Постанова від 08.04.2025 по справі 728/3169/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 квітня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/3169/24

Головуючий у першій інстанції Роздайбіда О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/662/25

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Бахмацький відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з коштів боржника.

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив скасувати постанову від 04 жовтня 2024 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок на ім`я ОСОБА_1 IBAN НОМЕР_1 , МФО БАНКУ 353553, відкритий в АТ «Ощадбанк», для зарахування пенсії по інвалідності та соціальних виплат по інвалідності.

В обґрунтування позову зазначив, що на виконанні Бахмацького відділу ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває ВП № 52662056 по виконанню виконавчого листа № 2/728/345/16, виданого Бахмацьким районним судом Чернігівської області від 25 липня 2016 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі 84 511,40 грн. У ході виконавчого провадження № 52662056 накладено арешт на його рахунок IBAN НОМЕР_1 , МФО БАНКУ 353553, який відкритий в АТ «Ощадбанк», для зарахування пенсії по інвалідності та соціальних виплат по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, у зв`язку з чим з жовтня 2024 року позивач не може отримувати належні йому пенсійні та соціальні виплати, які є джерелом існування ОСОБА_1 та його неповнолітньої доньки, яку після смерті дружини позивач виховує одноособово. Зазначав, що позбавлений можливості оплачувати комунальні платежі та надалі виплачувати борг, який має намір відшкодувати ОСОБА_2 повністю.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 січня 2025 року позов задоволено. Знято арешт з рахунку НОМЕР_2 , МФО БАНКУ 353553, відкритому у АТ «Ощадбанк», для зарахування пенсії по інвалідності та соціальних виплат по інвалідності на ім`я ОСОБА_1 , накладений відповідно до постанови про арешт коштів боржника, винесеної державним виконавцем Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВільковськоюІ.М. від 04 жовтня 2024 року у ВП № 52662056.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка не брала участі у цій справі, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та закрити провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення порушує права ОСОБА_2 , як стягувача, у ВП № 52662056, оскільки арешт на рахунок ОСОБА_1 накладено виконавцем в її інтересах.

Указує на те, що оскільки ОСОБА_1 звернувся з позовом до Бахмацького відділу ДВС, який є суб`єктом владних повноважень, така справа мала розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Виходячи з того, що позивач є стороною виконавчого провадження, він повинен був звернутися зі скаргою дії державного виконавця у разі, якщо вважав свої права порушеними під час виконання рішення суду, а не з зазначеним позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Допа В.І., не погодившись із доводами апеляційної скарги, просила у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити, залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Обгрунтовуючи відзив, сторона позивача посилалась на те, що боржник ОСОБА_1 , як сторона виконавчого провадження, оскаржує законність дій та рішень державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства, передбачено в порядку ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, зазначивши, що накладений постановою державного виконавця від 04 жовтня 2024 року арешт на рахунок позивача унеможливлює отримання ним пенсійних коштів.

Однак таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм процесуального права.

У справі встановлено, що постановою відділення ВД ФСНВ у м. Конотоп № 1806/449/449.1/10 від 22 червня 2012 року призначено ОСОБА_1 щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідно частину втраченого заробітку в розмірі 801,67 грн, виплати проводити з 25 травня 2012 року безстроково (а.с. 21).

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 липня 2016 року у справі № 728/1227/16-ц, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 348,28 доларів США грошової компенсації за 1/2 частину коштів депозитного рахунку. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

04 жовтня 2024 року постановою державного виконавця Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Вільковською І.М. накладено арешт на грошові/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, що мають спеціальний режим використання накладення арешту та /або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику (а.с. 10).

Довідками АТ Ощадбанк», виданими 23 грудня 2024 року за вих. № 295, 296 підтверджено, що в ТВБВ №10024/0250 філії Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 27 березня 2018 року відкрито картковий рахунок НОМЕР_2 , МФО БАНКУ 353553 для отримання пенсії та картковий рахунок НОМЕР_3 МФО БАНКУ 353553 для отримання соціальних виплат (а.с.16,17).

ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця Бахмацького відділу ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо скасування постанови від 04 жовтня 2024 року про накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України як пенсія та соціальні виплати від Фонду соціального страхування, проте листом від 04 листопада 2024 року за вих. № 38340 його повідомлено, що у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з рахунків (а.с. 12-15).

ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні, звернувся з позовом про зняття арешту.

Суд першої інстанції розглянув справу по суті і задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні № 52662056, суд першої інстанції не врахував того, що він не може пред`являти позов про зняття арешту, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції помилково розглянув справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на кошти ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Схожі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) та у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882 св 21).

Сторона позивача правильно послалась у відзиві на апеляційну скаргу на висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 642/4263/21, але не звернула уваги на те, що у цій справі суд касаційної інстанції залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено особі право звернутися зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України, з наведених вище правових підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене вище у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню шляхом закриття провадження.

ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.

Не підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь витрат по сплаті судового збору у сумі 1 453,44 грн, оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Тобто, ОСОБА_2 має право на повернення сплачених коштів у виді судового збору з державного бюджету у разі звернення з відповідним клопотанням до суду, проте не на відшкодування суми судового збору за рахунок ОСОБА_1 .

У заяві, скерованій до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 просила також стягнути з ОСОБА_1 на її користь понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5 000 грн, на підтвердження чого надала: копію договору про правничу допомогу, укладеного 14 лютого 2025 року між ОСОБА_2 та адвокатом Ковалюхом В.М.; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 07 квітня 2025 року; копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 12 від 14 лютого 2025 року про прийняття адвокатом від ОСОБА_2 5 000 грн на підставі договору про правничу допомогу від 14 лютого 2025 року.

Згідно з ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати.

Питання розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду врегульовано ст. 142 ЦПК України, згідно з ч. 5 якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Аналіз положень зазначеної статті дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі необхідною умовою для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, є необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом. Необґрунтованість дій позивача має бути належно обґрунтована з посиланням на відповідні докази/обставини справи.

Апеляційний суд вважає, що саме по собі звернення ОСОБА_1 з позовом про зняття арешту з коштів боржника (при тому, що така можливість законодавчо передбачена у певних випадках) замість подачі скарги в порядку, регламентованому розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України не може свідчити про необґрунтованість його дій, які б були підставою для компенсації судових витрат, оскільки звернення до суду є правом, яке гарантоване, зокрема, пунктом 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ст. 55 Конституції України, ч. 1ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України. Судом апеляційної інстанції провадження у цій справі закрито не з підстав необґрунтованості заявленого ОСОБА_1 позову, а через неможливість розгляду заявлених ним вимог в порядку позовного провадження з одночасним роз`ясненням права звернутися до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що підстави для застосування положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України щодо відшкодування позивачем на користь ОСОБА_2 судових витрат, відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, 367, ч. 1 ст. 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 15 січня 2025 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмацького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з коштів боржника закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 квітня 2025 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко