, у зв`язку з поставкою якої контрагентам, нараховував собі податкові зобов`язання з ПДВ, збільшував дохід як базу оподаткування податком на прибуток підприємств. Позивач за наявними в доступі електронними базами здійснював перевірку кожного з контрагентів - юридичних осіб. Кожна зі спірних юридичних осіб покупців на момент встановлення господарських відносин (купівлі м`яса птиці) була зареєстрована в ЄДР в якості юридичної особи, в процесі припинення не перебувала, кожна з них перебувала на обліку в органах ДФС, договори та первинні документи підписувались особою, яка зазначалась в якості керівника цієї юридичної особи. З огляду на принцип універсальної правоздатності юридичної особи (див. ст. 91 ЦК України), в позивача не було підстав відмовити в укладенні з цими підприємствами договорів поставки та продати їм м`ясо птиці (чи субпродукти). За інформацією, яка міститься і містилась в наявних в доступі електронних базах позивач не мав підстав сумніватись в добросовісності спірних юридичних осіб як контрагентів та покупців продукції.

Сторона позивача просить відхилити апеляційну скаргу, та залишити оскаржуване рішення без змін.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується із матеріалів справи, що у період з 19.10.2015 по 06.11.2015 Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Агроном Центр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.05.2013 по 31.12.2014, за наслідками якої складено акт № 1609/13-03-22-01-13/38738473 від 13.11.2015.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ведення податкового обліку, а саме:

- вимог п.п. 14.1.13., п.п. 14.1.36., п.п. 14.1.56., п.п. 14.1.202., п. 14.1. ст. 14, п. 135.1., п. 135.2., п. 135.4., п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 137.10. ст. 137 Податкового кодексу України, встановлено завищення доходу, що враховується при визначення об`єкта оподаткування всього на загальну суму 2 825 449,67 грн. (р. 02 Декларації), в т.ч. за 2013 рік на суму 1 221 320,00 грн., за 2014 рік на суму 1 604 129,00 грн., та заниження доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, всього на загальну суму 1119564,00 грн. (р. 03 декларації),

- вимог п.п. 14.1.228 п. 14.1. ст. 14, п. 138.6, п. 138.8 ст. 38 Податкового кодексу України, встановлено, що позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування згідно операцій, які не мали реального товарного характеру на загальну суму 2825449,67 грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього на загальну суму 210035 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 161767 грн., за 2014 рік на суму 48268 грн.

- вимог п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 449981,00 грн.

На підставі вказаного акту, 27.11.2015 відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0001202202/15744, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 562 476,25 грн., в т.ч. за основним платежем 449981,00 грн., за штрафними санкціями 112 495,25 грн.;

- № 0001192202/15743, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 262 543,75 грн., в т.ч. за основним платежем: 210 035,00 грн., за штрафними санкціями 52508,75 грн.

Крім того 14.12.2015 відповідачем прийнято оскаржувану податкову вимогу № 6957-23 згідно якої станом на 13.12.2015 сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов`язаннями становить 922 998,21 грн.

Досліджуючи акт перевірки, суд першої інстанції встановив, що підставою для збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств слугував виключно висновок відповідача про безтоварність господарських операцій з продажу позивачем продукції ряду фізичних осіб, що відображено на стор. 27 32 акту перевірки. Так, відповідач визнає безтоварними ці господарські операції на загальну суму 1 119 564,00 грн. в період 2013-2014 років. А грошові кошти, отримані позивачем від цих фізичних осіб як оплату за продукцію, відповідач кваліфікує як безповоротну фінансову допомогу, на суму якої у зазначених податкових періодах позивач занизив дохід. При тому відповідач як в акті перевірки, так і представник відповідача в судовому засіданні покликається на наступні доводи. Позивач продавав готову продукцію без наявності у власності чи в оренді торгових приміщень, без наявності цінників на товар на готову продукцію, у видаткових накладних не вказано прізвища ім`я та по-батькові покупця, відсутні письмові договори з покупцями. Факт відвантаження товару не ідентифікованому покупцю на думку відповідача підтверджує, що товар був відвантажений одним покупцям, а оплата надходила від інших покупців. Обсяги, в яких фізичні особи купували продукцію були значними, а тому недоцільними для придбання саме фізичними особами.

За встановлених обставин покликання відповідача на відсутність письмових договорів з покупцями фізичними особами, відсутність копій їхніх паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних кодів, вагомі обсяги придбання деякими з покупців продукції, відсутність цінників на товар, відсутність окремих торговельних залів, не заслуговують на увагу суду та не можуть бути підставою для висновку про те, що фактичний продаж м`яса птиці позивачем на користь цих фізичних осіб не відбувався, а грошові кошти на загальну суму 1 119 564,00 грн. ці фізичні особи передавали позивачу в якості безповоротної фінансової допомоги.

Суд першої інстанції спростував висновок відповідача про те, що грошові кошти, отримані позивачем від спірних фізичних осіб покупців в якості оплати за придбану продукцію є сумою безповоротної фінансової допомоги на суму 1 119 564,00 грн., в т.ч. за 2013 рік 851 408,00 грн., за 2014 рік на суму 268 156,00 грн., а, відтак, безпідставним є висновок про заниження позивачем доходу на ці суми у цих податкових періодах, як результат суд першої інстанці\ визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0001192202/15743 від 27.11.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.

Щодо обставин , що слугували підставою для донарахування податку на додану вартість, судом першої інстанції встановлено наступне.

Податковий орган стверджував про відсутність відвантаження товару покупцям юридичним особам, а саме: ТзОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТзОВ «Промтексторг», ТзОВ «Ехотранс-БГО», ТзОВ «Буд-Інвестментз», ТОзВ «Екос-ТМ», ТзОВ «Ноттес», ТзОВ «Літес», ТзОВ «Фармопілс», ТзОВ «Компанія Гарс», ТзОВ «Лайтер Плюс», що свідчить про те, що дані операції з метою оподаткування належать до операцій, що не є господарською діяльністю позивача. Оскільки позивач не здійснював поставки товару на користь цих покупців, відтак, використав ці товари не у господарській діяльності, а тому ним було занижено податкове зобов`язання з ПДВ за рахунок не нарахування податкового зобов`язання на вартість матеріальних витрат у собівартості готової продукції, що використана не у господарській діяльності підприємства на загальну суму 449981,00 грн. (стор. 49-50 акту перевірки). При тому відповідач покликався на дані АІС «Податковий блок», з якого вбачається, що зазначені покупці в подальшому не відображали перепродаж продукції придбаної у позивача. Крім того, зазначав про відсутність належних документів, якими опосередковується рух товару: накладних, ТТН та доручень на отримання ТМЦ. Відповідач зазначив, що дані контрагенти юридичні особи є фігурантами ряду кримінальних проваджень, за якими розслідується версія про те, що дані підприємства вели фіктивну діяльність, виконували роль конвертаційних центрів. Згідно вироку Святошинського районного суду міста Києва від 09.09.2015 у справі № 759/12600/15-к затверджено угоду від 07.08.2015 між прокурором та Особа-5 про визнання винуватості, яким цю особу визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, а саме посадову особу ТзОВ «Літес» визнано винуватою у пособництві у фіктивному підприємництві. Згідно ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 27.05.2015 у кримінальному провадженні № 3201410009000009 виявлено та вилучено печатки, речі та документи, які свідчать про умисне ухилення від сплати посадовими особами ТзОВ «Рудос Строй» ТзОВ «Ехотранс - БГО», ТзОВ «Фармопіл». Згідно ухвали Подільського районного суду міста Києва від 30.01.2014 у кримінальному провадженні № 12013110070006449, встановлено, що невстановлені особи створили фіктивні суб`єкти підприємницької діяльності, серед яких ТзОВ «Буд-Інвестментз». Згідно ухвали Подільського районного суду міста Києва від 22.07.2015 у кримінальному провадженні № 32014100020000089 встановлено використання фіктивних підприємств, серед яких ТзОВ «Літес», ТзОВ «Ноттес».

Суд першої інстанції, встановлюючи обставини, за яких відбулось нарахування позивачу податку на додану вартість та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення № №0001202202/15744 від 27.11.2015, заперечив висновок про завищення позивачем податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 449981,00 грн., у тому числі по періодах: серпень 2013 року 27433,00 грн., вересень 2013 року 27266,00 грн., жовтень 2013 року 87192,00 грн., грудень 2013 року 64550,00 грн., січень 2014 року 81685,00 грн., лютий 2014 року 85741,00 грн., квітень 2014 року 76114,00 грн. (стор. 49 акту перевірки). Одночасно з цим висновком, з цих же підстав, відповідач дійшов висновку про те, що позивач за ці самі податкові періоди та на ті самі суми занизив податкове зобов`язання з ПДВ, через ненарахування ПДВ на вартість матеріальних витрат у собівартості такої продукції (стор. 50, 51, 52 акту перевірки).

Відповідач, встановивши в акті перевірки, що продукція, яка відображена позивачем як така, що продана ним на користь спірних контрагентів юридичних осіб, фактично поставлена їм не була, дійшов висновку про те, що така продукція використана позивачем не у господарській діяльності позивача. Відтак, на підставі вимог п. 198.5 ст. 198 ПК України, відповідач дійшов висновку про те, що на вартість матеріальних витрат у складі собівартості цієї продукції позивач мав нарахувати податкове зобов`язання з ПДВ, чого позивач не зробив. При тому відповідач вказує, що за рахунок не нарахування податкового зобов`язання з ПДВ на вартість матеріальних витрат у собівартості цієї продукції, що використана не у господарській діяльності позивача (відображена як продана спірним юридичним особам), позивач у спірному періоді занизив податкове зобов`язання з ПДВ на суму 449981,00 грн. (стор. 49, 50, 51, 52).

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що такі твердження контролюючого органу зумовлюють одночасне і збільшення, і зменшення об`єкта оподаткування податком на додану вартість за одні і ті самі податкові періоди на рівні суми - 449981,00 грн., що арифметично дорівнює нулю, оскільки додаються і віднімаються рівні числа.

За висновком відповідача об`єкт оподаткування ПДВ і завищено на 449981,00 грн., і одночасно занижено на 449981,00 грн., що в сукупності дорівнює 00,00 грн.

Водночас надаючи оцінку таким покликанням відповідача, суд першої інстанції вважав, що позивачем в якості доказів долучено укладені з кожним зі спірних покупців - юридичних осіб договори поставки, первинні документи бухгалтерського обліку, а саме видаткові накладні. Останні містять інформацію про факт передачі позивачем у власність кожного з перелічених юридичних осіб продукції (м`яса птиці та субпродуктів). У вказаних накладних визначено вартість продукції, обсяги господарської операції, її учасників. Крім того наявні податкові накладні, які засвідчують факт визначення позивачем податку на додану вартість, у зв`язку з кожною такою поставкою. Наявні платіжні документи, які засвідчують факт оплати кожним з покупців повної вартості придбаної продукції.

Отже, представлені позивачем видаткові накладні, за приписами закону, є документом, який призначений саме для того, щоб засвідчувати факт здійснення господарської операції (продажу товару), а, відтак, є допустимим доказом цього факту відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України.

Суд першої інстанції відхилив твердження контролюючого органу про недоліки у первинних документах та зазначив, що окремі недоліки в окремих документах первинного обліку або відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними. Так, всі первинні документи оформлені належно, надають можливість встановити зміст господарських операцій, їх обсяг, вартість, а відтак і визначити суму податку, що підлягає нарахуванню, а також їх учасників.

Стосовно доводів податкового органу про те, що покупці - юридичні особи були фігурантами кримінальних проваджень, а стосовно посадової особи ТзОВ «Літес» постановлено вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2015 у справі №759/12600/15-к, якою її визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, суд першої інстанції зазначив наступне.

По жодному з кримінальних проваджень, де згадуються такі юридичні особи покупці - ТзОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТзОВ «Промтексторг», ТзОВ «Ехотранс-БГО», ТзОВ «Буд-Інвестментз», ТзОВ «Екос-ТМ», ТзОВ «Ноттес», ТзОВ «Фармопілс», ТзОВ «Компанія Гарс», ТзОВ «Лайтер Плюс» не постановлено обвинувального вироку щодо засновників чи посадових осіб цих підприємств. Відсутні також постанови про закриття кримінальних проваджень з нереабілітуючих підстав стосовно засновників чи посадових осіб зазначених підприємств.

Аналізуючи вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2015 у справі №759/12600/15-к, який постановлено стосовно посадової особи ТзОВ «Літес», суд першої інстанції зазначив, що такий вирок не містить опису господарських операцій з ТзОВ «Агроном Центр», не містить висновків стосовно реальності таких операцій між цими двома платниками податків, не спростовує можливість їх вчинення.

Матеріали справи містять представлені позивачем докази, документи фінансово-господарської діяльності, а саме: договір № 21 від 21.08.2013 про поставку товарів, укладений позивачем з ТзОВ «Рудос-Строй», податкові та видаткові накладні про поставку товару відповідно до договору № 21 від 21.08.2013; договір № 07/01 від 07.10.2013 про поставку товарів, укладений позивачем з ТзОВ «Ехотранс-БГО», податкові та видаткові накладні про поставку товару відповідно до договору № 07/01 від 07.10.2013; договір № 18/10 від 18.10.2013 про поставку товарів, укладений позивачем з ПП «Олвітехно», податкові та видаткові накладні про поставку товару відповідно до договору № 18/10 від 18.10.2013; договір № 23 від 23.12.2013 про поставку товарів, укладений позивачем та ТзОВ «Буд-Інвестментз», податкові та видаткові накладні про поставку товару відповідно до договору № 23 від 23.12.2013; договір № 25 від 25.12.2013 про поставку товарів, укладений позивачем з ТзОВ «Промтексторг», податкові та видаткові накладні про поставку товару відповідно до договору № 25 від 25.12.2013; договір № 24/01/14 від 24.01.2014 про поставку товарів, укладений позивачем з ТзОВ «Фармопілс», податкові та видаткові накладні про поставку товару відповідно до договору № 24/01/14 від 24.01.2014; договір № 28/01/14 від 28.01.2014 про поставку товарів, укладений позивачем з ТзОВ «Екос-ТМ», податкові та видаткові накладні про поставку товару відповідно до договору № 28/01/14 від 28.01.2014; товарно-транспортні накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 28/01/14 від 28.01.2014; договір № 07/02/14 від 07.02.2014 про поставку товарів, укладений позивачем з ТзОВ «Компанія Гарс»; податкові та видаткові накладні про поставку товару відповідно до договору № 07/02/14 від 07.02.2014; товарно-транспортні накладні про перевезення товару, придбаного за договором № 07/02/14 від 07.02.2014; договір № 19/02/14 від 19.02.2014 про поставку товарів, укладеного позивачем з ТзОВ «Літес»; податкові та видаткові накладні про поставку товару відповідно до договору № 19/02/14 від 19.02.2014; товарно-транспортні накладні про перевезення товару, придбаного за договором № 19/02/14 від 19.02.2014; договір № 18/02/14 від 18.02.2014 про поставку товарів, укладений позивачем з ТзОВ «Ноттес»; податкові та видаткові накладні про поставку товару відповідно до договору № 18/02/14 від 18.02.2014; товарно-транспортні накладні про перевезення товару, придбаного за договором № 18/02/14 від 18.02.2014; договір № 10/04/14 від 10.04.2014 про поставку товарів, укладений позивачем з ТзОВ «Лейтер Плюс»; податкові та видаткові накладні про поставку товару відповідно до договору № 10/04/14 від 10.04.2014; товарно-транспортні накладні про перевезення товару, придбаного за договором № 10/04/14 від 10.04.2014; рахунки на оплату товару відповідно до договорів поставки, укладених з контрагентами ТзОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТзОВ «Промтексторг», ТзОВ «Ехотранс-БГО», ТзОВ «Буд-Інвестментз», ТзОВ «Екос-ТМ», ТзОВ «Ноттес», ТзОВ «Літес», ТзОВ «Фармопілс», ТзОВ «Компанія Гарс», ТзОВ «Лайтер Плюс»; банківські виписки по особовому рахунку із зазначенням оплати за товар, поставлений контрагентам ТзОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТзОВ «Промтексторг», ТзОВ «Ехотранс-БГО», ТзОВ «Буд-Інвестментз», ТзОВ «Екос-ТМ, ТзОВ «Ноттес», ТзОВ «Літес», ТзОВ «Фармопілс», ТзОВ «Компанія Гарс», ТзОВ «Лайтер Плюс» відповідно до укладених договорів поставки; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за період з серпня 2013 року по грудень 2014 року, де зареєстровані усі без виключення податкові накладні виписані у зв`язку з поставками продукції на користь кожного з покупців юридичних осіб; договір про співпрацю від 01.08.2013, укладений позивачем та ТзОВ «Агроком Центр» та додаткові договори до нього про здійснення забою та транспортування птиці та продуктів забою та обробки птиці та актів-розрахунків, який засвідчує наявність у позивача необхідної матеріально-технічної бази для виробництва відповідної продукції тощо.

За висновком суду першої інстанції, наведені докази в сукупності з наданою податковою звітністю позивача, з урахуванням фактичної оплати покупцями придбаної продукції, декларування позивачем сум доходу та податкових зобов`язань з ПДВ, є належним підтвердженням факту реальності господарських операцій між позивачем та кожним з покупців юридичних осіб.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції достатнім та обґрунтованим в силу підстав для визнання протиправними та подальшим скасуванням оспорюваних податкових повідомлень -рішень. Доповнює висновок суду першої інстанції наступним.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6ст.198 ПК Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11статті201цьогоКодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТОВ «Промтексторг», ТОВ «Ехотранс-БГО», ТОВ «Буд-Інвестментз», ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Ноттес», ТОВ «Літес», ТОВ «Фармопілс», ТОВ «Компанія Гарс», ТОВ «Лайтер Плюс» позивачем надано копії:

- договору № 21 від 21.08.2013 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Рудос-Строй» (т. 1, а. с. 163-166);

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 21 від 21.08.2013 року (т. 1, а. с. 167-170);

- договору № 07/01 від 07.10.2013 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Ехотранс-БГО» (т. 1, а. с. 171-174);

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 07/01 від 07.10.2013 року (т. 1, а. с. 175-178);

- договору № 18/10 від 18.10.2013 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ПП «Олвітехно» (т. 1, а. с. 179-182);

- податкової та видаткової накладних про поставку товару відповідно до договору № 18/10 від 18.10.2013 року (т. 1, а. с. 183-184);

- договору № 23 від 23.12.2013 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Буд-Інвестментз» (т. 1, а. с. 185-188);

- податкової та видаткової накладних про поставку товару відповідно до договору № 23 від 23.12.2013 року (т. 1, а. с. 189-190);

- договору № 25 від 25.12.2013 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Промтексторг» (т. 1, а. с. 191-194);

- податкової та видаткової накладних про поставку товару відповідно до договору № 25 від 25.12.2013 року (т. 1, а. с. 195-196);

- договору № 24/01/14 від 24.01.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Фармопілс» (т. 1, а. с. 197-200);

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 24/01/14 від 24.01.2014 року (т. 1, а. с. 201-206);

- договору № 28/01/14 від 28.01.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Екос-ТМ» (т. 1, а. с. 207-210);

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 28/01/14 від 28.01.2014 року (т. 1, а. с. 211-221);

- товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 28/01/14 від 28.01.2014 року (т. 2, а. с. 56-61, 73);

- договору № 07/02/14 від 07.02.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Компанія Гарс» (т. 1, а. с. 222-224);

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 07/02/14 від 07.02.2014 року (т. 1, а. с. 225-228);

- товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 07/02/14 від 07.02.2014 року (т. 2, а. с. 62-65);

- договору № 19/02/14 від 19.02.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Літес» (т. 1, а. с. 229-232);

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 19/02/14 від 19.02.2014 року (т. 1, а. с. 233-236);

- товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 19/02/14 від 19.02.2014 року (т. 2, а. с. 66-67);

- договору № 18/02/14 від 18.02.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Ноттес» (т. 1, а. с. 237-240);

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 18/02/14 від 18.02.2014 року (т. 1, а. с. 241-244);

- товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 18/02/14 від 18.02.2014 року (т. 2, а. с. 68-69,72);

- договору № 10/04/14 від 10.04.2014 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Лейтер Плюс» (т. 1, а. с. 245-248);

- податкових та видаткових накладних про поставку товару відповідно до договору № 10/04/14 від 10.04.2014 року (т. 1, а. с. 249-250, т. 2, а. с. 1-1а);

- товарно-транспортних накладних про перевезення товару, придбаного за договором № 10/04/14 від 10.04.2014 року (т. 2, а. с. 70-71);

- рахунків на оплату товару відповідно до договорів поставки, укладених з контрагентами ТОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТОВ «Промтексторг», ТОВ «Ехотранс-БГО», ТОВ «Буд-Інвестментз», ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Ноттес», ТОВ «Літес», ТОВ «Фармопілс», ТОВ «Компанія Гарс», ТОВ «Лайтер Плюс» (т. 3, а. с. 247-250, т. 4, а. с. 1-15);

- банківських виписок по особовому рахунку із зазначенням оплати за товар, поставлений контрагентам ТОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТОВ «Промтексторг», ТОВ «Ехотранс-БГО», ТОВ «Буд-Інвестментз», ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Ноттес», ТОВ «Літес», ТОВ «Фармопілс», ТОВ «Компанія Гарс», ТОВ «Лайтер Плюс» відповідно до укладених договорів поставки (т. 2, а. с. 2-27);

- реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за період з серпня 2013 року по грудень 2014 року (т. 4, а. с. 55-215);

- договору про співпрацю від 01.08.2013 року, укладеного позивачем та ТОВ «Агроном Центр» та додаткових договорів до нього про здійснення забою та транспортування птиці та продуктів забою та обробки птиці та актів-розрахунків (т. 3, а. с. 230-246).

Також позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних, виписок із банківського рахунка, паспортів громадянина України карток фізичної особи - платника податків та заяв на підтвердження здійснення господарських операцій (продажу продукції) фізичним особам, зазначеним у акті податкової перевірки (т. 2, а. с. 74-250, т. 3, а. с. 1-161).

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТОВ «Промтексторг», ТОВ «Ехотранс-БГО», ТОВ «Буд-Інвестментз», ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Ноттес», ТОВ «Літес», ТОВ «Фармопілс», ТОВ «Компанія Гарс», ТОВ «Лайтер Плюс» відображено в податковій звітності ТОВ «Агроном Центр», про що свідчать копії додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за відповідний період.

Відповідач у акті перевірки стверджує про розрив ланцюга поставки (продажу) товарів за номенклатурою, а саме: в період проведення взаєморозрахунків контрагенти позивача ТОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТОВ «Промтексторг», ТОВ «Ехотранс-БГО», ТОВ «Буд-Інвестментз», ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Ноттес», ТОВ «Літес», ТОВ «Фармопілс», ТОВ «Компанія Гарс», ТОВ «Лайтер Плюс» придбавали у нього продукцію, однак в подальшому її реалізацію не відображали, відтак, відповідач стверджує про відсутність самого факту отримання товару від ТОВ «Агроном Центр».

Також відповідач у акті перевірки зазначає, що фінансово-господарські операції позивача та його контрагентів ТОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТОВ «Промтексторг», ТОВ «Ехотранс-БГО», ТОВ «Буд-Інвестментз», ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Ноттес», ТОВ «Літес», ТОВ «Фармопілс», ТОВ «Компанія Гарс», ТОВ «Лайтер Плюс» носять характер безтоварних та спрямованих на безпідставне формування податкового кредиту та легалізації готівкових коштів.

Колегія суддів зазначає, щостаттею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3ст. 9 вказаного Законувбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогонаказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт реального продажу товарів відповідно до договорів поставки із зазначеними контрагентами позивача - юридичними особами та фізичними особами, зазначеними у акті перевірки, підтверджується первинними документами встановленої форми, які оформлені із урахуванням вимогЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»таГосподарського кодексу України. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт поставки товарів, також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТОВ «Агроном Центр» з продажу товарів підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

В свою чергу, податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, а викладені в акті перевірки від 13.11.2015 року висновки не ґрунтуються на дослідженні наданих до перевірки первинних документів, тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача про відсутність у видаткових накладних, виданих фізичним особам, зазначення прізвища, імені та по-батькові покупця. Позивачем до матеріалів справи додано копії згаданих видаткових накладних, у яких міститься прізвище, ім`я та по-батькові покупця.

Позивачем протягом періоду, що перевірявся, первинні документи складенні по взаємовідносинах із ТОВ «Рудос-Строй», ПП «Олвітехно», ТОВ «Промтексторг», ТОВ «Ехотранс-БГО», ТОВ «Буд-Інвестментз», ТОВ «Екос-ТМ», ТОВ «Ноттес», ТОВ «Літес», ТОВ «Фармопілс», ТОВ «Компанія Гарс», ТОВ «Лайтер Плюс» мають всі обовязкові реквізити, що свідчить про досягнення позивачем ділової мети в розумінніПК України.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача.

Чинне законодавство України не ставить в залежність право платника податків - позивача - на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від стану податкового обліку контрагентів, зокрема, і від сплати останніми своїх податкових зобов`язань і тим паче від неможливості доведення поставки товару за всім ланцюгом. Позивач не може нести відповідальність за невиконання постачальниками своїх контрагентів своїх податкових зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами та постачальниками контрагентів правил оподаткування, а тому позивач не зобов`язаний володіти інформацією відносно виконання податкових зобов`язань всіма суб`єктами у ланцюгу постачання.

Відсутність у контрагентів достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів, як і наявність або відсутність таких контрагентів за юридичною адресою, чи неможливість проведення у суб`єкта господарювання перевірки, не має своїм наслідком недійсність укладених ним правочинів чи слугувати доказом наявності у таких суб`єктів господарювання такої мети, як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Ніякі негативні обставини, які мають місце у контрагентів позивача, не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки, як було встановлено судом, позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів, а тим паче постачальників своїх контрагентів. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти поставку товару за всім ланцюгом на предмет виконання контрагентами в ланцюзі постачання вимог податкового законодавства та їх безпосередню діяльність та діяльність їх посадових осіб перед тим, як відносити відповідні суми витрат до своїх витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, безпідставними є і посилання контролюючого органу на відсутність реального характеру господарських операцій та настання правових наслідків, обумовлених договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами, з підстав неможливості підтвердити рух товару за ланцюгом, відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не є передумовою для визначення господарської компетенції останніх та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності або податкової дисципліни. При вчиненні контрагентами позивача порушень норм податкового чи іншого законодавства саме ці особи повинні нести відповідальність та інші негативні наслідки.

Підставами для формування податкового кредиту, є: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній у податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України- господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.188.1 ст. 188 ПКУбаза оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПКУдо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (п.198.3 ст. 198 ПКУ).

Згідно п.198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201цьогоКодексу.

Нормами п.201.1 ст. 201 ПКУвстановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п.201.10 ст. 201 ПКУпри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм вбачається, що у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції (право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів чи послуг) та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення. Тобто, податковий кредит у платників податків виникає внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна складається для її документального підтвердження.

За змістом наведених норм закону право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять придбання товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають його цілям господарської діяльності, підтвердження обліковими, розрахунковими документами, та наявність податкової накладної.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 2 ст. 3Закону № 996, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 1Закону № 996, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 ст. 9Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абз. 1-7 ч. 2 ст. 9Закону №996первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язковіреквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Абзацом 9 частини 2 статті 9Закону №996визначено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надані позивачем первинні документи, що долучені до матеріалів справи, а також ті про які зазначено в акті перевірки мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів з контрагентами позивача, відповідають вимогамЗакону№ 996, крім того вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Господарські операції позивача з контрагентом були проведені в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При виконанні договірних зобов`язань сторонами були виконані всі необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи, переданий товар. Зміст договірних відносин та документи, що підтверджують їх виконання, досліджувалися відповідачем під час документальної перевірки та відображені в Акті перевірки.

Будь-яких доказів, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або підробними, містять недостовірну інформацію, відповідачем не наведено.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Враховуючи вищенаведене, доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки щодо нереальності господарських взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими під час розгляду справи. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2ст. 6 КАС Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, аст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.243, ст.308, ст.310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст.316, ч. 1 ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 813/6350/15 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 10.04.25